Ухвала

від 21.11.2013 по справі 2а-12777/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 р.Справа № 2а-12777/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Курило Л.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Судді військового суду Харківського гарнізону - ОСОБА_1, Державної судової адміністрації України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2013р. по справі № 2а-12777/12/2070

за позовом Судді військового суду Харківського гарнізону - ОСОБА_1

до Державної судової адміністрації України , Державної казначейської служби України

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, суддя військового суду Харківського гарнізону ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, військового суду Харківського гарнізону, в якому просив зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити та перерахувати на рахунок військового суду Харківського гарнізону 106213,86 грн. щомісячного грошового утримання разом з податком на доходи фізичних осіб в сумі 13853,98 грн., а також перерахувати 65207,51грн. належного йому до отримання довічного грошового утримання; зобов'язати військовий суд Харківського гарнізону нарахувати та виплатити позивачу щомісячне грошове утримання за червень-грудень 2005р. в сумі 106213,86грн., та довічне грошове утримання в розмірі 65207,51 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2009 року по справі № 2а-8583/08/2070 адміністративний позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 року вказане судове рішення скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2012 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2009 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, скасовуючи рішення судів попередніх інстанції та направляючи справу на новий розгляд, колегією суддів касаційної інстанції, зокрема, зауважено на тому, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в частині виплати довічного грошового утримання не є вимогами по виплаті заробітної плати, а тому щодо цих позовних вимог підлягають застосуванню строки звернення до суду, встановлені статтею 99 Кодексом адміністративного судочинства України.

Крім того, підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд судом касаційної інстанції зазначено про невмотивованість розміру грошових сум, присуджених судом до виплати.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 року прийнято до провадження адміністративну справу № 2а-12777/12/2070 та призначено її до судового розгляду.

Під час розгляду справи, позивач подав заяву про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду, відповідно до якої позивач просив суд зобов'язати Державну казначейську службу України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів", за кодом 0501150, для виплати заборгованості з виплати грошового утримання судді в розмірі 113 070 грн., у тому числі податок з доходів фізичних осіб в розмірі 14 748,31 грн. та заборгованості з виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 65 207,51 грн. за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року; стягнути з Державної судової адміністрації України заборгованість з виплати грошового утримання судді в розмірі 113 070 грн., у тому числі податок з доходів фізичних осіб в розмірі 14 748,31 грн. та заборгованість з виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 65 207,51 грн. за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року. Одночасно із вказаною заявою позивач звернувся до суду із клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 65207 грн. 51 коп. за період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року, а також просив суд поновити строк на звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 65207 грн. 51 коп. за період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити певні дії та залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо зобов'язання Державної казначейської служби України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів", за кодом 0501150, для виплати заборгованості з виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 65 207,51 грн. за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року та стягнення з Державної судової адміністрації України заборгованості з виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 65 207,51 грн. за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 р. адміністративний позов Судді військового суду Харківського гарнізону ОСОБА_1 - задоволено частково.

Стягнуто з Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код 26281249) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) заборгованість з виплати грошового утримання судді в сумі 15 471 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 50 коп.

В решті задоволення адміністративного позову - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в зазначеній постанові, не відповідають обставинам справи, що призвело до її неправильного вирішення.

При цьому, позивач погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог до Державної казначейської служби України з підстав передчасності та в цій частині постанову суду першої інстанції не оскаржує.

Не погоджуючись з вказаною постановою в частині задоволення позовних вимог, апеляційну скаргу також подала Державна судова адміністрація України, в якій просить скасувати постанову суду в зазначеній частині та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи оскаржуване рішення таким, що суперечить положенням чинного законодавства, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

26 вересня 2013 року представник позивача надав до суду клопотання про витребування з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова інформації з електронної персональної справи ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за даними персоніфікованого обліку за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року включно відомості про розміри сплати страхових внесків із нарахованої заробітної плати до Пенсійного фонду Військовим місцевим судом Харківського гарнізону, код ЄДРПОУ 09770478, та зупинення провадження по справі на час витребування вказаної інформації.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року клопотання представника позивача задоволено. Зупинено провадження у цій справі до одержання інформації з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова.

У зв'язку з отриманням 23.10.2013 року та 29.10.2013 року інформації з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова відповідно, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 року поновлено провадження по вказаній справі.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційних скарг, що ОСОБА_1 у період з 01 червня 2005 р. по 01 січня 2006 р. перебував на посаді судді військового суду Харківського гарнізону.

Не погоджуючись з розміром грошового утримання судді та щомісячного довічного грошового утримання у період з червня по грудень 2005 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати грошового утримання судді в сумі 15471 грн. 50 коп., суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч.4 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом.

У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту.

Визначальним актом, який регулював оплату праці суддів на час виникнення спірних правовідносин, був Закон України "Про статус суддів", який, в свою чергу, встановлював гарантії незалежності суддів, включаючи їх матеріальне та соціальне забезпечення, у тому числі гарантії права щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя (ч. 2 ст.44 Закону).

Згідно з вказаною нормою, гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого ст. 44 вказаного Закону в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче, від визначеної законом, та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.

Постановами Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 року № 513 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України" та № 514 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України" підвищено оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.

В свою чергу, приймаючи вищезазначені Постанови, Кабінет Міністрів України не привів посадові оклади суддів у відповідність з вимогами статті 44 Закону України "Про статус суддів".

Проте, 3 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 865 "Про оплату праці суддів", якою затверджено схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, приведено оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України "Про статус суддів" співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.

Приймаючи дану Постанову, Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог ч. 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" та не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, а саме, з 1 червня 2005 року, оскільки надав Постанові "Про оплату праці суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 чинності з 1 січня 2006 року (пункт 5 Постанови).

Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, визнано незаконним пункт 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" від 3 вересня 2005 року № 865. Цією ж постановою суду допущено поворот виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865. Визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з Постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 513 і № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 1 червня 2005 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове утримання судді військового суду складається з посадового окладу, окладу за військове звання, доплат за кваліфікаційний клас судді та за вислугу років військовослужбовця.

Вищезазначений перелік складових частин грошового забезпечення судді військового суду, визначений для потреб цього Закону, є вичерпним, а тому для встановлення розміру заборгованості по грошовому забезпеченню військових суддів, з урахуванням вимог ч. 2 ст.44 Закону України "Про статус суддів" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідно застосовувати розмір грошового забезпечення судді військового суду, обчислений відповідно до вимог частини 3 даної статті Закону.

Крім того, лише у випадку, коли розмір грошового забезпечення судді військового суду, обчислений у зазначеному порядку з урахуванням посадового окладу судді у розмірі 50% посадового окладу Голови Верховного Суду України (ч. 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів") та без урахування п'ятдесятивідсоткової надбавки, встановленої Указом Президента України від 19 вересня 1996 року №856, стовідсоткової надбавки, встановленої Указом Президента України від 23 лютого 2002 року №173, премії та інших надбавок, буде більшим від суми грошового забезпечення, фактично отримуваного суддею у спірний період, різниця у зазначених сумах підлягає стягненню на користь судді військового суду.

Таким чином, у період з 1 червня 2005 року до 1 січня 2006 року оклад позивача не відповідав вимогам статті 44 Закону України "Про статус суддів".

З огляду на викладене, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005р. було порушено право позивача на оплату праці, то воно підлягає захисту та відновленню, згідно з принципами верховенства права, рівності, справедливості та законності.

Вищезазначене підтверджується позицією колегії суддів касаційної інстанції, яка викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.10.2012 року по цій справі - № К-54296/09, висновки якої є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій при новому розгляді справи.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 року № 514 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України" посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати.

В свою чергу, мінімальна заробітна плата - законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) (стаття 95 Кодексу законів про працю України; стаття 3 Закону України "Про оплату праці").

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п.5-2, п. 5 ст. 38 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати на плановий бюджетний період визначається Законом України про Державний бюджет України.

Згідно з ст. 83 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" було встановлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні.

Тобто, відповідно до вищезазначених положень, розмір посадового окладу Голови Верховного Суду України у грошовому еквіваленті складав: з 1 січня 2005 року по 31 березня 2005 року - 3930 грн. (265 грн. х 15), з 1 квітня 2005 року по 30 червня 2005 року - 4350 грн. (290 грн. х 15), з 1 липня 2005 року по 31 серпня 2005 року - 4650 грн. (310 грн. х 15), з 1 вересня 2005 року по 31 грудня 2005 року - 4980 грн. (332 грн. х 15).

Таким чином, з урахуванням вимог ч. 2 ст.44 Закону України "Про статус суддів" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розмір посадового окладу позивача у 2005 році в грошовому еквіваленті повинен був складати: з 1 січня 2005 року по 31 березня 2005 року - 1965 грн. (3930 грн. /2), з 1 квітня 2005 року по 30 червня 2005 року - 2175 грн. (4350 грн. /2), з 1 липня 2005 року по 31 серпня 2005 року - 2325 грн. (4650 грн. /2), з 1 вересня 2005 року по 31 грудня 2005 року - 2490 грн. (4980 грн. / 2).

З огляду на викладене, з урахуванням наявних в матеріалах справи роздавальних відомостей, розмір грошового забезпечення позивача за період з червня 2005 року по листопад 2005 року, обчислений з урахуванням посадового окладу судді в розмірі 50% посадового окладу Голови Верховного Суду України та без урахування п'ятдесятивідсоткової надбавки, встановленої Указом Президента України від 19 вересня 1996 року №856, стовідсоткової надбавки, встановленої Указом Президента України від 23 лютого 2002 року №173, премії та інших надбавок, повинен був складати загалом 22896 грн. 50 коп., у т.ч.: у червні 2005 року - 3525 грн. (посадовий оклад (2175 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) +надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (870 грн.); у липні 2005 року - 3735 грн. (посадовий оклад (2325 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (930 грн.); у серпні 2005 року - 3735 грн. (посадовий оклад (2325 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (930 грн.); у вересні 2005 року - 3966 грн. (посадовий оклад (2490 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (996 грн.); у жовтні 2005 року - 3966 грн. (посадовий оклад (2490 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (996 грн.); у листопаді 2005 року - 3969,50 грн. (посадовий оклад (2490 грн.) + надбавка за в/звання (133,50 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (996 грн.).

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що розмір фактично отриманого позивачем грошового забезпечення за період з червня 2005 року по листопад 2005 року складає загалом 7425 грн., у т.ч.: у червні 2005 року - 1237 грн. (посадовий оклад (504 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) +надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (253 грн.; у липні 2005 року - 1237,60 грн. (посадовий оклад (504 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (253,60 грн.); у серпні 2005 року - 1237,60 грн. (посадовий оклад (504 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (253,60 грн.); у вересні 2005 року - 1237,60 грн. (посадовий оклад (504 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (253,60 грн.); у жовтні 2005 року - 1237,60 грн. (посадовий оклад (504 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + надбавка за вислугу років (253,60 грн.); у листопаді 2005 року - 1237,60 грн. (посадовий оклад (504 грн.) + надбавка за в/звання (130 грн.) + надбавка за клас (350 грн.) + 253,60 грн.).

Тобто, загальна сума різниці між розміром грошового забезпечення, яке повинно бути виплачено позивачу за період з червня 2005 року по листопад 2005 року (22896 грн. 50 коп.), та розміром фактично виплаченого (7425 грн.), складає - 15 471 грн. 50 коп.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги висновки колегії суддів Вищого адміністративного суду України, які відповідно до п. 5 ст. 227 КАС України є обов'язковими при розгляді справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність у позивача права на отримання суми щомісячного грошового утримання за період з червня 2005 року по листопад 2005 року у загальному розмірі 15 471 грн. 50 коп., та як наслідок, обґрунтованості цієї частини позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

При цьому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми щомісячного грошового утримання за грудень 2005 року, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення вказаної частини вимог з підстав недоведеності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зауважує на той факт, що, звертаючись із даними позовними вимогами, позивач ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надав жодних доказів (роздавальних відомостей), які б свідчили про виплату останньому у грудні 2005 року суми щомісячного грошового утримання у розмірі меншому, ніж це передбачено діючим законодавством.

Посилання позивача на довідку - розрахунок грошового забезпечення судді ОСОБА_1 за період з червня 2005 року по грудень 2005 року є необґрунтованими, оскільки вказана довідка носить лише інформативний характер та не є первинно - обліковим документом, затвердженого зразка, який підтверджує розмір фактично отриманого грошового забезпечення.

Також, не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на розрахунки доплат позивачу (а. с. 10, 12-15), оскільки вони проведені з урахуванням, крім посадового окладу, окладу за військовим званням, доплат за кваліфікаційний клас судді та за вислугу років військовослужбовця, також пятидесятивідсоткової надбавки, стовідсоткової надбавки, встановленої Указом Президента України від 19.09.96 року № 856, премії, встановлено Указом Президента України від 23.02.2002 року № 173, які не входять до складу грошового утримання судді.

Крім того, колегія суддів зауважує на той факт, що 23.10.2013 року на адресу Харківського апеляційного адміністративного суду надійшов лист від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.10.2013 року № 14090-08/20 з повідомленням про те, що відомості про трудові відносини та нарахування заробітної плати ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_1) за 2005 рік в системі персоніфікованого обліку відсутні.

29.10.2013 року на адресу Харківського апеляційного адміністративного суду також надійшов лист від Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова від 23.10.2013 року № 8454/07-33, відповідно до якого дані із СПОВ на ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_1) за період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року в базі СОК відсутні. На грошове забезпечення суддів страхові внески не нараховувались, звіти не подавались.

Інших обґрунтованих розрахунків або роздавальних відомостей за грудень 2005 року позивачем не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї частини позовних вимог з підстав недоведеності.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь позивача заборгованості з із сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 14 748,31 грн. за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтями 67 та 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, в тому числі сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-ІV.

Відповідно до підпункту "д" пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід із джерелом його походження в Україні це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) унаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України.

Відносини у сфері оподаткування доходів фізичних осіб безпосередньо врегульовані Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", який не передбачає пільг при сплаті податку для суддів.

Вичерпний перелік звільнених від оподаткування доходів передбачений у пункті 4.3 статті 4 вказаного Закону, і він не містить доходів суддів у вигляді заробітної плати.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на положення ч. 3 ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995р. № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", згідно з яким було встановлено, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи.

Проте, вищезазначений Указ втратив чинність відповідно до Указу Президента від 25.12.2003 р. за № 1497/03 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України".

Тобто, він не є чинним і не може регулювати дані відносини.

Відповідно до п.п 22.2 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Державної казначейської служби України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів", за кодом 0501150, для виплати заборгованості з виплати грошового утримання судді, у розмірі заявленого до стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, приймаючи до уваги те, що суд не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень і здійснювати замість нього покладені на цього суб'єкта владні управлінські функції, а також зважаючи на те, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем 2 його прав та охоронюваних законом інтересів, заявлені позовні вимоги до відповідача 2 є передчасними та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зауважує на той факт, що ані позивачем, ані відповідачами постанова суду в цій частині в апеляційному порядку оскаржена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Судді військового суду Харківського гарнізону - ОСОБА_1, Державної судової адміністрації України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2013р. по справі № 2а-12777/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)П’янова Я.В. Судді (підпис) (підпис) Курило Л.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П’янова Я.В.