Постанова

від 03.12.2013 по справі 910/9477/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р. Справа№ 910/9477/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Лобаня О.І.

Суліма В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 03.12.2013 року по справі № 910/9477/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" та дочірнього підприємства "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 12.06.2013 року) у справі № 910/9477/13 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб

"Стаканофф"

до дочірнього підприємства "Інтер'єр" приватної компанії з

обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед"

про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" про визнання договору недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року у справі №910/9477/13 позов задоволено. Визнано недійсним договір оперативного лізингу №01-05/10 від 01.05.2010 року, укладений між ТОВ "Пивний клуб "Стаканофф" і дочірнім підприємством "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" та додаток №1 і додаток №2 до нього. Стягнуто з ДП "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" на користь ТОВ "Пивний клуб "Стаканофф" судовий збір у розмірі 1 147,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року та прийняти нове, яким визнати недійсним договір оперативного лізингу № 01-05/10 від 01.05.2010 та додатки № 1 і № 2 до нього в частині передачі в лізинг об'єктів, вартість яких перевищує 2 500,00 грн.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції не зазначено в рішенні, що в додатку № 1 до договору оперативного лізингу є малоцінні швидкозношуванні предмети.

Крім того, не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року дочірнє підприємство "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" теж звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції не вірно досліджено та покладено за основу рішення лише твердження позивача стосовно передачі по договору малоцінних та зношувальних предметів.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 року для розгляду апеляційних скарг у справі №910/9477/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. прийнято до провадження вказані вище апеляційні скарги та призначено розгляд справи № 910/9477/13 у судовому засіданні на 12.08.2013 року о 09:30, за участю повноважних представників сторін.

09.08.2013 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" надійшла заява про відмову від апеляційної скарги, в якій заявник просить прийняти відмову від апеляційної скарги.

09.08.2013 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 року розгляд справи відкладено на 09.09.2013 року.

06.09.2013 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" надійшла заява про відмову від апеляційної скарги, в якій заявник просить прийняти відмову від апеляційної скарги та припинити апеляційне провадження.

У судовому засіданні, призначеному на 09.09.2013 року, оголошено перерву до 11.09.2013 року.

У судовому засіданні, призначеному на 11.09.2013 року, оголошено перерву до 23.09.2013 року.

У зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/9477/13 колегію суддів у складі головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Лобань О.І. та Федорчук Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року по справі № 910/9477/13 прийняти до провадження апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" та дочірнього підприємства "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року у справі №910/9477/13 зазначеною колегією. Розгляд справи № 910/9477/13 призначено на 04.11.2013 року о 10:15.

Відповідно до розпорядження секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Федорчука Р.В. у відпустці та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді - Авдеєв П.В., Лобань О.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року по справі № 910/9477/13 апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" та дочірнього підприємства "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року у справі № 910/9477/13 прийнято до провадження зазначеною колегією.

У зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання розгляд справи було відкладено на 26.11.2013 року.

Відповідно до розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. на лікарняному та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді - Лобань О.І., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 року по справі № 910/9477/13 апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" та дочірнього підприємства "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року у справі № 910/9477/13 прийнято до провадження зазначеною колегією.

У судовому засіданні, призначеному на 26.11.2013 року, оголошено перерву до 03.12.2013 року.

02.12.2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" надійшли письмові пояснення, які судової колегією було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

02.12.2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Малениця" надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи на стороні позивача.

Заява мотивована тим, що рішення по даній справі може вплинути на права та інтереси підприємства, оскільки воно є орендарем приміщення, в яке передавалось ресторанне обладнання.

Дослідив подану заяву колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляд на наступне.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку розглядається питання визнання договору оперативного лізингу недійсним, а не договір оренди приміщення, в яке нібито передавалось обладнання.

Крім того, звертаємо увагу на те, що заявник в своїй заяві зазначає, що приміщення ресторану розташоване по вул. Жилянській, 101, в той час як у договорі оперативного лізингу № 01-05/10 від 01.05.2010 року не зазначено адресу по якій буде використовуватись обладнання, а адресою лізингоотримувача є вул. Жилянська, 97.

Таким чином, колегія апеляційної суду вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про залучення товариства з обмеженою відповідальністю "Малениця" до участі у справі в якості третьої особи.

Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2012 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в попередніх судових засіданнях підтримував заяву про відмову від своєї апеляційної скарги, надавав пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" - без задоволення.

В судове засіданні, призначене на 03.12.2013 року, представник позивача не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви у судовому засіданні від 26.11.2013 року.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника позивача, проти чого також не заперечує представник відповідача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" підлягає припиненню, у зв'язку з заявою про її відмову, апеляційна скарга дочірнього підприємства "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року по справі № 910/9477/13 - слід скасувати повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" (лізингоотримувач, позивач) та дочірнім підприємством "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" (лізингодавець, відповідач) укладено договір оперативного лізингу № 01-05/10 (а.с. 8-9).

Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою) (абз. а) п. 14.1.97 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 1.1 договору лізингодавець передає лізингоотримувачу в платне користування на умовах оперативного лізингу майно, яке йому належить на праві власності. Лізингоотримувач приймає майно та проводить оплату лізингодавцю лізингових платежів у порядку, передбаченому чинним законодавством України та даним договором (п. 1.2. договору).

У розділі 2 договору зазначено, що об'єктом лізингу є обладнання для ресторану, зазначене у специфікаціях 1, 2 (додатку № 1 до договору (а.с. 11-19). Ціна об'єкту лізинга на дату підписання договору складає 1 498 697,77 грн. Об'єкт лізингу поставляється лізингодателем лізингоотримувачу до 30.06.2010 року. Передача об'єкту лізингу здійснюється на підставі акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 2).

Відповідно до п. 3.1. договір дії з 01.05.2010 року по 01.05.2012 року.

01.05.2012 року між сторонами підписано додаткову угоду, відповідно до якої сторони внесли зміни у п. 3.1 та зазначили, що термін дії договору з 01.05.2010 року по 01.05.2014 року (а.с. 10).

На виконання умов договору, відповідач передав позивачу майно, визначене у специфікаціях № 1 та № 2, що підтверджується актами прийому-передачі майна від 01.05.2010 року та від 30.06.2010 року (а.с. 28-29).

Як стверджує відповідач, позивач сплачував лізингові платежі відповідно до умов договору, однак з березня 2012 року припинив вносити плату за користування майном.

Позивач же в свою чергу дослідивши умови підписаного ним договору прийшов до висновку що він суперечить умовам чинного законодавства України, оскільки ним передбачена можливість передання в лізинг неспоживчої речі, визначеної індивідуальними ознаками, віднесеної відповідно до законодавства до основних фондів, а не малоцінних швидкозношуваних предметів.

У зв'язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" про визнання договору недійсним.

За статтями 1 та 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізиногоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Господарська діяльність, що регулюється договором лізингу, здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Договір лізингу має бути укладеним у письмовій формі з зазначенням у ньому предмета лізингу, строку лізингу, розміру лізингових платежів, інших умов, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

За статтею 16 Закону України «Про лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України позивач, звертаючись до господарського суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві як предмет позову (конкретну матеріально-правову вимогу), так і підстави позову (факти, з якими норми матеріального права пов'язують настання відповідних правових наслідків); розглядаючи спір, господарські суди не можуть вийти за межі заявлених підстав та предмету позову, крім випадків, чітко визначених процесуальним законодавством.

Таким чином, для вирішення спору про визнання недійсним спірного договору належить чітко визначити, яку саме підставу недійсності правочину вказав позивач, та перевірити наявність чи відсутність саме тих обставин, з якими пов'язується застосування такої підстави відповідно до чинного законодавства.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину, так і зазначення на цих учасників правочину; за статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Таким чином, суперечність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного правочину всупереч змісту чи суті правовідносин сторін; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з спірного договору під час його підписання сторонами на виконання вищевказаних статей було погоджено усі його умови так як він виконувався належним чином станом до березня 2012 року, тобто майже два роки.

Однак, не зважаючи на зазначене, судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги та визнано недійсним договір оперативного лізингу № 01-05/10 від 01.05.2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" і Дочірнім підприємством "Інтер'єр" Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" та Додаток № 1 і Додаток № 2 до нього.

Рішення мотивовано тим, що пунктом. 14.1.138 Податкового кодексу України встановлено, що основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

У даному пункті Податкового кодексу України є прямий перелік об'єктів, які не можуть класифікуватися як основні засоби, зокрема, до таких відносяться - матеріальні активи вартість яких не перевищує 2500 гривень, в 2010 - 2011 роках більше ніж 1000 грн. Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби" до основних засобів, зокрема, відносять інструменти, прилади, інвентар (меблі).

Відповідно до додатку № 1 до договору (Специфікація № 1) предметом договору оперативного лізингу є малоцінні швидкозношувані предмети, зокрема: салатниці маленькі з фаянсу, вартість яких складає 962,07 грн.; рюмки скляні вартість яких складає 357,2 грн.; чашки залізні вартість яких складає 317,51 грн.; набір ножів по 6 шт. вартістю 714,41 грн.; стілець металевий 70 х70 см. вартістю 210,56 грн.; решітки вартістю 808,20 грн.; електронні ключі вартістю 467,49 грн., але вони не можуть передаватися в орендне користування на підставі договору оперативного лізингу.

Оскільки чинним законодавством передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, яка віднесена до основних фондів, а не малоцінні необоротні матеріальні активи (швидкозношувані предмети), то за таких обставин суд першої інстанції позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" до дочірнього підприємства "Інтер'єр" Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З зазначеними твердженнями колегія суддів погодись не може, з огляду на наступне.

Так дійсно, пунктом. 14.1.138 Податкового кодексу України встановлено, що основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Разом з тим, пунктом 14.1.111 Податкового кодексу України встановлено, що матеріальні активи, це основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді (включаючи електричну, теплову та іншу енергію, газ, воду), що не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами.

В даному ж випадку по договору оперативного лізингу було передано майно на суму 1 498 697,77 грн., що перевищує 2500 грн. та не підпадає під жодний з переліку зазначених пунктів.

Крім того, згідно специфікації № 1 та № 2 (а.с. 11-19) крім малоцінних швидкозношуваних предметів на які послався суд першої інстанції наявні також: Система R-Keeper на суму 70 610,38 грн., принтер HP LJM1522nf на суму 4 204,2 грн., компьютер на суму 9 098,75 грн., компютерная сеть на суму 12 740,32 грн., Эл.слайсер серії ES 275 на суму 4185 грн.; печь для піцци на сум 26089,98 грн., плита електрична настільна (2 шт.) на суму 54 459,8 грн., плита електрична настільна з духовкою на суму 33 343,17 грн., гусак на суму 2942,66 грн., жаровочна поверхня на сум 21 023,39 грн., фритюрниця наситільна на 8 л (2 шт) на суму 5 305,06 грн., пароконвекційний шкаф на суму 41 394,02 грн., холодильний стіл 3-х дверний на суму 19 189,41 грн., холодильний стіл 3-х дверний на суму 22 318,57 грн., холодильний шкаф (3 шт.) на суму 43 766,79 грн., морозильний шкаф на суму 17 583,39 грн., мясорубка електрична на суму 6 517,36 грн., мод.Salamander на суму 13 293,75 грн., холодильний шкаф (2 шт.) на суму 24 593,22 грн., морозильний шкаф на суму 14 820,56 грн., посудомийна машина купольного типа на сум 24 095,41 грн., холодильний шкаф на суму 17 833,58 грн., морозильний шкаф на суму 20 907,72 грн., соковижималка для цитрусових на суму 5647,11 грн. та інші, ціна яких навіть окремо становить більше ніж 2500,00 грн.

Як було зазначено вище оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою) (абз. а) п. 14.1.97 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до Наказу № 507 від 19.08.1997 року Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації «Щодо затвердження Державного класифікатора України «Класифікація основних фондів»:

Класифікація основних фондів (далі - КОФ) є складовою частиною державної системи класифікації та кодування техніко-економічної і соціальної інформації (ДСК ТЕСІ). Класифікацію основних фондів розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.93 р. N 326 "Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики".

Основні фонди - це матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Одиницею обліку основних фондів є інвентарний об'єкт, включаючи усі пристрої і приладдя або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання окремих самостійних функцій, або ж відокремлений комплекс, що складається з конструктивно з'єднаних предметів, які є єдиними і орієнтовані на сумісне використання під час виконання певної роботи.

Класифікацію побудовано за ознаками функціонального призначення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 1996 р. № 1075 "Про затвердження Положення про порядок визначення амортизації та віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва (обігу)" і поділяється на такі групи:

- група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої;

- група 2 - транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі; меблі, конторське (офісне) обладнання; побутові електромеханічні прилади та інструменти; інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини для автоматичного оброблення інформації;

- група 3 - інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1 і 2, включаючи сільськогосподарські машини і знаряддя, робочу і продуктивну худобу та багаторічні насадження, серед яких є меблі та офісне обладнання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за статтями 1 та 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом, а тому навіть якщо кожну одиницю передану в оренду розглядати окремо, то необхідно до майна вартість якого є нижчою ніж 1000 грн. застосовувати ст. 759 ЦК України, тобто договір оренди майна.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга дочірнього підприємства "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Щодо апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф", то відповідно до ст. 100 Господарського процесуального кодексу України, сторони процесу вправі вільно розпоряджатися правами, наданими їм законодавством, а саме, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитись від неї до винесення постанови.

За правилами ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. Враховуючи те, що скаржник в порядку ст. 100 ГПК України відмовився від позову і апеляційний суд прийняв відмову, то за аналогією права, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне припинити апеляційне провадження.

Враховуючи викладене, а також те, що ці дії не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, колегія суддів апеляційного суду приймає відмову від скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" та припиняє перегляд рішення в апеляційному порядку по даній скарзі.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 80, 100, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Прийняти відмову товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" від апеляційної скарги.

2. Припинити перегляд рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року по справі № 910/9477/13 в апеляційному порядку по апеляційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф".

3. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" на рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року у справі № 910/9477/13 задовольнити.

4. Рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року у справі № 910/9477/13 скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 97, код ЄДРПОУ 36800371) на користь дочірнього підприємства "Інтер'єр" Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" (03115, м. Київ, пр.-т. Перемоги, буд. 136, кв. 34, код ЄДРПОУ 31625094) 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

6. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/9477/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.І. Лобань

В.В. Сулім