Рішення

від 21.04.2009 по справі 15/189пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/189пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.09                                                                                 Справа № 15/189пн.

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Луганській завод «Схід», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськхімізоліт», м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика «Труд», м. Луганськ

про повернення майна

Колегія у складі суддів:

Пономаренко Є.Ю. - головуючий

Мінська Т.М., Яресько Б.В.

Представники:

від позивача -  Синяпкін О.В., представник за  довіреністю № 2358 від 28.08.06;

від відповідача -  Головков О.І.,  директор, згідно довідки ЄДРПОУ № 35399 від 16.09.03, паспорт серії ЕМ  011542 виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області від 11.11.98;  Войлов В.Ф., юрист,  довіреність  б/н від 19.09.07;

від 3-ої особи - Іл'їнов Ф.П., заступник директора, довіреність № 421 від 31.10.08.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

- провести віндикацію та повернути майно – склад з металу літ. 101-1, загальною площею 840,2 кв.м, за адресою м. Луганськ, вул. Руднєва, 123, позивачу;

- скасувати реєстрацію права власності у державному реєстрі прав власності на склад з металу, загальною площею 840,2 кв.м, за адресою

м. Луганськ, вул. Руднєва, 123 за ТОВ “Луганськхімізоліт”.

Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, де викладено їх в наступній редакції:

- провести віндикацію та повернути майно – склад з металу літ. 101-1, загальною площею 840,2 кв.м, за адресою м. Луганськ, вул. Руднєва, 123-з, позивачу;

- скасувати реєстрацію права власності у державному реєстрі прав власності на склад з металу, загальною площею 840,2 кв.м, за адресою

м. Луганськ, вул. Руднєва, 123 за ТОВ “Луганськхімізоліт”.

Фактично за даною заявою позивачем уточнено адресу спірного майна.

Дана заява була прийнята судом до розгляду.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечили.

Представник третьої особи надав пояснення, за якими він вважає позов не обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третьої особи, суд встановив наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством «Луганській завод «Схід», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика «Труд», як покупцем, 15.04.2002 р. був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Згідно даного договору позивач продав, а третя особа купила 14/100 частини виробничих будівель загальною площею 2380,3 м2, які розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва, 123, та складалися з будівлі цеху іграшок, площею 1540,1 м2 та будівлі складу металу площею 840 м2.

Того ж дня сторонами за договором був складений та підписаний акт приймання-передачі вказаних у договорі будівель.

Будівля складу металу площею 840 м2 була відчужена товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика «Труд»за договором купівлі-продажу від 01.06.2002р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськхімізоліт».

Об'єкт продажу за договором була передана відповідачу за актом приймання-передачі від 01.06.2002р.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 25.04.2006р. по справі №18/89пд за позовом ВАТ «Луганській завод «Схід»до ТОВ «Фабрика «Труд»було визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.04.2002 р.

Підставами визнання недійсним першого договору було те, що усе майно та майнові права позивача на дату укладення оспорюваного договору знаходилися в податковій заставі і позивач в порушення пп. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не узгодив питання відчуження своїх активів з податковим органом.

Питання наявності волі у ВАТ «Луганській завод «Схід»на відчуження свого майна та повноважень особи (Ільїнова Ф.П.), що підписала договір від імені продавця не досліджувалися судом при вирішенні спору у справі №18/89пд. Рішення суду не містить фактів та висновків щодо цих питань, які мають значення при розглядові вендикаційного позову, який розглядається у даній справі № 15/189пн.

З метою повернення майна, та враховуючи, що спірне майно було відчужено  ТОВ «Фабрика «Труд»на користь ТОВ «Луганськхімізоліт»(ще до вирішення спору у справі №18/89пд), ВАТ «Луганській завод «Схід»звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.06.2002р.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 19.09.2007р. по справі №8/382пд, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України касаційна скарга позивача задоволена частково, при цьому резолютивні частини рішень місцевого та апеляційного судів залишені без змін.

Враховуючи вказану постанову підставою відмови у задоволенні позову є те, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсними угод, стороною в яких така особа не є, тобто з застосуванням правового механізму, встановленого ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України незалежно від того чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення вендикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 388 ЦК України.

Так, ВАТ «Луганській завод «Схід»звернулося до Господарського суду Луганської області до суду з вендикаційним позовом, що розглядається у даній справі.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача регламентовано статтею 388 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої зазначеної статті якщо  майно за відплатним договором придбане в особи,  яка не мала права його відчужувати,  про що набувач не знав і  не  міг знати  (добросовісний  набувач),  власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником  або  особою,  якій  він  передав майно у володіння;

2) було  викрадене  у  власника  або особи,  якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи,  якій  він  передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За доводами позивача майно вибуло з власності ВАТ «Луганській завод «Схід»не з його волі.

Тому, саме обставина щодо наявності волі юридичної особи позивача на відчуження спірного майна на користь третьої особи має вирішальне значення при вирішення даного спору.

Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.04.2002 р. та акт приймання-передачі спірного майна за цим договором підписані з боку позивача Ільїновим Ф.П.

Згідно протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ «Луганській завод «Схід»від 12.02.2002р. прийнято рішення про ліквідацію товариства та обрання ліквідаційної комісії.

Згідно протоколу засідання ліквідаційної комісії від  12.02.2002р. головою ліківідкомісії обрано Ільїнова Ф.П., якому доручено діяти від імені ліквідаційної комісії.

На спільному  засіданні ліквідаційної комісії та спостережної ради ВАТ «Луганській завод «Схід», оформленому протоколом від 19.02.2002р., розглянуто питання порядку денного про обрання голови ліквідаційної комісії та про порядок ліквідації підприємства.

За першим питанням порядку денного ухвалено рішення про обрання головою ліківідкомісії Ільїнова Ф.П., за другим питанням ухвалено рішення про реалізацію майна підприємства.

При цьому, суд виходить з презумпції правомірності актів –вищенаведених рішень органів управління позивача, які на час вирішення даного спору не оскаржені та не визнані судом недійсними.

Таким чином, у Ільїнова Ф.П. станом на 15.04.2002 р. були повноваження на підписання договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі спірного майна.

Отже, спірне майно вибуло із власності позивача за його волі.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджували б його доводи стосовно відчуження спірного майна поза волею юридичної особи підприємства позивача.

Також, слід зазначити, що Рішення Господарського суду Луганської області від 25.04.2006р. по справі №18/89пд за позовом ВАТ «Луганській завод «Схід»до ТОВ «Фабрика «Труд», яким було визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.04.2002 р., не впливає на результат вирішення спору за вендикаційним позовом у даній справі з наступних підстав.

Згідно вказаного рішення договір визнано недійсним з тих підстав, що усе майно та майнові права позивача на дату укладення оспорюваного договору знаходилися в податковій заставі і позивач в порушення п. п. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не узгодив питання відчуження своїх активів з податковим органом.

Рішення суду не містить фактів та висновків щодо питань наявності волі у ВАТ «Луганській завод «Схід»на відчуження свого майна та повноважень особи (Ільїнова Ф.П.), що підписала договір від імені продавця, які мають значення при розглядові вендикаційного позову, що розглядається у даній справі № 15/189пн. Тому, з урахуванням підстав витребування майна, передбачених статтею 388 Цивільного кодексу України, вказане рішення суду не впливає на результат розгляду спору у даній справі.

На підставі викладеного, у задоволенні першої позовної вимоги слід відмовити повністю за недоведеністю підстав визначених статтею 388 Цивільного кодексу України на витребування майна.

Друга позовна вимога, є похідною від першої вимоги. Тому, оскільки у задоволенні першої позовної вимоги судом відмовлено, то і друга вимога не підлягає задоволенню.

Крім того, друга позовна вимога не може бути задоволена у даній господарській справі виходячи з наступних підстав.

За другою вимогою позивач просить суд скасувати реєстрацію права власності у державному реєстрі прав власності на склад з металу, загальною площею 840,2 кв.м, за адресою м. Луганськ, вул. Руднєва, 123 «З»за ТОВ «Луганськхімізоліт».

При цьому, відповідачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськхімізоліт».

Реєстрацію прав  власності згідно з п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 28 січня 2003  року N 6/5,  зареєстрованого  в  Міністерстві  юстиції 28 січня 2003 року N 66/7387,  здійснюють комунальні  підприємства бюро технічної інвентаризації.

Оскільки реєстрацію прав власності в України  на даний час здійснюють бюро технічної інвентаризації, то ТОВ “Луганськхімізоліт” є неналежним відповідачем за даною позовною вимогою.

Заміна неналежного відповідача та залучення іншого відповідача є правом, а не обов'язком суду. Позивач не заявляв клопотання про залучення іншого відповідача за другою позовною вимогою.

Крім того, з цього приводу слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст.  1 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної  юрисдикції визнається  публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган  виконавчої  влади, орган місцевого самоврядування,  їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі  законодавства,  в  тому  числі  на виконання делегованих повноважень.

БТІ на основі законодавства виконують делеговані владні повноваження у сфері суспільних  правовідносин,  пов'язаних зі здійсненням  від  імені  держави  дій  щодо  реєстрації  прав власності на нерухоме майно.

Тому, якщо відповідачем за вимогою про скасування реєстрації права власності в державному реєстрі прав власності буде визначено БТІ, то виходячи з суб'єктного складу сторін, предмету судового розгляду та з урахуванням практики Верховного суду України, провадження у справі за даною вимогою може здійснюватися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин унеможливлюється при розглядові даного спору в порядку господарського судочинства залучення БТІ як іншого відповідача.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати у складі: 408 грн. 44 коп. державного мита (323 грн. 44 коп. за вимогою майнового характеру та 85 грн. –за вимогою немайнового характеру), а також 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Оскільки позивачем при подачі позову до суду було сплачено державне мито лише за першою позовною вимогою - майнового характеру, то з нього слід стягнути у дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 85 грн. за другою позовною вимогою - немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.  У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати у складі: 408 грн. 44 коп. державного мита, а також 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.

3. Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства «Луганській завод «Схід», м. Луганськ, вул. Руднєва, б. 123, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 02969047, у доход державного бюджету України рахунок 31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі  85  грн. 00  коп. Видати наказ Державній податковій інспекції.

В судовому засіданні за згодою представників сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 27.04.2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Судді

Є.Ю. Пономаренко

Т.М. Мінська

Б.В . Яресько