Постанова

від 29.04.2009 по справі 24/167

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/167

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 квітня 2009 р.                                                                                    № 24/167  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:Н. ДунаєвськоїІ. Воліка (доповідача), Н. Мележик,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства  "Сілур"

на постановувід 20.01.2009

Донецького апеляційного господарського суду

у справі№ 24/167

за позовомВідкритого акціонерного товариства  "Сілур"

доПриватного підприємства "Донбасс-Ремстрой"

простягнення збитків у розмірі 13 905,55 грн.

В судове засідання представники сторін не заявились.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Сілур" (далі –ВАТ "Сілур") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Донбасс-Ремстрой" (далі –ПП "Донбасс-Ремстрой") про стягнення суми збитків у розмірі 13 905,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір оренди автотранспорту та обладнання № 804-21-3-04-1362 від 01.04.2003, за умовами якого відповідачу згідно актів прийому-передачі майна від 02.04.2003 та від 22.05.2003 було передано майно у повній комплектності, придатним для використання. Рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2005 по справі  № 35/391пд, розірвано договір оренди автотранспорту та обладнання № 804-21-3-04-1362 від 01.04.2003 та зобов'язано ПП "Донбасс-Ремстрой" повернути орендоване майно орендодавцю. Згідно з актом державного виконавця від 27.09.2007 автомобілі та обладнання були повернуті позивачеві (орендодавцю) у неробочому стані та розукомплектованим, з багатьма ушкодженнями і дефектами, стан деяких вузлів та агрегатів транспортних засобів перевищує норми нормального зносу, в деяких транспортних засобах відсутні деталі та механізми. Позивач зазначає, що в порушення вимог ст. 776 Цивільного кодексу України відповідачем не проводився ремонт майна переданого в оренду, а тому на підставі ст. ст. 779, 22 Цивільного кодексу України, збитки завдані позивачеві підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.12.2008 у справі       № 24/167 (суддя Ломовцева Н.В.) у задоволені позовних вимог ВАТ "Сілур" до ПП "Донбасс-Ремстрой" про стягнення суми збитків у розмірі 13 905,55 грн. відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2009 (колегія суддів: Скакун О.А. –головуючий, судді –Колядко Т.М., Мирошниче-нко С.В.) рішення господарського суду Донецької області від 04.12.2008 у справі       № 24/167 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами, ВАТ "Сілур" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 04.12.2008 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2009 скасувати і прийняти нове рішення про задоволення вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального права та порушені процесуальні норми, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю –доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 01.04.2003 між ВАТ "Сілур" (орендодавець) та     ПП "Донбасс-Ремстрой" (орендар) був укладений договір оренди автотранспорту та обладнання № 804-21-3-04-1362, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове володіння автотранспорт, розташований за адресою:       м. Харцизьк, вул. Філатова, 9.

Відповідно до пункту 1.1 Договору в орендне користування передається:

автомобіль ММЗ 5555 (ЗІЛ-4502), інв. № 42021, д/н 37-28 ЯНА;

автомобіль ГАЗ - 53, інв. №50041, д/н 60-94 ЯНА;

автокран КС - 3577А, інв. №41015, д/н 51-03 ДОГ;

зварювальний апарат САК, інв. №427894, д/н Т23-15ДЦ;

причіп ПК-12-12, інв. №50022, д/н 36-24 ХЕ;

установка для різки мармуру, інв. №423383.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що стан орендованого майна на момент передачі в оренду є задовільним. Передача майна здійснюється відповідними спеціалістами сторін за актом прийому-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії (пункт 3.2 Договору).

Згідно з актами прийому-передачі майна від 02.04.2003 та від 22.05.2003 позивач передав відповідачу: установку для різки мармуру, інв. № 423383; автомобіль ММЗ 5555, інв. № 42021, д/н 37-28 ЯНА; зварювальний апарат САК, інв. № 427894; причіп ПК-12-12, інв. № 50022, д/н 36-24 ХН; автомобіль ГАЗ-53, інв. № 50041, д/н 60-94 ЯНА; автокран КС-3577А, інв. № 41015, д/н 51-03 ДОГ. Разом з тим, стан комплектності майна переданого в оренду в акті прийому-передачі не зазначено.

Судами встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 28.11.2005 у справі №35/391пд за участю тих самих сторін, договір оренди № 804-21-3-04-1362 від 01.04.2003 розірвано та зобов'язано відповідача повернути орендоване майно.

Судом першої інстанції відхилено посилання позивача на акт державного виконавця від 27.09.2007, яким було встановлено, що комплектність та технічний стан транспортних засобів та обладнання значно відрізняються від початкового стану, в якому вони були передані у відповідності з договором, з посиланням на вимоги частину 3 ст. 779 Цивільного кодексу України, оскільки наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Апеляційний господарський суд погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначив, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, позивач не довів того, що орендоване майно передавалось орендарю у повній комплектності.

Крім того, як встановлено судами, предметом спору є матеріально-правова вимога про стягнення збитків у розмірі 13 905, 55 грн.

Відшкодування збитки є одним із видів цивільно-правових наслідків порушення зобов'язання (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Так, згідно частиною 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В силу частини 2 ст. 22 ЦК України, під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки –наслідком протиправної дії.

Відповідно до частини 1 ст. 779 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. Отже, умовами застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, є доведена наявність збитків кредитора, протиправних винних дій боржника у вигляді неналежного виконання договірних зобов'язань, та причинного зв'язку між збитками кредитора та діями боржника.

Проте, як обґрунтовано дійшли висновку суди попередніх інстанцій, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що погіршення орендованого майна сталося в результаті невиконання або неналежного виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання за договором № 804-21-3-04-1362 від 01.04.2003, яке призвело до збитків; вини відповідача, та безпосереднього причинного зв'язку між  понесеними збитками та порушеним зобов'язанням.

З такими висновками господарських судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судами обставинам та вимогам закону.

Таким чином, аналіз встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, дає касаційній інстанції можливість встановити, що рішення господарського суду Донецької області від 04.12.2008 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2009 прийняті відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача оцінювати докази та тлумачити законодавство виключно на свою користь, тому до уваги судом не беруться. Окрім того, ці твердження спростовуються встановленими обставинами справи.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сілур" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2009 у справі № 24/167 залишити без змін.

         Головуючий, суддя                                                Н. Дунаєвська                                             

          Судді :                                                                      І. Волік

                                                                                            Н. Мележик