Постанова

від 12.11.2013 по справі 5011-18/2578-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. Справа№ 5011-18/2578-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Ільєнок Т.В.

за участі представників:

від позивача: Шубак О.І. - представник

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної Державного комунального підприємства кінотеатр «Росія» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 року по справі № 5011-18/2578-2012 (суддя - Мандриченко О. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКІНОІНВЕСТ»

до Державного комунального підприємства кінотеатр «Росія»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління комунальної власності міста Києва

про стягнення 1 175 064, 24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРКІНОІНВЕСТ» звернулося з позовом до Державного комунального підприємства кінотеатр «Росія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління комунальної власності міста Києва про стягнення 1 175 064, 24 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 по справі № 5011-18/2578-2012 задоволено позовні вимоги повністю. Стягнуто з Державного комунального підприємства кінотеатр «Росія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКІНОІНВЕСТ» 457 475 грн. 64 коп. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 173 941, 64 грн. заборгованість по сплаті лізингових платежів, 173 941, 46 коп. інфляційних втрат, 543 647, 15 грн. 36% річних з простроченої суми, 23 501, 29 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2012 р. по справі № 5011-18/2578-2012 в частині стягнення 543 647,15 грн. та прийняти нове рішення в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що сума штрафних санкцій, що стягуються з відповідача, є необґрунтовано завищеною та значно перевищує розмір заборгованості перед позивачем.

Крім того, позивач зазначає, що судом не було досліджено при винесені рішення тяжке фінансове становище відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов'язком суду, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2013 до участі у справі залучено Головне управління комунальної власності міста Києва у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про зупинення провадження по справі у зв'язку із розглядом справи № 5011-64/9982-2012 у господарському суді міста Києва. Суть спору полягає у зверненні Державного комунального підприємства кінотеатр «Росія» до ТОВ «УКРКІНОІНВЕСТ» про визнання правочинів недійсними, в тому числі визнання недійсним Договору лізингу № Р2/06 від 15.01.2006 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 провадження у справі зупинено до розгляду пов'язаної справи.

14.08.2013 від представника позивача надійшла заява про поновлення розгляду справи у зв'язку з тим, що обставини які обумовили зупинення провадження у справі усунуто.

З доданої до заяви ухвали Господарського суду міста Києва від 07.08.2013 по справі № 5011-64/9982-2012 вбачається, що позов Державного комунального підприємства «Кінотеатр «Росія» залишено без розгляду.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2013 у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці для розгляду справи № 5011-18/2578-2012 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Смірнової Л.Г., суддів: Гончарова С.А., Ільєнок Т.В.

08.10.2013 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких позивач просив взяти до уваги позицію Вищого господарського суду України по справі № 5011-36/2402-2012.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 у зв'язку з виходом судді Тарасенко К.В. з відпустки, а також перебуванням судді Гончарова С.А, у відпустці для розгляду справи № 5011-18/2578-2012 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Авдеєва П.В., Ільєнок Т.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів Авдеєва П.В., Ільєнок Т.В.

12.11.2013 від представника позивача надійшло клопотання про зміну назви відповідача з Державного комунального підприємства кінотеатр «Росія» на Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Кінотеатр «Росія».

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі представників відповідача та третьої особи.

Колегія суддів, дослідивши клопотання про заміну найменування відповідача встановила, зазначає що з наданих документів (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 302 від 03.03.2011, витягу зі статуту підприємства) вбачається, що клопотання є обґрунтованим, та підлягає задоволенню.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень сторін, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

15.01.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укркіноінвест» (лізингодавець) та Державним комунальним підприємством Кінотеатр «Росія» (лізингоодержувач) укладено договір лізингу №Р2/06 (надалі - Договір), відповідно до умов якого лізингодавець надає лізингоодержувачу у вигляді лізингу в платне користування предмет лізингу на умовах, що визначається договором.

Доказів розірвання чи визнання недійсним Договору сторонами не надано.

Згідно з п. 1.2. Договору предметом лізингу є обладнання для кінотеатру, що включає: екран, кінотехнологічне обладнання, акустичне обладнання, крісла кінотеатральні, що становить комплект.

Монтаж та установка обладнання відбувається на території лізингоодержувача за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 19, кінотеатр «Росія».

Положеннями п. 2.1. Договору сторони погодили, що лізингодавець надає лізингоодержувачу обладнання у вигляді комплекту. Обладнання передається у лізинг на строк з 2006 року по 2010 рік, що складає 48 календарних місяці з моменту підписання акту про здачу-приймання обладнання.

Умовами п. 2.4. Договору передбачено, що початком строку лізингу вважається момент підписання акту про здачу-приймання обладнання.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна договору становить 854 807,56 грн., в тому числі вартість комплекту обладнання 359 252,40 грн., в т. ч. ПДВ - 59 875,30 грн.

Згідно з п. 3.4. Договору лізингові проценти можуть змінюватися у випадку виникнення обставин, що можуть викликати комерційні втрати сторін: зміна рівня інфляції, цін, тарифів, обмінного курсу євро або долара США та інших значних для сторін показників, що буде предметом додаткової угоди.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати лізингоодержувачем лізингових платежів, лізингоодержувач в повному обсязі відшкодовує лізингодавцю збитки, понесені лізингодавцем у зв'язку з таким простроченням, а також суму втраченого фінансового доходу (упущеної вигоди).

З урахуванням положень ст. 625 Цивільного кодексу України, лізингоодержувач у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу лізингодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 процентів річних від простроченої суми (п. 4.2. Договору).

У відповідності до п. 4.3. Договору в якості процентів за користування чужими грошовими коштами, лізингоодержувач зобов'язується сплатити грошову суму в розмірі 10% річних від вартості майна, зазначеного в п. 3.1. за весь період такої несплати.

Відповідно до п. 5.7. Договору документом, який підтверджує передачу комплекту обладнання від лізингодавця у користування до лізингоодержувача, є акт про здачу-приймання обладнання. Акт про передання-приймання складається і підписується у двох примірниках: для лізингодавця та для лізингоодержувача.

Згідно з п. 5.10 Договору всі претензії, які пов'язані з дефектами та недоліками, що стосуються технічного стану обладнання, своєчасності і комплектності поставки, мають бути подані лізингодавцю до підписання акта про здачу-приймання обладнання. Після підписання акта про здачу-приймання обладнання, приймання обладнання вважається здійснення і претензії не приймаються.

Положеннями п. 14.1. Договору сторони погодили, що дія цього договору припиняється після закінчення терміну його дії і виконання лізингоодержувачем усіх своїх зобов'язань за цим договором.

Додатком №1 до Договору лізингу є графік сплати лізингових платежів, в якому також зазначається, що винагорода виконавцю (проценти) нарахована без урахування ПДВ. ПДВ буде нараховуватися щомісячно і вказуватися у рахунках-фактурах до сплати.

В процесі виконання Договору, сторонами вносились зміни до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Як зазначено в ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Нормами п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» закріплено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи 31.10.2006 за актом приймання-передачі лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв об'єкт лізингу: екран Сінеміракл, кіно процесор аналогово-цифровий, зчитувач зворотного зчитування, колонка контрольна, підсилювач Р-7000S, підсилювач Р-5000S, підсилювач Р-3500S, HS-секція, сабвуфер С-218-А, колонка для каналу оточення, кросове СХ 3400.

Загальна вартість предмету лізингу становить 427 553,93 грн., в тому числі вартість комплекту обладнання 157 040,40 грн., в т. ч. ПДВ - 26 173,40 грн. Перед підписанням цього акта встановлено, що предмет лізингу (обладнання) передано лізингодавцем лізингоодержувачу повністю.

З наявного в матеріалах справи акту звіряння взаєморозрахунків станом на 01.01.2012, підписаного двома сторонами, вбачається, що заборгованість ДКП Кінотеатр «Росія» складає 457 475,65 грн.

Крім того, у листах від 09.07.2007, від 14.01.2008, від 08.07.2008, від 15.01.2009, від 07.07.2009, від 12.01.2010, від 10.07.2010, від 10.11.2010, які знаходяться в матеріалах справи, сума позову ДКП Кінотеатр «Росія» визнається відповідачем у справі.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором лізингу у розмірі 457 475,64 грн.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач також просить стягнути з відповідача 173 941,46 грн. інфляційних втрат та 543 647,15 грн. тридцяти шести відсотків річних за Договором фінансового лізингу №Р2/06 від 15.01.2006 р.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції матеріального становища відповідача, однак як вбачається з матеріалів справи, відповідачем грубо порушуються умови Договору, що виражається у тривалому невиконання умов Договору, крім того, відповідно до принципу свободи Договору відповідач добровільно підписав Договір без застережень щодо його умов, а відповідно у нього виник обов'язок щодо виконання його умов, в тому числі щодо сплати 36% річних у випадку несвоєчасної сплати лізингових платежів передбаченого п. 4.2. Договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно арифметично правильного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 173 941,46 грн. інфляційних втрат та 543 647,15 грн. тридцяти шести відсотків річних.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача Державне комунальне підприємство кінотеатр «Росія» на Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Кінотеатр «Росія» у зв'язку зі зміною найменування.

Апеляційну скаргу Державного комунального підприємства кінотеатр «Росія» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 по справі № 5011-18/2578-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-18/2578-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді П.В. Авдеєв

Т.В. Ільєнок