Постанова

від 07.05.2009 по справі 6/241

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/241

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

   ПОСТАНОВА

  Іменем України

           07.05.2009  року                                                                      Справа № 6/241

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Парамонової Т.Ф.

суддів:                                        Баннової Т.М.

                                                            Бойченка К.І.

секретар судового засідання      Антонова І.В.

за участю представників сторін:

від позивача:                              Мельник Н.С., дов. № 003, від 11.12.08;

від відповідача:                              представник не прибув;

розглянувши

апеляційну скаргу                              Товариства з обмеженою відповідальністю

„Луг Бур”, м. Брянка

на рішення

господарського суду                    Луганської області

від                                                  12.03.2009

у справі                                         № 6/241 (суддя Василенко Т.А.)

за позовом                                        Приватного гірничо-промислового

підприємства „Шмель”, м. Краснодон

до відповідача                              Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                  „Луг Бур”, м. Брянка

про                                                  стягнення 78 112 грн. 66 коп.

          в с т а н о в и в:

Приватне гірничо-промислове підприємство „Шмель” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства  з обмеженою відповідальністю „Луг Бур” про стягнення 78112 грн. 66 коп., в тому числі: заборгованість у сумі 40 000 грн. 00 коп., неоплачені проценти у сумі 8 000 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 30 112 грн. 66 коп. за договором позики від 27.07.04.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Луг Бур” звернулось з зустрічним позовом про визнання договору недійсним.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.03.09 по справі №6/241 первісний позов задоволено повністю. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю “Луг Бур”, на користь Приватного гірничо – промислового підприємства “Шмель”, борг за договором позики у сумі 40 000 грн. 00 коп., неоплачені проценти у сумі 8 000 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 30 112 грн. 66 коп., виплати по сплаті державного мита 781 грн. 13 коп. та інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство  з обмеженою відповідальністю „Луг Бур” звернулось до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення за яким визнати недійсним договір позики від 27.07.04, у задоволенні первісного позову відмовити.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач відзивом від 20.04.09 № 179-ю просить залишити рішення Господарського суду Луганської області без  змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Луг Бур” без задоволення.

                              Розпорядженням голови суду від 17.04.09 по справі № 6/241 у зв'язку з відпусткою виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги суддю Семендяєву І.В. та введено до складу колегії суддю Бойченка К.І., про що було зазначено в ухвалі про відкладення розгляду справи від 23.04.09.

          Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. Зважаючи на обставини справи, судова колегія вважає можливим розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, оскільки його явка у судове засідання обов'язковою не визнавалася.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.07.04 між сторонами по справі був укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу позику в сумі 50 000 грн. 00 коп., що підтверджено платіжним дорученням № 281 від 27.07.04, яку останній повинен був повернути до 31.12.04 (з урахуванням додаткової угоди від 27.07.04.) та щомісячно сплачувати проценти у розмірі 1,25% від розміру одержаної позики.

Суд встановив, що відповідач підтвердив факт отримання від позивача грошей у сумі 50 000 грн. 00 коп., але доказів повернення вказаної суми в повному обсязі не надав, окрім цього відповідач сплачував відсотки за користування позикою, а також матеріалами справи підтверджено та  не спростовано відповідачем, що останнім були повернені кошти в сумі 10 000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 40 000 грн. 00 коп.

За розрахунком позивача відповідачем за період жовтень 2007 року –січень 2008 року не сплачені відсотки в сумі 2 500 грн. 00 коп., а за період  лютий –грудень 2008 року –5 500 грн. 00 коп., усього не сплачено процентів на суму 8 000 грн. 00 коп.

Суд першої інстанції вказує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто, позовні вимоги позивача за первісним позовом обґрунтовані, у зв'язку з чим первісний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічним позовом за яким просить суд визнати недійсним договір позики від 27.07.04, укладений між сторонами у справі  та застосувати положення про реституцію.

В обгрунтування  вимог за зустрічним позовом відповідач вказує на те, що оспорюваний договір є договором по наданню фінансових послуг, а тому до нього мають застосовуватися положення Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”, з урахуванням приписів якого позивач не мав права надавати позику та укладати такий договір, оскільки він не є фінансовою установою та не має відповідної ліцензії.

Суд першої інстанції зазначає, що договір позики, укладений між сторонами у справі, не підпадає під дію Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг” на який посилається відповідач, у зв'язку з чим, доводи відповідача за зустрічним позовом є не обґрунтованими.

З тих підстав судом першої інстанції у задоволені зустрічного позову відмовлено.

              Товариство  з обмеженою відповідальністю „Луг Бур” вважає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування своїх доводів за апеляційною скаргою заявник посилається на те, що згідно п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг” фінансовими вважаються послуги щодо надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Крім того відповідно до п.1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 21 від 22.01.04 „Про затвердження Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами –суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами” юридичні особи, які мають намір надавати фінансові послуги, що відповідно до законодавства потребує набуття ними статусу фінансової установи, можуть надавати ці послуги лише після набуття такого статусу в установленому законодавством порядку. Право надавати фінансові послуги лише фінансовими установами визначено і в п. 1.3 „Положення про Державний реєстр фінансових установ” затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 41 від 28.08.03 за яким фінансові послуги надаються лише фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законами України, фізичними особами –суб'єктами підприємницької діяльності.

Крім того, скаржник зазначає, що задовольняючи вимоги Приватного гірничо - промислового підприємства “Шмель” в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 30 112 грн. 66 коп., суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позивачем не зазначені індекси дефляції, що зменшує суму позовних вимог. В квітні 2005 року цей показник складав 99,6 %, в березні 2006 року –99,7 %, в липні 2008 року –99,5 %, та в серпні 2008 року –99,9 %, тобто надмірне стягнення складає 793,74 грн.

          Судова колегія, розглянувши доводи апеляційної скарги,  приймає їх до уваги частково з огляду на наступне.

          Між сторонами по справі укладено договір позики відповідно до Цивільного кодексу України.

          Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено право позикодавця на одержання процентів, статтею 1050 також передбачено право стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у разі несвоєчасного повернення суми позики.

Надання позики позивачем безпосередньо відповідачу не є фінансовою послугою та не підпадає під дію Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”. У п. 5 ст. 1 зазначеного Закону вказано, що „фінансова послуга - операції з  фінансовими  активами,  що здійснюються  в  інтересах  третіх  осіб  за власний рахунок чи за рахунок цих осіб,  а у випадках,  передбачених законодавством, - і за  рахунок  залучених від інших осіб фінансових активів,  з метою отримання прибутку або  збереження  реальної  вартості  фінансових активів”.

Як вірно визначив суд першої інстанції, правовідносини сторін за договором позики регулюються Главою 71 Цивільного кодексу України.

Укладений між сторонами договір не суперечить Цивільному кодексу України.

Дія Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” на договір позики не розповсюджується. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Разом з тим слід зауважити, що позивачем дійсно  при розрахунку  суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції індекси інфляції за березень та квітень  2006, липень 2008 та серпень 2008 року, які складали менше 100 відсотків, не враховані. За таких обставин сума боргу з урахуванням індексів інфляції з січня 2005  по січень 2008 року має бути розрахована наступним чином:

50000грн.х1,017х1,01х1,016х1,007х1,006х1,003х1,003х1,004х1,009х1,012х1,00х1,012х1,018х0,997х0,996х1,005х1,001х1,009х1,02х1,026х1,018х1,009х1,005х1,006х

1,002х1,006х1,022х1,014х1,006х1,022х1,029х1,022х1,021х1,029 = 73 666,04.

З лютого  2008 по жовтень 2008 року:

40000грн.х1,027х1,038х1,031х1,008х1,008х0,995х0999х1,011х1,017 = 45652,88.

Таким чином, сума інфляційних нарахувань становить 73666,04 –50000,00 =

23666,04 та 45652,88 –40000,00 = 5652,88, а всього 29318,92 грн.

Судові витрати за первісним позовом та апеляційною скаргою покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Луг Бур” підлягає  частковому задоволенню по первісному позову.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, ч. 4 ст. 103,  п.1 ч.1 ст,104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

   п о с т а н о в и в :   

                    1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Луг Бур” на рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2009 по справі № 6/241 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 12.03.2009 по справі №6/241 змінити.

3.          Первісний позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Луг Бур”, м. Брянка Луганської області, вул. Щетинина, б. 2 “а”, код 32540305 на користь Приватного гірничо-промислового підприємства “Шмель”, м. Краснодон Луганської області, вул. Первоконна, 6/1, код 25359618, борг за договором позики у сумі 40 000 грн. 00 коп., неоплачені проценти у сумі 8 000 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 29318 грн. 92 коп., витрати по сплаті державного мита 773 грн. 19 коп. та інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 116 грн. 80 коп.

5. Стягнути з Приватного гірничо-промислового підприємства “Шмель”, м.Краснодон Луганської області, вул. Первоконна, 6/1, код 25359618 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луг Бур”, м. Брянка Луганської області, вул. Щетинина, б. 2 “а”, код 32540305 державне мито за подання апеляційної скарги у сумі 3 грн. 97 коп.

6.  У частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 793,74 грн. відмовити.

7.          В решті рішення залишити без змін.

8.  Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя                                                            Т.Ф. Парамонова

Суддя                              Т.М. Баннова

Суддя                                                                                          К.І. Бойченко