Ухвала

від 25.11.2013 по справі 2а-14062/12/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-14062/12/0170/11

25.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи №2а-14062/12/0170/11 за апеляційною скаргою Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 19.09.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югмас" (Московське шосе, кілометр 11, смт. Молодіжне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97501)

до Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Бєлова, 2, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Югмас" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0002572301 (вих.№2803/10/22-0) від 08.11.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 47161 грн., за штрафними санкціями у розмірі 11790,25 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №00022562301 (вих.№2804/10/22-0) від 08.11.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 52904 грн., за штрафними санкціями у розмірі 7295,25 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югмас" (ідентифікаційний номер 32749888) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1192,00 (одна тисяча сто дев'яносто дві) грн. 96 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (97503, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Бєлова, буд. 2А, ідентифікаційний код 38051444).

Не погодившись з даною постановою суду, Сімферопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в АР Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13 та прийняти нове рішення по справі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2013 року клопотання Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим про заміну відповідача по справі задоволено. Замінено відповідача у справі №2а-14062/12/0170/11 Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Югмас" (далі ТОВ "Югмас") звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002572301, №00022562301.

ТОВ "Югмас" зареєстрованою Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим (ідентифікаційний код 32749888), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.17,19), перебуває на податковому обліку в Сімферопольській міжрайонній державній податковій інспекції АР Крим Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку документальну перевірку ТОВ "Югмас" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-плюс», ПП «Райс-М», ПП «Гранд продукт», ТОВ «ВТК «Окнопль», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Сіті Буд», ПП «Скипер», ПП «Добре Місто», ПП «Команд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ПП «Нантехімідж», ПП «Кримторг», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар-Крим», ТОВ «Кримстройіндутрія», ТОВ «Аквамарин», ПП «Євроградстрой», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТМ-Компані», фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой», ПП «Мастер Торг» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, про що складено акт перевірки від 02.10.2012 року № 1683/22-0/32749888 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено наступні порушення позивачем:

- відсутність у ТОВ «Югмас» об'єктів, які підпадають під визначення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст..185, п.188.1 ст.188, п.198.2 ст.198, 200 ПК України та дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди: внаслідок не підтвердження реальності здійснення фінансово-господарський операцій з суб'єктами господарювання, а саме: КП «Альянс», ПП «Базис Торг», ПП «Скипер», ПП «Комманд», ПП «Визит Торг» встановлено:

- заниження податку на додану вартість за рахунок завищення податкового кредиту на загальну суму 44494 грн.;

- порушення пп.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, ст..185, п.188.1 ст.188, п.188.1 ст.188, ст..200 ПК України, встановлено заниження податку на прибуток за рахунок завищення валових витрат на загальну суму 52904,00 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0002572301 (вих.№2803/10/22-0) про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 47161 грн., за штрафними санкціями у розмірі 11790,25 грн. (а.с.82, т.1), №00022562301 (вих.№2804/10/22-0) про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 52904 грн., за штрафними санкціями у розмірі 7295,25 грн. (а.с.83, т.1).

В акті перевірки зазначено, що за період який перевірявся позивач мав взаємовідносини із суб'єктами господарювання з ознаками "фіктивності" - КП «Альянс», ПП «Базис Торг», ПП «Візіт Торг», ПП «Скипер», ПП «Комманд», господарська діяльність яких не спрямована на реальне настання правових наслідків. Відповідач посилається на дані актів про проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин КП «Альянс», ПП «Базис Торг», ПП «Візіт Торг», ПП «Скипер», ПП «Комманд» з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Враховуючи, що спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались у період з січня 2009 року по березень 2012 року, слід перевіряти відповідність правил оподаткування спірних взаємовідносин Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі - Закон №168), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі - Закон №334) та Податковому кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р..

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна. При цьому, такі товари (роботи, послуги) повинні придбаватися платником податку з метою подальшого використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Відповідно до акту перевірки за взаємовідносинами позивача із КП «Альянс» позивачем включено до складу податкового кредиту у 2010 році суми ПДВ у розмірі 9500 грн., у тому числі за січень 2010 року на суму 1750,00 грн., березень 2010 року на суму 4250,00 грн., травень 2010 року на суму 1666,67 грн., червень 2010 на суму 83,33 грн., серпень 2010 року на суму 1666,67 грн., вересень 2010 року на суму 83,33 грн.

11.01.2010 року між КП «Альянс» (сторона-1) та ТОВ "Югмас" (сторона-2) укладено договір №б/н про надання консалтингових послуг у сфері бухгалтерського обліку, відповідно до якого сторона-1 бере на себе обов'язки з надання послуг, пов'язаних з веденням бухгалтерського обліку, а також підготуванню та здачі податкової звітності (а.с.111, т.1).

Відповідно до п.3.1 вартість послуг визначена за згодою сторін та складає 42000грн. з урахуванням ПДВ.

За договором від 11.01.2010 року б/н КП «Альянс» надано ТОВ «Югмас» 4 акти з надання консалтингових послуг в сфері бухгалтерського обліку за 2010 рік (а.с.116, 118, т.1). ТОВ «Югмас» послуги прийняті та оплачені в готівковому порядку в загальній сумі 42000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 7000,00 грн., що підтверджується касовими чеками, рахунками-фактурами, звітами про використані кошти (а.с.131-148, т.3).

Позивачу у 2010 році за взаємовідносинами із КП «Альянс» надані податкові накладні №150 від 29.01.2010 року на суму ПДВ 1750,00 грн., №725 від 31.03.2010 року на суму ПДВ 1750,00 грн., №1900 від 31.05.2010 року на суму ПДВ 1666,67 грн., №1901 від 01.06.2010 року на суму ПДВ 83,33 грн., №2979 від 31.08.2010 року на суму ПДВ 1666,67 грн., №3079 від 01.09.2010 року на суму ПДВ 83,33 грн. (а.с.94, 97, 98, 99, 100, 101, т.3).

Встановлено, що податкова накладна від 31.03.2010 року №725 з надання консалтингових послуг у сфері бухгалтерського обліку за 2 квартал 2010 року не надає права на податковий кредит у березні 2010 року, оскільки відповідно до наданих документів, станом на 31.03.2010 року не виникає жодної із подій, встановлених пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»: або дати списання коштів, або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку (робіт, послуг).

Оплата консалтингових послуг в сфері бухгалтерського обліку за 2 квартал 2010 року здійснена в готівковому порядку 01.04.2010 року в сумі 10000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1666,67 грн. та 06.04.2010 року в сумі 500,00 грн., у тому числі ПДВ - 83,33 грн., послуги отримані за актом від 30.04.2010 року №725 в сумі 10500,00 грн., в тому числі ПДВ - 1750,00 грн.

Таким чином, станом на дату виписки податкової накладної №725 ТОВ «Югмас» ще не отримало послуг та не здійснило оплату за ці послуги.

У зв'язку з чим, у позивача не виникло право на податковий кредит в березні 2010 року при його формуванні в податковій звітності на суму ПДВ - 1750,00 грн. за податковою накладною №725 від 31.03.2010 року, дана податкова накладна повинна бути відображена у складі податкового кредиту у квітні 2010 року.

Проте, вказані обставини не були підставою для зменшення відповідачем позивачу податкового кредиту та як наслідок нарахування податкового зобов'язання з ПДВ оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

В березні 2010 року ТОВ «Югмас» та КП «Альянс» підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №671 від 01.03.2010 року та №726 від 31.03.2010 року, відповідно до яких КП «Альянс» надало ТОВ «Югмас» консалтингові послуги з підготування тендерної документації на електронному носії за об'явами на загальну суму 15000,00 грн., в тому числі ПДВ - 2500,00 грн. (а.с.103-104, т.3).

Згідно з наданими первинними документами (акти та податкові накладні між ТОВ «Югмас» та КП «Альянс»), позивачем надано два акти з надання консалтингових послуг з підготовки тендерної документації за 2010 рік. Послуги прийняті та оплачені в готівковому розрахунку в загальній сумі 15000,00 грн., в тому числі ПДВ - 2500,00 грн., що підтверджується чеком від 02.04.2010 року №3690 на суму 10000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., від 06.04.2010 року №3704 на суму 5000,00 грн., в тому числі ПДВ - 833,33 грн. (а.с.139,141, т.3).

Використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності підтверджено укладеними позивачем договорами, зокрема: від 17.03.2010 року №67-20 про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобілів з українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта»; від 19.03.2010 року №16-а на суму 7930,00 грн., від 19.03.2010 року №17-а на суму 16812,00 грн., від 19.03.2010 року №18-а на суму 109755,00 грн., від 19.03.2010 року №19-а на суму 82960,00 грн., від 19.03.2010 року №20-а на суму 43160,00 грн., від 19.03.2010 року №21-а на суму 18400,00 грн. (а.с.159-205, т.3).

Щодо обґрунтованості висновків акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту у вересні 2011 року на суму 16065,67 грн..

Між ТОВ «Югмас» (покупець) та КП «Альянс» (постачальник) укладено договір поставки №38 від 01.09.2011 року. Згідно з наданими договором КП «Альянс» поставлена продукція на загальну суму 96394,00 грн., в тому числі ПДВ - 16065,67 грн., що документально підтверджується видатковими накладними №1401 від 05.09.2011 року, №1407 від 08.09.2011 року, №1417 від 14.09.2011 року, №1425 від 19.09.2011 року, №1456 від 22.09.2011 року, №1474 від 26.09.2011 року, №1503 від 28.09.2011 року(а.с.80-86, т.3).

За результатами поставки продукції виписані податкові накладні №29 від 05.09.2011 року, №53 від 08.09.2011 року, №95 від 14.09.2011 року, №130 від 19.09.2011 року, №159 від 22.09.2011 року, №186 від 26.09.2011 року, №213 від 28.09.2011 року (а.с.88-93, т.3).

Між ТОВ «Югмас» та КП «Альянс» підписаний Акт взаємозаліку від 26.09.2011 року, згідно до якого сторони визнають заборгованість ТОВ «Югмас» перед КП «Альянс» за ТМЦ у сумі 93947,60 грн. та заборгованість КП «Альянс» перед ТОВ «Югмас» за ТМЦ у сумі 93947,60 грн. У пункті 3 вищевказаного акту зазначено, що сторони вирішили провести погашення заборгованостей на суму 93947,60 грн. (а.с.76-78).

Залишок заборгованості за договором №38 від 01.09.2011 року оплачений в безготівковій формі у сумі 2446,40 грн., у тому числі ПДВ 407,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.09.2011 року №22 (а.с.79, т.3).

Між ТОВ «Югмас» (замовник) та ПП «Базис Торг» укладено договір №228 від 01.11.2010 року про надання комплексу інформаційних та консультаційних послуг за участю в тендерах, відповідно до п.2 якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з підготовки тендерної документації для участі у торгах на електронному носії за об'явами №52014 від 13.12.2010 року, №43998 від 15.11.2010 року, №42035 від 08.11.2010 року (а.с.53, т.3). Факт передачі та отримання послуг у грудні 2010 року підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №1759 від 30.12.2010 року, №1717 від 01.12.2010 року, №1733 від 03.12.2010 року (а.с.55-57, т.3).

Сплата позивачем договірної вартості послуг (всього 16000,00 грн., у тому числі ПДВ - 2666,67 грн.) підтверджується розрахунковими документами (а.с.130, т.3).

Позивачем у грудні 2010 року віднесено до складу податкового кредиту 2666,67 грн. на підставі податкових накладних №1759 від 30.12.2010 року, №1717 від 01.12.2010 року, №1733 від 03.12.2010 року (а.с.58-60, т.3).

Зміст зазначених документів перевірено під час розгляду адміністративної справи №2а-8546/11/0170/4 за позовом ТОВ "Югмас" до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000882302 та №0000892302. Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.08.2011 року задоволено адміністративний позов у повному обсязі, яку ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012 року залишено без змін.

Між ТОВ «Югмас» (покупець) та ПП «Візіт торг» (постачальник) укладений договір поставки №41 від 03.10.2011 року (а.с.129,т.1). За даним договором ПП «Візіт Торг» поставлена продукція на загальну суму 63927,17 грн., у тому числі ПДВ -10654,53 грн. протягом 4 кварталу 2011 року, що підтверджується видатковими накладними №849 від 03.10.2011 року, №858 від 05.10.2011 року, №963 від 13.10.2011 року, №1052 від 21.10.2011 року, №1058 від 27.10.2011 року, №1498 від 25.11.2011 року, №1549 від 02.12.2011 року, №1702 від 15.12.2011 року (а.с.132-134, т.1).

За результатами поставки продукції ПП «Візіт Торг» виписані податкові накладні №13 від 03.10.2011року, №29 від 05.10.2011 року, №73 від 13.10.2011 року, №118 від 21.10.2011 року, №156 від 27.10.2011 року, №301 від 25.11.2011 року, №54 від 02.12.2011 року, №216 від 15.12.2011 року (а.с.45-52, т.3).

Позивачем сплачено продукцію за вищевказаним договором в загальній сумі 63927,17 грн., у тому числі ПДВ - 10654,53 грн. шляхом перерахування безготівкових грошових коштів: від 27.10.2011 року №35 на суму 22700,60 грн., в тому числі ПДВ - 3783,43 - 3783,43 грн. (а.с.31, т.3); від 27.10.2011 року №37 на суму 19278,90 грн., в тому числі 3213,15 грн. (а.с.28, т.3); від 04.11.2011 року №40 на суму 649,40 грн., в тому числі ПДВ - 108,23 грн. (а.с.37,т.3); від 30.11.2011 року №56 на суму 3093,60 грн., в тому числі ПДВ - 515,60 грн. (а.с.39, т.3); від 26.11.2011 року №68 на суму 18204,80 грн., в тому числі ПДВ - 3034,13 грн. (а.с.33, т.3).

Між ТОВ «Югмас» та ПП «Візіт торг» підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №450/07 від 01.07.2011 року, відповідно до якого ПП «Візіт торг» надало ТОВ «Югмас» консалтингові послуги з підготування тендерної документації на електронному носії за об'явами на загальну суму 13334,00 грн., у тому числі ПДВ - 2222,33 грн. (а.с.15, т.3). Послуги оплачені, що підтверджується чеками від 28.07.2011 року №2247 на суму 10000,00 грн., від 29.07.2013 року №2263 на суму 3334,00 грн. (а.с.25,27, т.3). Виконавцем надана на адресу ТОВ «Югмас» податкова накладна від 01.07.2011 року №9 на вартість виконаних робіт в сумі 13334,00 грн., у тому числі ПДВ - 2222,33 грн. (а.с.43, т.3).

Між ТОВ «Югмас» (замовник) та ПП «Візіт торг» (виконавець) укладено договір оплатного надання послуг №150 від 01.09.2011 року. Згідно з наданими первинними документами (акти, податкові накладні, чеки) за даним договором ПП «Візіт торг» надано акт від 30.09.2011 року №842/09 з надання консалтингових послуг з підготування тендерної документації для участі і банківську гарантію в сумі 6000,00 грн., у тому числі - 1000,00 грн. (а.с.134, зворот, т.1).

Послуги прийняті та оплачені шляхом перерахування безготівкових грошових у сумі 6000,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням від 30.09.2011 року №21 на суму 6000,00 грн., у тому числі - 1000,00 грн. (а.с.143, т.1). Виконавцем надана податкова накладна від 30.09.2011 року №126 на суму 6000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1000,00 грн. (а.с.141, т.1).

Щодо взаємовідносин позивача із ПП «Скипер».

Між ТОВ «Югмас» (замовник) та ПП «Скипер» (виконавець) укладено договір оплатного надання послуг №312 від 25.10.2011 року (а.с.91, т.1). За даним договором ПП «Скипер» складено акти виконаних робіт з надання консалтингових послуг з підготування тендерної документації. Загальна сума за актами №1712/12/1 від 28.12.2011 року, №1712/12/2 від 28.12.2011 року, №1712/12/3 від 28.12.2011 року складає 7500,00 грн., у тому числі ПДВ - 1250,01 грн. (а.с.96-98, т.1). Послуги прийняті та сплачені позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується платіжним дорученням від 29.12.2011 року №120 на суму 7500,00 грн., в тому числі ПДВ - 1250,00 грн. (а.с.89, т.1).Виконавцем надана податкова накладна від 28.12.2011 року №298 на суму 7500,00 грн., у тому числі ПДВ - 1250,00 грн. (а.с.93, т.1).

Між ТОВ «Югмас» (замовник) та ПП «Скипер» (виконавець) укладено договір надання рекламних послуг №311 від 01.12.2011 року (а.с.90, т.1). За даним договором ПП «Скипер» наданий акт від 28.12.2011 року №1711/12 з наданням рекламних послуг в сумі 19900,00 грн., у тому числі ПДВ - 3316,67 грн. (а.с.95, т.1). Послуги прийняті та сплачені позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується платіжним дорученням №71 від 29.12.2011 року на суму 19900,00 грн., у тому числі ПДВ - 3316,67 грн. (а.с.89, т.1). Згідно з актом від 28.12.2011 року №1711/12 виконавцем надана податкова накладна від 28.12.2011 року №297 на суму 19900,00 грн., у тому числі ПДВ - 3316,67 грн. (а.с.94, т.1).

Щодо взаємовідносин позивача із ПП «Комманд».

В січні 2012 року ТОВ «Югмас» отримало від ПП «Комманд» запасні частини на загальну суму 7842,90 грн., у тому числі ПДВ - 1247,15 грн., що підтверджується видатковими накладними від 23.01.2012 року №205 на суму 2906,20 грн., у тому числі ПДВ - 484,37 грн. та від 25.01.2012 року №219 на суму 4576,70 грн., у тому числі ПДВ - 762,78 грн. (а.с.86, т.1).

ТОВ «Югмас» оплатило ПП «Комманд» продукцію за вищевказаними накладними у сумі 7842,90 грн., у тому числі ПДВ - 1247,15 грн. шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується платіжним дорученням від 30.10.2012 року №1 (а.с.87, т.1).

Згідно з наданим видатковими накладними ПП «Команд» виписані податкові накладні №211 від 23.01.2012 року на суму 2906,20 грн., у тому числі ПДВ - 484,37 грн. та від 25.01.2012 року №280 на суму 4576,70 грн., у тому числі ПДВ - 762,78 грн. (а.с.87-88, т.1).

Зазначенні первинні документи відповідність вимогам законодавства, що ставляться до документів первинного бухгалтерського обліку. Порушень щодо порядку їх оформлення, зазначення реквізитів та інших даних згідно із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку судом не встановлено.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочинів з постачальниками не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами позивача.

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року №236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Таким чином, віднесення позивачем до податкового кредиту сум з ПДВ за господарськими угодами із КП «Альянс», ПП «Базис Торг», ПП «Візіт Торг», ПП «Скипер», ПП «Комманд» є правомірним, а висновки акту перевірки безпідставними та не підтверджені фактичними обставинами.

Щодо визначення грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств податковим повідомленням-рішенням №00022562301.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону №334 встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Згідно із п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судова колегія звертає увагу, що по справі проведено судово-економічну експертизу. Згідно якої, експертом надано висновок №1069/1070 по адміністративній справі №801/3394/13-а (далі - висновок ), в якому досліджено первинні документи податкового та бухгалтерського обліку які фіксують спірні господарські операції (т.2 а.с.220-236).

Вказаним висновком встановлено, що висновки акту перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість за рахунок завищення податкового кредиту на загальну суму 44 494грн. та заниження податку на прибуток за рахунок завищення витрат на суму 52 904грн. документально та нормативно не підтверджується. Також документами бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується отримання, оплати, зберігання та використання у власній господарський діяльності товарів та послуг, які придбані у ПК "Альянс", ПП"Скипер", ПП "Команд", ПП "Візіт Торг".

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.13 року по справі №2а-14062/12/0170/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко