Рішення

від 03.04.2009 по справі 41/88

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/88

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/88

03.04.09

За позовом      Спільного українсько –німецького підприємства «МАРКОМ»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

доТовариства з обмеженою відповідальністю «ТОДАС»

простягнення 33 331,80 гривень.

Суддя Спичак О.М.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача:      Скібіцька О.О. –дов. № 92/08 від 04.08.2008 року;

від відповідача : не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько –німецьке підприємство «МАРКОМ»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДАС»про стягнення 33 331,80 гривень.

Ухвалою від 10.02.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.02.2009 року.

В судовому засіданні 27.02.2009 року, представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 27.02.2009 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 27.02.2009 року розгляд справи відкладено на 03.04.2009 року.

В судовому засіданні 03.04.2009 року, представник позивача просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 03.04.2009 року вдруге не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Крім того, разом з позовною заявою позивач подав та просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, проаналізувавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що подана заява задоволенню  не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню,  оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.04.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2005 року між Спільним українсько –німецьким підприємством «МАРКОМ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОДАС»(покупець) було укладено Договір купівлі –продажу № 59 (на умовах відстрочки платежу) (далі –Договір 1), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується продати у власність покупцю за його заявками товари народного споживання належної якості, а покупець зобов'язується протягом дії Договору купувати асортимент і своєчасно сплачувати його вартість.

Відповідно до п. 4.3. Договору 1 покупець здійснює оплату  товару на поточний рахунок продавця в гривнях у розмірі повної вартості отриманого за накладною товару не пізніше 14 діб від дати приймання товару.

На виконання умов даного Договору 1 позивачем було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 30 924,94 гривень, що підтверджується видатковими накладними: № ЗУ000430 від 18 жовтня 2005 року на суму 1721,22 гривень; №ЗУ003138 від 22 грудня 2005 року на суму 21 547,02 гривень та № ЗУ001013 від 02 лютого 2006 року на суму 7 656,70 гривень.

Також, 04 травня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна асоціація «Україна АТ»(первісний кредитор) та позивачем було укладено Договір № 697 про відступлення права вимоги, згідно з умовами п. 1.1. якого, первісний кредитор передав, а позивач прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і став кредитором за Договором купівлі –продажу № 203 від 15 листопада 2002 року (далі –Договір 2), укладений між первісним кредитором та відповідачем.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору № 697 про відступлення права вимоги від 04.05.06 року, відступлення права вимоги, передбачене цим договором, за зобов'язанням відповідача від первісного кредитора до позивача визначене сторонами в розмірі 4 406,47 гривень, в тому числі ПДВ 20% в сумі 734,41 гривень. А також передане право вимоги сплати штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання відповідачем умов договору. Заборгованість відповідача перед первісним кредитором підтверджується видатковими накладними, виписками з банку, актами звірок.

Згідно ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Також, статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Проте відповідач свої зобов'язання за Договорами з оплати поставленого товару своєчасно та у повному обсязі не виконав.

Зокрема, відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши позивачу 2000,00 гривень, що підтверджується довідкою ТОВ «Фортуна Банк»№ 24/11 від 21 січня 2008 року (оригінал в матеріалах справи).

Таким чином, станом на 01 січня 2009 року загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором 1 та Договором 2 становить 33 331,41 гривень (з розрахунку: 30 924,94  + 4 406,47 –2000,00).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позов нормативно та документально доведений в  частині стягнення боргу в розмірі 33 331,41 гривень, а тому підлягає задоволенню частково.  

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно  розміру задоволених вимог.

Керуючись  ст.ст. 33, 49,  82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДАС»(03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 14, 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 13/135, код ЄДРПОУ 31086004) на користь Спільного українсько –німецького підприємства «МАРКОМ»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, 04053, м. Київ, пров. Нестеровський, 7/9, код ЄДРПОУ 14364757) 33 331,41 (тридцять три тисячі триста тридцять одна) гривня 41 копійка боргу, 333,31 (триста тридцять три) гривні 31 копійка державного мита та 118,00 (сто вісімнадцять) гривень 00 копійок  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                             О.М. Спичак

Дата підписання рішення

15.04.2009р.