Ухвала

від 15.05.2015 по справі 916/1920/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"15" травня 2015 р.Справа № 916/1920/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача (стягувача) - Кіріяк Н.В.,

від відповідача (боржника - скаржника) - не з'явився,

від ВДВС - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке" на бездіяльність Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (вх. № 2-1970/15 від 14.04.2015 р.) в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/1920/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой" до Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке" про стягнення 65996,97 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке" заборгованості в сумі 65996,97 грн., у т.ч. 61380,80 грн. основного боргу за договором підряду №16/33-Т від 08.09.2009 р. та 4616,17 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.2013 р. позовну заяву ТОВ „Монопластстрой" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1920/13, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.09.2013 року у справі № 916/1920/13 було відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой" до Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке" про стягнення 65996,97 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 р. вказане рішення господарського суду Одеської області від 11.09.2013 р. у справі № 916/1920/13 скасовано частково, а саме: позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой" задоволено частково та на користь останнього з Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке" стягнуто суму основної заборгованості в розмірі 61380,80 грн. та судовий збір 1600 грн.

21.11.2013 р. на виконання вказаної постанови ОАГС господарським судом Одеської області був виданий наказ про її примусове виконання щодо стягнення з Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопластстрой" суми основної заборгованості в розмірі 61380,80 грн. і судового збору 1600 грн.

16.01.2014 р. Житлово-будівельний кооператив „Троїцьке" звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про відстрочку виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 р. у справі № 916/1920/13 на строк до 01.08.2014 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.01.2014 р. по справі № 916/1920/13 вказану заяву ЖБК „Троїцьке" про відстрочку виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 р. по цій справі задоволено та заявнику надано відстрочку виконання вказаної постанови Одеського апеляційного господарського суду строком до 01.08.2014 р.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.05.2014 р., ухвалу господарського суду Одеської області від 31.01.2014 року у справі №916/1920/13 залишено без змін.

14.04.2015 р. Житлово-будівельний кооператив „Троїцьке" звернувся до господарського суду Одеської області зі скаргою на бездіяльність Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на безпідставне нездійснення ВДВС заходів щодо зняття арешту з рахунків скаржника. Так, в обґрунтування своїх доводів скаржник вказує, що 24.01.2014 року державним виконавцем другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції одночасно з відкриттям виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів боржника. Проте, 13.10.2014 року державним виконавцем другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Між тим, на думку скаржника, у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачеві необхідність забезпечення виконання рішення суду шляхом накладення арешту відпала. При цьому скаржник вказує, що виконавче провадження після повернення виконавчого документу не проводиться, тоді як рахунки боржника залишаються під арештом.

Як зазначає скаржник, 25.03.2015 р. він звернувся до начальника другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з заявою про зняття арешту з усіх рахунків, що належать ЖБК „Троїцьке", як передбачено ч. 3 ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження". Однак, вказана заява боржника залишилася без відповіді. Хоча згідно Закону України „Про виконавче провадження" арешт повинен був знятий у десятиденний строк (тобто до 06.04.2015 р. включно), але у встановлений законом строк виконавчі дії не здійснені.

Відтак, скаржник вважає, що оскільки виконавчий документ повернутий стягувачу і необхідність забезпечення виконання рішення суду шляхом накладення арешту відпала, відповідно арешт з майна боржника може бути знятий в судовому порядку згідно ч. 5 ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження". Наразі скаржник наголошує, що ЖБК „Троїцьке" є обслуговуючим кооперативом та є неприбутковою організацією (п. 1.5 Статуту), відповідно власні грошові кошти у Кооперативу відсутні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.04.2015 р. по справі 916/1920/13 скаргу ЖБК „Троїцьке" прийнято до провадження судді Петрова В.С. та розгляд скарги призначено в засіданні.

Позивач (стягувач) проти задоволення скарги заперечує з підстав, зазначених у відзиві на скаргу (а.с. 118-119 т. 2), посилаючись при цьому на те, що доказів, які б свідчили про неотримання прибутку ЖБК „Троїцьке" за 2014 та 1-й квартал 2015 р., відповідач до суду не надав, як і не надав доказів виконання рішення суду за виданим судом у даній справі наказом від 21.11.2013 р. Крім того, стягував наголосив, що згідно постанови від 13.05.2015 р. Другим Приморським відділом ДВС відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 21.11.2013 р. Відтак, на думку стягувача, оскільки на теперішній час рішення суду не виконане, тому підстав для скасування постанови про накладення арешту немає.

Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відзив на скаргу не надав, також представник ВВДС в судові засідання не з'явився.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та скарги, вислухавши пояснення представника позивача (стягувача), господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як випливає з матеріалів справи, 24.01.2014 р. державним виконавцем Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції одночасно з відкриттям виконавчого провадження (ВП № 41602681) винесено постанову про арешт коштів ЖБК „Троїцьке", що виступає боржником у виконавчому провадженні по виконанню наказу господарського суду Одеської області від 21.11.2013 р. по справі № 916/1920/13 щодо стягнення з ЖБК „Троїцьке" на користь ТОВ „Монопластстрой" суми основної заборгованості в розмірі 61380,80 грн. і судового збору 1600 грн.

.

В подальшому постановою старшого державного виконавця Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції від 13.10.2014 р. виконавчий документ - наказ господарського суду Одеської області від 21.11.2013 р. по справі № 916/1920/13 про стягнення з ЖБК „Троїцьке" на користь ТОВ „Монопластстрой" грошової суми 62980,80 грн. повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження", оскільки в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем не виявлено майна боржника за його адресою, також будь-яке рухоме або нерухоме майно за боржником не зареєстровано, грошові кошти на рахунках боржника відсутні, тому борг стягнути не представляється можливим.

Так, п. 2, 5 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Між тим, на думку скаржника, оскільки виконавчий документ повернутий стягувачу і необхідність забезпечення виконання рішення суду шляхом накладення арешту відпала, відповідно арешт з майна боржника може бути знятий в судовому порядку згідно ч. 5 ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження". Як зазначає скаржник, 25.03.2015 р. він звернувся до начальника другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з заявою про зняття арешту з усіх рахунків, що належать ЖБК „Троїцьке", на підставі ч. 3 ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження". Однак, вказана заява боржника залишилася без відповіді, хоча згідно Закону України „Про виконавче провадження" арешт повинен був знятий у десятиденний строк (тобто до 06.04.2015 р. включно), що стало підставою для звернення боржника до суду з даною скаргою про зобов'язання Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції зняти арешт з усіх розрахункових рахунків скаржника.

Разом з тим суд зазначає, що зняття арешту може бути здійснено внаслідок завершення виконавчого провадження, що регламентовано положеннями ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження".

Зокрема, за приписами вказаної статті Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

В ч. 2. ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно (ч. 3 ст. 50 Закону).

Тобто вказані положення Закону про зняття арешту застосовуються виключно у випадку повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, а не стягувачу.

Так, стаття 49 Закону не визначає таку підставу для закінчення виконавчого провадження як повернення виконавчого документа стягувачу. При цьому, виходячи з системного аналізу положень статей 26, 49 Закону України "Про виконавче провадження", у перелічених в ст. 49 Закону випадках виключається можливість повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за приписами частини 1 ст. 50 Закону завершене виконавче провадження з наведених підстав не може бути розпочате знову.

Натомість ч. 5 статті 47 названого Закону встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ч. 2 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження").

Матеріалами справи доведено, що в межах строку, встановленого ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження", стягувачем - ТОВ „Монопластстрой" повторно подано заяву про прийняття до провадження виконавчого документа. При цьому 13.05.2015 року державним виконавцем Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47530937 з виконання наказу господарського суду Одеської області № 916/1920/13 від 21.11.2013 р.

Враховуючи наведене, суд не вбачає порушень вимог закону з боку органу ДВС у зв'язку незняттям арешту з рахунків скаржника. Також суд вважає безпідставними і необґрунтованими посилання скаржника як на підставу для зняття арешту на те, що ЖБК „Троїцьке" є обслуговуючим кооперативом і неприбутковою організацією (п. 1.5 Статуту), а також на відсутність власних грошових коштів у Кооперативу. Адже вказані обставини не звільняють скаржника як боржника від виконання судового рішення.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та відсутність порушень вимог законодавства з боку органу державної виконавчої служби під час здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 21.11.2013 р. по справі № 916/1920/13, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ЖБК „Троїцьке" на бездіяльність Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Керуючись ст. 121 2 , ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги Житлово-будівельного кооперативу „Троїцьке" на бездіяльність Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у справі № 916/1920/13.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.05.2015 р.

Суддя В.С. Петров