Постанова

від 13.11.2013 по справі 5011-14/15269-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 5011-14/15269-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддівМирошниченка С.В., Барицької Т.Л., Картере В.І.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гардінія Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 р. у справі№ 5011-14/15269-2012 господарського суду міста Києва за позовомГардінія Хоум Декор ГмбХ (Gardinia Home Decor GmbH) доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гардінія Україна"; Ньювелл Віндоу Фешионс Германі ГмбХ (Newell Window Fashions Germany GmbH) третя особаОнищук Олександр Романович про визнання недійсними договорів за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гардінія Україна" до Гардінія Хоум Декор ГмбХ (Gardinia Home Decor GmbH) про визнання дійсними договорів

за участю представників: позивача Крижов С.В.; відповідача-1Жуков М.О.; відповідача-2не з'явилися; третьої особине з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Гардінія Хоум Декор ГмбХ (Gardinia Home Decor GmbH) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом та просила суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, визнати недійсними угоди № № 2-15 до Контракту № 150498/GU-00 від 15.04.1998 р., укладені між позивачем та відповідачами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Гардінія Україна" та Ньювелл Віндоу Фешионс Германі ГмбХ (Newell Window Fashions Germany GmbH).

ТОВ "Гардінія Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Гардінія Хоум Декор ГмбХ (Gardinia Home Decor GmbH) про визнання дійсними зазначених додаткових угод.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2013 р. первісний позов задоволено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Припинено провадження в частині вимог до відповідача-2.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 р. рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Гардінія Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

15.04.1998 р. між фірмою "Гардинія Вельдер & Ко ГмбХ & КоКО" (продавець) та ТОВ "Гардінія Україна" (покупець) укладено контракт № N 150498/GU-00, згідно умов якого продавець постачає продукцію фірми Гардинія окремими партіями протягом строку дії контракту відповідно до додатків.

Між сторонами укладено угоду № 2 від 03.07.2000 р. до контракту в якій зазначено, що найменування Гардинія Вельдер & Ко ГмбХ & КоКО змінено на найменування Ньювелл Віндоу Фешионс Германі ГмбХ.

В подальшому, укладено угоди № 3 від 28.07.2000 р., № 4 від 26.12.2000 р., № 5 від 29.06.2001 р., № 6 від 25.09.2001 р., № 7 від 27.12.2002 р., № 8 від 17.06.2003 р., № 9 від 05.01.2004 р., № 10 від 10.09.2004 р., № 11 від 05.01.2005 р., № 12 від 26.12.2006 р. № 13 від 15.05.2008 р., № 14 від 09.09.2009 р., № 15 від 17.02.2012 р.

Згідно угоди № 9 назва "Ньювелл Віндоу Фешіонс Германі ГмбХ" змінена на "Гардінія Хоум Декор ГмбХ".

Предметом спору у даній справі є дійсність вищевказаних угод.

Вважаючи відповідні угоди недійсними, в силу ст. ст. 203, 215 ЦК України, позивач фактично посилається на невідповідність укладених угод вимогам законодавства, а саме: угоди № № 2 - 8 суперечать ч. 1 ст. 64, ч. 3 ст. 62, ст. ст. 48, 59 ЦК УРСР, угоди № № 9 - 15 суперечать ч. 3 ст. 238 ЦК України, оскільки оспорюванні угоди підписані Онищуком О.Р. від імені позивача та у інтересах іншої особи (відповідача), представником якої він є одночасно.

Відповідні вимоги задоволені судом першої інстанції, що підтримано апеляційним судом.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на наступне.

В силу ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У разі, якщо встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у справі з'ясовані судом першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущені помилки у застосуванні норм матеріального та процесуального права і в зв'язку з цим висновки судів попередніх інстанцій не відповідають цим обставинам, то касаційний суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України приймає нове рішення.

В даному випадку Вищий господарський суд України вважає, що господарські суди встановили всі фактичні обставини справи, однак допустились порушень норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 62 ЦК УРСР, представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є.

Згідно ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Визнаючи укладені угоди недійсними, суди виходили з того, що 10.07.2000 р. фірмою "Ньювелл Віндоу Фешіонс Германі ГмбХ" видана довіреність, якою уповноважено Онищука А., представляти її в повному обсязі перед усіма фізичними та юридичними особами, в установах, банках та ін. на території України. На виконання цієї довіреності Онищук А. має право в рамках належного керівництва діяти та ставити підпис від імені фірми.

10.02.2009 р. фірмою "Гардінія Хоум Декор ГмбХ" видана довіреність, якою уповноважено Онищука А. представляти компанію у повній мірі на території України перед усіма фізичними та юридичними особами, установами, банками та ін.

Крім того, відповідно до витягу з ЄДР, Онищук О.Р. є керівником ТОВ "Гардінія Україна" - відповідача-1.

Таким чином, судами встановлено, що на момент підписання оспорюваних угод Онищук О.Р. одночасно був керівником покупця та діяв на основі довіреності від продавця.

Однак, судами не враховано, що від імені ТОВ "Гардінія Україна" Онищук О.Р. діяв як керівник, а не як представник , у розумінні ст. 62 ЦК УРСР та ст. 238 ЦК України.

При цьому, категорія "представник" може бути використана тільки щодо особи. Водночас орган юридичної особи є складовою самої юридичної особи, що з позицій формально-юридичних виключає визнання недійсним правочину, вчиненого органом, унаслідок домовленості з іншою стороною.

З огляду на викладене, висновок судів про невідповідність оспорюваного договору актам цивільного законодавства, є помилковим.

Таким чином, підстави для визнання недійсним правочину відсутні.

Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову

Так, відповідно до п. п. 5 п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" правочини можуть визнаватися дійсними виключно з підстав, визначених ч. 2 ст. 219 і ч. 2 ст. 220 ЦК України. Вимоги про визнання дійсними правочинів з інших підстав задоволенню не підлягають, з огляду на невідповідність таких вимог установленим законом способам захисту прав та законних інтересів (ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України).

При цьому, ч. 2 ст. 220 ЦК України надає суду право визнати дійсним нотаріально не посвідчений договір, якщо сторони домовилися про усі його істотні умови, підтверджені письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення такого договору.

Разом з цим, чинним законодавством України не передбачена необхідність нотаріального посвідчення додаткових угод до оспорюваного контракту і позивач не ставив вимогу про визнання спірних правочинів недійсними з підстав, визначених ч. 2 ст. 220 ЦК України.

За таких обставин, правильним є висновок судів про відсутність такого способу захисту цивільного права, а відтак позовні вимоги про визнання дійсними угод № 2 - № 15, що вносять зміни до Контракту № 150498/GU-00 від 15.04.1998 р. правомірно не задоволені судами.

Крім того, відповідач-2 за первісним позовом - "Ньювелл Віндоу Фешионс Германі ГмбХ" є попереднім найменуванням "Гардінія Хоум Декор ГмбХ" (Gardinia Home Dеcor GmbH), а отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що провадження у справі стосовно відповідача-2 за первісним позовом підлягає припиненню на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій припустились порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі за первісним позовом.

При цьому, касаційна інстанція не вбачає підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки фактичні обставини, які входять до предмету доказування, судами встановлені з достатньою повнотою.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція вважає за необхідне рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 р. в частині задоволення первісного позову скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині оскаржувані рішення та постанова підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гардінія Україна" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013 р. в частині задоволення первісного позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013 р. у справі № 5011-14/15269-2012 залишити без змін

Головуючий С.В.Мирошниченко Судді Т.Л.Барицька В.І.Картере