Ухвала

від 31.01.2014 по справі 910/9477/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

31 січня 2014 року Справа № 910/9477/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 р. (головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Лобань О.І., Сулім В.В.) у справі№ 910/9477/13 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" доДочірнього підприємства "Інтер'єр" приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Дейнфорд інвестментс лімітед" провизнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2013 р. у справі №910/9477/13 позов задоволено. Визнано недійсним договір оперативного лізингу №01-05/10 від 01.05.2010 р., укладений між сторонами та додатки №1 і №2 до нього.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 р. скасовано рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2013 р. у справі №910/9477/13 та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Згідно з п. 2 листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 р. № 01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Скаржником у якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано квитанцію № N18BR39902 від 10.12.2013 р., у графі "Призначення платежу" якої зазначено: "ТОВ "ПК "СТАКАНОФФ" через ШТИБУ І. 22030004 СУДОВИЙ ЗБІР (ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ, 070) СИМВОЛ ЗВІТНОСТІ 254".

Таким чином, графа "Призначення платежу" вказаної квитанції не містить відомостей про те, в якій саме справі сплачено судовий збір.

З огляду на викладене, додану до касаційної скарги квитанцію № N18BR39902 від 10.12.2013 р. не можна вважати належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

Отже, в порушення частини 4 статті 111 ГПК України, до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Тобто, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Згідно з положеннями частини другої статті 111 5 та частин першої та другої статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований Закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма Закону.

Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з касаційної скарги, остання містить посилання на ряд норм Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг", п. 14.1.138 Податкового кодексу України, однак скаржник не зазначає суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом апеляційної інстанції з урахуванням встановлених попередніми судами фактичних обставин справи.

При цьому скаржник в касаційній скарзі посилається на те, що при вирішенні даного спору судом апеляційної інстанції було надано невірну оцінку доказам, наданим на підтвердження права власності відповідача на майно станом на момент укладення договору оперативного лізингу та фактично просить суд касаційної інстанції додатково встановити обставини справи та перевірити докази.

Судова колегія відзначає, що касаційна інстанція в силу наданих їй повноважень перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судових актах господарських судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За таких обставин подана касаційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 4, 6 частини 1 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

1. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 р. у справі № 910/9477/13 та додані до неї документи без розгляду.

2. Повернути з бюджету (отримувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, рахунок 31211254700007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний клуб "Стаканофф" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97; ідент. код 36800371) 853 (вісімсот п'ятдесят три) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого квитанцією № N18BR39902 від 10.12.2013 р.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков