Рішення

від 23.03.2009 по справі 10/184-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/184-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2009 р.                                                                                 Справа № 10/184-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД", туп. 7-й Хорольській, буд. 18, м. Кременчук, 39603

до  Колективного підприємства залізобетонних виробів № 2, 7-й Хорольській тупик, буд. 1, м. Кременчук, 39603

про стягнення 104 608,17 грн.

Суддя  Ківшик О.В.

Представники

від позивача: Юхно К.О. (див. протокол судового засідання);      

від відповідача: Проценко В.В. (див. протокол судового засідання).

Суть спору : Стягується 81 851,83 грн. заборгованості відповідача з оплати вартості робіт з відновлення м'якої покрівлі арматурного цеху за умовами договору підряду № 13/12, укладеного 14.12.2007 р. між ТОВ "ІССА ЛТД" та Колективним підприємством залізобетонних виробів № 2 (з урахуванням часткової оплати).

Позивач надав суду заяву (вх. № 01573 від 05.02.2009 р.) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд крім основного боргу стягнути з відповідача в порядку ст. 625 ЦК України : 1 735,17 грн. три проценти річних, 8 659,14 грн. інфляційний втрат, 12 362,03 грн. пені та судові витрати (16 000,00 грн. витрат за послуги адвоката,                      1 206,08 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

До заяви про збільшення розміру позовних вимог залучено докази на підтвердження надсилання такої відповідачу (опис вкладення у цінний лист).

Оскільки в даному випадку збільшення розміру позовних вимог по суті є пред'явленням додаткової вимоги, яка зв'язана з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення та поданими доказами, приписи ст. 58 ГПК України дотримано, суд ухвалою від 05.02.2009 р. в цій справі  дане клопотання прийняв та задовольнив як таке, що не суперечить чинним процесуальним нормам.

Позивач надав суду заяву (вх. № 03106 від 05.03.2009 р.) про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд, крім 81 851,83  грн. основного боргу,                        1 735,17 грн. трьох процентів річних, 8 659,14 грн. інфляційних втрат та судових витрат                 (16 000,00 грн. витрат за послуги адвоката, 1 206,08 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) стягнути з відповідача                 12 362,03 грн. пені.

До даної заяви залучено докази на підтвердження надсилання такої відповідачу, а тому суд ухвалою від 10.03.2009 р. в цій справі прийняв дану заяву.

Спір розглядається в межах предмету позову в редакції прийнятої судом вищевказаної заяви вх. № 03106 від 05.03.2009 р. (судом враховано п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року").  

Відповідач відзив на позов не надав, у судовому засіданні представник відповідача  повідомив суд про визнання позову в частині основного боргу, трьох процентів річних, інфляційних втрат та частково пені.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

14.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД",                           м. Кременчук (далі виконавець) та  Колективним підприємством залізобетонних виробів № 2, м. Кременчук (далі замовник) було укладено договір підряду № 13/12, відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався з використанням власних матеріалів виконати за завданням замовника будівельні роботи з відновлення м'якої покрівлі арматурного цеху останнього, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити вартість виконаних робіт відповідно до п. 3.1. Договору та графіку оплати виконаних робіт (додаток до договору №2 від 14.12.2007 р.).

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань та приймання замовником результатів робіт на загальну суму 155 480,59 грн. підтверджується наявними у справі копіями актів приймання виконаних робіт, а саме: № 22 від 24.12.2007р. загальною вартістю                        29 677,20 грн., № 1 від 12.02.2008 р. загальною вартістю 23 203,20 грн.,  № 15/4 від              15.04.2008 р. загальною вартістю 42 232,80 грн. та № 30/5/1  від  30.05.2008 р. загальною вартістю 45 436,99 грн..

Обов'язок замовника щодо оплати підрядчику обумовлену договором ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, встановлений ст. 854 ЦК України.

В порушення ст. 854 ЦК України відповідач не повністю здійснив оплату за виконані роботи : часткова оплата в розмірі 73 628,76 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень від 15.01.2008 р. (на суму 5 000,00 грн.), від                   03.03.2008 р. (на суму 14 930,40 грн.), від 26.03.2008 р. (на суму 14 062,20 грн.), від                  08.04.2008 р. (на суму 5 000,00 грн.), від 24.04.2008 р. (на суму 10 062,20 грн.), від                           07.05.2008 р. (на суму 4 000,00 грн.), від 29.05.2008 р. (на суму 2 370,76 грн.), від  01.08.2008 р. (на суму 10 203,20 грн.), від 05.08.2008 р. (на суму 5 000,00 грн.) та від 11.08.2008 р. (на суму  3 000,00 грн.).

На момент подання позову за даними позивача заборгованість відповідача складає              81 851,83 грн. що підтверджується розрахунком основного боргу та актом звіряння взаємних розрахунків від 27.01.2009 р., наявними у матеріалах справи, та не спростовується відповідачем.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що  договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526, ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України.  

Відповідно зі ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня),  розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору щодо проведення своєчасних розрахунків за отримані послуги, нараховується  пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу, за кожний день прострочки.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки позивачем при визначенні розміру пені за період з 01.04.2008 р. по                 30.04.2008 р. невірно застосована облікова ставка НБУ, а саме: замість 10% застосовано 12%,  вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в частині 12 258,02 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача в частині стягнення 1 735,17 грн. 3% річних з простроченої суми та                    8 659,14 грн. інфляційних, які нараховані за період з січня 2008 р. по грудень 2008 р., суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За викладеного, позові вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі                        81 851,83 грн., інфляційних нарахувань в сумі  8 659,14 грн. та трьох процентів річних в сумі  1 735,17 грн. та пені в сумі 12 258,02 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у вигляді  витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 16 000,00 грн..

Відповідно до умов договору № 0811/Ю  від 21 листопада 2008 р., необхідною умовою оплати послуг адвоката є досягнення мети та певного юридичного результату у вигляді стягнення грошової заборгованості з боржника –КП залізобетонних виробів № 2,                             м. Кременчук. Слід зазначити, що процедура стягнення грошової заборгованості передбачає в судовому процесі та виконавчому провадженні наявність відповідного судового рішення та наказу, який, у свою чергу, є законною підставою для відкриття відповідними органами державної виконавчої служби виконавчого провадження та проведення процедури стягнення боргу. З  огляду на викладене, позивач не обґрунтував фактичне надання послуг адвоката за вказаним договором.

Крім того, позивачем не надано належного вмотивування співрозмірності вартості послуг адвоката у порівнянні з розміром стягнутої з відповідача суми та складністю господарського спору.

За викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача в цій частині.

Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від  21.01.1993 року № 7-93 (зі змінами та доповненнями) судові витрати зі сплати державного мита підлягають поверненню позивачу в разі, коли державне мито сплачено у більшому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством.

Позивач платіжними дорученнями № 23530 від 03.12.2008 р. та № 33 від 02.02.2009 р. сплатив державне мито в розмірі 1 206,08 грн., ціна позову складає 104 608,17 грн..  

Таким чином здійснені позивачем судові витрати по оплаті державного мита в сумі 160,00 грн. підлягають поверненню з державного бюджету як зайво сплачені, здійснені позивачем судові витрати  з оплати державного мита в сумі 1 046,08 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України,                   суд -

ВИРІШИВ :

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства залізобетонних виробів № 2 (7-й Хорольській тупик, буд. 1, м. Кременчук, 39603), код ЄДРПОУ 05514838, п/р 2600701643614 в Кременчуцькому відділенні Полтавської філії ВАТ "Укрексімбанк", МФО 331649 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД" (туп. 7-й Хорольській, буд. 18,                          м. Кременчук, 39603), код ЄДРПОУ 21054307, п/р 26005010168980 в Полтавській філії КБ "Фінанси та кредит", МФО 331564 – 81 851,83 грн. основного боргу, 12 258,02 грн. пені,                     8 659,14 грн. індексу інфляції, 1 735,17 грн. три проценти річних,  1 046,08  грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД" (туп. 7-й Хорольській, буд. 18, м. Кременчук, 39603), код ЄДРПОУ 21054307, п/р 26005010168980 в Полтавській філії КБ "Фінанси та кредит", МФО 331564 з Державного бюджету 160,00 грн. зайво сплаченого державного мита.

5. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у її вступній частині.

СУДДЯ                                                                                                               О.В.КІВШИК