Постанова
від 16.12.2013 по справі 48/537
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа№ 48/537

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Іоннікової І.А.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Ларіонова О.О.;

відповідача-1: Шевчук О.М.;

відповідача-2: Антонюк В.М.;

третьої особи: не з'явились;

прокуратури: Шевченко О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна

України по Харківській області та заступника

прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.06.2013р.

у справі №48/537 (головуючий суддя Босий В.П.,

судді: Літвінова М.Є., Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта"

до 1) Фонду державного майна України

2) Регіонального відділення Фонду державного майна

України по Харківській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління містобудування та архітектури Харківської

обласної державної адміністрації

за участю Прокуратури міста Києва

про визнання недійсним наказу та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеліта" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі - відповідач-1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - відповідач-2), в якому просило:

- визнати недійсним наказ відповідача-2 №1618-П від 30.09.2011р. "Про затвердження висновку про вартість майна";

- зобов'язати відповідачів укласти з позивачем договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації (група А) - нежитлової будівлі літ. "А-7" загальною площею 1955,1 кв. м., що знаходиться на балансі Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, за адресою: 61052, м. Харків, вул. Енгельса, 9 за справедливою ціною, яка визначена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним наказом відповідача-2 була затверджена оцінка об'єкта малої приватизації - нежитлового будинку загальною площею 1 955,1 кв. м. по вул. Енгельса, 9 в м. Харкові. Вказана оцінка була складена з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а вказана в ній ринкова ціна об'єкта малої приватизації є значно завищеною (завищеною в 6 разів). З урахуванням викладеного, позивач просив зобов'язати відповідачів укласти з ним договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна за іншою ціною ніж та, яка встановлена в наказі відповідача-2 №1618-П від 30.09.2011р. "Про затвердження висновку про вартість майна".

В процесі судового розгляду позивач змінював предмет позову і згідно із заявою від 15.04.2013р. позивач просив суд визнати повністю недійсним наказ відповідача-2 №1618-П від 30.09.2011р. та вважати укладеним договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації у запропонованій позивачем редакції. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач-1 проти позову заперечував, наголошуючи на безпідставності позовних вимог. На думку відповідача-1, висновок про вартість майна, затверджений 30.09.2011р. оспорюваним наказом відповідача-2, є недійсним, у зв'язку із закінченням строку його дії. До того ж, чинним законодавством України не передбачено можливості укладення договору купівлі-продажу за справедливою ціною.

Відповідач-2 також заперечував проти позову, наголошуючи на відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено незаконності дій відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2011р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів було залучено Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (далі - третя особа).

Третя особа заперечувала проти позову, наголошуючи на тому, що позивач є неналежним орендарем спірного об'єкта нерухомого майна, який перебуває на обліку, як пам'ятка архітектури місцевого значення. За твердженням третьої особи, позивач не використовує будівлю, розташовану у м. Харкові по вул. Енгельса, 9 протягом тривалого часу, що призвело до погіршення її технічного стану, у зв'язку з чим третя особа не погоджує питання приватизації позивачем вказаної будівлі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №48/537 у задоволенні позовних вимог до відповідача-1 було відмовлено. Позовні вимоги до відповідача-2 задоволено повністю. Визнано повністю недійсним наказ відповідача-2 "Про затвердження висновку про вартість майна" №1618-П від 30.09.2011р. Вирішено вважати укладеним між відповідачем-2 та позивачем договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації (група А) - нежитлової будівлі літ. "А-7" загальною площею 1955,1 кв. м., що знаходиться на балансі Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, за адресою: 61052, м. Харків, вул. Енгельса, 9 на запропонованих позивачем умовах. Присуджено до стягнення з відповідача-2 на користь позивача 1 882,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №48/537 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Прокуратура міста Києва (далі - прокуратура) також звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №48/537 в частині задоволення позову, а в іншій частині залишити рішення без змін.

Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а висновки, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, відповідач-2 та прокуратура звертали увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- поза увагою місцевого господарського суду залишилась законодавчо визначена процедура визначення вартості (ціни) майна, яке підлягає приватизації;

- висновок судової будівельно-технічної експертизи №4461/12-42 від 22.11.2012р. не може бути належним доказом у даній справі в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України;

- судом було безпідставно прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову, оскільки вказаною заявою позивач змінив як предмет, так і підстави позову;

- справа розглянута місцевим господарським судом з порушенням встановлених правил підсудності.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р. апеляційні скарги було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.09.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І.

30.09.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому він зазначав про необґрунтованість та непідтвердженість належними доказами доводів апеляційних скарг, просив суд відмовити в задоволенні скарг.

30.09.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких вона підтримала апеляційні скарги та просила суд їх задовольнити.

В судове засідання 30.09.2013р. з'явилися представники сторін та прокуратури. Представник третьої особи не з'явився, про поважність причин нез'явлення не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 11.11.2013р.

18.10.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по справі.

В судове засідання 11.11.2013р. з'явилися представники сторін та прокуратури. Представник третьої особи не з'явився, про поважність причин нез'явлення не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2013р. подав клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги у відповідності до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013р., на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 09.12.2013р.

22.11.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 09.12.2013р. представники відповідачів підтримали апеляційні скарги з викладених у них підстав, просили суд скарги задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №48/537 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 09.12.2013р. представник прокуратури повністю підтримав апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва, а апеляційну скаргу відповідача-2 підтримав в частині вимог щодо скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №48/537 про задоволення позову, просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №48/537 в частині задоволення позову, а в іншій частині залишити рішення без змін.

В судовому засіданні 09.12.2013р. представник позивача заперечував проти апеляційних скарг з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційні скарги, просив суд залишити скарги без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник третьої особи в судове засідання 09.12.2013р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яки заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін, прокуратури та третьої особи в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін, прокуратури та третьої особи про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність повноважного представника третьої особи.

В судовому засіданні 09.12.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 16.12.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Іоннікової І.А.

В судовому засіданні 16.12.2013р. представники відповідачів та прокуратури підтримали пояснення, надані у попередніх судових засіданнях, просили суд апеляційні скарги задовольнити.

В судовому засіданні 16.12.2013р. представник позивача також підтримав раніше надані пояснення, просив суд залишити скарги без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання 16.12.2013р. не з'явився.

В судовому засіданні 16.12.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

05.05.1997р. між позивачем та третьою особою було укладено охоронно-орендний договір №81, за умовами якого третя особа передала, а позивач прийняв в орендне користування будинок пам'ятку "Мануфактура" загальною площею 1964,00 кв. м., розташований за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 9.

01.07.1997р. між позивачем, як замовником, та Закритим акціонерним товариством "Харківреставрація", як виконавцем, було укладено договір підряду на виконання робіт по реставрації фасаду та покрівлі будинку.

На виконання умов вказаного договору підряду у серпні 1997 року та лютому 1998 року було проведено ремонтно-реставраційні роботи по фасаду будинку по вул. Енгельса, 9 на загальну суму 83 332,28 грн. (19 969,23 грн. у серпні 1997р., 63 363,05 грн. - у лютому 1998р.). Окрім того, в лютому 1998 року було проведено ремонтно-реставраційні роботи по покрівлі названого будинку на суму 12 452,43 грн. Загальна вартість виконаних робіт склала 95 784,71 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2010р. у справі №11/227 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" до Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про визнання недійсним результату конкурсу та спонукання до вчинення дій, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2010р., позовні вимоги було задоволено повністю, зобов'язано Фонд державного майна України включити нежилий будинок по вул. Енгельса, 9 в м. Харкові, загальною площею 1964,00 кв.м., до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю "Аеліта", визнано недійсним рішення (результат конкурсу) конкурсної комісії по проведенню конкурсу з визначення переможця на право оренди державного майна від 08.12.2008р., оформлене протоколом №2 та затверджене 08.12.2008р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області.

Наказом відповідача-1 №942 від 07.07.2010р. було включено до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу позивачем, нежилий будинок загальною площею 1964,00 кв. м., розташований за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 9 (том справи - 2, аркуш справи - 55).

Згідно з наказом відповідача-2 №1107-П від 20.07.2011р. (із змінами та доповненнями) об'єкт малої приватизації (група А) - нежилий будинок загальною площею 1955,1 кв.м, що знаходиться на балансі Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації та розташований за адресою: 61052, м. Харків, вул. Енгельса, 9, підлягав приватизації шляхом викупу позивачем (том справи - 2, аркуш справи - 56).

На виконання наказу відповідача-2 №1107-П від 20.07.2011р. суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "САБО" було здійснено оцінку нежилого будинку загальною площею 1955,1 кв. м., розташованого за адресою: 61052, м. Харків, вул. Енгельса, 9, про що складено звіт про оцінку майна від 31.07.2011р.

Відповідно до вказаного звіту ринкова вартість об'єкта оцінки станом на 31.07.2011р. становить 11 136 720,00 грн. (з ПДВ) (том справи - 2, аркуші справи - 28-41).

12.08.2011р. між позивачем, як набувачем, та третьою особою, як органом охорони, було укладено попередній договір про укладення в майбутньому охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини (її частину) №131 (том справи - 1, аркуші справи - 53-58), за умовами якого (п.п.1.1) набувач зобов'язується не пізніше ніж через місяць з моменту набуття в установленому порядку права власності на нежитлову будівлю - пам'ятку архітектури місцевого значення загальною площею 1955,1 кв. м., прийняту на облік рішенням Харківського облвиконкому від 30.04.1980р. №334, охоронний №367, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 9 (далі - пам'ятка), укласти з органом охорони охоронний договір на пам'ятку на умовах і в порядку, встановлених Порядком укладення договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1768, та цим договором, який міститиме істотні умови, наведені в п.п.1.1.1-1.1.6 договору.

Наказом відповідача-2 №1618-П від 30.09.2011р. (том справи - 2, аркуш справи - 104) було затверджено висновок про вартість майна - об'єкта малої приватизації (група А) - нежитлового будинку загальною площею 1955,1 кв. м., що знаходиться на балансі третьої особи, розташовано за адресою: 61052, м. Харків, вул. Енгельса, 9, та приватизується шляхом викупу позивачем.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що 13.10.2011р. відповідач-2 звернувся до нього з пропозицією підписати проект договору купівлі-продажу вищезгаданого об'єкта малої приватизації (том справи - 1, аркуш справи - 19). Однак, на думку позивача, оцінка спірного нерухомого майна була проведена з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема, Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", оскільки ціна об'єкту нерухомого майна є значно завищеною.

Листом №1 від 25.02.2013р. (том справи - 2, аркуш справи - 127) позивач направив відповідачу-2 свій проект договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації але у встановлений ч.3 ст. 181 Господарського кодексу України строк відповідач-2 відповіді щодо укладення вказаного договору не надав.

Позивач просив суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) визнати недійсним наказ відповідача-2 №1618-П від 30.09.2011р. та вважати укладеним договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації у запропонованій позивачем редакції.

Місцевий господарський суд відмовив в позові до відповідача-1. Натомість позовні вимоги про визнання недійсним наказу відповідача-2 №1618-П від 30.09.2011р. та визнання укладеним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації у запропонованій позивачем редакції суд задовольнив, визнавши вказані вимоги нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими. При цьому суд зазначав наступне:

- спірне нерухоме майно - нежилий будинок по вул. Енгельса, 9 в м. Харкові, перебуває на державному обліку, як пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний №367 Списку пам'яток, затвердженого рішенням Харківського обласного виконавчого комітету №334 від 30.04.1980р.).

- було проведено всі необхідні дії, визначені в ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", з підготовки спірного об'єкту для приватизації, про що свідчать акт результатів інвентаризації об'єкта малої приватизації, затверджений начальником Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації 12.08.2011р., а також зведений акт інвентаризації майна, затверджений 15.08.2011р. начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області;

- позивачем належним чином виконано умови ч.3 ст. 19 Закону України "Про охорону культурної спадщини", згідно з якою пам'ятка може бути приватизована лише за умови укладення майбутнім власником з відповідним органом охорони культурної спадщини попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам'ятку (її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам'ятки, робіт, які майбутній власник зобов'язується провести на пам'ятці з метою утримання її в належному стані;

- протягом 1997-1998 років позивачем були проведені ремонтно-реставраційні роботи спірного нерухомого майна на загальну суму 95 784,71 грн., що в розумінні положень цивільного законодавства України є невід'ємними поліпшеннями спірного нерухомого майна;

- під час визначення вартості спірного об'єкту та складення звіту про оцінку майна від 31.07.2011р., експертною установою не було враховано ринкову вартість невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна, що й зумовило відмову позивача від підписання з відповідачем-2 договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації (група А) - нежитлового будинку загальною площею 1955,1 кв. м., що знаходиться на балансі третьої особи та розташований за адресою: 61052, м. Харків, вул. Енгельса, 9, в редакції, запропонованій відповідачем-2;

- судом було призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, згідно з висновком якої №4461/12-42 від 22.11.2012р. ринкова вартість спірного об'єкту нерухомого майна становить 6 593 017,00 грн. з ПДВ (том справи - 2, аркуші справи - 7-26);

- ринкова вартість об'єкту нерухомості, встановлена у звіті про оцінку майна від 31.07.2011р., на який посилались відповідачі, є значно завищеною, у зв'язку з чим позовна вимога про визнання недійсним наказу відповідача-2 №1618-П від 30.09.2011р. є обґрунтованою;

- оскільки укладення договору купівлі-продажу об'єкту приватизації є обов'язковим для сторін на підставі закону, враховуючи наявність рішення уповноваженого органу на приватизацію та проведення всіх передбачених приписами Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" підготовчих дій, а також відмову відповідача-2 від укладення такого договору, суд задовольнив позовну вимогу про визнання договору укладеним між позивачем і відповідачем-2 в запропонованій позивачем редакції.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України (ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна").

Згідно зі ст. ст. 7, 9, 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу. Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців. За рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснюється його оцінка в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Акт інвентаризації затверджується керівником та головним бухгалтером підприємства, акт оцінки вартості об'єкта приватизації - керівником органу приватизації. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність" у разі приватизації державного майна, передбачено обов'язкове здійснення оцінки майна, яка полягає у визначенні вартості майна за процедурою, передбаченою нормативно-правовим актоми, визначеним статтею 9 цього Закону.

Порядок проведення оцінки майна, у тому числі в процесі приватизації, врегульовано Методикою оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. за №1891 (надалі - "Методика"), відповідно до якої проводиться оцінка об'єктів у матеріальній формі (крім земельних ділянок), об'єктів у нематеріальній формі та цілісних майнових комплексів. Визначення вартості окремого індивідуально визначеного майна, що підлягає приватизації, має здійснюватися на підставі інвентаризації об'єкта, яку проводить балансоутримувач, зі складанням і поданням органу приватизації на затвердження зведеного акта та передавального балансу за результатами інвентаризації майна на дату оцінки - останню дату місяця. У випадку приватизації (корпоратизації) для проведення незалежної оцінки майна державними органами приватизації визначаються суб'єкти господарювання - суб'єкти оціночної діяльності. Державні органи приватизації затверджують оцінку майна у випадках приватизації; погоджують висновки про вартість майна, що належить державі та іншим засновникам, у випадках внесення державного майна до статутних капіталів господарських товариств (визначення вартості внесків), а також у випадках відчуження державного майна (за винятком випадків примусового відчуження майна відповідно до законодавства), застави майна відкритих акціонерних товариств з державною часткою у статутному капіталі в порядку, визначеному законодавством (п.п.1, 15, 19 Методики).

Як уже зазначалось вище, наказом відповідача-1 №942 від 07.07.2010р. спірний об'єкт нерухомого майна було включено до Переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягає приватизації шляхом викупу позивачем.

Рішення про приватизацію зазначеного об'єкта прийнято наказом відповідача-2 №1107-П від 20.07.2011р. Цим же наказом було передбачено визначення вартості об'єкту приватизації шляхом проведення незалежної оцінки з урахуванням результатів інвентаризації майна станом на 31.07.2011р.

Незалежна оцінка спірного нерухомого майна проводилась суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "САБО-Консалтинг", на підставі договору, укладеного з відповідачем-2.

За результатами незалежної оцінки Товариством з обмеженою відповідальністю „САБО-Консалтинг" було визначено ринкову вартість об'єкта малої приватизації групи А - нежитлової будівлі літ. "А-7" загальної площею 1 955,1 кв. м., розташованого по вул. Енгельса, 9 у м. Харкові, яка станом на 31.07.2011р. становила 9 280 600, 00 грн. (без ПДВ).

Висновок про вартість вказаного майна було затверджено наказом відповідача-2 №1618-П від 30.09.2011р., дійсність якого оскаржується позивачем у даній справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

В процесі перегляду справи колегією суддів було встановлено, що відповідач-2, видаючи оспорюваний наказ №1618-П від 30.09.2011р., діяв у відповідності до вимог законодавства та у межах наданих йому повноважень. Доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

При цьому колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про те, що висновок судової будівельно-технічної експертизи №4461/12-42 від 22.11.2012р. є належним доказом розміру ринкової вартості спірного об'єкту нерухомого майна.

Насамперед необхідно зазначити, що відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 43 названого Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи вбачається, що спір у даній справі безпосередньо стосується досягнення сторонами згоди щодо ціни (вартості) об'єкту нерухомого майна.

Як вірно вказано в апеляційних скаргах, відповідно до третього абзацу п.23 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003р. дія висновку про вартість майна (у тому числі пакета акцій відкритого акціонерного товариства) продовжується наказом відповідного органу, який його затвердив, на строк, що не перевищує одного року від дати затвердження.

Як уже зазначалось вище, звіт Товариства з обмеженою відповідальністю „САБО-Консалтинг" про оцінку майна від 31.07.2011р. було затверджено наказом відповідача-2 №1618-П від 30.09.2011р., а тому вказана оцінка майна була дійсна лише до 30.09.2012р. Натомість визначення ринкової вартості спірного об'єкту нерухомого майна Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз здійснювалось станом на 24.10.2012р., тобто поза межами строку дії, встановленого п.23 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003р. Тобто, Товариством з обмеженою відповідальністю „САБО-Консалтинг" та судовими експертами оцінка вартості спірного об'єкту нерухомого майна здійснювалась за різні періоди, що не було враховано місцевим господарським судом під час розгляду даної справи.

Окрім того, системний аналіз чинного законодавства у сфері відносин приватизації свідчить про те, що суд не вправі переймати на себе функції, віднесені до компетенції органів приватизації, за відсутності передбачених законодавством підстав для зобов'язання власника у судовому порядку відчужувати майно поза визначеною процедурою врегулювання договірної ціни.

Здійснення позивачем альтернативної незалежної оцінки об'єкта приватизації, у тому числі за висновком призначеної судом експертизи, не передбачено чинним законодавством та не має жодних правових наслідків. В даному випадку ціну об'єкту приватизації, визначену у висновку судової експертизи, не можна вважати узгодженою в порядку, встановленому положеннями законодавства про приватизацію (аналогічна правова позиція наведена в постановах Вищого господарського суду України від 18.06.2009р. у справі №14/337-ПН-08 та від 28.12.2010р. у справі №9/71).

Посилання місцевого господарського суду на те, що оспорюваним позивачем наказом відповідача-2 було затверджено висновок, яким не враховано ринкову вартість невід'ємних поліпшень, здійснених позивачем, як орендарем майна не можуть бути прийняті до уваги, з наступних підстав.

Передусім необхідно зазначити, що спірний об'єкт приватизації перебуває на державному обліку, як пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний №367 списку пам'яток, затвердженого рішенням Харківського обласного виконавчого комітету №3334 від 30.04.1980р.). Про вказані обставини зазначав і місцевий господарський суд у своєму рішенні (абзац 2 на 5-й сторінці судового рішення - том справи - 3, аркуш справи - 35).

Однак, поза увагою суду залишилось те, що при складанні висновку судової будівельно-технічної експертизи №4461/12-42 від 22.11.2012р. експертом не було враховано положення Методики грошової оцінки пам'яток, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1447 від 26.09.2002р., згідно з п.3 якої дія вказаної Методики поширюється на випадки проведення суб'єктами оціночної діяльності грошової оцінки пам'яток та щойно виявлених об'єктів культурної спадщини до вирішення питання про занесення їх до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, у тому числі при їх відчуженні.

До того ж, як уже зазначалося вище, законодавством про приватизацію чітко визначено порядок підготовки та продажу об'єктів приватизації, згідно з яким об'єкт приватизації може бути відчужено з урахуванням висновку про оцінку майна, складеного та затвердженого в рамках приватизаційної процедури, яка проводиться відповідним державним органом.

Жодним законодавчим актом не передбачено можливість укладати договір купівлі-продажу державного майна за ціною, визначеною поза приватизаційною процедурою.

Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне. В позовній заяві позивачем було пред'явлено вимогу про зобов'язання відповідача-2 укласти з ним договір. Однак потім позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, в якій він просив суд вважати укладеним договір між відповідачем-2 та позивачем в запропонованій позивачем редакції.

Судом встановлено, що 25.02.2013р., тобто вже після порушення провадження у справі №48/537, на адресу відповідача-2 було направлено проект договору купівлі-продажу, в редакції позивача. Відповідач-2 не погодив вищезгаданий проект договору.

Прийнявши до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову (відносно визнання договору укладеним), поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, що вказаною заявою позивач змінив як предмет, так і підстави позову, оскільки позивач визначив нову підставу позову, а саме: неузгодження відповідачем-2 надісланого йому проекту договору купівлі-продажу в порядку, визначеному ст. 181 Господарського кодексу України. Причому, як вірно зазначають у своїх скаргах прокуратура та відповідач-2, підстави для пред'явлення позову щодо невиконанням відповідачем-2 вимог ст. 181 Господарського кодексу України виникли вже після порушення Господарським судом міста Києва провадження у справі №48/537 та відрізняються від тих підстав, які наводились у позовній заяві.

Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення, розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову (аналогічна правова позиція наведена в п.3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності заявлених ним вимог, натомість доводи апеляційних скарг повністю підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають суттєве значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №48/537 - скасуванню в частині задоволення позовних вимог з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Враховуючи відмову в позові, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду покладаються на позивача.

Оскільки апеляційні скарги задоволені, витрати по сплаті судового збору за подання скарг покладаються на позивача.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.11 ч.1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді. Тобто, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №48/537 прокуратурою судові витрати понесені не були. Однак відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Отже, з позивача на користь відповідача-2 підлягає стягненню 1 147,00 грн. судового збору, сплаченого відповідачем-2 при поданні апеляційної скарги, та 1 147,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги прокуратурою.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області та заступника прокурора міста Києва задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. у справі №48/537 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: „В позові відмовити повністю".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 1 147,00 грн. (одну тисячу сто сорок сім гривень 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" в дохід Державного бюджету України 1 147,00 грн. (одну тисячу сто сорок сім гривень 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги заступником прокурора міста Києва.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

6. Матеріали справи №48/537 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

І.А. Іоннікова

Дата ухвалення рішення16.12.2013
Оприлюднено20.12.2013

Судовий реєстр по справі —48/537

Ухвала від 09.09.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Босий В.П.

Ухвала від 02.09.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Босий В.П.

Постанова від 04.02.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Остапенко М.І.

Ухвала від 22.12.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Остапенко М.І.

Ухвала від 29.05.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Картере В.І.

Постанова від 16.12.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Зубець Л.П.

Ухвала від 14.08.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Зубець Л.П.

Ухвала від 14.08.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Зубець Л.П.

Ухвала від 14.08.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Зубець Л.П.

Рішення від 19.06.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Босий В.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні