Рішення

від 15.04.2009 по справі 37/68

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/68

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.04.09 р.                                                                                                       Справа № 37/68                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Левшиної Я.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Приватного підприємства „Бэль”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 24067799

до Відповідача: Приватного підприємства „Голкіпер”, м. Краматорськ, ідентифікаційний код 34215500

про: стягнення заборгованості  в сумі 813,96грн., інфляційної індексації у сумі 66,74грн., 3% річних в сумі 9,73грн., штрафу в сумі 406,98грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Сєрова І.В. (за довіреністю   №б/н від 04.03.2008р.);

від Відповідача  – не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України  судове засідання відкладалось з 07.04.2009р. на 15.04.2009р.  

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Бэль”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „Голкіпер”, м. Краматорськ (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості  в сумі 813,96грн., інфляційної індексації у сумі 66,74грн., 3% річних в сумі 9,73грн., штрафу в сумі 406,98грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором № 339/07 від 19.03.2007р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафу, 3% річних і інфляційної індексації.  

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір № 339/07 від 19.03.2007р. з додатком, накладну № КрРн0820899 від 09.10.2008р., податкову накладну № 820899, розрахунок суми позовних вимог та право установчі документи.   

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 11, 202, 509, 530, 546-549, 550-552, 610, 612, 614, 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с. а.с. 20-24)  на виконання вимог ухвали суду та  підтвердження своєї позиції.

Відповідач у судове засідання не з'явився, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судове засідання шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.а.с.22, 23)

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”  від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2007р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладений договір №339/07 (а.с.10), згідно п.п. 1.1. якого  Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

В п. 1.2. встановлено, що загальну суму договору складає сума товару, отриманого за всіма накладними.

Відповідно до п. 3.1. Покупець зобов'язується здійснити оплату за партію товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або шляхом внесення готівкових коштів в касу Постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 5.1. передбачений обов'язок Покупця сплачувати Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення  у розі прострочення   платежу понад встановлений в п. 3.1. строк. Разом із цим, згідно із п. 5.2. договору, у разі несплати поставленого товару  більш ніж на 30 днів понад строку, визначеного в п.3.1. договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 50% відсотків від суми заборгованості.

В п. 7.1. визначений строк договору з 13.03.2007р. по 31.12.2008р.

На виконання умов договору Позивачем була здійснена поставка товару на загальну суму 813,96грн., що підтверджується накладною № КрРн0820899 від 09.10.2008р. та податковою накладною № 820899(а.с.а.с.14,15), наданими Позивачем.

Як вбачається із матеріалів справи, грошові зобов'язання Відповідачем за договором №339/07 від 19.03.2007р. з оплати отриманого за вказаними накладними товаром не виконані у повному обсягу, що підтверджується, зокрема, довідкою Позивача №372-1 від 13.04.2009р. (а.с.21) – будь-яких доказів протилежного або припинення відповідного грошового зобов'язання у інший передбачений чинним законодавством спосіб Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.  

Внаслідок порушення Відповідачем умов зазначеного договору щодо сплати вартості поставленого товару, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, нарахованого  штрафу 3% річних та інфляції.

Відповідач у судове засідання не з'явився, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судове засідання.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення штрафу, 3% річних та індексу інфляції.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №339/07 від 19.03.2007р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом  з урахуванням приписів  законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №339/07 від 19.03.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлений за накладною № КрРн0820899 від 09.10.2008р товар відповідно до умов договору №339/07 від 19.03.2007р. – протягом 14 календарних днів з момент отримання товару.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, Відповідачем не у повному обсягу були виконані грошові зобов'язання із сплати поставленої продукції. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – у сумі 813,96грн.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, перевіривши арифметичних розрахунок  позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку:

- щодо інфляційної індексації – визначена Позивачем сума не перевищує розміру індексації, яка може бути нарахована за відповідний період, у зв'язку із чим вимоги про її стягнення підлягають задоволенню у розмірі 66,74грн.;  

- щодо 3% річних – нарахуванню за відповідний період підлягає суму у розмірі 9,29грн., в межах якої вимоги і задовольняються судом.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.  

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування штрафу у разі прострочення оплати товару сформульована безпосередньо у п. 5.2. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

За змістом наведеного пункту, право на нарахування штрафу у Позивача пов'язано із простроченням понад 30 днів з моменту встановленого строку платежу. Оскільки станом на момент підготування позовної заяви строк прострочення склав 139 днів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування такого виду неустойки.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  позовних вимог в цій частині, дійшов висновку про їх обґрунтованість у визначеній Позивачем сумі 406,98грн.  

Судові витрати у відповідності до вимог ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються на користь Позивача з Відповідача, оскільки внаслідок неправомірний дій останнього виник розглядуваний спір, а розміру задоволених вимог відповідають саме мінімальні розмірі державного мита, фактично сплачені Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства „Бэль”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24067799) до Приватного підприємства „Голкіпер”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 34215500) про стягнення заборгованості  в сумі 813,96грн., інфляційної індексації у сумі 66,74грн., 3% річних в сумі 9,73грн., штрафу в сумі 406,98грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Голкіпер”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 34215500) на користь Приватного підприємства „Бэль”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24067799) заборгованість в сумі 813,96грн., інфляційну індексації у сумі 66,74грн., 3% річних в сумі 9,29грн., штрафу в сумі 406,98грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог щодо 3% річних відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства „Голкіпер”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 34215500) на користь Приватного підприємства „Бэль”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24067799) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача  у судовому засіданні 15.04.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення  підписано 15.04.2009р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Попков Д.О.