Рішення

від 27.04.2009 по справі 39/150

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/150

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/150

27.04.09

За позовом  Приватного підприємства «Охоронна компанія «Пересвіт»

до                  Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомаркет Груп»

про  стягнення  16292,19 грн.

                                                                                                                           Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача:  Горобчук Є.В. (довіреність № 18/25 від 09.01.2009 р.)

Від відповідача: не з"явилися

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Охоронна компанія «Пересвіт»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомаркет Груп»(відповідача) про стягнення 16292,19 грн. заборгованості за Договором  № 20 про надання послуг з охорони від 01.11.2007 р. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 13450,00 грн., індекс інфляції в розмірі 866,18 грн. за період з 10.08.2008 р. по 19.01.2009 р., три проценти річних в розмірі 236,57 грн. за період з 31.07.2008 р. по 19.01.2009 р. та пеню в розмірі 1739,44 грн. за період з 10.08.2008 р. по 19.01.2009 р.  Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач послуги з охорони, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання щодо оплати таких послуг не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2009р. порушено провадження у справі № 39/150 та призначено справу до розгляду на 06.04.2009р.

03.04.2009р. представник позивача через канцелярію суду подав документів на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2009р., відповідно до п.п. 1-2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 27.04.2009р.

10.04.2009р. представник позивача через канцелярію суду подав копії акту звірки взаєморозрахунків від 15.09.2008р., власної довідки про взаєморозрахунки за період 01.01.2008 по 01.12.2008, довідки № 8 від 06.04.2009р. про банківські рахунки позивача, листа відповідача № 01/09 від 01.09.2008р. щодо розірвання договірних зобов'язань з 19.09.2008р.

10.04.2009 р. представником позивача до суду також подане Клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 3971,79 грн. за період з 10.08.2008 р. по 24.04.2009 р., в іншій частині позову (основний борг, три проценти річних та пеня) позовні вимоги залишити без змін.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначає, що зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві –така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Оскільки позивачем у вищезазначеному клопотанні було збільшено суму позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, суд прийняв клопотання про збільшення розміру позовних вимог до розгляду в судовому засіданні 27.04.2009 р..

Відповідач у судові засідання 06.04.2009р. та 27.04.2009р. не з‘явився, відзив на позовну заяву з підтверджуючим документами на виконання вимог ухвал суду від 20.03.2009 р. та від 06.04.2009р. не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи  повідомлений у встановленому порядку.

В судовому засіданні, призначеному на 27.04.2009р., за згодою представника  позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем  не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                        ВСТАНОВИВ:

        01 листопада 2007 року між Приватним підприємством «Охоронна компанія Пересвіт», визначеним Виконавець (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомаркет Груп», визначеним як Замовник (відповідач), був укладений Договір № 20 про надання послуг з охорони (надалі -Договір).

        Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по охороні приміщень, матеріальних цінностей, транспорту, персоналу та внутрішньої території замовника від проникнення сторонніх осіб на об'єкт, який розташовано за адресою м. Київ, вул. Автозаводська,  18 (надалі –Об'єкт).  

        Пунктом 1.3 Договору передбачено, що положення щодо режиму охорони об'єкту, порядок встановлення та використання технічних засобів охорони на ньому, обов'язки посадових осіб Сторін щодо виконання договірних зобов'язань узгоджуються та затверджуються Сторонами у «Інструкції для охоронників ПП «Охоронна компанія Пересвіт»по наданню послуг на Об'єкті»(Додаток № 2). Додаток № 2 є невід'ємною складовою Договору, складається та затверджується Виконавцем, узгоджується з Замовником та впроваджується в дію у термін не більше 2 діб з

моменту набування чинності Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість послуг Виконавця визначається виходячи з кількості відпрацьованих людино/годин протягом місяця і складає суму, яка визначена в "Протоколі погодження про розмір домовленої вартості наданих послуг з охорони" (Додаток № 1) та в Акті про виставлення постів охорони на об'єкті (Додаток № 3). Додатки № 1 та № 3 є невід'ємною складовою Договору.

01.02.2007 р. сторони Договору підписали Додаткову угоду № 1 до нього, відповідно до якої досягли згоди, що у звЧязку із підвищенням вартості послуг охорони з 01.02.2008 р. договірна ціна робіт в місяць буде становити 7500,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Пунктом 4.1.14 Договору встановлений обов'язок Замовника (відповідача) своєчасно сплачувати послуги з охорони, що надаються Виконавцем (позивачем).

Згідно п. 4.1.21 Замовник має право в односторонньому порядку розірвати Договір після письмового попередження, яке має бути отримане Виконавцем не пізніше ніж за 14 діб до моменту розірвання.

У розділі 7 договору сторони визначили порядок здійснення розрахунків, а саме:

- фактичне виконання Виконавцем робіт фіксується Сторонами у двосторонньому «Акті прийому-здачі виконаних робіт», який складається та узгоджується не пізніше останнього числа звітного місяця. У випадку роботи охоронника понад обумовлений цим Договором час, Сторонами складається додатковий двосторонній «Акт прийому-здачі виконаних робіт»(п. 7.1);

- «Акти прийому-здачі виконаних робіт»та Додаток № 1 є підставою для взаємних розрахунків та платежів між Замовником та Виконавцем (п. 7.2);

- послуги з охорони, що надані Виконавцем, сплачуються Замовником в національній валюті на поточний рахунок Виконавця таким чином: оплата послуг проводиться Замовником щомісячними платежами протягом 10 днів після підписання обома Сторонами «Актів прийому-здачі виконаних робіт»згідно виставлених Виконавцем рахунків-фактур, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п. 7.3).

          Відповідно до п. 5.1.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення платежів, зазначених у п. 7.2 Договору, Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу від суми прострочення.

          Згідно п. 9.1 Договору термін його дії з 01.11.2007 р. по 01.11.2008 р.

У період дії Договору позивач надавав якісні послуги з охорони автосалону ТОВ «Автомаркет Груп», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 18. Зокрема, адання послуг з охорони відповідачу у липні, серпні, вересні 2008 р., що підтверджується  «Актами про виконані роботи»від 31.07.2008 р. на суму 7500,00 грн. за липень 2008 р., від 31.07.2008 р. на суму 7500,00 грн. за серпень 2008 р. та від 19.09.2008 р. на суму 1450,00 грн. за вересень 2008 р. (копії названих актів знаходяться в матеріалах справи), а отже на загальну суму 16450,00 грн.

          Вищезазначені акти підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, а отже приймаються судом у якості належних доказів надання позивачем послуг з охорони за Договором та беззаперечного прийняття їх  відповідачем.

Відповідно до п. 7.3 Договору відповідач повинен сплатити послуги з охорони, що надані позивачем, протягом 10 днів після підписання обома Сторонами «Актів прийому-здачі виконаних робіт»

У відповідності до п. 4.1.21 відповідач листом № 01/09 від 01.09.2008 р. в односторонньому порядку розірвав Договір з 19.09.2009 р. (копія знаходяться в матеріалах справи).

Проте в порушення умов Договору (п.п. 4.1.14, 7.2, 7.3), відповідач не сплатив в повному обсязі кошти за надані позивачем послуги з охорони в липні, серпні та вересні 2008 року.

15.09.2008 р. сторони підписали Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 15.09.2009 р. становила 15000,00 грн.

          Гарантійним листом № 04/09 від 16.09.2008р. (копія якого знаходяться в матеріалах справи) відповідач гарантував позивачу сплату заборгованості за отримані послуги з охорони за липень –серпень 2008 р. у наступні строки – 22.09.08 –3000,00 грн., 29.09.08 –3000,00 грн., 06.10.08 –3000,00 грн., 13.10.08 –3000,00 грн., 20.10.08 –3000,00 грн. Однак, вищезазначені гарантійні зобов'язання відповідач виконав частково, сплативши тільки 3000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договором (підтверджується довідкою позивача про взаєморозрахунки за період 01.01.2008 по 01.12.2008), в іншій частині - 13450,00 грн. (16450,00 грн., загальна сума «Актів про виконані роботи»за липень, серпень, вересень 2008 р. –3000,00 грн., часткова оплата = 13450,00 грн., основний борг) заборгованість за спірним Договором станом на час подання позову до суду не оплатив.

З огляду на дату підписання сторонами «Акту про виконані роботи»від 31.07.2008 р., судом встановлено початок прострочення зобов'язання по оплаті названого акту з 10.08.2008 р. (31.07.2008 р. + 10 днів), по «Акту про виконані роботи»від 31.08.2008 р. –з 10.09.2008 р., по «Акту про виконані роботи»від 19.09.2008 р. –з 29.09.2008 р.

Зібрані у справі докази свідчить, що між сторонами по справі укладений договір про надання послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обов»язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати.  Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків.

        Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

        Частина 1 ст. 902 ЦК України встановлює обов'язок виконавця надати послугу особисто.

        Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

        Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.    

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13450,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 3971,79 грн. за період з 10.08.2008 р. по 24.04.2009 р. (з врахуванням Клопотання про збільшення позовних вимог), трьох процентів річних в розмірі 236,57 грн. за період з 31.07.2008 р. по 19.01.2009 р. та пені в розмірі 1739,44 грн. за період з 10.08.2008 р. по 19.01.2008 р.

         Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

         Враховуючи наведене та здійснену перевірку «Розрахунку збитків від інфляції»(доданий у якості додатку до Клопотання про збільшення позовних вимог), вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3971,79 грн. індексу інфляції за період з 10.08.2008 р. по 24.04.2009 р. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

        Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 236,57 грн. за період з 31.07.2008 р. по 19.01.2009 р. (173 дні, в той час як позивачем помилково зазначено 214) визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню лише частково у сумі 180,19 грн. за період з 10.08.2008 р. по 19.01.2009 р. (163 дні) з огляду на невірно визначений позивачем початок прострочення зобов'язання за «Актом про виконані роботи»від 31.07.2008 р.

          В іншій частині вимог позивача щодо сплати індексу інфляції в сумі 56,38 грн. (236,57грн. –180,19 грн. = 56,38 грн.) відповідачу належить відмовити.

        Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

        Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

        Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

        Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

        Пунктом 5.1.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення платежів, зазначених у п. 7.2 Договору, Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу від суми прострочення.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1739,44 грн. за період з 10.08.2008 р. по 19.01.2009 р., т.т. фактично за 173 дні (хоча помилково зазначено 214 днів), що не порушує вищезазначені приписи п. 6 ст. 232 ГК України. А тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1739,44 грн. за період з 10.08.2008 р. по 19.01.2009 р. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

         Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до п. а  ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито», державне мито стягується із заяв, що подаються до господарських судів із майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Загальна сума заявлених вимог позивача з врахуванням збільшення їх розміру становить 19397,80 грн., отже позивач повинен був оплатити державне мито у розмірі 193,97 грн. Квитанціями № 48 від 11.03.2009 р. на суму 163,00 грн. та № 206 від 10.04.2009 р. на суму 32,00 грн. позивач перерахував державне мито на загальну суму 195,00 грн.

         Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

          Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 1 грн. 03 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526 549, 611, 625, 901-903 ЦК України, ст.ст. 230, 232 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 47, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

              Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомаркет Груп»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13; ідентифікаційний код 33153040; р/р 26008036955700 в філії АКІБ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства «Охоронна компанія «Пересвіт»(18000, м. Харків, бул. Шевченко, 419, кв. 13; ідентифікаційний код 33903633; рахунок № 2600710553 в ЧОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 354411; р/р 26007064496101 ВАТ «Сведбанк», м. Київ, МФО 300164), 13450,00 грн. (тринадцять тисяч чотириста пЧятдесят гривень 00 коп.) основного боргу,  3971,79 грн. (три тисячі дев'ятсот сімдесят одну гривню 79 коп.) індексу інфляції, 180,19 грн. (сто вісімдесят гривень 19 коп.) трьох процентів річних, 1739,44 грн. (одну тисячу сімсот тридцять дев'ять гривень 44 коп.) пені, 193,41 грн. (сто дев'яносто три гривні 41 коп.) держмита та 117,66 грн. (сто сімнадцять гривень 66 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         2. Повернути Приватному підприємству «Охоронна компанія «Пересвіт»(18000, м. Харків, бул. Шевченко, 419, кв. 13; ідентифікаційний код 33903633; рахунок № 2600710553 в ЧОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 354411; р/р 26007064496101 ВАТ «Сведбанк», м. Київ, МФО 300164) з Доходу державного бюджету 1,03 грн. (одну гривню 03 коп.) державного мита, перерахованого квитанціями № 48 від 11.03.2009 р. та № 206 від 10.04.2009 р., оригінали яких залишити в матеріалах справи № 39/150.

3.   В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

 Суддя                                                                                                 Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 29.04.2009р.