Рішення

від 14.05.2009 по справі 37/63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/63

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.05.09 р.                                                                                                       Справа № 37/63                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Мета Імпекс – Україна”, м. Київ, ідентифікаційний код 31450504

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕКстрой”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33013520

про: стягнення заборгованості в сумі 22274,58грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з'явився;

від Відповідача  – не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України  у судове засідання відкладалось з 07.04.2009р. на 22.04.2009р., з 22.04.2009р. на 14.05.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мета Імпекс – Україна”, м. Київ (далі – Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕКстрой”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 22274,58грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №305 ПП(08) від 27.02.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та штрафу.  

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір купівлі-продажу №305 ПП(08), видаткові накладні та довіреності на отримання цінностей (товару), розрахунок суми позовних вимог.  

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 1, 174, 179, 193, 216-218, 220, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 14, 15, 16, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 15, 22, 54, 65, 82-84 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані додаткові документи на обґрунтування заявлених вимог (а.с.а.с.56-102, 107-115)

Відповідач у судові засідання не з'являвся,  відзиву  не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.108,109), достовірність яких (відомостей)  презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції (а.с.а.с.54,121).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка Позивача та Відповідача і не надання  останнім витребуваних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, істотним чином не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду Позивачем  докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2008р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладений договір купівлі-продажу №305 ПП(08) (а.с.а.с.12-13), згідно п. 1.1. якого  Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві товар в асортименті, в кількості та по ціні, що визначені умовами цього договору, а Покупець  зобов'язується прийняти такий товар та  сплатити в порядку у відповідності до Договору. У п. 9.1 сторони визначили строк дії договору до 31.12.2008р.

Згідно умов п.5.2 договору купівлі-продажу №305 ПП(08) Покупець здійснює остаточний розрахунок за отриманий товар протягом 14-ти календарних дня з моменту складання товарної накладної (товарно-транспортної накладної.

В п. 6.2. договору сторони дійшли згоди, що за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від прострочення суми за кожний день прострочення оплати.

Пунктом 6.3 договору купівлі-продажу №305 ПП(08) передбачено, що у випадку прострочення платежу більше ніж  на 30 календарних днів, Покупець сплачує штраф у розмірі 10% вартості переданого товару.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних та довіреностей на отримання цінностей (а.с.а.с.14-44) Позивачем у період з 27.02.2008р. по 10.06.2008р. Відповідачу був поставлений товар на загальну суму 124600,82грн. За змістом вказаний видаткових накладених правовою підставою здійснення постачання визначені відповідні рахунки-фактури. В свою чергу, надані Позивачем рахунки-фактури (а.с.а.с.58-86) без доказів їх надсилання (вручення) Відповідачу, не містять посилання на договір купівлі-продажу №305 ПП(08) від 27.02.2008р.

При цьому, виписані Позивачем за результатами здійсненого постачання товару податкові накладні (а.с.а.с.78-102) у якості умови постачання визначають саме видаткові накладні.

Як зазначено в довідці Позивача №2104/1-09 від 21.04.2009р. (а.с.110) всі правовідносини з постачання товару за наданими видатковими накладними відбувалися в межах договору №305 ПП(08) від 27.02.2008р.

Згідно виписки по банківському рахунку Відповідачем у період з 27.02.2008р. по 17.04.2009р. були здійснені оплати на загальну суму 109263,5грн., проте, за відомостями призначення платежів жоден з ним не містив посилання на договір купівлі-продажу №305 ПП(08) від 27.02.2008р.

Сторонами складалися та підписувалися без зауважень акти звірення розрахунків (а.с.а.с.57, 112, 113), які, фіксуючи на певну дату сальдо на користь Позивача, також не містять посилання на  договір купівлі-продажу №305 ПП(08) від 27.02.2008р.

Посилаючись на неповну сплату Відповідачем отриманого згідно вказаних видаткових накладених за договором купівлі-продажу №305 ПП(08) від 27.02.2008р. товару, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №305 ПП(08) та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та штрафу.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору купівлі-продажу №305 ПП(08) від 27.02.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом  з урахуванням приписів  законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір купівлі-продажу №305 ПП(08) від 27.02.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань в порядку, визначеному його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору купівлі-продажу №305 ПП(08) від 27.02.2008р.

Виходячи із змісту п.п.3.4., 5.1. та  5.2. договору купівлі-продажу виникнення у Відповідача відповідного грошового зобов'язання перед Позивачем поставлено у залежність від виконання останнім свого зобов'язання з постачання товару за цим договором.

Між тим, оскільки жоден з наданих Позивачем до матеріалів справи документів – видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури та акти звіряння розрахунків  - не містять посилання на договір купівлі-продажу №305 ПП(08) від 27.02.2008р., такі документи не можуть бути кваліфіковані як докази у розумінні ч. 1 ст. 32 та ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України виконання Позивачем своїх зобов'язань перед Відповідачем саме за вказаним договором.

При цьому, довідка №2104/1-09 від 21.04.2009р. (а.с.110) у якості достатнього доказу здійснення постачання саме в межах договору купівлі-продажу судом до уваги не приймається, оскільки її зміст не узгоджується із іншими наявними у справі документами, у тому числі – первинними у розумінні ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Таким чином, судом дійшов висновку про недоведеність Позивачем факту постачання Відповідачу товару саме за договором  купівлі-продажу №305 ПП(08) від 27.02.2008р. як правової підстави (факту постачання) заявлених вимог, з якою положення цього договору пов'язують  виникнення грошового зобов'язання перед Позивачем.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що Відповідач не є боржником, а  Позивач – кредитором щодо суми стягуваної заборгованості, на яку нараховані інші стягувані в межах цієї справи платежі,  саме за договором купівлі-продажу №305 ПП(08) від 27.02.2008р.  При цьому, ч. 1 ст. 19 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством.

Відсутність належних підстав для виникнення грошових зобов'язань у Відповідача за договором купівлі-продажу №305 ПП(08) від 27.02.2008р.  зумовлює об'єктивну відсутність у Позивача прав вимагати  застосування наслідків у розмінні ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України такого невиконання (нарахування та стягнення 3% річних, інфляційної індексації та штрафних  санкцій), і неможливість порушення Відповідачем зазначених відсутніх прав, що, в свою чергу, зумовлює відмову у задоволені позову у повному обсягу.

Дійсно, виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

-          наявність у позивача певного суб'єктивного права (інтересу);

-          порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

-          належність обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

В розглядуваному ж випадку суд дійшов висновку про відсутність у Позивача суб'єктивного права вимагати  стягнення з Відповідача грошових коштів саме за договором купівлі-продажу №305 ПП(08) від 27.02.2008р.  у зв'язку із здійсненим постачання товару за наданими видатковими і податковими накладними.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Мета Імпекс – Україна”, м. Київ (ідентифікаційний код 31450504) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕКстрой”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33013520) про стягнення заборгованості в сумі 22274,58грн. у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 14.05.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя