Рішення

від 14.11.2013 по справі 924/810/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2013 р.Справа № 924/810/13

Господарський суд Хмельницької області у колегіальному складі:

головуючий суддя Магера В.В., суддя Радченя Д.І., суддя Смаровоз М.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Комунального підприємства „Комбінат благоустрою", м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Будінвест-М", смт. Дунаївці, Хмельницька область

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Будінвест-МВ", м. Київ

про - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будінвест-М", смт. Дунаївці, Хмельницька область (відповідач-1) 50 000,00 грн. основного боргу;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будінвест-МВ", м. Київ (відповідач-2) 41088,37 грн., з яких 40 000,00 грн. основного боргу, 1 048,77 грн. 3% річних, 39,60 грн. інфляційних втрат

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув (в судовому засіданні 07.11.2013р. - Антощук О.А. - за довіреністю №309 від 11.07.2013р.)

від відповідача-1: Федоров О.А. - за довіреністю від 13.08.2013 р.;

від відповідача-2: Федоров О.А. - за довіреністю від 13.08.2013 р.

Рішення приймається 14.11.2013р., оскільки в засіданні 07.11.2013р. оголошувалась перерва.

В засіданні суду 14.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору : Позивач звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просить суд стягнути з ТОВ „Будінвест-М", смт. Дунаївці, Хмельницька область (відповідач-1) 50 000,00 грн. основного боргу (із врахуванням відмови позивача від позову в частині стягнення 3 316,44 грн. 3% річних, 1028,48 грн. інфляційних втрат, яка прийнята судом згідно ухвали від 07.11.2013р.), а також стягнути із ТОВ „Будінвест-МВ", м. Київ (відповідач-2) 41 088,37 грн., з яких 40 000,00 грн. основного боргу, 1048,77 грн. 3% річних, 39,60 грн. інфляційних втрат, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 01.08.2011р. між КП „Комбінат благоустрою" та ТОВ „Будінвест-М" був укладений договір купівлі-продажу №74, за умовами якого КП „Комбінат благоустрою" зобов'язувалось передати у власність ТОВ „Будінвенст-М" асфальт дрібнозернистий та крупнозернистий в кількості і за цінами у відповідності до накладних, а покупець зобов'язався прийняти га оплатити продукцію в порядку і на умовах, визначених ним договором.

Відповідно до п.2.2 договору ціна товару, що поставляється за цим договором вважається погодженою у випадку отримання продукції за накладною. Пунктом 2.3 цього договору було передбачено, що загальна орієнтовна ціна договору залишається відкритою, а остаточна сума договору складає суму всіх накладних, на підставі яких здійснена поставка продукції та визначається виходячи із встановлених цін на продукцію. Відповідно до п.3.2 цього Договору Покупець оплачує вартість продукції протягом 15 календарних днів з дня отримання продукції.

Відповідно до видаткових накладних позивач передав відповідачу продукцію (асфальтно-бетонну суміш, дрібнозернистий асфальт, щебінь) на загальну суму 364 887,90 грн., натомість відповідач-1 частково провів розрахунок за товар на суму 264 887,90 грн.

Вказує, що 30.06.2012р. сторони договору підписали акт звірки розрахунків, відповідно до якого підтвердили заборгованість ТОВ „Будінвест-М" перед позивачем в сумі 100 000,00 грн.

Позивач вказує, що згідно ст.ст.520-523 Цивільного кодексу України ТОВ „Будінвест-М" звернулося до КП „Комбінат благоустрою" із пропозицією перевести частину боргу в сумі 50 000,00 тис. гривень на нового боржника ТОВ „Будінвест-МВ". Відповідно, 17.07.2012 року КП „Комбінат благоустрою", ТОВ „Будінвест-М" та ТОВ „Будінвест-МВ" уклали між собою договір про переведення боргу.

Відповідно до п.2 цього договору, новий боржник - ТОВ „Будінвест-МВ" стає зобов`язаним здійснити замість первісного боржника ТОВ „Будінвест-М" перерахувати кошти в сумі 50 000,00 грн. Згідно платіжного доручення №60 від 26.07.2012р. ТОВ „Будінвест-МВ" сплатило позивачу 10 000,00 гривень.

За таких обставин, позивач стверджує, що станом на 15.06.2013р. сума основного боргу ТОВ „Будінвест-М" перед позивачем складає 50 000,00 грн., а заборгованість ТОВ „Будінвест-МВ" перед позивачем становить 40 000,00 грн., як солідарних відповідачем.

Із врахуванням вищенаведеного, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та просить стягнути із відповідача-1 (ТОВ „Будінвест-М") 50 000,00 грн. основного боргу, а також стягнути із відповідача-2 (ТОВ „Будінвест-МВ") 40 000,00 грн. основного боргу, 1048,77 грн. 3% річних, 39,60 грн. інфляційних втрат відповідно до поданих розрахунків.

Представником відповідача-1 та відповідача-2 подано відзив на позов від 26.09.2013р., в якому зазначається, що позовні вимоги КП „Комбінат благоустрою" відповідачі не визнають,, зважаючи на таке.

Відповідно до ч.2 і 3 ст.180 ГК господарський договір вважається укладе ним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господар ського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як видно із договору купівлі-продажу №74 від 01.08.2011р., на який посила ється позивач, як на укладений договір, у ньому відсутні істотні умови - предмет, ціна та строк дії договору.

Відповідно до ч.4 ст.180 ГК умови про предмет у господарському договорі по винні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін норма тивних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсут ності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

У вищезазначеному договорі є найменування продукції - асфальт дрібнозер нистий, крупнозернистий (п.1.1), але немає кількості продукції та вимог до її якості, отже згоди щодо кількості асфальту дрібнозернистого та асфальту крупнозернистого, його якості сторони не досягли. Посилання в цьому договорі на накладні (п.1.1), як на невід'ємну частину договору не мають жодного значення, бо до договору 01.08.2011р. жодної накладної долучено не було.

Відповідно до ч.5 ст.180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути пе редбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ч.1 і 2 ст.189 ГК ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-те хнічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалі зації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть ви значатися в іноземній валюті за згодою сторін.

В договорі від 01.08.2011р. не просто відсутня ціна договору, а посилання на додані до нього накладні не має будь-якого значення, оскільки таких накладних 01.08.2011р. не існувало, а доповнень до договору не було, що закономірно - адже він не був укладений, а в п.2.3 прямо говориться, що вона залишається відкри тою.

Відповідно до ч.7 ст.180 ГК строком дії господарського договору є час, впро довж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними госпо дарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії дого вору.

Відповідно до ст.251 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст.252 ЦК строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як видно з договору від 01.08.2011р,, у ньому є термін (п.7.3), але немає строку. Відповідно до ч.8 ст.182 ГК у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істо тних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного ко дексу України.

Отже, стверджує, що договір купівлі-продажу №74 від 01.08.2011р. необхідно вважати неукладеним. Відповідно до ст.173 ГК господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити пе вну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобо в'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Відповідно до ст.174 ГК господарські зобов'язання можуть виникати: безпо середньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господар ську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст.175 ГК майново-господарськими визнаються цивільно-пра вові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських, відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуван ням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб'єктами майново-господар ських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторо нами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор. Зобов'язання майнового ха рактеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.

Суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодек сом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання май нового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодій ництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до ст.521 ЦК форма правочину щодо заміни боржника у зо бов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зо бов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вважає, що за договором про переведення боргу №71 від 17.07.2012р. не виникло жодних зобов'язань у його сторін.

Підсумовуючи вищевикладене зазначає, що за відсутності укладеного договору №74, незважаючи на те, що сторони вчинили дії щодо його виконання (позивач передав 1-му відповідачу 31.08.2011р. 60804т асфальту крупнозернистого і 31.08.2011р. та 23.09.2011р. 126 т асфальту дрібнозернистого, а він його прийняв) позо вні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за поставлену ТОВ „Будінвест-М" продукцію задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Звертає увагу суду на те, що позивач не позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх прав у встановленому законодавством порядку з інших підстав. Саме тому просить суд відмовити у позові.

Представник позивача в засідання суду 14.11.2013р. не прибув, проте на адресу суду направив письмову заяву від 11.11.2013р. за вих.№553, згідно якої просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача. В засіданні 07.11.2013р. (з оголошеної перерви на 14.11.2013р.) позовні вимоги підтримував, просив про задоволення позову.

Представник відповідача-1 та відповідача-2 в засідання суду 14.11.2013р. прибув, із позовними вимогами не погоджується із підстав, викладених у відзиві.

Розглядом наявних матеріалів справи судом встановлено:

Комунальне підприємство „Комбінат благоустрою", м. Кам`янець-Подільський як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки статистики №673391 серія АБ, виписки із ЄДР від 11.01.2013р. №525528 серія АА.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будінвест-М", смт. Дунаївці Хмельницької області як юридична особа значиться в ЄДР згідно Витягу держреєстратора №038112 серія АВ від 07.06.2013р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будінвест-МВ", м. Київ як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно Витягу із ЄДР станом на 07.06.2013р.

01.08.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Будінвест-М" (покупець), та Комунальним підприємством „Комбінат благоустрою" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №74, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити продукцію: асфальт дрібнозернистий та крупнозернистий в кількості і за цінами у відповідності до накладних, які є невід`ємною частиною даного договору (п.п.1.1 договору).

Згідно п.п.2.1, 2.2, 2.3 договору передбачено, що продукція поставляється покупцю за договірними цінами. Ціна товару, що поставляється за цим договором, вважається погодженою у випадку отримання продукції за накладною. Загальна орієнтована ціна договору залишається відкритою, а остаточна сума договору складає суму всіх накладних, на підставі яких здійснена поставка продукції, та визначається виходячи із встановлених цін на продукцію.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору сторони передбачили, що розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець оплачує продавцю вартість продукції протягом 15 календарних днів з дня отримання продукції.

Сторони по договору за неналежне виконання своїх зобов'язань несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та умов цього договору. У випадку порушення покупцем строків оплати за товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Під ухиленням від оплати слід вважати невиконання покупцем повної або часткової оплати товару. (п.п 5.1, 5.2, 5.3 договору).

На виконання умов договору купівлі-продажу позивач передав відповідачу товар згідно видаткових накладних №кп-0000020 від 31.08.2011р. на суму 140 501,00 грн. , №кп-0000024 від 23.09.2011р. на суму 23 140,10 грн., №кп-0000027 від 30.09.2011р. на суму 93 850,20 грн., №кп-0000037 від 31.10.2011р. на суму 131 737,32 грн., №кп-0000043 від 03.11.2011р. на суму 116 160,38 грн., довіреностями на отримання продукції через Лучко С.М. №000024 від 01.08.2011р., №000029 від 01.09.2011р., №000040 від 14.04.2011р., №000049 від 01.11.2011р., товарно-транспортними накладними від 05.10.2011р., від 25.10.2011р., від 27.10.2011р., від 28.10.2011р., від 29.10.2011р., від 30.10.2011р.

Розрахунки за отриманий товар проведено ТОВ „Будінвест-М" шляхом перерахування коштів на поточний рахунок КП „Комбінат благоустрою" відповідно до платіжних доручень №121 від 22.08.2011р. на суму 20000,00 грн., №125 від 25.08.2011р. на суму 16 000,00 грн., №140 від 06.09.2011р. на суму 19 000,00 грн., №142 від 19.09.2011р. на суму 10 000,00 грн., №151 від 28.09.2011р. на суму 20 000,00 грн.; №204 від 26.12.2011р. на суму 100 000,00 грн.; №210 від 27.12.2011р. на суму 50 000,00 грн.; №2 від 30.03.2012р. на суму 27 000,00 грн.; №2 від 03.04.2012р. на суму 23 000,00 грн., №4 від 04.04.2012р. на суму 20 000,00 грн., №2 від 05.04.2012р. на суму 19 566,00 грн., №2 від 23.04.2012р. на суму 13 850,20 грн., на загальну суму 538 416,20 грн.

Крім того, оплата за отриману продукцію була проведена заліком на суму 66 972,80 грн. шляхом поставки ТОВ „Будінвест-М" 220,3 тонни відсіву на суму 18 725,50 грн. (в т.ч. ПДВ) відповідно до накладної №14 від 31.10.2011р. та 379,9 тонн щебеню на суму 48 247,30 грн. відповідно до накладної №13 від 31.10.2011р., що підтверджується Актом заліку взаємних вимог №1 від 30.12.2011р. (підписаний представниками сторін та скріплений печатками).

В матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків станом на 30.06.2012р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств, згідно якого у ТОВ „Будінвест-М" перед КП „Комбінат благоустрою" наявна заборгованість в сумі 100 000,00 гривень.

17.07.2012р. між ТОВ „Будінвест-М" (первісний боржник), ТОВ „Будінвест-МВ" (новий боржник) та КП „Комбінат благоустрою" (новий кредитор) було укладено договір №71 про переведення боргу (надалі договір №71).

Згідно п.1 договору - в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник, заміняє первісного боржника як зобов'язану сторону у договорі №74 від 01.08.2011р., укладеного між первісним боржником і Комунальним підприємством „Комбінат благоустрою".

Відповідно до п.2,3 договору №71 передбачено, що за цим договором новий боржник стає зобов'язаним здійснити замість первісного боржника наступні обов'язки останнього: перерахувати на поточний рахунок кредитора 50 000,00 гривень основного боргу згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 30 червня 2012 року. Згоду кредитора на переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором, одержано в усній формі.

Крім того, вказаним договором №74 було передбачено, що у строк до 3 днів з моменту набрання чинності цим договором, первісний боржник зобов'язаний передати новому боржнику всю необхідну інформацію (документи), пов'язані із переведенням боргу за цим договором. Переведення боргу за цим договором не тягне за собою жодних змін умов договору №74 від 01.08.2011р., укладеного між первісним боржником і кредитором, окрім тих, що пов'язані із зміною первісного боржника новим боржником. (п.4,5 договору №71).

Вказаний договір підписано представниками сторін, скріплено печатками підприємств.

На виконання договору №71 від 17.07.2012р. новий боржник - ТОВ „Будінвест-МВ" частково сплатив кошти позивачу в сумі 10 000,00 грн. що підтверджено платіжними дорученнями №54 від 23.07.2012р. на суму 5 000,00 грн., №60 від 26.07.2012р. на суму 5 000,00 грн.

30.04.2013р. позивач звернувся до ТОВ „Будінвест-М" із листом-вимогою №177, відповідно до якого просив погасити заборгованість в сумі 50 000,00 грн. відповідно до договору про переведення боргу №71 від 17.07.2012р., а також направив останньому акт звірки розрахунків станом 30.04.2013р. для підписання.

30.04.2013р. позивач направо ви на адресу ТОВ „Будінвест-МВ" лист-вимогу №184, згідно якого, посилаючись на договір про переведення боргу №71 від 17.07.2012р., просив останнього погасити борг в сумі 40 000,00 грн., та направив для підписання акт звірки розрахунків станом на 30.04.2013р.

Оскільки відповідачі в добровільному порядку заборгованість не погасили, позивач звернувся із позовом до суду, згідно якого просить в солідарному порядку стягнути із відповідача-1 суму 50000,00 грн. основного боргу (із врахуванням відмови позивача від позову в частині стягнення 3316,44 грн. 3% річних, 1028,48 грн. інфляційних втрат, яка прийнята судом згідно ухвали від 07.11.2013р.), а також стягнути з (відповідач-2) 41 088,37 грн., з яких 40 000,00 грн. основного боргу, 1048,77 грн. 3% річних, 39,60 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір купівлі-продажу №74 від 01.08.2011р., відповідно до якого відповідач-1 взяв на себе зобов'язання вчасно проводити оплату за отримані товари, проте взятих на себе зобов`язань не виконав.

Судом встановлено, що станом на 30.06.2012р. у відповідача-1 перед позивачем був наявний борг в сумі 100 000,00 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями про часткову оплату товару, а також актом звірки розрахунків від 30.06.2012р., який підписаний представниками обох сторін, скріплений печатками.

В ході вирішення спору судом встановлено, що заборгованість в сумі 100 000,00 грн. була предметом договору про переведення боргу від 17.07.2012р. №71, згідно якого відповідача-1 (ТОВ „Будінвест-М") як первісний боржник передав часткове зобов'язання щодо сплати боргу в сумі 50 000,00 грн. відповідачу-2 (ТОВ „Будінвест-МВ") як новому боржнику.

Судом враховується, що згідно ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

В силу ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що заборгованість відповідача-1 перед позивачем в сумі 50 000,00 грн. суд вважає правомірною та такою що відповідає матеріалам справи.

Відтак, позовну вимогу про стягнення із відповідача-1 боргу в сумі 50 000,00 грн. суд вважає правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, судом враховується, що в ході вирішення даного спору позивач частково відмовився від позову щодо стягнення з відповідача-1 3316,44 грн. 3% річних та 1028,48 грн. інфляційних втрат, і провадження у справі в цій частині судом припинено в порядку ч.4 ст.80 ГПК України згідно ухвали від 07.11.2013р.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення із відповідача-2 основного боргу 40 000,00 грн., 1048,77 грн. 3% річних та 39,60 грн. інфляційних втрат, то такі зобов'язання виникли із договору про переведення боргу від 17.07.2012р. №71.

При цьому, на виконання вказаного договору №71 від 17.07.2012р. відповідач-2 як новий боржник (ТОВ „Будінвест-МВ") частково сплатив позивачу кошти в сумі 10 000,00 грн. що підтверджено платіжними дорученнями №54 від 23.07.2012р. на суму 5 000,00 грн., №60 від 26.07.2012р. на суму 5 000,00 грн.

Відтак, наявними у справі доказами підтверджено заборгованість позивача перед відповідачем-2 в сумі 40 000,00 грн., доводи на спростування зазначеного, суду не подано. Відтак, правомірною суд вважає вимогу позивача про стягнення із відповідача-2 боргу в сумі 40 000,00 грн.

Щодо стягнення із відповідача-2, крім основного боргу, також 1048,77 грн. 3% річних, 39,60грн. інфляційних втрат, судом до уваги приймається таке.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вказаної статті слідує, що суми інфляційних витрат та річні від простроченої суми можуть нараховуватись лише на суму грошового зобов'язання, яке прострочене.

За змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак, прострочення сплати відповідачем-2 грошових зобов`язань в сумі 40 000,00 грн. виникло у останнього із підстав невиконання договору про переведення боргу №71 від 17.07.2012р.

В ході вирішення даного спору судом встановлено, що заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат позивачем нараховано із суми боргу 40 000,00 грн. за наступний період прострочення, а саме: 1 048,77 грн. 3% річних за період з 01.08.2012р. по 15.06.2013р. а 39,60 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2012р. по червень 2013р.

При перевірці нарахованих судом сум інфляційних та 3% річних судом встановлено, що заявлені до стягнення позивачем 1 048,77 грн. 3% річних та 39,60 грн. інфляційних втрат обраховані правомірно в межах допустимих сум, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Натомість, доводи відповідачів про те, що за договором про переведення боргу №71 від 17.07.2012р. у сторін не виникло жодних зобов'язань, судом до уваги не приймається, оскільки не узгоджується із вимогами чинного законодавства та спростовується наявними у справі доказами. При цьому, судом враховується, що позивачем та відповідачами по договорах купівлі-продажу №74 та переведення боргу №71 вчинялися дії щодо їх реального виконання: постачалася продукція та здійснювалася її оплата. Тому посилання відповідачів на неукладеність вищевказаних договорів є безпідставним.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме: щодо стягнення із відповідача-1 на користь позивача 50 000,00 грн. основного боргу та щодо стягнення з відповідача-2 на користь позивача 40 000,00 грн. основного боргу, 1048,77 грн. 3% річних, 39,60 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідачів пропорційно порівно у зв'язку із задоволенням позову, оскільки даний спір виник внаслідок неправомірних дій обох відповідачів.

Керуючись ст. ст. 12, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства „Комбінат благоустрою", м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Будінвест-М", смт. Дунаївці, Хмельницька область, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Будінвест-МВ", м. Київ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будінвест-М", смт. Дунаївці, Хмельницька область (відповідач-1) 50 000,00 грн. основного боргу; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будінвест-МВ", м. Київ (відповідач-2) 41 088,37 грн., з яких 40 000,00 грн. основного боргу, 1048,77 грн. 3% річних, 39,60 грн. інфляційних втрат, задовольнити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Будінвест-М", смт. Дунаївці, Хмельницька область, вул. Жукова,11 (код ЄДРПОУ 37368740) на користь Комунального підприємства „Комбінат благоустрою", м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, вул. Привокзальна, 27 (код ЄДРПОУ 37368740) 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 954,50 грн. (дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 50 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Будінвест-МВ", м. Київ, вул. Дніпровська Набережна,19 оф.187 (код ЄДРПОУ 37788628) на користь Комунального підприємства „Комбінат благоустрою", м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, вул. Привокзальна, 27 (код ЄДРПОУ 37368740) 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 1 048,77 грн. (одна тисяча сорок вісім гривень 77 коп.) 3% річних, 39,60 грн. (тридцять дев`ять гривень 60 коп.) інфляційних втрат, 954,50 грн. (дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 50 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 15.11.2013р.

Головуючий суддя В.В. Магера

Суддя Д.І. Радченя

Суддя М.В. Смаровоз

Віддрук. 3 прим.:

1- до справи;

2- позивачу (вул. Привокзальна, 27, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., 32307) згідно заяви

3- відповідачу-1 (вул. Подільська, 93, офіс 8, м. Хмельницький, 29000 згідно заяви