Постанова

від 19.11.2013 по справі 5011-34/10890-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа№ 5011-34/10890-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Кондес Л.О.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Савінський К.В.

від відповідача: Гловацький О.С., Пасічник О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-97" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2012 року (суддя Сташків РОКУБ.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-97"

про стягнення 1190684,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2012 року по справі №5011-34/10890-2012 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-97 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 115538,80 франків (що за офіційним курсом НБУ 8,173358 грн. за 100 швейцарських франків станом на 18.07.2012) складає 944339,98 грн. - заборгованості за кредитом, 26219,77 франків (що за офіційним курсом НБУ 8,173358 грн. за 100 швейцарських франків станом на 18.07.2012) складає 214303,57 грн. - заборгованості за відсотками, 3 920,15 франків (що за офіційним курсом НБУ 8,173358 грн. за 100 швейцарських франків станом на 18.07.2012 року) складає 32040,79 грн. - пені, а також 23813,69 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-97" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року для розгляду справи №5011-34/10890-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Сітайло Л.Г., судді - Баранець О.М., Пашкіна С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 19.08.2013 року.

16 серпня 2013 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення КАГС, надійшли клопотання про витребування доказів та відкладення розгляду справи.

19 серпня 2013 року від представника позивача через відділ документального забезпечення КАГС, до початку судового засідання, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 року відкладено розгляд справи на 03.09.2013 року.

02 вересня 2013 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення КАГС, надійшло клопотання про призначення та судової економічної експертизи фінансово-кредитних операцій та додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013року, в зв'язку із перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя - Сітайло Л.Г., судді: Баранець О.М., Кондес Л.О.

03 вересня 2013 року в судовому засіданні оголошено перерву до 01.10.2013року

30 вересня 2013 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення КАГС, надійшли додаткові обґрунтування клопотання про призначення і проведення судової економічної експертизи фінансово-кредитних операцій.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року, в зв'язку із перебуванням головуючого судді Сітайло Л.Г. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя - Скрипка І.М., судді: Баранець О.М., Кондес Л.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року відкладено розгляд справи до 05.11.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року, в зв'язку з виходом головуючого судді Сітайло Л.Г. з відпустки, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя - Сітайло Л.Г., судді: Баранець О.М., Кондес Л.О.

05 листопада 2013 року від представника позивача, до початку судового засідання, через відділ документального забезпечення КАГС, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року відкладено розгляд справи до 18.11.2013 року.

В судове засідання 18.11.2013 року з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2012 року.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2012 року.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування додаткових доказів по справі, колегія суддів відмовила в його задоволенні, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження факту відступлення права вимоги за Кредитним Договором №162-07/06.03 від 12.07.2006 року.

Також, колегія суддів відмовила в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи фінансово-кредитних операцій з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» визначено, що із сукупності вищезазначених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто в разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що вирішення питань запропонованих позивачем в вищезазначеному клопотанні, віднесене до компетенції суду, отже можливе їх вирішення без застосування спеціальних знань.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

12 липня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"(далі - Банк) та відповідачем (Позичальник) укладено Кредитний договір №162-07/06.03 (далі -Кредитний договір).

Відповідно до умов Договору Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути Банку кредит в іноземній валюті в сумі 75000,00 швейцарських франків в порядку та на умовах, визначених Договором.

Згідно з п. 1.2.1 Договору визначено термін надання кредиту до 12.07.2017 року.

Пунктом 4.1 Кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується використовувати кредит на зазначені в цьому договорі цілі та забезпечити повернення отриманого кредиту та сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором терміни.

Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язується сплачувати плату за кредит та інші платежі на рахунки, вказані в третьому розділі цього Договору.

14 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та відповідачем укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору.

Відповідно до умов Додаткового договору Банком збільшено ліміт кредитування в іноземній валюті з суми 74431,82 швейцарських франків на суму 75568,18 швейцарських франків, тобто до суми 150000 швейцарських франків, що дорівнює еквіваленту 612549,90 грн. за курсом Національного банку України на день укладення цього Договору в порядку та на умовах, зазначених у Договорі.

27 лютого 2009 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та відповідачем укладена Додаткова угода №1 (далі - Угода) до Кредитного договору (щодо зміни графіка повернення кредиту/ траншу).

Відповідно до умов Угоди змінився кінцевий термін повернення кредиту за Договором, а саме Позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в термін не пізніше 12.07.2018 року, якщо тільки не буде застосований інший термін повернення кредиту, відповідно до умов Договору.

29 травня 2009 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та відповідачем укладена Додаткова угода №2 (далі - Угода 2) до Кредитного договору.

Відповідно до умов Угоди 2 змінився термін сплати процентів - з 01 по 25 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти.

Місцевим господарським судом встановлено, що 08.12.2011 року між позивачем (Покупець) та Публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" (продавець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (далі - Договір купівлі-продажу).

Відповідно до умов Договору купівлі-продажу, продавець погодився продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець погодився придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх та сплатити ціну купівлі.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Твердження апелянта щодо неповідомлення останнього про відступлення права вимоги колегією суддів визнано безпідставними, оскільки згідно зі ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Крім того, 20.07.2012 року позивач направив відповідачу претензію, в якій повідомив відповідача про зміну кредитора, а також, про наявність заборгованості за Кредитним договором.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1.3.1 Кредитного договору передбачено, що за використання кредитних коштів за цим Договором встановлюється процентна ставка в розмірі 8,99% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього Договору.

Відповідно до 1.3.2 Кредитного договору за користування кредитними коштами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі 25% річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до простроченої заборгованості клієнта по основній сумі боргу.

Згідно з п. 1.3.3 Кредитного договору проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих Банком позичальнику, відповідно до умов цього договору, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність Банку.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором щодо сплати кредиту та процентів не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість на загальну суму 141758,57 швейцарських франків, що по курсу НБУ станом на 18.07.2012 року, становить 1158643,55 грн.

Беручи до уваги, що доказів сплати заборгованості відповідачем до суду не надано, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновку місцевого господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості за договором в розмірі 141758,57 швейцарських франків.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Згідно з умовами пункту 7.1 Кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій Позичальник сплачує Банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 0,4 відсотка від суми зазначеної заборгованості (сума кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок пені, який складено арифметично правильно, колегія суддів прийшла до висновку щодо обґрунтованості стягнення з відповідача пені на загальну суму 3920,15 швейцарських франків (пеня за несвоєчасне повернення кредиту та пеня за несвоєчасну сплату відсотків з користування кредитом).

Посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ст.ст. 64, 87 ГПК України, колегією суддів визнано безпідставним з огляду на наступне.

Ухвалою місцевого господарського суду від 10.08.2012 року прийнято позовну заяву до провадження та призначено до розгляду 05.09.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначена ухвала направлена місцевим господарським судом на юридичну адресу відповідача, проте повернута відділом поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що розгляд справи неодноразово відкладався, посилання апелянта на статтю 104 ГПК України, є необґрунтованими та безпідставними.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-97" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2012 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-97" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2012 року по справі №5011-34/10890-2012 - без змін.

Матеріали справи №5011-34/10890-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

Л.О. Кондес

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.11.2013 року