Рішення

від 14.11.2013 по справі 34/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Д онецької області

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157 тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.2013 Справа № 34/133

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомПриватного підприємства "Сумитрансекспедиція" до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" простягнення заборгованості за участю представників:

від позивачане з'явились від відповідача Чумаков Д.В. - представник за довіреністю ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного підприємства "Сумитрансекспедиція" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 678 605,00 грн., 3% річних у розмірі 9 481,00 грн. та пені у розмірі 62523,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.02.2011 зупинено провадження у справі № 34/133 до розгляду Донецьким апеляційним господарським судом справи № 2/105-10.

У зв'язку з обранням судді Морщагіної Н.С. суддею Одеського апеляційного господарського суду, справу № 34/133 передано для здійснення повторного автоматичного розподілу.

За результатом проведення повторного автоматичного розподілу дану справу передано на розгляд судді Сажневій М.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.09.2013 суддею Сажневою М.В. прийнято справу № 34/133 до свого провадження, поновлено провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором на транспортне обслуговування № 4 від 02.02.2009 щодо здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач у відзиві на позовну заяву відзначив, що заборгованість за отримані послуги за договором № 4 від 02.02.2009 була ним погашена шляхом видачі позивачу простого векселя АА №0763254 на суму 669 236,00 грн., який станом на теперішній час є погашеним. Просив припинити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості, у зв'язку з відсутністю предмету спору. Вимоги про стягнення пені не визнає, посилаючись на те, що договором № 4 від 02.02.2009 не передбачена можливість стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання. Проти вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач також заперечує та зазначає, що позивачем не було надано відповідачу документів, передбачених п. 4.1 договору № 4 від 02.02.2009, а тому строк оплати отриманих послуг не настав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

02.02.2009 між Приватним підприємства "Сумитрансекспедиція" (перевізник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Енергомашспецсталь", яке перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" (замовник, відповідач) укладено договір № 4 на транспортне обслуговування (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації та здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом у міських, міжміських та міжнародних сполученнях.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін з проставленням печаток сторін і діє до 31.12.2010. У випадку, якщо за 10 днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін у письмовій формі не поінформує іншу про припинення дії договору, він вважається продовженим на наступний рік на тих же умовах (п. 8.2 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 23.12.2009).

Пунктом 2.1.12 Договору передбачено обов'язок замовника здійснювати розрахунки з перевізником за надані транспортні послуги.

Ціни на послуги погоджуються сторонами у заявці та зазначаються у рахунку-фактурі перевізника (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України шляхом переказу коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника протягом 30 днів після отримання оригіналів рахунка, акту виконаних робіт, податкової накладної (у випадку, якщо послуги оплачуються з ПДВ), якщо в заявці на перевезення вантажу не зазначено інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

На виконання умов договору позивачем протягом грудня 2009 року - лютого 2010 року було надано позивачу послуги з міжнародного перевезення вантажів, що підтверджується матеріалами справи, зокрема міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписано представниками позивача та відповідача і скріплено печатками сторін без заперечень.

Позивачем виписано відповідачу відповідні рахунки-фактури за надані послуги, копії яких також містяться в матеріалах справи.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вище, пунктом 4.1 Договору визначено порядок розрахунків по даному Договору - протягом 30 днів після отримання оригіналів рахунка, акту виконаних робіт, податкової накладної (у випадку, якщо послуги оплачуються з ПДВ), якщо в заявці на перевезення вантажу не зазначено інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять відомості про вартість наданих послуг за кожне окреме перевезення вантажу. Вказані акти підписувались сторонами із зазначенням дати підписання, а отже суд приходить до висновку, що такі акти були отримані відповідачем та відповідачу з моменту підписання кожного акту була відома вартість наданих послуг. Претензій до якості наданих послуг відповідачем позивачу не заявлялось. З урахуванням наведеного, суд вважає, що обов'язок оплатити надані послуги виникав у відповідача через 30 днів після підписання кожного відповідного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Заперечення відповідача стосовно того, що строк платежу за надані послуги не настав, спростовуються вищенаведеними обставинами. Крім того, відповідач протягом тривалого періоду часу (з лютого 2010 року) не вжив жодних заходів, спрямованих на отримання від позивача вищезазначених документів. Натомість акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписувалися відповідачем, що свідчить про згоду останнього, в тому числі, з отриманням наданих позивачем послуг, вартістю отриманих послуг та обізнаність щодо обов'язку їх оплатити.

Також, позивачем на адресу ВАТ "Енергомашспецсталь" направлялись претензія №250 від 22.03.2010, листи № 9 від 21.01.2010, № 12д від 09.02.2010 та № 14д від 11.02.2010, в яких позивач вимагав сплатити заборгованість за надані послуги у розмірі 669 236,00 грн. Проте, відповідач вимоги позивача не задовольнив, відповіді на вказані листи не надав.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу послуги з перевезення вантажів, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними відповідачем без зауважень, а також міжнародними товарно-транспортними накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідачем не спростовано отримання від позивача протягом грудня 2009 року -лютого 2010 року послуг з перевезення вантажів, зазначених в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Загальна вартість послуг з перевезення вантажу, наданих позивачем відповідачу протягом грудня 2009 року - лютого 2010 року та неоплачених відповідачем, складає 669 236,00 грн.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору. Вказане клопотання мотивовано тим, що Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" було видано вексель на суму 669 236,00 грн. Приватному підприємству "Сумитрансекспедиція". Станом на теперішній час вказаний вексель погашено з дисконтом 55%.

Статтею 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено, що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Актом прийняття-передавання векселя від 24.02.2012 підтверджується прийняття Приватним підприємством "Сумитрансекспедиція" від Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" простого векселя АА№ 0763254 в рахунок погашення заборгованості та припинення зобов'язань за договором № 4 від 02.02.2009 на суму 669 236,00 грн. зі строком погашення - 20 років після пред'явлення.

Відповідачем було передано позивачу оферту № АА 0763254 від 24.02.2012, згідно якої відповідач запропонував достроково прийняти до оплати вищезазначений вексель №АА 0763254 з дисконтом 55%, тобто сума векселя з урахуванням дисконту складає 301156,20 грн.

За актом пред'явлення векселя до платежу від 27.02.2012 позивачем було пред'явлено відповідачу, а відповідачем прийнято до платежу вексель №АА076254 з офертою.

Платіжним дорученням № 697 від 27.02.2012 відповідачем на користь позивача було перераховано грошові кошти у розмірі 301 156,20 грн. В якості призначення платежу у вказаному платіжному дорученні зазначено: "оплата за простий вексель з офертою №АА076254 від 24.02.2012 відповідно до акту пред'явлення векселя до платежу б/н від 27.02.2012.

27.02.2012 сторонами підписано акт приймання-передачі погашеного векселя.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки сума основної заборгованості, заявленої до стягнення, погашена відповідачем шляхом видачі векселя та його оплати відповідачем з дисконтом на умовах погоджених сторонами, предмет спору у справі № 34/133 в частині стягнення заборгованості у розмірі 669 236,00 грн. відсутній, за таких обставин, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 62 523,00 грн. та 3% річних у розмірі 9 481,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п. 2.1. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Умовами договору на транспортне обслуговування № 4 від 02.02.2009 не передбачена відповідальність замовника у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманих послуг.

Оскільки факту погодження нарахування пені на заборгованість, що виникла за договором на транспортне обслуговування № 4 від 02.02.2009 позивачем не доведено, відповідного договору, яким сторони передбачили таку відповідальність, суду не представлено, вимоги про стягнення пені у розмірі 62 523,00 грн., нарахованої на заборгованість у розмірі 669 236,00 грн., що утворилась за договором № 4 від 02.02.2009, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.07.2010 додано, в тому числі, розрахунок 3% річних від простроченої суми заборгованості. Вказаний розрахунок здійснено позивачем без зазначення дат початку та закінчення періоду нарахування 3% річних, в ньому лише відображено тривалість періоду, за який здійснюється нарахування 3% річних (170 днів). Також, позивачем здійснено нарахування 3% річних на невірну суму основної заборгованості.

Як зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Ухвалами суду про прийняття справи до провадження від 23.09.2013, а також про відкладення розгляду справи від 10.10.2013 від позивача було витребувано детальний розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, із зазначенням періоду (дата початку нарахування та дата по яку нараховуються), за який нараховуються відповідні суми.

Однак вимог ухвал суду позивачем не виконано. Наведений у заяві про збільшення позовних вимог розрахунок судом визнаний неналежним доказом заявлених вимог, був оцінений судом у відповідності з вимогами Господарського процесуального кодексу України, та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору в цій частині.

Вимоги суду, які в силу положень Господарського процесуального кодексу України (ст.ст. 4-5, 115) є обов'язковими для всіх підприємств, організацій, позивачем не виконані, поважних причин, з яких виявилось неможливим надати суду витребуваний розрахунок 3% річних на виконання вимог, викладених в ухвалах суду від 23.09.2013 та від 10.10.2013, позивачем не повідомлено. Відсутність у розрахунку дат початку та закінчення нарахування 3% річних унеможливлює здійснення перевірки правильності розрахунку, а отже й правомірності заявлених вимог щодо стягнення 3% річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене, оскільки позивач без поважних причин не надав витребуваних судом документів, а саме детального розрахунку суми 3% річних, суд вважає, що позов в частині стягнення 3% річних підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 9369,00 грн.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Як вище встановлено судом, обов'язок оплатити надані послуги виникав у відповідача через 30 днів після підписання кожного відповідного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Так, зокрема, строк оплати заборгованості за надані послуги за актами, які підписано 26.01.2010, 27.01.2010, 02.02.2010 та 10.02.2010, настав 25.02.2010, 26.02.2010, 04.03.2010 та 12.03.2010 відповідно.

Проте, з розрахунку суми інфляційних втрат заявлених до стягнення вбачається, що інфляційні втрати нараховувались позивачем на загальну заборгованість за надані послуги у розмірі 669 236,00 грн., хоча строк оплати послуг, наданих відповідно до вищезазначених актів, настав після 16.02.2010, а тому при розрахунку інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за цими актами, індекс інфляції за лютий 2010 року не повинен застосовуватись.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вищенаведеного, а також настання строку платежу за кожним актом окремо, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 6 771,03 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки оплату основної заборгованості шляхом вексельного розрахунку було здійснено сторонами після звернення позивача до суду з позовом, судові витрати у цій частині покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та підлягають стягненню на користь позивача.

При поданні позову та заяви про збільшення позовних вимог позивачем платіжними дорученнями № 1185 від 04.06.2010 та № 1607 від 21.07.2010 сплачено всього 7 506,00грн. державного мита. Позивачем заявлено вимоги майнового характеру про стягнення 750609,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Згідно п.п. "а" п.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (в редакції чинній станом на час звернення до суду з позовом та подання заяви про збільшення позовних вимог) із заяв, майнового характеру що подаються до господарських судів, ставка державного мита становить 1 відсоток ціни позову , але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, позивачем при поданні заяви про збільшення позовних вимог недоплачено державне мито в сумі 0,09 грн.

У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь Державного бюджету України суму недоплаченого державного мита у розмірі 0,09 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного підприємства "Сумитрансекспедиція" (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 19, ідентифікаційний код 14006940) інфляційні втрати у розмірі 6 771 (шість тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 03 коп., державне мито у розмірі 6 759 (шість тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 98 коп. та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 212 (двісті дванадцять) грн. 54 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Сумитрансекспедиція" (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 19, ідентифікаційний код 14006940, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного бюджету України державне мито у розмірі 0,09 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Провадження у справі № 34/133 в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 669 236,00 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

5. Позов Приватного підприємства "Сумитрансекспедиція" в частині вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" 3% річних у розмірі 9 481,00 грн. залишити без розгляду.

6. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 19.11.2013.

Суддя М.В. Сажнева