Рішення

від 30.03.2009 по справі 39/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/66

30.03.09

За позовом       Товариства з обмеженою відповідальністю «Дааліс»  

до                          Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс»  

про                    стягнення  52100,00 грн.

                                                                                                           Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Купрієнко О.В. (довіреність № 5 від 08.12.2008 р.)  

Від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дааліс»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс»(відповідач) про стягнення заборгованості за недопоставлений згідно рахунку –фактури № СФ 00039 від 17.05.2007 р. товар (автопаливозаправник типу КАМАЗ-43100 АПЗ-7, шасі № 0062064 вартістю 46700,00 грн. (з ПДВ) та автошасі типу ГАЗ-66 4500, 1984 року випуску вартістю 5400,00 грн. (з ПДВ)) у загальному розмірі 52100,00 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом справи, а саме 521,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та 3000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката на підставі Договору № 27-гс про надання адвокатських послуг від 05.09.2008 р. та платіжного доручення № 17 від 29.12.2008 р. на вищевказану суму.

         Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рахунку-фактури № СФ-00039 від 17.05.2007р. позивач сплатив відповідачу платіжним дорученням № 48 від 17.05.2007 р. 70000, 00 грн. за техніку (автопаливозаправник типу УРАЛ-375 АПМЗ шасі № 272723, автопаливозаправник типу КАМАЗ-43100 АПЗ-7, шасі № 0062064, автопаливозаправник типу УРАЛ-375 АПМЗ шасі № 8190, автошасі типу ГАЗ-66 4500, 1984 року випуску). Однак станом на час подання позовної заяви до суду техніка на суму 52100,00 грн. позивачу відповідачем не передана, зазначені грошові кошти не повернуті.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.01.2009р. порушено провадження у справі № 39/66 та призначено справу до розгляду на 16.02.2009р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 16.02.2009р., не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.01.2009р. не виконав.   

        В судовому засіданні 16.02.2009р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 22.01.2009 р.

Ухвалою суду від 16.02.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 02.03.2009р.

27.02.2009р. відповідачем подані до суду документи на виконання вимог ухвал суду від 22.01.2009р. та від 16.02.2009 р., клопотання № 10/58-09/лв від 27.02.2009р. про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв‘язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні та відзив № 10/60-09/лв від 27.02.2009р. Відповідно вказаного відзиву відповідач проти позову заперечував повністю з огляду на наступне: рахунок –фактура, на підставі якого позивач сплатив за спірну техніку витребувані кошти не є договором і бухгалтерським документом обов‘язковим до сплати та такий відсутній у відповідача; договір купівлі - продажу щодо спірної техніки між сторонами не укладався; перерахування коштів у сумі 52100,00 грн. позивач здійснив на свій розсуд і на рахунок, який не належить відповідачу).

Відповідач у судове засідання, призначене на 02.03.2009р., не з‘явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2009р. позовні вимоги підтримав повністю, надав суду пояснення по справі. Представник позивача також подав клопотання, відповідно до якого просив суд направити судовий запит до Філії «Державного експортно-імпортного банку України»щодо власника рахунку 2600700015562.

Вищезазначене клопотання представника позивача судом задоволено.

Ухвалою суду від 02.03.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 30.03.2009р.

Ухвалою Заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.03.2009р., відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору у справі № 39/66 продовжено на один місяць.

20.03.2009р. судом отримано від Філії в м. Рівне ВАТ «Державного експортно-імпортного банку України»відповідь № 065-07/696 від 17.03.2009р. на запит суду в порядку ст. 38 ГПК України з приводу власника рахунку 2600700015562 у Філії «Державного експортно-імпортного банку України».

        В судовому засіданні 30.03.2009р. представник позивача звернувся з усним клопотанням про долучення до справи платіжного доручення № 17 від 29.12.2008 р. на суму 3000,00 грн. оплати за адвокатські послуги згідно Договору № 27-гс про надання адвокатських послуг від 05.09.2008 р. Клопотання позивача судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 30.03.2009р. не з‘явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

В судовому засіданні 30.03.2009р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем  не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

   ВСТАНОВИВ:

17.05.2007р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Дааліс»(позивач) на підставі рахунку-фактури № СФ-00039 від 17.05.2007р. було сплачено Державному підприємству Міністерства внутрішніх справ України „Спецсервіс" (відповідач) 70000, 00 грн. за наступну техніку:

-          автопаливозаправник типу УРАЛ-375 АПМЗ шасі № 272723 вартістю 12400,00 грн. (з ПДВ);

-          автопаливозаправник типу КАМАЗ-43100 АПЗ-7, шасі № 0062064 вартістю 46700,00 грн. (з ПДВ);

-          автопаливозаправник типу УРАЛ-375 АПМЗ шасі № 8190 вартістю 5500,00 грн. (з ПДВ);

-          автошасі типу ГАЗ-66 4500, 1984 року випуску вартістю 5400, 00 грн. (з ПДВ),

що  підтверджується платіжним дорученням № 48  від  17.05.2007р. та податковою

накладною № 36 від 17.05.2007р. (копії вищезазначених рахунка – фактури, платіжного доручення та податкової накладної знаходиться в матеріалах справи).

          З огляду на те, що техніка згідно рахунку-фактури № СФ-00039 від 17.05.2007р.  була передана відповідачем позивачу не повністю - за виключенням автопаливозаправнику типу КАМАЗ-43100 АПЗ-7, шасі № 0062064 вартістю 46700,00 грн. (з ПДВ) та автошасі типу ГАЗ-66 4500, 1984 року випуску вартістю 5400,00 грн. (з ПДВ), позивач відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України звернувся до відповідача з вимогою № 12 від 12.09.2008р. про передачу спірної техніки у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Наведену вимогу відповідач отримав 18.09.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 69677 (копія якого знаходиться в матеріалах справи).  Однак на протязі встановленого строку відповідач техніку позивачу не передав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов‘язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 3 вищезазначеної статті ЦК України)

          Частиною 1 ст. 665 ЦК України також передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків.

          Враховуючи вищезазначені приписи, а також той факт, що від моменту перерахування позивачем коштів згідно рахунку-фактури № СФ-00039 від 17.05.2007р. минуло більше півтора року і виконання зобов'язання щодо передачі автопаливозаправнику типу КАМАЗ-43100 АПЗ-7, шасі № 0062064 вартістю 46700,00 грн. (з ПДВ) та автошасі типу ГАЗ-66 4500, 1984 року випуску вартістю 5400,00 грн. (з ПДВ) втратило для позивача інтерес, останній направив відповідачу претензію № 14 від 06.10.2008р. (отримана відповідачем 13.10.2008р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 7155516). Відповідно до вказаної претензії позивач відмовився від прийняття спірної техніки та просив у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги перерахувати кошти у розмірі 52100,10 грн. за недоотриману техніку на рахунок позивача.

          Згідно листа № 45, отриманого і зареєстрованого відповідачем 10.10.2008р. за вхідним № 448, позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про перерахування коштів у розмірі 52100,10 грн. за недоотриману техніку на рахунок позивача.

          Станом на день подання позовної заяви до суду вищезазначені грошові кошти позивачу не перераховані, а тому у відповідача виникла заборгованість за недопоставлену техніку у розмірі 52100,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони  (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Судом встановлений факт перерахування позивачем відповідачу 17.05.2007р. грошових коштів у сумі 70000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 48 від 17.05.2007 р. на вказану суму.

         У вищезазначеному платіжному дорученні у графі «Призначення платежу»позивачем зазначено «Оплата за машини зг. рах. ЇСФ-00039 від 17.05.2007 ПДВ 11666,67 грн. Т.т. такими своїми діями позивач визначив у якості підстави спірних перерахувань рахунок-фактуру № СФ-00039 від 17.05.2007р. на оплату техніки, в т.ч. і недопоставлених позивачу  у подальшому автопаливозаправника типу КАМАЗ-43100 АПЗ-7, шасі № 0062064 вартістю 46700,00 грн. (з ПДВ) та автошасі типу ГАЗ-66 4500, 1984 року випуску вартістю 5400,00 грн. (з ПДВ).

Заперечення відповідача у відзиві № 10/60-09/лв від 27.02.2009р. щодо неукладеності між сторонами договору купівлі-продажу техніки, вказаної у рахунку –фактурі № СФ-00039 від 17.05.2007р., суд вважає необгрунтованими з огляду на наступне:

- частиною 2 ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною;

- відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь –якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом;

- згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів; аналогічна норма міститься і у ч. 1 ст. 207 ЦК України;

- поданий позивачем рахунок –фактура відповідача № СФ-00039 від 17.05.2007р. на суму 70000,00 грн., вважається судом пропозицією відповідача позивачу укласти договір (оферта), а здійснені позивачем перерахування грошових коштів у сумі 70000,00 грн. платіжним дорученням № 48 від 17.05.2007 р. на суму 70000,00 - прийняттям такої пропозиції (акцепт) позивачем.

        Отже, зібрані у справі докази, а саме: рахунок-фактура № СФ-00039 від 17.05.2007р., платіжне доручення № 48 від 17.05.2007 р. свідчать про вчинення сторонами правочину, який містить ознаки договору поставки, що в свою чергу, свідчить наявність між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

         Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

         Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

         Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

         Відповідно до ст. 655 ЦК України також передбачено, що одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

         Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

         Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Зібрані у справі докази свідчать, що на момент подачі позову позивач відповідно до платіжного доручення № 48 від 17.05.2008 р. оплатив на рахунок відповідача 70000,00 грн. за техніку згідно рахунку-фактури відповідача № СФ-00039 від 17.05.2007р.

Перерахування вищезазначених коштів саме на рахунок відповідача підтверджується листом Філії в м. Рівне ВАТ «Державного експортно-імпортного банку України»№ 065-07/696 від 17.03.2009р. у відповідь на запит суду в порядку ст. 38 ГПК України з приводу власника рахунку 2600700015562 у Філії «Державного експортно-імпортного банку України». А тому заперечення відповідача у відзиві № 10/60-09/лв від 27.02.2009р.щодо перерахування позивачем спірних коштів на рахунок, який не належить відповідачу, суд вважає безпідставними.

         По матеріалам справи також встановлено, що зобов‘язання по поставці оплаченої техніки відповідач виконав не повністю –не передав позивачу техніку (автопаливозаправник типу КАМАЗ-43100 АПЗ-7, шасі № 0062064 вартістю 46700,00 грн. (з ПДВ) та автошасі типу ГАЗ-66 4500, 1984 року випуску вартістю 5400,00 грн. (з ПДВ)) на суму 52100,00 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

         Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

           Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов‘язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 3 вищезазначеної статті ЦК України)

          Частиною 1 ст. 665 ЦК України також передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків.

          Враховуючи вищенаведені приписи, зокрема ст.ст. 612, 665 ЦК України позивач мав право відмовитися від договору і вимагати повернення йому грошових коштів за недопоставлений товар.

          Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач по справі повинен був виконати обов‘язок по оплаті недопоставленого Товару у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем, а, отже, відповідно до матеріалів справи, у 7-денний строк після пред‘явлення претензії № 14 від 06.10.2008р. (отримана відповідачем 13.10.2008р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 7155516).

 З огляду на зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 52100,00 грн. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.

         Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача оплати послуг адвоката у сумі 3000,00 грн. на підставі Договору № 27-гс про надання адвокатських послуг від 05.09.2008 р. та платіжного доручення № 17 від 29.12.2008 р. на вказану суму.

Вищезазначені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача оплати послуг адвоката визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне:

         Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов»язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов»язані з розглядом справи.

         Зі змісту Договору № 27-гс про надання адвокатських послуг від 05.09.2008 р. випливає, що останній укладався з адвокатом Купрієнко Олегом Васильовичем, який діє на підставі Свідоцтва про адвокатську діяльність №389, виданого Кваліфікаційно –дисциплінарною комісією адвокатури в Чернігівській області, та Свідоцтва про реєстрацію № 20640000000012187, виданого Державним реєстратором Виконавчого комітету Чернігівської міської ради. Отже, зазначені витрати входять до складу судових витрат (ст. 44 ГПК України).

         Оригінал платіжного доручення № 17 від 29.12.2008 р. на суму 3000,00 грн. приймається судом у якості належного доказу повної оплати позивачем послуг адвоката.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України), стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 521,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 205, 207, 251-253, 525, 526, 530, 610, 612, 638, 639, 655, 665, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 181, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

           Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 29, кв. 1, р/р 2600700015562 в Рівненській філії ВАТ «Укрексімбанк», МФО 333539, ідентифікаційний код 30434770), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дааліс»(14017, м. Чернігів, вул. Попудренка, 8-а,  р/р 2600935076420 в ЧФ АКБ  “Укрсоцбанк”, МФО 353014, ідентифікаційний код 32016410) 52100,00 грн. (п'ятдесят дві тисячі сто гривень 00 коп.) основного боргу, 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.) оплати послуг адвоката, 521,00 грн. (п'ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) держмита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

 Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 02.04.2009р.