Рішення

від 15.02.2007 по справі 11/374

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/374

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" лютого 2007 р.Справа № 11/374

За позовом   регіонального фонду підтримки підприємництва по Хмельницькій області м. Хмельницький

до сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.. Ватутіна с. Михайлівці Красилівського району

про стягнення  6 788 грн. 20 коп.

                                                                                                                                                Суддя            Д.І.Радченя

за участю представників сторін:

від позивача      Грига Є.В.  –представник за довіреністю від 22.01.2007р.

від відповідача  не з'явився  

Позивач –регіональний фонд підтримки підприємництва по Хмельницькій області звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з СГВК ім.. Ватутіна на свою користь за рахунок предмета застави або іншого майна заставодавця  заборгованості в розмірі 6 788, 20 грн., що утворилася через неналежне виконання умов укладених між сторонами 05.10.2004р. договору про фінансово-кредитну підтримку, за №36 та договору застави від 15.10.2004р., з яких 6 000, 00 грн. сума з фінансово-кредитної підтримки, 180, 00 грн. відсотків за користування фінансово-кредитною підтримкою, 594,07 грн. пені за несвоєчасне повернення фінансово-кредитної підтримки та пені за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 14, 13 грн.

Ухвалою господарського суду від  19.01.2007 року порушено провадження у справі № 11/374.  Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження по справі та відкладення розгляду справи сторонам направленні рекомендованими листами. Підтвердженням факту отримання відповідачем ухвали суду є поштове повідомлення №1402824, з датою  вручення 26.01.2007р.

В процесі розгляду справи позивач в порядку ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на свою користь за рахунок предмета застави або іншого майна заставодавця  заборгованості в розмірі 6 594, 07 грн., з яких 6 000, 00 грн. сума з фінансово-кредитної підтримки та 594,07 грн. пені за несвоєчасне повернення фінансово-кредитної підтримки.

Суд вважає за необхідне предметом спору визначити стягнення 6 594, 07 грн.

В судовому засіданні  15.02.2007р. представник позивача позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

В судове засідання 15.02.2007р. повноважний представник відповідача не з'явився, витребуваних судом документів не подав та позовні вимоги не оспорив.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

05 жовтня 2004 року між Регіональним фондом підтримки підприємництва по Хмельницькій області та сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Ватутіна с. Михайлівці укладено договір про фінансово-кредитну підтримку за № 36.

Відповідно до п. 1.1. договору позивачем надано відповідачу кредит за рахунок коштів обласного бюджету, в рамках реалізації заходів підтримки суб'єктів підприємницької діяльності згідно з рішенням 13 сесії Хмельницької обласної ради від 15.09.2004 року № 3-13/2004 та згідно з рішенням Інвестиційної ради (протокол № 8 від 28.09.2004 року) на придбання паливно-мастильних матеріалів, в сумі 6 000, 00 грн., строком на 12 місяців з датою погашення кредиту до 05.10.2005 року, із сплатою 3 відсотків річних.

На виконання договору позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 6 000, 00 грн., підтвердження чого є платіжне доручення №44 від 18.10.2004р.

Відповідач свої зобов'язання станом на 15.01.2007р. не виконав і за ним рахується заборгованість перед Фондом по поверненню фінансово-кредитної підтримки на суму 6 000, 00 грн.

Згідно з п. 2.4 договору, строк нарахування відсотків настає з дня початку дії фінансових зобов'язань і вони сплачуються Позичальником щомісячно в останній банківський день поточного місяця.

Позивачем нараховано відповідачу суму по сплаті відсотків у розмірі 180, 00 грн., які відповідачем проплочені 18.10.2004р.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що за порушення строків сплати відсотків та повернення одержаної фінансової підтримки позичальник сплачує Фонду пеню за кожен день прострочення платежу, яка обчислюється від суми простроченого боргу за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діє у період, за який обчислюється пеня, із розрахункової кількості днів у році 365 днів.

На підставі цього позивачем нараховано відповідачу пеню за неповернення фінансово-кредитної підтримки  у розмірі –594, 07 грн.

15 жовтня 2004 року між Фондом та відповідачем укладено договір застави за №440, у відповідності до умов якого, з метою забезпечення виконання зобов'язання, що виникло у відповідача на підставі договору про фінансово-кредитну підтримку за № 36 від 05.10.2004р. на суму 6 000, 00 грн. включаючи відсотки за користування кредитом, пені, інфляційних витрат, а також відшкодування можливих збитків, відповідач на умовах визначених цим договором передає в заставу на термін, визначений договором №36, а саме до 05.10.2005р., належним йому на праві приватної власності поголів'я ВРХ у кількості 6 голів живою вагою 1820 кг., згідно довідки про балансову вартість №218 від 06.10.2004р. загальною вартістю 7 917, 00 грн.

Претензії позивача відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Дослідивши зібрані у справі докази  та давши їм правову  оцінку в сукупності   суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню  з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Вони також не можуть відступити від положень цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також в разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору про фінансово-кредитну підтримку, за №36 від 05.10.2004р., за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності  до ст.. 538  Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору.  Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 кодексу, у разі невиконання зобов'язання,  забезпеченого  заставою, заставодержатель  набуває  право  звернення  стягнення  на предмет застави. За рахунок предмета  застави  заставодержатель  має  право задовольнити в повному обсязі свою вимогу,  що визначена на момент фактичного задоволення,  включаючи  сплату  процентів,  неустойки, відшкодування    збитків,    завданих   порушенням   зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених   у  зв'язку  із  пред'явленням  вимоги,  якщо  інше  не встановлено договором.

Статтею 590 кодексу передбачено, що заставодержатель  набуває  право  звернення  стягнення  на предмет застави в разі,  коли  зобов'язання  не  буде  виконано  у встановлений  строк  (термін),  якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань», платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в   розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.  Розмір   пені,  передбачений  даним законом, обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак в зв'язку з невірним  обрахуванням позивачем суми пені, суд вважає за необхідне вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 594,07 грн. задоволити частково та стягнути 474, 74 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги регіонального фонду підтримки підприємництва по Хмельницькій області підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116  Господарського процесуального кодексу  України, суд –

вирішив:

Позов регіонального фонду підтримки підприємництва по Хмельницькій області м. Хмельницький до сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.. Ватутіна с. Михайлівці Красилівського району про стягнення 6 594, 07 грн. задоволити частково.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.. Ватутіна с. Михайлівці Красилівського району (код 04540503) на користь Регіонального фонду підтримки підприємництва по Хмельницькій області для зарахування на рахунок №26007880103661, відкритий в Укрсоцбанку м. Хмельницький, МФО 315018, ЗКПО 30788223, за рахунок предмета застави або іншого майна заставодавця заборгованість в сумі - 6 000, 00 грн., пені за несвоєчасне повернення фінансово-кредитної підтримки в сумі –474, 74 грн., витрати по оплаті державного мита в розмірі 102, 00 грн. та  118, 00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

                              Суддя                                                                      Д.І. Радченя