Постанова

від 19.11.2013 по справі 5020-356/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 5020-356/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Євдокімова І.В.,

Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

прокурор: Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 005749 від 25.09.12р. - старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представник позивача: Чиркова Ольга Миколаївна, довіреність №03-15/2 від 03.01.12р. - Севастопольська міська рада;

представник відповідача: Дюкар Євген Сергійович, довіреність б/н від 05.04.10р. - ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Камаз-3";

представник відповідача: Воробйов Валерій Васильович, довіреність б/н від 15.04.13р. - ТОВ "Союз-буд-інвест";

представник відповідача: Костюков Іван Миколайович, довіреність б/н від 15.04.13р. - ТОВ "Союз-буд-інвест";

предтавники третіх осіб: не з'явилися;

розглянувши апеляційні скарги Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Камаз-3" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-буд-інвест" на рішення господарського суду міста Севастополя (колегії суддів Головко В.О. Кравченко В.Є. Погребняка О.С.) від 16 вересня 2013 року у справі № 5020-356/2012

за позовом першого заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради

до обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Камаз-3"

Товариства з обмеженню відповідальність „Союз-буд-інвест"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Севастопольської міської державної адміністрації

Головного управління Держкомзему у місті Севастополі

про визнання недійсним державного акту на право власності на земельні ділянки, витребування майна із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ :

Перший заступник прокурора міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради (позивач) до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3» (перший відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-буд-інвест» (другий відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Севастопольської міської державної адміністрації, Головного управління держземагентства у місті Севастополі, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, площею 13,1503 га, вартістю 44 110 051,29 грн, яка розташована на західному березі Камишової бухти Гагарінського району м. Севастополя, серії ЯИ №053466, виданого 18.03.2010р. Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3», та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-буд-інвест» повернути цю земельну ділянку позивачу, шляхом її вилучення у присутності понятих і передачі Севастопольській міській Раді зі складенням акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачеві.

Позовні вимоги з посиланням на статті 13, 19, 140, 145 Конституції України, статті 9, 116, 124, 126, 134, 152, пункт 12 Розділу X Земельного кодексу України, статті 15, 316, 319, 321, 387, 388, 400 Цивільного кодексу України, статті 10, 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо визнання недійсним державного акта серії ЯИ №053466, виданого 18.03.2010р. Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3» на право власності на земельну ділянку, обґрунтовані відсутністю правових підстав виникнення у першого відповідача права власності на спірну земельну ділянку.

Позовні вимоги щодо зобов'язання другого відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачу обґрунтовані переходом неправомірно отриманого права власності на спірну земельну ділянку від першого відповідача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-буд-інвест» на підставі Договору №1668 від 30.04.2010 про внесення нерухомого майна до статутного капіталу.

Рішенням суду господарського суду міста Севастополя (колегії суддів Головко В.О. Кравченко В.Є. Погребняка О.С.) від 16 вересня 2013 року у справі №5020-356/2012 позов задоволений повністю. Визнаний недійсним державний акт серії ЯИ №053466 від 18.03.2010 року на право власності на земельну ділянку, площею 13,1503 га, вартістю 44 110 051,29 грн., яка розташована на західному березі Камишової бухти Гагарінського району міста Севастополя, що виданий Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3» - з дати набрання рішенням у цій справі законної сили. Зобов'язано ТОВ «Союз-буд-інвест» повернути земельну ділянку, площею 13,1503 га, вартістю 44 110 051,29 грн., яка розташована на західному березі Камишової бухти Гагарінського району міста Севастополя, у власність Українського народу, від імені якого діє Севастопольська міська Рада - шляхом вилучення зазначеної земельної ділянки в присутності понятих і передачі її Севастопольській міській Раді зі складенням акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачеві. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив із встановленого постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013р. факту відсутності розпорядження № 490-р від 04.03.2010р. „Про затвердження комплексного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,3003 га, розташованої на західному березі Камишової бухти в м. Севастополі, з встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" та про передачу у власність кооперативу цієї земельної ділянки" та надав перевагу саме цьому доказу (постанові суду) перед іншим доказом - нотаріально посвідченою копією вказаного розпорядження, наданою першим відповідачем.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 490-р від 04.03.2010р. щодо передачі Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" земельної ділянки фактично не існує, а тому посилання на нього у державному акті серії ЯИ № 053466 від 18.03.2010 на право власності на земельну ділянку, площею 13,1503 га, вартістю 44 110 051,29 грн., яка розташована на західному березі Камишової бухти Гагарінського району м. Севастополя, є безпідставним та набуття права власності Обслуговуючим кооперативом „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" на підставі цього державного акту суперечить положенням законодавства, зокрема статті 116, частині першій статті 127 і статтям 128 та 134 Земельного кодексу України.

Також, місцевий господарський суд зазначив про те, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту - місто Севастополь, а оскільки розмежування земель у місті Севастополі не проведено, відповідно до пункту 12 Розділу X „Перехідні положення" Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження цими землями здійснює Севастопольська міська Рада, а не Севастопольська міська державна адміністрація.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3» звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову першого заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3» про визнання недійсним державного акту скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо відсутності розпорядження Севастопольської державної адміністрації № 490-р від 04.03.2010р., оскільки нотаріально засвідчена його копія знаходиться в матеріалах справи, а прокурор в свою чергу не довів суду вини посадових осіб при прийнятті зазначеного розпорядження. Також, ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3» вважає, що в зв'язку з не оскарженням зазначеного розпорядження, відпадає можливість скасувати (визнати недійсним) державний акт на земельну ділянку, який був вданий на його підставі, оскільки ці вимоги є похідними.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, Товариство з обмеженню відповідальність «Союз-буд-інвест» звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати частково та в цій частині позовні вимоги залишити без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення винесено з порушенням норм процессуального та матеріального права, та підлягає скасуванню, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, Товариство з обмеженню відповідальність «Союз-буд-інвест» посилається на те, що прокурором не вірно визначив орган державної влади, який уповноважений державою здійснювати функції в спірних відносинах, оскільки Сімферопольська міська рада є органом місцевого самоврядування, яка втратила на момент подачі позову до суду повноваження щодо розпорядження землею, в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності 01 січня 2013 року. Таким чином, апелянт вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Також, заявник апеляційної скарги посилається на те, що в силу статті 40 Закону України «Про прокуратуру» заступник прокурора міста Сімферополь не був наділений повноваженнями на подання в суд першої інстанції 10.07.2013р. заяви про зміну позову, який був поданий першим заступником прокурора міста Сімферополя.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2013 року Товариству з обмеженню відповідальність "Союз-буд-інвест" відновлено строк на подання апеляційної скарги, скаргу останнього прийнято до провадження, об'єднано в одне апеляційне провадження із скаргою ОК "Гаражно - будівельний кооператив "Камаз-3" та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Проценко О. І., судді Сікорська Н. І., Латинін О. А.

05.11.2013 р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати у зв'язку з відпусткою суддя Проценко О.І. замінена на суддю Сікорську Н.І. та остання призначена головуючим суддею по справі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2013 року розгляд апеляційних скарг було відкладено на 19 листопада 2013 року о 14 год. 00 хв.

За розпорядженням В. о. секретаря судової плати Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2013 року, в зв'язку з відпусткою, суддю Сікорську Н. І. замінено у складі колегії на суддю Воронцову Н. В.

Головуючим суддею у справі №5020-356/2012 призначено суддю Воронцову Н. В.

Також, за розпорядженням В. о. секретаря судової плати Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2013 року, в зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, суддю Латиніна О. А. замінено на суддю Котлярову О. Л.

В судовому засіданні, 19 листопада 2013 року, прокурор та позивач заперечували проти задоволення апеляційних скарг та скасування оспрюваного рішення суду першої інстанції. Також, позивач представив суду відзив на апеляційні скарги, в якому зокрема посилається на те, що суд першої інстанції вірно встановив факт відсутності розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 490-р від 04.03.2010р., як офіційного акту органу виконавчої влади, прийнятого та оформленого у встановленому законом порядку, оскільки таке розпорядження в журналі реєстрації розпоряджень ніколи не реєструвалося, а за даними системи автоматизації діловодства та електронного документообігу бази даних СМДА, за такими реквізитами зареєстроване інше розпорядження.

Представники відповідачів наполягали на задоволенні апеляційних скарг та скасуванні оспорюваного рішення суду першої інстанції.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, ухвалою суду від 05.11.2013р.

Оскільки, треті особи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги та виходячи з того, що їх явка не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників третіх осіб.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, встановила наступне.

30 грудня 2009 року Ленінською районною державною адміністрацією у місті Севастополі проведено реєстрацію юридичної особи - Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3», про що видано свідоцтво за №719086 (а. с. 10, том 1)

15.01.2010р. Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3» звернувся до Севастопольської міської державної адміністрації із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №173-р від 01.02.2010р. Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність земельної ділянки для гаражного будівництва в районі Камишової бухти у місті Севастополі, орієнтовною площею 14 га.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 04 березня 2010 року №490-р затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у власність Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3» земельної ділянки загальною площею 13,1503 га і п'ятнадцяти земельних ділянок загальною площею 0,15 га із встановленням меж та площі в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту та будівництва індивідуальних гаражів ОК «ГБК «Камаз-3», що розташована за адресою: м. Севастополь, Гагарінський район, Західний берег Камишової бухти; передано у приватну власність Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3» земельну ділянку площею 13,1503 га для будівництва та обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту, яка розташована у Гагарінському районі м. Севастополя на Західному березі Камишової бухти.

18.03.2010р. Обслуговуючим кооперативом «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3» був отриманий державний акт серії ЯИ №053466 на право власності на земельну ділянку, площею 13,1503 га, розташовану за адресою: м. Севастополь, Гагарінський район, західний берег Камишової бухти.

Вказаний акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 021088400006.

В якості підстави для видачі цього державного акта зазначено розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №490-р від 04.03.2010р.

30.04.2010р. між Обслуговуючим кооперативом «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-буд-інвест» укладено Договір про внесення нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Союз-буд-інвест». Договір посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Кузьменко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за №1668.

На підставі вказаного Договору право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8536400000:04:005:0086, площею 13,1503 га (державний акт серії ЯИ №053466 від 18.03.2010) зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-буд-інвест» (другий відповідач), про що свідчить Витяг з Поземельної книги.

Вважаючи, що ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Камаз-3" отримав державний акт серії ЯИ № 053466 від 18.03.2010р. на право власності на земельну ділянку, площею 13,1503 га, розташовану за адресою: м. Севастополь, Гагарінський район, західний берег Камишової бухти, без достатніх правових підстав; за відсутності самого розпорядження (оскільки розпорядження № 490-р від 04.03.2010 видавалось щодо іншої юридичної особи - ОК "Дачно-будівельний кооператив "Скарлетт") та що спірна земельна ділянка вибула із володіння Севастопольської міської Ради без її волевиявлення, прокурор звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора, представників позивача і відповідачів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що оспорюване рішення господарського суду міста Севастополя від 16.09.2013р. у справі №5020-356/2012 підлягає скасуванню, в зв'язку з наступним.

Статтею 13 Конституції України проголошено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності (ст. 80 ЗК України).

Частиною другою статті 119 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Порядок передачі у власність земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений Земельним кодексом України.

Згідно з нормами Земельного кодексу України передача у власність земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у ст. 126 Земельного кодексу України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Таким чином, безумовною умовою для отримання у власність земельну ділянку та відповідно державного акту на право власності на земельну ділянку є відповідне рішення органу влади.

Преамбулою Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Статтею 3 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» закріплені принципи діяльності місцевих державних адміністрацій, відповідно до яких вони діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.

Частинами першою та другою статті 6 Закону передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою зазначеної статті Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частинами шостою, сьомою, восьмою, дев'ятою та десятою статті 118 вказаного Кодексу (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої та шостої статті 123 Земельного Кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Зі змісту позовної заяви слідує, що однією із підстав для звернення прокурора із даним позовом до суду стало те, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №795-р від 06 червня 2011 року скасовано розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації №173-р від 01 лютого 2010 року, яке в подальшому було оскаржено до Окружного адміністративного суду міста Севастополя.

Проте, колегія суддів вважає, що вказані обставини ніяким чином не впливають на правову оцінку законності видачі державного акту серії ЯИ № 053466 від 18.03.2010р. на право власності на земельну ділянку, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №173-р від 01.02.2010р. Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення та передачі безоплатно у власність земельної ділянки для гаражного будівництва в районі Камишової бухти у місті Севастополі, орієнтовною площею 14 га.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 04 березня 2010 року №490-р затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у власність Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3» земельної ділянки загальною площею 13,1503 га і п'ятнадцяти земельних ділянок загальною площею 0,15 га із встановленням меж та площі в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту та будівництва індивідуальних гаражів ОК «ГБК «Камаз-3», що розташована за адресою: м. Севастополь, Гагарінський район, Західний берег Камишової бухти; передано у приватну власність Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3» земельну ділянку площею 13,1503 га для будівництва та обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту, яка розташована у Гагарінському районі м. Севастополя на Західному березі Камишової бухти.

Таким чином, розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №173-р від 01.02.2010р. є проміжуточним, тобто на день подачі позову та на день прийняття судових рішень по даній справі, вищевказане розпорядження не мало юридичного значення, адже воно вичерпало свою дію у зв'язку з прийняттям розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №490-р від 04 березня 2010 року.

Висновки суду першої інстанції щодо неіснування розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №490-р від 04 березня 2010 року «Про затвердження комплексного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,3003 га, розташованої на західному березі Камишової бухти в м. Севастополі, з встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3» та про передачу у власність кооперативу цієї земельної ділянки» колегія суду вважає передчасними та такими, що не відповідають дійсності.

Так, посилання суду першої інстанції на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 у справі №2а-1713/11/2770 за позовом підприємства об'єднання громадян «Новий берег» до Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №490-р від 04.03.2010, яким встановлено факт відсутності оскаржуваного розпорядження, є передчасними, з огляду на те, що дане судове рішення не має преюдиціальності для прийняття судового рішення по цій справі, а викладені в ньому обставини є лише власним судженням суду, а не встановленим фактом, який не потребує доказування.

При цьому, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд безпідставно не прийняв до уваги нотаріально засвідчену копію розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 490-р від 04.03.2010р. „Про затвердження комплексного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,3003 га, розташованої на західному березі Камишової бухти в м. Севастополі, з встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" та про передачу у власність кооперативу цієї земельної ділянки".

Так, не приймаючи в якості доказу нотаріально засвідчену копію розпорядження № 490-р від 04.03.2010р., місцевий господарський суд виходив із того, що згідно пояснень ОК „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3" оригінал зазначеного розпорядження зберігався у проекті відведення земельної ділянки і технічній документації на неї та був вилучений слідчими органами у зв'язку із розслідуванням кримінальної справи, що підтверджується протоколом виїмки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передачі її у власність Обслуговуючому кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3", який складений 12.07.2010р. При цьому, суд зазначив, що копія розпорядження була засвідчена приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Будзіновською З.О. 11.01.2013 р., тобто вже після вилучення оригіналу розпорядження слідчими органами.

Однак, як вбачається із протоколів виїмки від 12 липня 2010 року, яка була проведена в СРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» та ГУ Дерджкомзему в місті Севастополі, в описі документів, які були вилучені слідчим, відсутнє розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 490-р від 04.03.2010р. (а. с. 120-123, том 1).

Також, в порушення норм ст. ст. 33-34 ГПК України, не було представлено жодних доказів того, що це розпорядження знаходиться саме у проекті відведення земельної ділянки і технічній документації на неї. Водночас, письмові пояснення, які були прийняті судом першої інстанції в якості такого доказу, не можуть слугувати беззаперечною підставою для того, що б вважати їх достовірними, оскільки вони є тільки власним припущення особи, яка їх подала та не містять в собі доказової інформації, яка ґрунтується на відповідних доказах.

Крім того, як вже зазначалося, згідно з частиною 1 статті 33, частиною 2 статті 34 та частиною 2 статті 36 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно статті 75 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Таким чином, копія розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №490-р від 04.03.2010р., яка засвідчена нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Будзіновською З.О. 11.01.2013 р., є належним та допустимим доказом у справі (а. с. 75, том 3).

Судова колегія, також вважає помилковим посилання місцевого господарського суду на протокол від 04.08.2010р. допиту свідка Казаріна В.П., який протягом 2006-2010р. років обіймав посаду першого заступника голови Севастопольської міської державної адміністрації, де Казарін В.П. пояснив, що спірне розпорядження було підписано ним, в той час як особою, зазначеною на цьому розпорядженні, є голова міської державної адміністрації С.В.Куніцин, в зв'язку з наступним.

Так, відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на наведені норми, слідує, що належність доказів визначається якістю їхнього змісту, наявністю в доказі достатньої інформації, здатної підтвердити або спростувати факти, що мають значення для справи, а допустимість доказів пов'язана з їхньою процесуальною формою, тобто з характером процесуальних засобів доказування, незалежно від того, яку інформацію вони містять.

Допустимість доказів це встановлена законодавством вимога, яка обмежує використання конкретних засобів доказування, чи вимога, що вказує на обов'язкове використання конкретних засобів доказування при встановленні певних фактичних обставин справи в процесі доказування при розгляді окремого різновиду справ у порядку господарського судочинства.

Слід зазначити, що чинний господарський процесуальний кодекс не передбачає можливість використання показання свідків як один з засобів доказування та в силу норм статті 35 кодексу тільки вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Відтак, судова колегія констатує порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, яке виразилося в прийнятті недопустимих в господарському процесі доказів, таких як протоколу допиту свідка Казаріна В.П.

Судова колегія також вважає безпідставними твердження Севастопольської міської державної адміністрації про те, що бланк №000755 був виданий 2010 року Головному управлінню Держкомзему в м. Севастополі, при цьому, прізвище працівника і дата видачі бланку не зазначені, а відповідно до Витягу із системи автоматизації діловодства та електронного документообігу бази даних Севастопольської міської державної адміністрації «Діло 8.8» розпорядження №490-р від 04.03.2010р. стосується надання дозволу Обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Скарлетт» на розроблення комплексного проекту землеустрою щодо розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальної дачної забудови, орієнтовною площею 13,5 га у районі м. Східний, адже порушення порядку ведення документообігу не може впливати на права та обов'язки юридичних і фізичних осіб.

Тобто, формальні порушення ведення документообігу не спростовують існуючого факту прийняття Севастопольською міською державною адміністрацією розпорядження № 490-р від 04.03.2010р., що підтверджується належним і допустимим доказом, а саме нотаріально посвідченою його копією.

В Пп.2.3 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17 травня 2011 року, зазначено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

При цьому, прокурором не надано доказів щодо скасування розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №490-р від 04 березня 2010 року «Про затвердження комплексного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,3003 га, розташованої на західному березі Камишової бухти в м. Севастополі, з встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3».

Таким чином, з урахуванням наявності діючого розпорядження СМДА №490-р від 04 березня 2010 року вимога про визнання недійсними державного акту не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про оскарження самого розпорядження, яке в даному випадку прокурором не оскаржується, а тому воно є дійсним.

При цьому, колегія суддів також зазначає, що встановлення обставин щодо наявності у Севастопольської міської державної адміністрації повноважень на прийняття зазначеного розпорядження не входить в предмет доказування у даній справі, в якій позовні вимоги заявлені тільки про визнання недійсним державного акту виданого на його підставі, а тому суд першої інстанції без належних на це підстав вийшов за рамки предмету спору надаючи оцінку повноваженням адміністрації.

Відносно вимог про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю „Союз-буд-інвест" повернути земельну ділянку, у власність Українського народу, від імені якого діє Севастопольська міська Рада, судова колегія вважає їх безпідставними, в зв'язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 319 та частини першої статті 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас, статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, відповідно до частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно зі статтею 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього права власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Водночас, відповідно до ст. 13 Закону України "Про господарські товариства", вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій ст. 66 та у ст. 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Так, 30.04.2010 року між учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-буд-сервіс" Обслуговуючим кооперативом "Гаражно-будівельний кооператив "Камаз-3" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз -буд-інвест" укладено договір про внесення нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Союз -буд-інвест" (а. с. 8, том 4).

Згідно пункту 1 цього договору до статутного фонду ТОВ "Союз -буд-інвест" передано земельну ділянку, кадастровий номер 8536400000:04:005:0086, для будівництва та обслуговування гаражного комплексу та споруд бази транспортного маломірного флоту, яка розташована за адресою: м. Севастополь, Гагарінський район, західний берег Камишової бухти, площею 13,1503 га.

Вказаний договір пройшов державну реєстрацію та недійсним в судовому порядку не визнавався (а. с. 10, том 4).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю „Союз-буд-інвест" придбало земельну ділянку, кадастровий номер 8536400000:04:005:0086, площею 13,1503 га, розташовану за адресою: м. Севастополь, Гагарінський район, західний берег Камишової бухти у Обслуговуючого кооперативу „Гаражно-будівельний кооператив „Камаз-3", який мав права її відчужувати, адже набув право власності на цю земельну ділянку на достатніх правових підставах.

За викладених обставин вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-буд-інвест» повернути спірну земельну ділянку позивачу є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

До того ж, вимоги про повернення земельної ділянки заявлені шляхом вилучення її в присутності понятих і передачі її Севастопольській міській Раді зі складенням акта вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачеві, є передчасними, адже фактично пов'язані із виконанням рішення суду.

Щодо посилань представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-буд-інвест» на те, що позов в частині вимог до ТОВ «Союз-буд-інвест» необхідно залишити без розгляду, то вони є безпідставним, адже у відповідності до ст. 40 Закону України «Про прокуратуру» заступник прокурор міста Севастополя мав право на підписання заяви про зміну позовних вимог та норма вказаної статті не визначає обов'язку подання інших заяв у справі тільки тим прокурором, який подав позов, тобто це вправі робити й інші прокурори, а саме прокурор вищого рівня, перший заступник чи заступник.

Відносно заяви першого відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог до другого відповідача, судова колегія зазначає наступне.

Так, правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування у позивача суб'єктивного права, за захистом якого він звернувся. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Виходячи із встановлених обставин справи щодо недоведеності позовних вимог, положення про строки позовної давності, в даному випадку не підлягають застосуванню.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 року роз'яснено про те, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при вирішенні даного спору було неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту із винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Також, судова колегія враховуючи прийняття нового рішення у справі про відмову в позові, дійшла висновку про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19 квітня 2012 року, про що було оголошено в засіданні суду та винесено відповідну ухвалу суду.

На підставі вищевикладеного, куруючись статтями 99, 101, 103 (пунктом 2), 104 (пунктами 1, 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Камаз-3» задовольнити у повному обсязі.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-буд-інвест» задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду міста Севастополя по справі №5020-356/2012 від 16 вересня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким у позові відмовити повністю.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді І.В. Євдокімов

О.Л. Котлярова