Постанова

від 20.11.2013 по справі 906/850/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 906/850/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Житомирської області

від 09.07.2013 р.

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 11.09.2013 р.

у справі № 906/850/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване

управління механізації"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 30 320,96 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: адвокат ОСОБА_2 - витяг з договору у справі,

встановив:

У червні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Спеціалізоване управління механізації" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - фізичної особи-підприємця (ФОП) ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 29000,00 грн., 3% річних - 1320,96 грн., 1320,50 грн. - витрат по сплаті судового збору та 2500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договорами оренди № 15 від 05.12.11, № 16 від 26.12.11, № 5 від 01.02.12, № 8 від 01.03.12, № 9 від 31.03.12, № 11 від 30.04.12, № 13 від 31.05.12, № 14 від 30.06.12, № 17 від 01.09.12, № 18 від 01.11.12 щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, у зв'язку з чим виникла заборгованість, на яку нараховані 3% річних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.07.2013 (суддя Гансецький В.П.) позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Спеціалізація управління механізації" 29000,00 грн. боргу по орендній платі згідно договорів оренди № 15 від 05.12.11, № 16 від 26.12.11, № 5 від 01.02.12, № 8 від 01.03.12, № 9 від 31.03.12, № 11 від 30.04.12, № 13 від 31.05.12, № 14 від 30.06.12, № 17 від 01.09.12, № 18 від 01.11.12, 1320,96 грн. 3% річних, 1720,50 грн. судового збору та 2500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 (колегія суддів у складі: Крейбух О.Г. - головуючий, Василишин А.Р., Юрчук М.І.) рішення господарського суду Житомирської області від 09.07.2013 залишено без змін.

Судові рішення обґрунтовані тим, що матеріалами справи підтверджуються доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог п. 3.8 договорів оренди щодо своєчасного внесення орендної плати за користування майном. При стягненні з відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката в розмірі 2500,00 грн., суди попередніх інстанцій посилаючись на норми ст.ст.44, 48, 49 ГПК України, виходили з наявності в матеріалах справи доказів понесених позивачем вищевказаних витрат.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 05.12.2011 року між ТОВ "Спеціалізоване управління механізації" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди № 15, відповідно до п.1 якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування: вантажний МАЗ 5551 самоскид, НОМЕР_1, для перевезень будматеріалів

Згідно з п.2 Договору № 15, зазначені в п.1 цього договору "цінності" передаються орендарю в технічному стані, згідно з актом, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Факт прийняття відповідачем вантажного МАЗ 5551 самоскиду, НОМЕР_1 в оренду підтверджується приймально-здавальним актом від 05.12.11р.

В подальшому, а саме в період з 26.12.2011 по 01.11.2012 між ТОВ "Спеціалізоване управління механізації" та ФОП ОСОБА_1 укладено низку договорів оренди та підписано приймально-здавальні акти, на підтвердження факту прийняття відповідачем вантажного МАЗ 5551 самоскиду, НОМЕР_1 в оренду (оригінали були оглянуті в судовому засіданні), а саме:

- договір оренди № 16 від 26.12.2011 та приймально-здавальний акт від 26.12.2011;

- договір оренди № 5 від 01.02.2012 та приймально-здавальний акт від 01.02.2012;

- договір оренди № 8 від 01.03.2012 та приймально-здавальний акт від 01.03.2012;

- договір оренди № 9 від 31.03.2012 та приймально-здавальний акт від 31.03.2012;

- договір оренди № 11 від 30.04.2012 та приймально-здавальний акт від 30.04.2012;

- договір оренди № 13 від 31.05.2012 та приймально-здавальний акт від 31.05.2012;

- договір оренди №14 від 30.06.2012 та приймально-здавальний акт від 30.06.2012;

- договір оренди № 17 від 01.09.2012 та приймально-здавальний акт від 01.09.2012;

- договір оренди № 18 від 01.11.2012 та приймально-здавальний акт від 01.11.2012.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до пунктів 3.8 договорів орендар взяв на себе зобов'язання вносити місячну орендну плату за договором до 5 числа поточного місяця на р/р орендодавця в розмірах 1500,00 грн., 5000,00 грн., 7500,00 грн., 10 000,00 грн., 6000,00 грн., 6000,00 грн., 6000,00 грн., 6000,00 грн., 6000,00 грн., 6000,00 грн. відповідно.

Строк дії договору встановлено в пунктах 9 вищевказаних договорів: з 05.12.2011 по 25.12.2011; з 26.12.11 по 25.01.12, з 01.02.12 по 29.02.12, з 01.03.12 по 31.03.12, з 01.04.12 по 30.04.12, з 01.05.12 по 31.05.12, з 01.06.12 по 30.06.12, з 01.07.12 по 31.08.12, з 01.09.12 по 31.10.12, з 01.11.12 по 30.11.12.

Таким чином, за період з 26.12.2011 року по 30.11.2012 року відповідач повинен був сплатити позивачу 72 000,00 грн. орендної плати.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач частково виконав своє зобов'язання за договорами, здійснив оплату орендних платежів за користування вантажним автомобілем МАЗ 5551 самоскид, НОМЕР_1 на суму 43000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи прибутковими касовими ордерами та платіжними дорученнями (а.с. 9-10, 41-44).

Таким чином, на дату звернення до суду з даним позовом заборгованість відповідача перед ТОВ "Спеціалізоване управління механізації" становить 29000,00 грн.

В силу ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 111 7 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, враховуючи встановлений судами факт порушення відповідачем свого зобов'язання за договорами оренди, а також наявність у нього заборгованості перед позивачем з орендної плати на суму 29 000,0 грн., яка відповідачем не спростована, доказів її оплати не надано, колегія суддів вважає правильним висновок судів двох інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань, з урахуванням передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій при стягненні з відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2500,00 грн. виходили з того, що представництво позивача - ТОВ "Спеціалізоване управління механізації" у суді здійснював адвокат ОСОБА_6 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 09.11.2007), що діяв на підставі ордеру серія ЖТ № 01414 на надання правової допомоги та договору про надання правової допомоги від 06.06.2013р. На виконання умов договору ТОВ "Спеціалізоване управління механізації" згідно платіжного доручення № 78 від 10.06.2013 та банківської виписки по рахунку НОМЕР_3 сплачено адвокату гонорар у сумі 2500,00 грн. (а.с.60-62, 78, 118).

За змістом приписів частини 3 ст. 48 та частини 5 ст. 49 ГПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 ст. 1 та частини першої ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про укладення ТОВ договору про надання адвокатських послуг саме з ФОП ОСОБА_6 (за наявності у цієї особи свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а також визначення позивачем при перерахуванні коштів на виконання вказаного договору в призначенні платежу - саме за надання адвокатських послуг), оскільки це не є порушенням норм ст. 49 ГПК України та норм Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а лише свідчить про те, що вказаний адвокат займається індивідуальною адвокатською діяльністю, а не у складі адвокатського об'єднання тощо.

Щодо посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції ст.41 ГПК України у зв'язку з відхилення клопотання про призначення судово-технічної експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до Рівненського апеляційного господарського суду подано клопотання про проведення судово-технічної експертизи, в якому просить визначити в якій послідовності виконувались роздрукування тексту, підпис та відтиск печатки ФОП ОСОБА_1 на договорах оренди № 14, №17, №18; приймально-здавальних актах від 30.06.2012 року, 01.09.2012 року, 01.11.2012 року; довідках № 8, № 9, № 10, № 11.

Ст. 41 ГПК України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому, в силу ст. 41 ГПК України господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає, і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Апеляційний господарський суд, відхиляючи дане клопотання вірно вказав, що чинним законодавством не встановлено послідовності вчинення дій при укладенні письмового договору, складанні приймально-здавальних актів та довідок, як і не пов'язано визнання недійсним вчиненого правочину з підстав недотриманням такої послідовності.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111 5 , 111 7 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Житомирської у даній справі, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості прийнятих у справі рішень судів.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 та рішення господарського суду Житомирської області у справі № 906/850/13 залишити без змін.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.