Рішення

від 17.04.2009 по справі 53/36

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/36

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/36

17.04.09

За позовом Дочірнього підприємства фірма «Екотехніка-М»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»

про стягнення 11 861,56 грн.

                                                                      Суддя                   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Вангородський І.Я. –представник по довіреності № 222 від 18.11.2008р.

від відповідача:  не з'явились

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь» заборгованості за Договором поставки № 3/01-1//527/09 від 03.01.2007р. в сумі 11 861,56 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2008р. порушено провадження у справі № 53/36, розгляд справи призначено на 26.01.2009р.

Ухвалою суду від 26.01.2009р. розгляд справи було відкладено у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача по справі та не виконанням останнім вимог ухвали суду від 13.02.2009р.

13.02.2009р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача по справі розгляд справи було відкладено до 02.03.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2009р. за підписом Заступника Голови Господарського суду міста Києва розгляд справи було продовжено на один місяць.

Ухвалою суду від 02.03.2009р. прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовної заяви, відповідно до якої розмір заборгованість відповідача перед позивачем по справі становить 15 093,75 грн., в тому числі 11 861,56 грн. –основний борг, збитки від інфляції –1 374,99 грн., 3 % річних –233,38 грн., пеня –1 633,82 грн.

Також ухвалою суду від 02.03.2009р. відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача по справі розгляд справи відкладено на 20.03.2009р.

Судове засідання по справі № 53/36, призначене на 20.03.2009р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 11.03.2009р. по 24.03.2009р. включно, перебувала на лікарняному.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. у зв'язку з виходом судді з лікарняного, справа № 53/36 призначена до розгляду по суті на 17.04.2009р.

           Представник позивача в судовому засіданні 17.04.2009р. подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 14 641,05 грн. в тому числі: 11 861,56 грн. основного боргу, 1 374,99 грн. інфляційних витрат, 223,38 грн. 3 % річних та 1 181,12 грн. пені.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи викладене суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

           Разом з тим, позивач також просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та розрахункові рахунки відповідача.  

          Розглянувши клопотання про забезпечення позову суд відмовляє у його задоволенні, оскільки накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене (п. 6.1 Роз'яснення  Арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»зі змінами  внесеними згідно з роз'ясненням президії  Вищого арбітражного суду України від 18.11.1997р. № 02-5/445, роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. № 04-5/609).

 Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджено Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 824254 від 27.01.2009р. про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастополь” до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданою позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.04.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

          03 січня 2007 року  між Дочірнім підприємством фірмою “Екотехніка-М” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Севастополь” (покупець) було укладено договір поставки № 3/01-1//527/09 (надалі –договір) з Протоколом розбіжностей від 03.01.2007р., відповідно до умов якого (п.1.1 договору) постачальник зобов'язувався поставити у зумовлені строки 2 доби товар покупцю, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем за період з 07.02.2008 року по 29.05.2008 року було поставлено, а  відповідачем отримано товару на загальну суму 13 154,75 грн., що підтверджується видатковими накладними з відмітками відповідача про отримання, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4.2 договору зобов'язання щодо оплати товару виникає у Покупця за умови надання йому Постачальником наступних документів: накладної, на підставі якої отриманий товар, рахунку-фактури, податкової накладної.

До матеріалів справи додано оригінали рахунків-фактур, які виставлялися позивачем відповідачу для оплати.   

Відповідно до п. 4.3 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, сплатив за поставлений товар лише 243,55 грн. та повернув товар на суму 1 094,64 грн., в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 11 816,56 грн. (13154,75 грн. –243,55 грн. –1 094,64 грн.), проти наявності якої відповідач не заперечує про що свідчить підпис та печатка директора ТОВ «Севастополь»на Акті звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.05.2008р. по 31.07.2008р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 4.3 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за отриманий товар повністю не розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення боргу в розмірі 11 861,56 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач, згідно з заявою про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 181,12 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання. Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.7 договору сторони встановили, що у випадку порушення  строків оплати поставленого товару, встановлених цим договором, постачальник має право стягнути з покупця пеню за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, тобто дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 1 181,12 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором.

          Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 233,38 грн. та інфляційних в сумі 1 374,99 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

          Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

              2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»(04201, м. Київ, вул. Чоколівський бульвар, 6, ідентифікаційний  код 24362305, з будь–якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Дочірнього підприємства фірма «Екотехніка-М»(03680, м. Київ, пр-т Академіка Палладіна, 46/2, корп. 3,  код ЄДРПОУ 24363204)  11 861 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят одна) грн. 56 коп. основного боргу, 1181 (одна тисяча сто вісімдесят одна) грн. 12 коп. пені, 233 (двісті тридцять три) грн.. 38 коп. три відсотка річних, 1 374 (одна тисяча триста сімдесят чотири) грн.. 99 коп., 146 (сто сорок шість) грн. 51 коп.  витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                          Грєхова О.А.