Постанова від 22.04.2009 по справі 54/150

54/150

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.04.2009                                                                                           № 54/150

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:            Іваненко  Я.Л.

          Лосєва  А.М.

 при секретарі:           Царенко А.М.

 За участю представників:

 від позивача - Пономарьова Г.Г. – дов. №11/31 від 08.01.2009р.;

 від відповідача - не з'явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Орендне підприємство "6-й Київський авторемонтний завод"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.02.2009

 у справі № 54/150 (суддя Демченко Т.С.)

 за позовом                               Підприємство Бучанської виправної колонії № 85 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області

 до                                                   Орендне підприємство "6-й Київський авторемонтний завод"

 про                                                   стягнення 25707,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25 707,04 грн., з яких 17 203,29 грн. - основний борг, 6 881,10 грн. – інфляційні збитки, 1 622,65 грн. - пеня, обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором про виготовлення продукції з давальницької сировини №01/08-05 від 01.08.2005р.

Відповідач у судові засідання до суду першої інстанції не з'явився, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядалась Господарським судом міста Києва за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2008р. у справі №54/150 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 17 203, 29 грн. основного боргу, 1 622,65 грн. пені, 6 881,10 грн. інфляційних втрат, 257,07 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2008р. у справі №54/150 скасувати, прийнявши нове, яким в позові відмовити.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.  

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2009р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 22.04.2009р.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів             Іваненко Я.Л., Лосєва А.М.

В судовому засіданні 22.04.2009р. представник позивача надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач у судове засідання 22.04.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, про місце, дату та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення Ухвали Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2009р.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання не з'явився, поважності причин нез'явлення суду не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу  до суду не надходило.

Таким чином, оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також беручи до уваги наявність доказів належного повідомлення відповідач про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01 серпня 2005 року між Підприємством Бучанської виправної колонії №85 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області (далі – позивач, Виконавець) та Орендним підприємством „6-тий Київський авторемонтний завод” (далі – відповідач, Замовник) було укладено договір №01/08-05 про виготовлення продукції з давальницької сировини (далі – Договір).

У відповідності до умов Договору (п.1.1) Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання виготовити з наданої Замовником давальницької сировини та передати Замовнику готову продукцію (деталі та вузли до причепів ПФ-01 „Фермер”). Замовник зобов'язався прийняти виготовлену продукцію та оплатити вартість виконаних робіт.

Згідно з п..2 Договору кількість, асортимент кожної партії готової продукції, вимоги до її якості визначаються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Здача-приймання готової продукції оформлюється актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами (п.4.2 Договору).

Згідно з п.3.2 Договору, відповідач щомісячно, до 10 числа наступного за звітним місяця, перераховує Виконавцю вартість виконаних у звітному місяці робіт на підставі проведеної сторонами звірки розрахунків за місяць з урахуванням дефектних актів.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу готову продукцію на загальну суму 17 704,65 грн., що підтверджується накладними №1045 від 19.12.2005р., №1047 від 20.12.2005р., №1049 від 21.12.2005р., №1056 від 22.12.2005р., №1062 від 26.12.2005р., №7 від 17.01.2006р., №8 від 18.01.2006р, №134 від 24.03.2006р. та №147 від 29.03.2006р., копії яких додано до матеріалів справи, а оригінали – оглянуто в судовому засіданні апеляційного суду.    

Дана продукція була прийнята відповідачем, що підтверджується довіреностями на ім'я Тихоненко Т.О. серії ЯЛГ №926774 від 01.12.2005р., серії ЯЛН №957104 від 17.01.2006р., серії ЯЛШ №787206 від 24.03.2006р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору відповідач не сплатив позивачу вартість виконаних робіт по виготовленню готової продукції.

В матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що заборгованість відповідача станом на 12.02.2008 р. становить 17 203,29 грн.

Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги, мотивуючи це тим, що відповідачем не надано доказів на підтвердження факту відсутності порушень договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати ним виконаних позивачем робіт.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2008р. у справі №54/150 скасувати, прийнявши нове, яким в позові відмовити. Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ані накладні, ані акт звірки розрахунків, про які зазначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, не містять посилань на спірний Договір, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками відповідача, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов'язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.  

В свою чергу, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями, в яких просив погасити розмір заборгованості за Договору (копії претензій наявні в матеріалах справи). Однак, звернення позивача були залишені відповідачем без належного реагування.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у місцевому господарському суді заборгованість відповідача за виконані позивачем роботі по спірному Договору становила 17 203,29 грн., що підтверджується, зокрема, актом звірки розрахунків, складеним та підписаним між сторонами договору, і заборгованість погашена не була.

Доказів на підтвердження протилежного ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду надано не було.

При цьому, зауваження відповідача про те, що ані в накладних, ані в акті звірки розрахунків немає посилань на спірний Договір судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно з поясненнями позивача між сторонами не укладалось іншого договору, окрім Договору №01/08-05 про виготовлення продукції з давальницької сировини від 01.08.2005р., стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду у даній справі.

  За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 17 203,29 грн.

В п.5.3 Договору передбачено, що за прострочення оплати вартості робіт, виконаних за цим Договором, Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожен день прострочення.

Окрім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи, що судом було встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором, нарахування пені та інфляційних втрат є обґрунтованим.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд констатує, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2008р. у справі №54/150 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 22, 32-34, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Орендного підприємства „6-й Київський авторемонтний завод” залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2008р. у справі №54/150 – без змін.

2. Матеріали справи №54/150 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

 Судді                                                                                          Іваненко  Я.Л.

                                                                                          Лосєв  А.М.

 30.04.09 (відправлено)