Постанова

від 11.02.2009 по справі 3/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                             ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "11" лютого 2009 р.                            м.Чернівці                                       Справа № 3/38

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Гончарука О.В.

при секретарі Гаврилюк І.С.

Представники:

від позивача –Юрійчук В.В., головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № 1 від 05.01.2009 року

від відповідача –не з'явився  

розглянувши матеріали справи за позовом Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області

до малого приватного підприємства «Брокерська фірма №112 Брок–Блонс», смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області

про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування –23114,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області звернулось до малого приватного підприємства «Брокерська фірма №112 Брок–Блонс»з позовом про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 23114,23 грн.

У своєму відзиві на позовну заяву  відповідач позов не визнає, посилаючись при цьому на те, що він є платником єдиного податку у відповідності Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва»відповідно до якого спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів) сплатою єдиного податку.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 06.11.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 24.11.2008 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено.

Ухвалою від 17.12.2008 року за клопотанням сторін, провадження у справі зупинено до 28.01.2009 року.

Ухвалою від 28.01.2009 року провадження у справі поновлено та відкладено у зв'язку з безпідставною неявкою відповідача на 11.02.2009 року.

На день розгляду справи 11.02.2009 року відповідач повторно не забезпечив явку свого представника у судове засідання у зв'язку з чим та враховуючи, що матеріали справи містять відзив на позовну заяву, а також інші докази, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи без участі відповідача.

У судовому засіданні 11.02.2009 представник позивача просить задовольнити позовні вимоги, посилаючись, при цьому, на обставини зазначені у позові.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у матеріалах справи та досліджені у судовому засіданні докази, суд встановив.

Мале приватне підприємство «Брокерська фірма №112 Брок–Блонс», перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області і, відповідно, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням №198 від 12.11.2007 року позивачем застосовано до відповідача фінансові санкції у розмірі 23517,43 грн.

Вказане рішення, відповідач оскаржував спочатку до головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та до Пенсійного Фонду України. Залишене без змін вищестоящими органами рішення №198 від 12.11.2007 року, оскаржене позивачем у судовому порядку, однак ухвалою господарського суду Чернівецької області від 08.07.2008 року позовну заяву МПП «Брокерська фірма №112 Брок–Блонс»залишено без розгляду.

06.05.2008 року позивачем прийнято та надіслано на адресу відповідача вимогу про сплату боргу за №Ю-05, якою визначено загальну суму боргу платника страхових внесків перед Фондом, станом на 01.05.2008 року.

10.05.2008 року відповідач отримав вказану вимогу, однак суму боргу до цього часу не сплатив.

Відповідно до пункту шостого частини другої статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09.07.2003 року (надалі - Закон), страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною третьою статті 18 Закону страхові внески визначено як цільовий загальнообов'язковий платіж, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною шостою статті 20 Закону передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до статті 106 Закону, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Отже, у судовому засіданні встановлено наявність з боку відповідача порушень вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в частині несвоєчасної сплати страхових внесків.

Щодо обґрунтувань відповідача про безпідставність заявленого до нього позову у зв'язку з його перебуванням на спрощеній системі оподаткування, то судом встановлено, що відповідно до частин 4 та 6 статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, які складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Статтею 5 та п.15 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених  цим  Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Проаналізувавши наведені правові норми, суд дійшов висновку про те, що страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Обов`язок сплачувати страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не обумовлений статусом платника єдиного податку.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд  встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд встановив, що позов підлягає задоволенню.

Судовий збір належить стягнути з відповідача, з вини якого спір доведено до розгляду у господарському суді.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 9, 17, 69, 70, 71, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та частиною 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з малого приватного підприємства «Брокерська фірма №112 Брок-Блонс»(вул. Комсомольська, 14, смт Берегомет Вижницького району Чернівецької області, р/р № 26008926050540 в АКБ «Укрсоцбанк»МФО 356011 код 14256832):

- на користь управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі  Чернівецької області (м. Вижниця, вул. Українська, 100/А, р/р 25600301100600 у ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 356334, код 21430590) 23114,23 грн. заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- у дохід державного бюджету 231,14 грн. судового збору.

3. З набранням постановою законної сили видати виконавчі листи.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку  подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у  повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні 11.02.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст даної постанови підписано 16.02.2009 року.

Суддя                                                             О.В. Гончарук