Постанова

від 28.11.2013 по справі 817/3442/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3442/13-а

28 листопада 2013 року 15год. 30хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Сибірьов А.А.

відповідача: представник Якимчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Обслуговуючого кооперативу "МІСЬКЖИТЛОБУД-ХХІ"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , - ВСТАНОВИВ :

Обслуговуючий кооператив «МІСЬКЖИТЛОБУД-ХХІ» звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004432342 від 23.09.2013 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. На їх обґрунтування пояснив, що між обслуговуючим кооперативом «МІСЬКЖИТЛОБУД-ХХІ» (повірений) та членом кооперативу ОСОБА_4 (довіритель) укладено договір доручення № 12 від 06.09.2011 року, згідно якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя вчинити наступні юридичні дії: створити систему економічної і соціальної самодопомоги члену обслуговуючого кооперативу «МІСЬКЖИТЛОБУД-ХХІ» для покращення його житлових умов, шляхом направлення переданих повіреному коштів на будівництво частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, а саме 3-х кімнатної квартири № 24 на 5-ому поверсі (S= 83,9 кв.м), за ціною 3424,0 грн. за 1 кв.м, загальною вартістю 287274,00 грн. У липні 2012 року відповідно до платіжного доручення №1348 від 18.07.2012 року довірителю ОСОБА_4 обслуговуючим кооперативом «МІСЬКЖИТЛОБУД-ХХІ» повернуто дані кошти. На підставі вищевказаних документів у червні 2013 року кооперативом проведено коригування податкових зобов'язань з ПДВ на суму 47879 грн. 00 коп. Проте, на думку позивача, посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області неправомірно встановлено порушення кооперативом п.192.1 ст.192 ПК України в частині коригування податкових зобов'язань, так як положеннями ст.102 ПК України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, тому висновок зроблений Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за вказаний період, є неправомірним.

Щодо порушення в частині завищення податкового кредиту з ПДВ, представник позивача зазначив, що кооперативом до податкового кредиту за червень 2013 року включено податкову накладну отриману від ПрАТ «Рівнебуд» за №55 від 30.06.2012 року на загальну суму ПДВ - 336786,72 грн., ПДВ - 56131,12 грн., по виконаних роботах по житловому будинку по вул. Парковій, 69 у місті Здолбунові.

Пояснив, що одним із субпідрядників по будівництву даного об'єкту було ТОВ «Консоль і К» (код ЄДРПОУ 37302134), яким виконано роботи з оздоблення фасаду на загальну суму 329610,72 грн., в тому числі ПДВ 54935,12 грн., про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012 року (КБ- 2) та довідки про вартість виконаних робіт за червень 2012 року (КБ-3). Таким чином, операції кооперативу з ПрАТ «Рівнебуд» у червні 2012 року здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами. З огляду на це, представник позивача просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду пояснення аналогічні письмовим запереченням, зокрема вказав, що Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області проводилась позапланова виїзна документальна перевірка обслуговуючого кооперативу «МІСЬКЖИТЛОБУД - XXI», код (ЄДРПОУ 34580727) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПрАТ «Рівнебуд» код (ЄДРПОУ 01273310) за червень 2013 року. Пояснив суду, що під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки встановлено порушення п.п. 192.1.1 п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), яке полягало у заниженні податкових зобов'язань по податку на додану вартість за червень 2013 року на суму 47879,00 грн., та порушення п.44.1 ст.44 розділу І, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ПрАТ «Рівнебуд» на загальну суму ПДВ 54935,00 грн.

Розглянувши позовну заяву по суті, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши їх в сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, у відповідності до норм чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному) на підставі наказу №202 від 22.08.2013 року та направлень від 22.08.2013 року №840/17-16-22-01 та №841/17-16-22-01, проведено позапланову виїзну документальну перевірку обслуговуючого кооперативу «МІСЬКЖИТЛОБУД - XXI» (далі - ОК «МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI») з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПрАТ «Рівнебуд» (ЄДРПОУ 01273310) за червень 2013 року, за результатами якої складено акт №667/17-16-22-01/34580727 від 10.09.2013 року (а.с.7-27).

Платником податків подано заперечення від 16.09.2013 року №160 на акт перевірки (а.с.28-31). Згідно відповіді органу державної податкової служби від 20.09.2013 року №4618/17-16-22-01 висновки акту перевірки залишено без змін (а.с.32).

На підставі матеріалів перевірки, з урахуванням розгляду заперечень ДПІ у м. Рівному винесено податкове повідомлення-рішення від23.09.2013 року №0004432342 про збільшення ОК «МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 128517,50 грн., в тому числі 102814,00 грн. за основним платежем та 25703,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.33).

В основу оспорюваного податкового повідомлення - рішення покладено висновки про порушення п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України, а саме ОК «МІСЬКЖИТЛОБУД - XXI» занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість за червень 2013 року на суму 47879,00 грн., та порушення п.44.1 ст.44 розділу І, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, а саме ОК «МІСЬКЖИТЛОБУД - XXI» завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ПрАТ «Рівнебуд» на загальну суму ПДВ 54935,00 грн.

Суд вважає вказане податкове повідомлення-рішення правомірним, а висновки акта перевірки від 10.09.2013 року №667/17-16-22-01/34580727 - законними та обґрунтованими, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що згідно декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року (а.с.44-47), відповідно до розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д.1) (а.с.52) ОК «МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI» зменшило податкові зобов'язання по ОСОБА_4 на суму ПДВ - 47879,00 грн.

З матеріалів справи встановлено, що між ОК «МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI» (повірений) та членом кооперативу ОСОБА_4 (довіритель) укладено Договір доручення № 12 від 06.09.2011 року, згідно якого довіритель доручає а повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя вчинити наступні юридичні дії: створити систему економічної і соціальної самодопомоги члену ОК «МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI» для покращення його житлових умов, шляхом направлення переданих повірителю коштів на будівництво частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, а саме 3-ох кімнатної квартири № 24 на 5-ому поверсі (S= 83,9 кв. м), за ціною 3424,0 грн. за 1 кв. м, загальною вартістю 287274,0 грн.

На виконання умов даного Договору членом кооперативу ОСОБА_4 у вересні 2011 року внесено кошти в сумі 287274,00 грн. Податок на додану вартість на підставі виписаної вищенаведеної податкової накладної в загальній сумі 47879,00 грн. в повному обсязі віднесений ОК «МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI» до складу податкових зобов'язань у вересні 2011 року на суму 47879,00 грн. Відповідно до платіжного доручення № 1348 від 18.07.2012 року ОСОБА_4 ОК «МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI» повернуто дані кошти.

Як встановлено у судовому засіданні ОК «МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI» до податкового кредиту за червень 2013 року включено податкову накладну отриману від ПрАТ «Рівнебуд» (код ЄДРПОУ 01273310) № 55 від 30.06.2012 року (а.с.34) на загальну суму з ПДВ - 336786,72 грн., ПДВ - 56131,12 грн. про, що свідчать дані податкової декларації з ПДВ за червень 2013 року, Дод. 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до Декларації з ПДВ за червень 2013р., реєстр отриманих податкових накладних за червень 2013 року.

Із наявних у матеріалах справи документів вбачається, що між ОК «МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI», (замовник) та ПрАТ «Рівнебуд», (генеральний підрядник) укладено Договір № 03/08 від 04.04.2008 року (а.с.180-184).

Згідно умов даного договору замовник доручає, а генеральний підрядник зобов'язується виконати будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2, в термін 18 місяців з дня отримання дозволу на будівництво, згідно наданої замовником проектно - кошторисної документації, і здати його в експлуатацію. Згідно умов договору, строк початку будівництва об'єкта встановлено на другий квартал 2008 року. Планове закінчення об'єкта будівництва та введення його в експлуатацію - ІІ квартал 2009 року. У випадку здійснення замовником неналежного чи несвоєчасного фінансування генеральний підрядник одержує право переносити визначений даним договором термін введення об'єкта будівництва в експлуатацію. Позивач зазначає, що сторони домовились, що вартість житлового будинку визначається із розрахунку вартості 1 м. кв. загальної площі житлового будинку, що складає 3150 грн. Договірна вартість будівництва виконаних робіт генеральним підрядником по житловому будинку складає 7613500,0 грн., і є договірною. Договірна ціна складається з вартості БМР визначених актами та формами 2 -КБ та довідки виконаних робіт 3 - КБ та інших витрат, оформлених актами наданих послуг.

Умовами договору зокрема передбачено, що генеральний підрядник для виконання будівельних робіт по будівництву об'єкта залучає спеціалізовані організації та укладає з ними відповідні договори. Приймання робіт, виконаних залученими генеральним підрядником субпідрядними організаціями, здійснюється шляхом оформлення актів приймання виконаних робіт - типова форма №2 - КБ, у двох примірниках і подається субпідрядниками генеральному підряднику, а генеральним підрядником - замовнику. Аналогічним чином оформляються і подаються довідки про вартість виконаних підрядних робіт - форми №3-КБ.

На виконання умов договору № 03/08 від 04.04.2008 року ПрАТ «Рівнебуд» виписано (оформлено) для ОК «МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI», податкову накладну та акти виконаних робіт (а.с. 34-43).

Податок на додану вартість на підставі виписаної вищенаведеної податкової накладної в загальній сумі 56131,12 грн. в повному обсязі віднесений ОК «МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI» до складу податкового кредиту в червні 2013 року на суму 56131,12 грн. (відповідно до Дод. 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації з ПДВ за червень 2013 року).

Судом встановлено, що одним із субпідрядників по будівництву житлового будинку в АДРЕСА_2 у червні 2012 року було ТОВ «Консоль і К» (код ЄДРПОУ 37302134), яким виконано БМР на загальну суму 329610,72 грн., в т.ч. ПДВ - 54935,12 грн., про що свідчать вищезазначені акти приймання виконання будівельних робіт за червень 2012 року (КБ -2) та довідки про вартість виконаних робіт за червень 2012 року (а.с. 34-43).

Листом Головного оперативного відділу ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області від 06.09.2013р. №739/07-50 щодо діяльності ТОВ «Консоль і К» (код ЄДРПОУ 37302134) надана наступна інформація:

1) Довідка про легалізацію від 24.04.2013 р. № 9 /16-30 (а.с.112-119).

2) Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 28 серпня 2013 року (а.с.94-111).

Аналізом первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних, рахунок-фактур, податкових накладних), що стосуються діяльності ТОВ «Консоль і К» за 2012 рік, які були надані слідчим відділом Державної податкової служби України у Рівненській області та їх співставлення з даними податкових Декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, які були подані ТОВ «Консоль і К» до Здолбунівської ОДПІ встановлено наступне: в червні 2012 року ТОВ «Консоль і К» згідно податкової накладної № 59 від 30.06.2012року придбано у приватного акціонерного товариства «Рівнебуд» генпідрядні послуги по АДРЕСА_2, на суму 13184,42 грн., в т.ч. 2197,40 грн. ПДВ. В той же час ТОВ «Консоль і К» реалізовано для ПрАТ «Рівнебуд» виконані будівельно - монтажні роботи по АДРЕСА_2, згідно податкових накладних:

- № 1 від 22.05.2012р. на суму 7000,00 грн. в т. ч. ПДВ 1167,67 грн.;

- № 17 від 27.06.2012р. на суму 26610,72 грн. в т. ч. ПДВ 4435,12 грн.;

- № 3 від 08.06.2012р. на суму 20000,00 грн. в т. ч. ПДВ 3333,33 грн.;

- № 11 від 08.06.2012р. на суму 20000,00 грн. в т. ч. ПДВ 3333,33 грн.;

- № 12 від 08.06.2012р. на суму 20000,00 грн. в т. ч. ПДВ 3333,33 грн.;

- № 13 від 12.06.2012р. на суму 30000,00 грн. в т. ч. ПДВ 5000,00 грн.;

- № 14 від 12.06.2012р. на суму 14000,00 грн. в т. ч. ПДВ 2333,33 грн.;

- № 15 від 13.06.2012р. на суму 37000,00 грн. в т. ч. ПДВ 6166,67 грн.;

- № 16 від 27.06.2012р. на суму 155000,00 грн. в т. ч. ПДВ 25833,33 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 192.1. статті 192 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями передбачено, що «якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню».

Підпунктом 192.1.1 п.192.1. ст. 192 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями передбачено, що «якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку».

Оскільки відповідно до платіжного доручення № 1348 від 18.07.2012 року ОСОБА_4 ОК «МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI» повернуто кошти, то позивач мав зменшити суму податкових зобов'язань саме за липень 2012 року.

В порушення п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України ОК «МІСЬКЖИТЛОБУД-XXI» подано розрахунок коригування податкових зобов'язань за червень 2013 року, що призвело до заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість за червень 2013 року на суму 47879,00 грн.

Надана позивачем на підтвердження правомірності своїх дій податкова консультація (а.с.81) не береться судом до уваги, оскільки відповідно до п.52.2 ст.52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями визначено:

- п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних не підтверджених документами, що визначені в абзаці першому цього пункту.

- п.198.1 ст.198 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

- п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною;

- п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

- п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника;

- п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Отже, будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх-формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності платника податків, який має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та податковими накладними, що є підставою для формування податкового обліку.

Позивачем на обґрунтування позовних вимог долучено до адміністративного позову первинні облікові документи у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" за червень 2012 року та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" за червень 2012 року. Дані документи не містили в собі відомостей стосовно дати їх складення. На вимогу суду, позивачем були надані інші примірники вищезазначених документів, які містили всі обов'язкові реквізити, та представником позивача було зазначено, що первинні документи які надавалися ним на обґрунтування позовних вимог є чернетками та надані помилково.

Одночасно судом встановлено, що ДПІ у м. Рівному проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Рівнебуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Консоль і К» , на підставі якої складено акт від 16.09.2013 року №679/17-16-22-01/01273310 (а.с.222-233).

При проведенні перевірки ПрАТ «Рівнебуд» були використанні документи, які підприємство надало на письмовий запит ДПІ у м. Рівному (лист-відповідь на запит №04/189 від 22.08.2012 р.), зокрема довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2012 року форми КБ-3, акт виконаних будівельних робіт за червень 2012 року форми КБ-2в, довідка про вартість будівельних робіт за червень форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт за червень форми КБ-2в.

З акту перевірки вбачається, що вищезазначені документи були завірені печаткою підприємства, та зокрема також не містять в собі інформації стосовно дати їх складення. Дані документи ПрАТ «Рівнебуд» надавало ОК «МІСЬКЖИТЛОБУД-ХХІ» як генпідрядник на виконання умов договору, що виключає наявність чернеток вищезазначених документів як про це стверджує позивач.

Відтак, первинні облікові документи, які були надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, а саме акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати КБ-3, не відповідають ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року N 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві», відповідно до яких дата складення документа є невід'ємною частиною форми вищезазначених облікових документів у будівництві.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2013 року по справі № 2а-3863/08/0470 (К-55546/09), зазначено, що відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Приписами цього ж Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 статті 9).

Судом встановлено, що УПМ ДПС у Рівненській області в межах кримінального провадження №32012190000000004 стосовно ОСОБА_5, підозрюваного в організації фіктивного підприємництва ТОВ «Консоль і К», було проведено допити осіб на користь яких ТОВ «Консоль і К» в період виконання будівельно-монтажних робіт житлового будинку по АДРЕСА_2, здійснювало виплату доходів.

При дослідженні протоколів допитів свідків (а.с.125-159), судом встановлено, що усі допитані особи підтвердили факт існування ТОВ «Консоль і К», проте про місцезнаходження офісу ТОВ «Консоль і К» їм нічого не відомо. Зокрема зазначили, що зарплати, інших доходів, коштів, винагород від ТОВ «Консоль і К» не отримували, будівельно - монтажних, ремонтних, інших робіт на об'єкті по будівництву житлового будинку по АДРЕСА_2 ніколи не виконували, про здійснення облаштування фасаду будинку чи будь - яких інших будівельно - монтажних робіт у місті Здолбунів протягом 2011-2012 років не обізнані.

Таким чином, враховуючи те, що представником позивача не надано суду пояснень стосовного того якими саме робочими силами ТОВ «Консоль і К» виконувало будівельно-монтажні роботи по АДРЕСА_2, суд прийшов до висновку, що підприємство, (його посадові особи) за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, отже суд погоджується з тим, що діяльність контрагента позивача в цілому направлена на мінімізацію сплати податків третім особам та безпідставного формування даних податкової звітності.

Одночасно, операції між ОК «МІСЬКЖИТЛОБУД-ХХІ» та ПрАТ «Рівнебуд», в частині отриманих товарів (робіт, послуг) у червні 2012 року у ТОВ «Консоль і К», не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності і технічного персоналу. В зв'язку з цим посадова особа ТОВ «Консоль і К» не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Враховуючи те, що у ТОВ «Консоль і К», відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, то операції ТОВ «Консоль і К» не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 р. у справі № 21-37а10. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. №568/11/13-10 Верховний Суд України дотримується наступної правової позиції щодо підтвердження товарності господарських операцій.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Таким чином суд дійшов до висновку, що позивач придбавав послуги у контрагентів, що не мали достатніх технічних можливостей, трудових ресурсів, виробничого обладнання для виконання будівельно-монтажних робіт і надання та доставки матеріалів з огляду на час виконання, місцезнаходження їх виробничих потужностей та місце отримання зазначених робіт і матеріалів.

Обставини, які наведені в акті перевірки №667/17-16-22-01/34580727 від 10.09.2013 року та твердження представника відповідача в судовому засіданні кореспондуються із позицією Верховного Суду України, та спростовують тверження позивача.

Зокрема на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловленій в постанові від 27.03.2012 року - надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.03.2012 року № К/9991/39991/11. В рішенні суду касаційної інстанції, зокрема зазначено, що відсутність у контрагента ресурсів та виробничих потужностей, основних фондів та інших активів, які б приймали участь у наданні послуг, свідчить про те, що здійснені операції оформлялись тільки документально - тобто мають безтоварний характер і були спрямовані на штучне створення податкових наслідків.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, яку доведено до Голів апеляційних адміністративних судів листом від 02.06.2011 №742/11/13-11 « відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій».

Також, Верховний Суд України конкретизував предмет доказування у відповідній категорії спорів, та зокрема зазначив, що дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинення ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Враховуючи обумовлене, відповідачем вірно визначено для позивача суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 128517,50 грн., в тому числі 102814,00 грн. за основним платежем та 25703,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23.09.2013 року №0004432342.

Вирішуючи даний спір, суд не обмежився виключно формальним застосуванням приписів ПК України, а віддав перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. З врахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що відомості, зазначені в документах позивача, є недостовірними, не підтверджують фактичного здійснення, товарності відповідних господарських операцій, та є наслідком угод, укладених з метою заниження податкових зобов'язань.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, у той час як відповідачем правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення доказана повністю.

Відтак, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу "МІСЬКЖИТЛОБУД-ХХІ" до Державної податкової інспекціі у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Нор У.М.