Рішення

від 26.03.2009 по справі 7/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

7/133

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  7/133

26.03.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Шварц»

ДоПриватного підприємства «Технодім»

Простягнення 403 211,50 грн.

                                                                                                          Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Щербатий П.П. –довіреність № 11/03 від 11.03.09; Телепенько В.В. –довіреність № 10/03 від 10.03.09;

від відповідача: Санько С.В.- довіреність №5 від 09.01.2009р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Шварц»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Технодім»про стягнення 403 211,50 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов встановлених Договором купівлі-продажу № 13/08 від 23.07.2008 р. не розрахувався за отриманий товар, в зв'язку з чим заборгував позивачу 403 211,50 грн., а також понесені ним по справі судові витрати –4 100,00 грн. –державного мита, 118,00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

16.03.2009 р. представник позивача в судовому засіданні подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 403 211,50 грн. –боргу, 74 003, 58 грн. –пені, 5 260, 96 грн. - 3 % річних, 39 760, 78 грн. –індекс інфляції, а також понесені ним по справі судові витрати –5 222,37 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 16.02.2009 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16.03.2009.

16.03.2009 представник відповідача в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 26.03.2009.

16.03.2009 позивач подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в яких просить накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Підставою для застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (Роз'яснення ВАСУ № 02-5/611 від 23.08.94р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Враховуючи, що позивачем необґрунтовано та не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, Господарський суд міста Києва вважає, що в задоволенні заяви позивача слід відмовити.

26.03.2009 представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву в якому заперечує отримання товару від позивача по Договору купівлі-продажу № 13/08 від 23.07.2008 р., а вважає поставку товару позадоговірною. Посилаючись на те, що не позивачем не було надіслано на адресу відповідача вимогу у відповідності до ст. 530 ГПК України, відповідач просить відмовити в задоволенні вимог.  

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.03.2008 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                                               ВСТАНОВИВ:

23.07.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу № 13/08 (надалі - Договір), згідно до умов якого позивач зобов'язується передати, а відповідач прийняти та оплатити (далі - товар) в строки та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктами 1 та 2 Договору встановлено, що найменування продукції, загальна сума, ціна за одиницю, кількість, асортимент та інше визначаються у додатках, які є невід'ємною частиною даного Договору та у видаткових накладних.

Згідно п. 2.2. Договору відповідач оплачує вартість продукції на умовах оговорених Сторонами та вказаних у   додатках   до   цього   Договору   шляхом   перерахування       грошових   коштів   на розрахунковий рахунок позивача. Фактом оплати є день надходження грошових коштів на рахунок позивача.

У відповідності до п. 2.3. фактом отримання продукції є відповідно оформлені видаткові накладні.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що з моменту узгодженої заявки на поставку продукції до цього Договору (п. 1.3 даного Договору) передача (прийом-передача) продукції здійснюється на підставі видаткових накладних. Право власності на продукцію та перехід ризиків виникає в момент її передачі відповідачу. Поставка вважається виконаною з моменту надання продукції в розпорядження відповідача, згідно дати, яка фіксується у видатковій накладній позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару, поставивши відповідачу товар 691 389,51 грн., що підтверджується видатковими накладними, рахунками –фактури, належним чином завірені копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно з умовами Договору та умовами Додатків № 1 від 08.09.2008р., № 3 від 17.09.2008р., № 4 від 22.09.2008р., № 5 від 23.09.2008р., № 6 від 23.09.2008р. та № 8 від 08.10.2008р. відповідач взяв на себе зобов'язання перерахувати 100% вартості поставленої продукції на розрахунковий рахунок позивача протягом 9 (дев'яти) банківських днів з моменту підписання цих Додатків.

Відповідач в порушення умов Договору за отриманий товар розрахувався частково та частину товару повернув, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у розмірі   403 211,50 грн.

15.12.2008 позивач направив відповідачу претензію № 15-2 з вимогою перерахувати у найкоротші терміни, але не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання листа на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за отриману продукцію.

Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи те, що відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позов, не надав суду доказів існування між позивачем та відповідачем позадоговірних відносин, зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 403 211,50 грн.  нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати за поставлену продукцію, а тому позивач, на підставі п. 5.2 Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 74 003, 58 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку порушення грошових зобов'язань винна сторона несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов'язань, від загальної суми Договору за кожний день прострочки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 74 003, 58 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 5 260, 96 грн. - 3 % річних та 39 760, 78 грн. –індекс інфляції (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Технодім» (02660, м. Київ, пр.-т. Визволителів, 17, код ЄДРПОУ 30553148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Шварц» (Юр. адреса: 03039, м. Київ, пр-т. Червонозоряний,буд. 119, факт. адреса: 03151, м. Київ, вул. Новгородська, буд. 3, оф. 3, код ЄДРПОУ 33881306) –403 211 (чотириста три тисячі двісті одинадцять) грн. 50 коп. –боргу, 74 003 (сімдесят чотири тисячі три) грн. 58 коп. –пені, 5 260 (п'ять тисяч двісті шістдесят) грн. 96 коп. –3 % річних, 39 760 (тридцять дев'ять тисяч сімсот шістдесят) грн. 78 коп. –індекс інфляції, 5 222 (п'ять тисяч двісті двадцять дві) грн. 37 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                     М.М. Якименко

Дата підписання рішення: