Рішення

від 09.01.2007 по справі 32/332

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157,

тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

09.01.07

р.                                                                              

Справа № 32/332                              

Господарський

суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної при секретарі судового

засідання: Бахмет А.В.

за

участю представників сторін:

від

позивача: ОСОБА_1. - довіреність від 14.11.06р.

від

відповідача: Шевченко О.А. - довіреність від 15.11.06р.

розглянув

у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за

позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2                   м. Горлівка

до

відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Новофарм” м. Донецьк

про

стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 77287,00грн.

в судових засіданнях оголошені

перерви з 15.11.-22.11.06р.,

                                                                                             22.12.06р.

- 09.01.07р.                                                                    

Позивач,

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Горлівка, звернувся до господарського

суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю

„Новофарм” м. Донецьк про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в

сумі 77287,00грн.

В

обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між ним та відповідачем

10.12.2003р. був укладений договір про співробітництво, за яким позивач

перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 77287 грн. Проте, з

боку відповідача не відбулось виконання будь-яких послуг на користь позивача за

вказаним договором, та, як слід, грошові кошти, отримані відповідачем, є

такими, що набуті ним без достатньої правової підстави, і тому підлягають

поверненню.

Відповідач

проти позову заперечував, посилаючись на те, що спірні грошові кошти дійсно

були отримані від позивача в межах укладеного договору від 10.12.2003р., проте,

ці кошти були зараховані за зустрічними однорідними вимогами, щодо оплати

позивачем заборгованості за договором № НОМЕР_1.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

10.12.2003р.

між позивачем та відповідачем був укладений договір б/н про

співробітництво.  Відповідно до розділу 1

(предмет договору) сторони домовились про таке: „З метою сприяння один одному в

рішенні статутних задач надавати один одному фінансову, економічну та технічну

допомогу - у виді кредитів,  безоплатних

позичок, техніки й технологій, - здійснювати благодійну діяльність, надавати

взаємні послуги, в тому числі передавати в оренду майно, обмінюватися

комерційною інформацією, здійснювати взаємні поставки товарів, обладнання,

послуг, приймати участь у спільних практичних проектах та інших видах спільної

діяльності, яка не суперечить законодавству, на комерційній основі.”(п.1.1).

Вид

такої угоди не був прямо передбачений законодавством, яке діяло на момент його

укладання, але ж і не суперечив йому, тому, відповідно до приписів ст.4

Цивільного Кодексу УРСР, зазначений договір є таким, що породжує підстави

виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами. 

Платіжними

дорученнями № НОМЕР_2., № НОМЕР_3., № НОМЕР_4., № НОМЕР_5., № НОМЕР_6., №

НОМЕР_7., № НОМЕР_8. на користь відповідача було перераховано 77287,00грн.

Призначенням платежу вказано: „Оплата за вікна відповідно договору б/н від

10.12.03р.”.

Позивач

під час розгляду справи та безпосередньо в позовній заяві вказував на те, що

він очікував від відповідача надання послуг за перераховані грошові кошти.

Проте, будь-яких послуг від відповідача він не отримав, і саме відсутність

надання  послуг, вважає доказом

безпідставності отримання коштів відповідачем.

Враховуючи

те, що умови договору про співробітництво не обмежували прав позивача на

перерахування коштів на користь позивача, навіть з таким призначенням платежу,

та взагалі предмет цього договору є досить широким, суд дійшов висновку про те,

що у відповідача були наявні правові підстави для отримання таких коштів.

Як

слід, твердження позивача про те, що відповідач отримав грошові кошти без

достатніх правових підстав є необґрунтованими, та  суперечать власної позиції щодо підстав їх

перерахування.

Суд

звертає увагу на те, що умовами договору про співробітництво визначений строк

договору - 10 років. При цьому, інші строки виконання зобов'язань сторін за

договором не обумовлені. Доказів, які б підтверджували  те, що позивач звертався до відповідача з

вимогою про надання йому послуг (за які він перераховував грошові кошти в межах

договору), та/або з відмовою від їх отримання, суду не надано. Також не надано

доказів, які б підтверджували факт розірвання або припинення договору про

співробітництво.

Тобто,

доказів які б підтверджували факт, що підстави (договірні умови) на яких

відповідач отримав спірні грошові кошти, згодом відпали - також відсутні.

З

іншого боку, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що спірні

грошові кошти були ним зараховані за зустрічними однорідними вимогами, які

виникли за договором №НОМЕР_1., виходячи з наступного.

Дійсно,

між сторонами був укладений договір № НОМЕР_1, умовами якого передбачено, що у

відповідності з договором відповідач був зобов'язаний виготовити та передати у

власність позивача віконні (дверні) вироби, в асортименті і кількості,

встановлених договором, а позивач був зобов'язаний прийняти цей товар та

сплатити за товар визначену договором грошову суму (ціну). Асортимент,

кількість, ціна одиниці товару і сума договору визначаються в накладних,

підписаних обома сторонами, які є невід'ємною частиною договору. Орієнтирована

ціна договору складає 500000,00грн. (п.п.1.1, 1.2.).

Відповідно

до п.4.1. договору кошти за проданий товар перераховуються покупцем на

розрахунковий рахунок продавця відповідно виставленим рахункам. Передоплата -

100%.

Доказів,

які б підтверджували факт виставлення відповідачем рахунків позивачу, за якими

останній повинен здійснювати оплату (передоплату) товару - відповідачем не

надано, тобто недоведено, що строк виконання зобов'язань позивачем за договором

№НОМЕР_1. є таким, що настав.

Відповідно

до ч. 3 ст.203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням

зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи

визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї

сторони.

Враховуючи

викладене, суд вважає, що залік зустрічних однорідних вимог не міг матиме

місце, оскільки строк виконання позивачем зобов'язань перед відповідачем за

договором №НОМЕР_1. не є таким, що настав.

Посилання

позивача на те, що він фактично не отримував товар за цим договором не

впливають на порядок проведення заліку, тому, що за договором, оплата товару

здійснюється на умовах передоплати.

Враховуючи

викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові

витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ст. 49

Господарського процесуального кодексу України.

На

підставі ст.203 ГК України, ст. 4 ЦК УРСР, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49,

82-85 ГПК України, господарський суд, -         

ВИРІШИВ:

Відмовити

в задоволенні позовних вимог Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2  м. Горлівка до Товариства з обмеженою

відповідальністю „Новофарм” м. Донецьк про стягнення безпідставно отриманих

грошових коштів в сумі 77287,00грн.

Рішення

може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд  згідно розділу XII ГПК України.

Повний

текст рішення підписаний 11.01.07р.

Рішення

набирає законної сили 22.01.2007р.

Суддя                                                                        

Сковородіна О.М.