Ухвала

від 26.11.2013 по справі 1121/5932/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/781/809/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Іващенко В.М.

Категорія 358 (194) Доповідач в колегії апеляційного суду Деревінський С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :

головуючого - судді Деревінського С.М.,

суддів: Бабича О.П., Осєтрова В.І.,

прокурора Кривонос В.П.,

захисника-адвоката ОСОБА_3,

засудженої ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіровограда кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженої ОСОБА_4 на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 червня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Стримівка Олександрівського району Кіровоградської області, українка, громадянка України, із середньо-спеціальною освітою, яка не одружена, працює бухгалтером ВКТ Світловодської РДА, зареєстрована АДРЕСА_1 проживає в цьому ж населеному пункті АДРЕСА_2 до кримінальної відповідальності притягується вперше,-

засуджена до покарання: - за ч.3 ст. 212 КК України у виді штрафу в розмірі 1464326 (один мільйон чотириста шістдесят чотири тисячі триста двадцять шість) грн.. 72 (сімдесят дві) коп. ; - за ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки; - за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки; - за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

Звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати в розмірі 14303 грн. 40 коп.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України (1960 року).

Суд визнав винною ОСОБА_4 в тому, що вона будучи приватним підприємцем достовірно знаючи, що ніяких фінансово-господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Город-А» (код ЄДРПОУ 31454163) і ТОВ «Фрейр» (код ЄДРПОУ 32654409) фактично не здійснювала, з метою умисного ухилення від сплати податку на додану вартість та отримання неконтрольованого державою прибутку, безпідставно відобразила в бухгалтерському обліку та в податковій звітності з податку на додану вартість і податку на прибуток поданої до Світловодської ОДПІ за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року завідомо підроблені нею документи, які свідчать про нібито проведені нею операції із закупівлі товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Город-А» і ТОВ «Фрейр» за період з 01.07.2007 року по 30.04.2008 року.

В результаті зазначених протиправних дій, пов'язаних з безпідставним віднесенням до податкового кредиту та до валових витрат сум визначених в безпідставно складених податкових накладних від імені ТОВ «Город-А» і ТОВ «Фрейр», приватним підприємцем ОСОБА_4 безпідставно занижено об'єкт оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету в період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року податку на додану вартість на суму 726227 грн. та податку з доходу фізичних осіб за 2007-2008 роки на суму 738099, 72 грн., а всього податків на загальну суму 1464326, 7 грн., тобто в особливо великих розмірах.

У апеляційних скаргах:

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вирок районного суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину і особі засудженого, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд при постановлені вироку неправильно застосував кримінальний закон, оскільки в мотивувальній частині за наявності суперечностей в показаннях ОСОБА_4 не дав їм у вироку належної оцінки. Крім того, оцінивши сукупність наведених доказів та прийшов до правильного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_4 за ч.3 ст. 212 КК України, не зазначив кваліфікуючу ознаку дій підсудної - «умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, яка зобов'язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах».

В порушення вимог ст. 273 КПК України (1960 року ) суд не вирішив належним чином усі заявлені в ході судового слідства клопотання захисника підсудної. Також суд не призначив, передбачене санкцією ч.3 ст. 212 КК України обов'язкове покарання у виді конфіскації всього майна, належного засудженій на праві приватної власності, та не зазначив мотивів призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

Засуджена ОСОБА_4 просить вирок районного суду скасувати та постановити свій вирок, яким її виправдати. В обґрунтування вимог посилається на те, що судом першої інстанції допущені порушення під час розгляду кримінальної справи, оскільки в судовому засіданні вона себе винуватою не визнала та відмовилась від підписання тексту заяви про згоду на розгляд справи в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України, вирок їй не оголошувався, судових дебатів і останнього слова не було. Суд не розглянув заявлене захисником клопотання про призначення повторної судово-економічної експертизи, неправильно вирішив питання щодо судових витрат. На думку апелянта у справі відсутні докази її вини, а обвинувачення ґрунтується на припущеннях, оскільки в усіх документах тексти і підписи виконані не нею.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, засуджену ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляцію засудженої, вислухавши останнє слово засудженої, дослідивши матеріали кримінальної справи та зваживши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає повному задоволенню, а апеляційна скарга засудженої частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону з таких підстав.

У зв'язку із скасуванням вироку через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення винуватості та кваліфікації дій засудженої, достовірності або недостовірності доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого кримінального закону.

Так, згідно вироку висновки про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд зробив на підставі її твердження, що винуватість свою вона визнає повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки істинність, добровільність та правдивість позиції ОСОБА_4 у суду не викликала сумніву.

Проте, як убачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_4 вину за пред'явленим їй обвинуваченням не визнала. У зв'язку з цим в судовому засіданні був встановлений порядок дослідження доказів у обсязі допиту свідків, дослідження матеріалів кримінальної справи та допиту підсудної (т. 11 а.с. 144).

Після зміни прокурором обвинувачення, суд, за згодою учасників процесу, змінив порядок дослідження доказів, обмежившись, відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, допитом підсудної та дослідженням письмових матеріалів справи (т. 11 а.с. 164).

Як вбачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_4 фактично винуватість у пред'явленому обвинувачені не визнавала, вказувала, що у неї були господарські відносини з ТОВ «Город-А» та ТОВ «Фрейр».

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_4 категорично заперечила свою винуватість у пред'явленому їй обвинуваченні, при цьому посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального під час розгляду справи в суді першої інстанції. Прокурор також в апеляції вказав на істотні порушення судом кримінального і кримінально-процесуального законів.

Наведене вище свідчить, що засуджена ОСОБА_4 оспорює фактичні обставини справи і свою винуватість у вчиненні інкримінованих нею злочинів, що у даному випадку позбавляла суд права розглянути справу за правилами ч. 3 ст.299 КПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, апеляційна скарга засудженої частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції скасуванню у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду, який постановив вирок, але в іншому складі суду зі стадії судового розгляду.

Під час нового судового розгляду суду першої інстанції необхідно вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, розглянути справу з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, усунути та не допустити порушення кримінально-процесуального закону, які стали підставою для скасування вироку. З урахуванням зібраних у справі та досліджених доказів постановити законний, обґрунтований й мотивований вирок.

Керуючись статтями 362, 365, 366, 374 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити в повному обсязі. апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_4 задовольнити частково,

Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 червня 2013 року стосовно ОСОБА_4, - скасувати.

Кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до суду, який постановив вирок, але в іншому складі суду зі стадії судового розгляду.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_4 залишити підписку про невиїзд.

Судді :

Деревінський С.М. Бабич О.П. Осєтров В.І.