Рішення

від 21.04.2009 по справі 37/460

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/460

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/460

21.04.09

За позовомДоПроТовариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-2002»Товариства з обмеженою відповідальністю «МСпром» стягнення 54842,19 грн.

                                                                                         Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

В судових засіданнях приймали участь представники сторін :

від позивача   Слободянюк А.П.- представник за довіреністю № 7-08 від 22.09.2008 року

від відповідача  Привалова О.Ю.- представник за довіреністю № 2 від 01.11.2008 року;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-2002»до Товариства з обмеженою відповідальністю «МСпром»про стягнення 54842,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2008 року порушено провадження у справі № 37/460, розгляд справи було призначено на 02.12.2008 року о 14-45.

Представник відповідача в судове засідання 02.12.2008 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконав, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача вимоги ухвали Господарського суд міста Києва про порушення провадження у справі № 37/460 від 20.11.2008 року  виконав частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2008 року розгляд справи було відкладено на 15.12.2008 року.

03.12.2008 року представник позивача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаюсь на те, що відповідач  свої  зобов'язання виконав вчасно та належним чином, зауважень щодо якості, кількості та асортименту товару від позивача не отримував, а отже у позивача відсутні підстави відмовлятись від своїх зобов'язань. Відповідач наголошує, що виконав свої зобов'язання щодо виготовлення товару в повному обсязі і на даний час товар зберігається на складі відповідача.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.12.2008 року оголошувалась перерва до 22.12.2008 року, про що представники сторін були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 22.12.2008 року представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по  справі № 37/460.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2008 року продовжено строк вирішення спору, розгляд справи було відкладено на 27.01.2009 року.

В судовому засіданні 27.01.2009 року Семенюк М.В. надав пояснення, відповідно до яких зазначає, що він у видатковій накладній № 1497 від 26.09.2008 року він не розписувався, товар не отримував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2009 року зупинено провадження у справі та призначено по даній справі судову почеркознавчу експертизу.

24.03.2009 року експертом Пилипенко І.В. був складений висновок № 269-ц судово-почеркознавчої експертизи. Матеріали справи повернуто на адресу Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2009 року провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 21.04.2009 року о 10-00.

Позивач через канцелярію суду 15.04.2009 року подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути 53610,00 грн. суму попередньої оплати, 493,51 грн. –3 % річних, 3109,38 грн. інфляційні.

Представник позивача в судовому засіданні 21.04.2009 року в судовому засіданні підтримав подану заяву. Судом встановлено, що подана заява про збільшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання 21.04.2009 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив,  про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.04.2009 року за згодою представника позивача суд оголосив лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, сторони досягли усної угоди, відповідно до якої відповідач зобов'язався поставити позивачу продукцію (ланка прямокутної труби в кількості 10 шт.), а позивач - прийняти та оплатити такий товар.

21 травня 2008 Товариство з обмеженою відповідальністю «МСпром»виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Моноліт-2002»рахунок № 384с на оплату товару вартістю 73610,00 грн.

21.05.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-2002»перерахувало  на рахунок відповідача»грошові кошти в розмірі  73610,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 60 від 21.05.2008 року, копія якого долучена до матеріалів справи (стор. 9).

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована  на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь –якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом  ця форма для даного виду  договорів не вимагалася.

Також, статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що шляхом виставлення та оплати рахунку між сторонами був укладений у спрощений спосіб договір купівлі-продажу товару (ланка прямокутної труби в кількості 10 шт.) вартістю 73610,00 грн.

24.05.2008 року відповідач поставив позивачу товар вартістю 73610,00 грн., проте за домовленістю сторін 11.07.2008 року зазначений товар було повернуто відповідачу, що визнається та не оспорюється сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Судом встановлено, що згідно домовленості сторін, останні припинили зобов'язання щодо поставки ланки прямокутної труби в кількості 10 шт. вартістю 73610,00 грн. та визначили, що предметом договору купівлі-продажу  є канали водовідводу в кількості 10 штук. Факт домовленості про зміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням підтверджується листом № 272 від 08.07.2008 року (стор. 11, 54), № 44/08 від 26.09.2008 року (стор. 50).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Враховуючи те, що сторони не погодили строк виконання зобов'язання щодо поставки товару, Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-2002»звернулось до Товариство з обмеженою відповідальністю  «МСпром»з вимогою від 05.12.2008  року поставити продукцію (канали водовідводу в кількості 10 штук), а випадку невиконання даної вимоги повернути сплачені кошти на рахунок позивача, що підтверджується фіскальним чеком № 2892 від 10.12.2008 року, описом вкладення в цінний лист, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач даний лист залишив без відповіді та належного реагування.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та домовленості сторін товар позивачу не поставив, суму попередньої оплати повернув частково в розмірі 20000,00 грн., а тому враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов щодо стягнення суми попередньої оплати в розмірі 53610,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

При цьому посилання відповідача на те, що згідно накладної № 1497 від 26.09.2008 року та довіреності серія ЯПЗ № 119311 відповідач поставив позивачу товар вартістю 26360,00 грн. судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріпляється печаткою.

Згідно статті 41 Господарського процесуального кодексу України  для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Частиною другою статті 22 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ), якими, в силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України , є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Засоби, якими встановлюються ці дані, наведені у ч. 2 вказаної статті, зокрема, це є висновки судових експертів.

Враховуючи висновок судово-почеркознавчої експертизи, судом встановлено, що підпис від імені Семенюка М.В у видатковій накладній № 1497 від 26.09.2008 року в графі «отримав»виконаний не Семенюком М.В., а іншою невідомою особою.

Крім того, судом враховано, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для її бухгалтерського обліку.

Порядок видачі, реєстрації довіреностей на одержання товарно-метаріальних цінностей регулюється Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (надалі –Інструкція), яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. за N 99, та зареєстрована в Мін'юсті України 12.06.96 р. за N 293/1318.

Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Згідно п. 3 Інструкції бланки довіреностей є документами суворої звітності.

Відповідно до п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. Відповідно до п. 10 Інструкції особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.

Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом «невикористана»і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Судом встановлено, що довіреність, на яку посилається відповідач в установленому порядку анульована, про що міститься надпис на довіреності № 119311 серія ЯПЗ від 26.09.2009 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними засобами доказування отримання позивачем товару вартістю 26360, 00 грн. згідно видаткової накладної № 1497 від 26.09.2008 року.

Вимоги щодо стягнення збитків від інфляції в розмірі 3109,38 грн. та 493,51 грн. –3 % річних відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, оскільки ця санкція застосовується до грошових зобов'язань, проте не існувало грошове зобов'язання, а виникло лише зобов'язання поставити товар, тобто негрошове зобов'язання. В свою чергу повернення попередньої оплати також не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору, правочину, тощо щодо вчасної поставки товару.  В зв'язку з цим відсутні правові підстави для застосування наслідків, встановлених  ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення виконання грошового зобов'язання (дана правова позиція підтверджується також постановами ВГСУ N 14/174-06 від 01.11.2006 року, N 45/241-05 від 14.03.2006 року, N 37/649 від 17.12.2008 року).

При цьому судом враховано, що п 4 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Розмір процентів за користування чужими грішми встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина 2 стаття 536 Цивільного кодексу України). Суд відзначає, що згідно правової природи проценти за користування грошима, передбачені статтею 536 Цивільного кодексу України не є санкціями в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, а тому позивач помилково застосувує приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, як наслідок невиконання зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грішми встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина 2 стаття 536 Цивільного кодексу України).

Витрати по сплаті державного мита, послуг експертів та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.  

Враховуючи вищевикладене та керуючись  ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МСпром»  (01013, м. Київ, Голосіївський район, вул. Будіндустрії,8, фактична адреса -04086, м. Київ, вул. О. Теліги, 43 код 34865683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-2002» (01001, м. Київ, вул. Костьольна,15 код 32049466) 53610,00 грн. суму попередньої оплати, 536,10 грн. витрат по сплаті держмита, 563,12 грн. витрат на оплату послуг експерта, 110,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В інші частині в позові відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 08.05.2009 року