Рішення

від 09.12.2013 по справі 28/158

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.2013 Справа № 28/158

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-проектна будівельна фірма «Полістрой», м.Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 35042421)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк (ідентифікаційний код 31018243)

про стягнення заборгованості 235147,40грн., пені у розмірі 27850,85грн., 3% річних у розмірі 25616,04грн., інфляційних втрат у розмірі 78722,89грн.

за участю представників:

від позивача: Бойко Г.І. за дорученням від 12.01.2013р.

від відповідача: не з'явився

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-проектна будівельна фірма «Полістрой», м.Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 235147,40грн., пені у розмірі 37598,66грн., 3% річних у розмірі 4742,69грн., інфляційних втрат у розмірі 29855,96грн.

Ухвалою від 26.06.2009р. господарський суд Донецької області прийняв зазначену позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі №28/158 (суддя Курило Г.Є.).

Ухвалою від 26.08.2009р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №28/158 на підставі ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України до розгляду по суті справи №22/79пд.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 28.08.2012р. справу №28/158 передано на автоматичний розподіл, за результатами якого головуючим суддею у справі визначено суддю Сич Ю.В.

У зв'язку із закінченням розгляду по суті справи №22/79пд, на адресу господарського суду надійшла заява позивача, за якою останній просив суд поновити провадження у справі №28/158, до якої додано копію рішення суду від 06.02.2013р. по справі №22/79пд.

Ухвалою від 25.11.2013р. господарський суд поновив провадження у справі №28/158 та призначив останню до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №28/05/2008 від 28.05.2008р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 235147,40грн. та підстави для нарахування пені у розмірі 37598,66грн., 3% річних у розмірі 4742,69грн., інфляційних втрат у розмірі 29855,96грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №28/05/2008 від 28.05.2008р., договірних цін, локальних кошторисів №2-1-1, протоколу розбіжностей від 28.05.2008р., додаткової угоди №1 від 11.08.2008р. до договору, довідок про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2008р., актів приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008р., акту звіряння взаємних розрахунків станом на 12.05.2009р., банківських виписок, листа №17/12-01 від 16.12.2008р. та доказів його отримання, листа №14/04-01 від 14.04.2009р., акту звіряння взаємних розрахунків станом на 14.04.2009р., податкових накладних, додатків до декларацій.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 549, 551, 610, 611, 625, 664 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 21, 22, 32, 44, 45, 46, 49, 54, 55, 56, 57, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

12.08.2009р. позивачем надано клопотання в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, за яким останній зменшує розмір пені та просить стягнути пеню у розмірі 27850,85грн.

03.05.2012р. позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за якою останній збільшив розмір 3% річних, інфляційних втрат та просив стягнути додатково 3% річних у розмірі 20873,35грн. та інфляційні втрати у розмірі 48866,93грн.

Дослідивши вищевказані клопотання та заяву, суд в подальшому здійснює розгляд справи з її урахуванням.

06.12.2013р. відповідачем надано заяву, за якою останній просить суд розглянути справу №28/158 без участі представника ТОВ «Восход» та надає для долучення до матеріалів справи копію ухвали за результатами попереднього засідання від 31.10.2013р. по справі №905/5359/13.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив:

28.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Восход» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-проектна будівельна фірма «Полістрой» (підрядник) укладено договір підряду №28/05/2008р (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи з облаштування утеплення крівлі на об'єкті «Супермаркет з гостьовою автостоянкою по вул.Артема в Київському районі м.Донецька» підрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними силами, із своїх або наданих замовником матеріалів, вищезазначені роботи у відповідності з умовами договору (п.1.1. Договору).

За п.1.2. Договору замовник зобов'язується прийняти та оплатити всі виконані роботи на умовах цього договору.

Зазначений Договір підписаний сторонами з протоколом розбіжностей від 28.05.2008р., в якому сторони узгодили редакцію п.п.7.3., 8.3., 10.2., 11.2., 12.5.

Відповідно до п.1.3. Договору обсяг, характер та вартість робіт, визначених в п.1.1. цього договору, визначаються договірною ціною, узгодженою сторонами, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1. Договору загальна вартість робіт, що виконуються підрядником, згідно договірної ціни становить 1123844,40грн. в тому числі ПДВ 187307,40грн.

Додатковою угодою №1 від 11.08.2008р. до Договору сторони доповнили п.1.1. Договору наступним змістом: «Замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з облаштування водоприймальних воронок на об'єкті: «Супермаркет з гостьовою автостоянкою по вул.Артема в Київському районі м.Донецька».

Також вказаною додатковою угодою доповнено п.2.1. Договору «Загальна вартість робіт, що виконуються підрядником, з облаштування водоприймальних воронок на об'єкті: «Супермаркет з гостьовою автостоянкою по вул.Артема в Київському районі м.Донецька», згідно договірної ціни (додаток №1), складає 7430,40грн. в тому числі ПДВ 1238,40грн.».

Згідно з п.6.1. Договору по закінченню робіт сторонами підписується акт здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п.7.3. Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей розрахунки за виконані роботи замовник здійснює на підстав актів приймання виконаних робіт за формою №2КБ та довідки №3КБ підписаних сторонами. Акт приймання виконаних робіт готує підрядник та передає для підписання замовнику до 25 числа звітного місяця. Замовник протягом 5 робочих днів зобов'язаний здійснити прийомку виконаних робіт та підписати акт виконаних робіт. Замовник має право відмовитись від підписання акту виконаних робіт з наданням в письмовому вигляді виявлених порушень (дефектів). В такому випадку підрядник зобов'язаний усунути порушення за свій рахунок та в обумовлені з замовником строки. Після усунення порушень (дефектів) замовник повинен прийняти роботи. У випадку прийняття робіт та підсипання акту, замовник зобов'язується в п'ятиденний строк оплатити виконані роботи.

Так, сторонами 28.08.2008р. складено акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2008р. на суму 1025412,00грн. та 7430,00грн., які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що виконані роботи прийняті замовником без заперечень.

Відтак, кінцевий термін оплати виконаних робіт становить 02.09.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, замовником сплачено за Договором на користь підрядника грошові кошти у розмірі 797695,00грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, у встановлені терміни замовник не оплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі, внаслідок чого з 03.09.2008р. виникла заборгованість у розмірі 235147,40грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Доказів погашення заборгованості у розмірі 235147,40грн. відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 235147,40грн. обґрунтованими та доведеними.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 235147,40грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 27850,85грн., нараховану за період з 12.09.2008р. по 10.03.2009р. на суму 235147,40грн., 3% річних у розмірі 25616,04грн., інфляційних втрат у розмірі 78722,89грн., нарахованих за період з 12.09.2008р. по 26.04.2012р. на суму 235147,40грн.

Відповідно до п.10.2. Договору в редакції протоколу розбіжностей у випадку порушення замовником строків оплати, останній виплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення зобов'язання, за кожний день прострочення від суми неоплати виконаних робіт.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку допущено помилку в частині визнання кінцевої дати нарахування.

Відповідно до приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи той факт, що умовами Договору сторони не встановили період нарахування пені, в даному випадку підлягає застосуванню ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відтак, кінцевий термін нарахування пені за прострочення оплати виконаної роботи за актами за серпень 2008р. становить 03.03.2009р. (182 дні).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд зазначає, що пеня нарахована поза межами припинювального строку, встановленого ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, стягненню не підлягає з огляду на встановлене Законом обмеження її нарахування.

Таким чином, в даному випадку пеня підлягає нарахуванню за період з 12.09.2008р. (початкова дата нарахування визначена позивачем, яка не суперечить приписам чинного законодавства) по 03.03.2009р. (припинювальний строк нарахування) на суму 235147,40грн.

Здійснивши розрахунок пені за вищенаведеним періодом, господарський суд дійшов висновку, що сума вказаного нарахування становить 26701,93грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних господарським судом встановлено, що при здійсненні розрахунку, позивачем допущено помилку в частині визначення суми нарахування.

Здійснивши розрахунок 3% річних самостійно за період з 12.09.2008р. (початкова дата нарахування визначена позивачем, яка не суперечить приписам чинного законодавства) по 26.04.2012р. (кінцева дата нарахування визначена позивачем, яка не суперечить приписам чинного законодавства) на суму 235147,40грн., судом встановлено, що сума 3% річних становить 25557,82грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 12.09.2008р. по 26.04.2012р. на суму 235147,40грн., господарським судом встановлено, що вказаний розрахунок та визначена сума є вірною.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені та 3% річних підлягають задоволенню частково, пеня у розмірі 26701,93грн., 3% річних у розмірі 25557,82грн., позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, у розмірі 78722,89грн.

Також позивач просив суд здійснити заходи щодо забезпечення позовних вимог, шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах стягуваної суми, про винести відповідну ухвалу.

Підстави подання заяви про вжиття запобіжних заходів та порядок вжиття заходів забезпечення позову визначені розділом Х ГПК України.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Вичерпний перелік підстав забезпечення позову міститься в ст. 67 ГПК України, серед них вказана правова норма визначає:

накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

заборону відповідачеві вчиняти певні дії;

заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд приймає до уваги, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Позивач належних та допустимих у розумінні ст.ст.33-34 ГПК України, доказів, що підтверджують можливість виникнення чи наявності обставин, які у подальшому можуть утруднити чи зробити неможливим провадження у справі не надав.

З огляду на наведене, заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову слід залишити без задоволення.

Крім того, господарський суд зазначає, що дослідивши ухвалу господарського суду Донецької області за результатами попереднього засідання від 31.10.2013р. по справі №905/5359/13, судом встановлено, що позивач не заявляв кредиторських вимог в рамках вказаної справи про банкрутство.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Частиною 4 статті 23 цього Закону встановлено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 625, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-проектна будівельна фірма «Полістрой», м.Дніпропетровськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход», м.Донецьк про стягнення заборгованості 235147,40грн., пені у розмірі 27850,85грн., 3% річних у розмірі 25616,04грн., інфляційних втрат у розмірі 78722,89грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход» (83102, м.Донецьк, просп.Ленінський, буд.11Б, ідентифікаційний код 31018243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-проектна будівельна фірма «Полістрой» (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Моніторна, буд.2, кв.399, ідентифікаційний код 35042421) суму основного боргу у розмірі 235147,40грн, пеню у розмірі 26701,93грн., 3% річних у розмірі 25557,82грн., інфляційні втрати у розмірі 78722,89грн., державне мито у розмірі 3073,45грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00грн., судовий збір у розмірі 1394,80грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 09.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2013р.

Суддя Ю.В. Сич