Постанова

від 14.11.2013 по справі 5011-73/6167-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Справа № 5011-73/6167-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача) за участю представників: позивачаОСОБА_4, дов. від 21.01.13 ОСОБА_5, дов. від 13.09.13 відповідачаОліфіренко М.І., директор розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Аудіотекс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.09.13 у справі№5011-73/6167-2012 господарського суду міста Києва за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_7 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аудіотекс" простягнення 56 559,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_7 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудіотекс" про стягнення 56559,64 грн. Заявою від 25.10.2012 позивач зменшив позовні вимоги на 3000 грн. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг електрозв'язку щодо здійснення оплати за отримані послуги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2012 у справі №5011-73/6167-2012 (суддя Баранов Д.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю. Місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем оплачені послуги за період з травня 2009 року по січень 2011 року, матеріали справи не містять належних доказів в підтвердження факту надання послуг та їх обсягу за період з лютого 2011 року по лютий 2012 року, відтак вимога позивача про стягнення заборгованості за договором є необґрунтованою. Крім того, вимога про стягнення заборгованості за період з листопада 2007 року по травень 2009 року не підлягає задоволенню у зв'язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 (судді: Андрієнко В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Шапран В.В.) рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2012 у справі №5011-73/6167-2012 скасовано частково та прийнято нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудіотекс" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_7 36878,60 грн. основного боргу, 6638,14 грн. індексу інфляції, 737,57 грн. пені, 2212,71 грн. - 3% річних. В іншій частині в позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, тим, що розмір заборгованості відповідача за отримані послуги встановлено судовою експертизою, проведеною у справі.

Не погоджуючись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудіотекс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Серед іншого, заявник зазначає, що факт надання послуг та їх обсяг судом не встановлювався, не з'ясовано також і період, у якому виникла спірна заборгованість. Крім того, не розглянуто апеляційним судом також і питання про застосування позовної давності відповідно до клопотання відповідача.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.05.2006 між сторонами у справі було укладено договір №2000952, за умовами якого оператор зв'язку (позивач) надає споживачу (відповідачу) послуги електрозв'язку, а споживач здійснює оплату послуг оператора зв'язку на умовах даного договору та у відповідності з додатками та додатковими угодами до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.1.14 договору оператор зв'язку зобов'язаний не менше одного разу на місяць повідомляти споживачів про належну суму платежу за міжміські та міжнародні телефонні розмови. Пунктом 4.5 договору погоджено, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем упродовж 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Також установлено, що між сторонами було укладено додаткові угоди до договору №2000952 від 01.05.2006. Крім того, між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №2000952 від 01.05.2006, якою сторони обумовили надання послуг Інтернету або передачі даних.

Позивач зазначає, що за період з листопада 2007 року по лютий 2012 року, на виконання умов договору№2000952 та додаткових угод до нього, відповідачу було надано послуг на загальну суму 109 517,27 грн., проте за отримані послуги останній розрахувався частково на суму 67 062,52 грн., у зв'язку із чим утворилась заборгованість в сумі 42 454,75 грн.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_7 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудіотекс" заборгованості за надані послуги електрозв'язку за період з листопада 2007 року по лютий 2012 року у розмірі 42454,75 грн., а також 7792,63 грн. індексу інфляції, 1031,92 грн. пені та 2280,34 грн. - 3% річних (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Як убачається з матеріалів справи, спір між сторонами стосується виконання умов договору про надання послуг, а отже до предмету дослідження у даній справі входить достеменне встановлення факту надання послуг, об'єму наданих послуг, аналіз документів, поданих на підтвердження надання цих послуг, виконання відповідачем зобов'язань з оплати таких послуг.

Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог через їх необґрунтованість і недоведеність матеріалами справи. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд зазначив, що розмір заборгованості відповідача за отримані послуги встановлено судовою експертизою, проведеною у справі.

Однак, вказаний висновок апеляційного господарського суду визнається судом незаконним, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг є двостороннім оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, подані позивачем докази не мають для суду заздалегідь встановленої доказової сили і при вирішенні спору суд має з'ясовувати і оцінювати усі обставини, пов'язані із наданням телекомунікаційних послуг у відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції на підставі повного та всебічного розгляду справи установив, що згідно підписаних сторонами актів виконаних робіт за період з травня 2009 по січень 2011 позивачем надано послуг відповідачу на суму 30655,22 грн., які були повністю оплачені відповідачем; позивачем не надано та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, котрі б підтверджували факт надання позивачем відповідачеві послуг електрозв'язку за лютий 2011 року - лютий 2012 року. Місцевим господарським судом установлено, що акти виконаних робіт відповідачем не підписані, доказів їх направлення відповідачу не надано; роздруківки міжміських розмов також складені в односторонньому порядку та не передбачені умовами договору. За таких встановлених обставин справи, місцевий господарський суд правомірно визнав безпідставним стягнення з відповідача вартості за ненадані послуги. При цьому судом встановлено, що вимога про стягнення заборгованості за період з листопада 2007 року по травень 2009 року є обґрунтованою на суму 24772,36 грн., проте не підлягає задоволенню у зв'язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення у справі, установленого місцевим господарським судом не спростував. Обмежившись посиланням на висновок судово-економічної експертизи, апеляційний суд не враховував, що згідно з приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Залишено поза увагою суду і те, що висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи установлено, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем на підставі договору про надання послуг за період з листопада 2007 року по лютий 2012 року становить 36878,60 грн. за умови надання зазначених в рахунках-фактурах послуг.

Таким чином, враховуючи наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду міста Києва про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, в той же час рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін відповідно до пункту 6 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 49, пунктом 6 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудіотекс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.13 у справі №5011-73/6167-2012 господарського суду міста Києва скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2012 у цій справі залишити в силі.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудіотекс" 860,25 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова