Ухвала

від 27.05.2014 по справі 910/9477/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 травня 2014 року Справа № 910/9477/13

Вищий господарський суд України у складі:

головуючого судді:Вовка І.В., суддів:Грека Б.М., Добролюбової Т.В., Селіваненка В.П., Черкащенка М.М.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 31.03.2014 у справі№ 910/9477/13 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" додочірнього підприємства "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" провизнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2013 у справі № 910/9477/13 позов задоволено: визнано недійсним договір оперативного лізингу від 01.05.2010 № 01 05/10, укладений товариством з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" і дочірнім підприємством "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед", та додатки № 1 і № 2 до нього.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014, рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 у справі № 910/9477/13, скасовано повністю, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2014 у справі № 910/9477/13, в якій заявник просить скасувати вказану постанову Вищого господарського суду України.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 25.02.2014 у справі № 17/5005/5996/2011, від 28.03.2011 у справі № 16/191 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах щодо визнання недійсним договору лізингу в зв'язку з невідповідністю предмету договору вимогам законодавства.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає, що справа № 910/9477/13 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

В постанові від 31.03.2014 у справі № 910/9477/13, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав визнання недійсним договору оперативного лізингу з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки сторонами погоджено всі істотні умови спірного договору, в тому числі і його предмет; предметом спірного договору є об'єкти, що відносяться до основних фондів; лізингоодержувач (позивач) виконував спірний договір лізингу належним чином майже два роки.

Водночас, з постанов від 25.02.2014 у справі № 17/5005/5996/2011, від 28.03.2011 у справі № 16/191, на які заявник посилається, вбачається, що Вищий господарський суд України зазначив про обґрунтованість позовів щодо визнання недійсними договорів лізингу. Вказаних висновків суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що:

- зміст спірного договору щодо такої істотної умови як предмет договору не відповідає вимогам закону, оскільки зазначені у спірному договорі фінансового лізингу відомості про баштовий кран не є індивідуальними ознаками предмету договору, а характеризують лише загальні технічні показники даного типу кранів, які виготовлені невідомим заводом-виробником (справа № 16/191);

- на момент укладення сторонами спірної лізингової угоди лізингодавець не набув права власності на предмет лізингу (два баштові крани), а її зміст щодо такої істотної умови як предмет договору фінансового лізингу суперечить закону, оскільки в договорі не вказано зазначених в технічних паспортах індивідуальних ознак переданих кранів (справа № 17/5005/5996/2011).

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 111 16 , 111 21 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" у допуску справи № 910/9477/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя:І.Вовк Судді:Б.Грек Т.Добролюбова В.Селіваненко М.Черкащенко