Постанова

від 18.12.2013 по справі 901/2308/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 901/2308/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Видашенко Т.С.,

Балюкової К.Г.,

за участю представників сторін:

позивача: Мартьянов Ю.А., довіреність № 18 від 07 липня 2012 року (фермерське господарство "Горнийагроінвест");

відповідача: Хоменко В.М., довіреність № б/н від 20 липня 2013 року (селянське (фермерське) господарство "Арія-Н")

третьої особи: не з'явився (фізична особа-підприємець Силюк Вадим Володимирович)

розглянувши апеляційну скаргу фермерського господарства "Горнийагроінвест" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 26 вересня 2013 року у справі № 901/2308/13

за позовом фермерського господарства "Горнийагроінвест" (вул. Леніна, 3, с. Тернівка, Балаклавський р-н, м. Севастополь, 99716)

до селянського (фермерського) господарства "Арія-Н" (вул. Виноградна, 25, с. Восход, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97020)

третя особа - фізична особа-підприємець Силюк Вадим Володимирович (вул. Большевіська, 54, кв.27, м. Севастополь, 99004)

про стягнення 108933,36 грн.

ВСТАНОВИВ :

15 липня 2013 року фермерського господарства "Горнийагроінвест" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до селянського (фермерського) господарства "Арія-Н" про стягнення 108933,36 грн., з яких: 36153,86 грн. - грошові кошти сплачені за товар з урахуванням процентів та втрат від інфляції; 3356,98 грн. - штрафу за невиконання зобов'язань за договором; 30627,01 грн. - витрати з висадки виноградників та проведення обстеження винограднику; 4931,51грн. - відшкодування упущеної вигоди; 33864,00 грн. - відшкодування моральної шкоди (а.с. 2-9, т. 1).

Позовні вимоги мотивовані порушенням селянським (фермерським) господарством "Арія-Н" умов договору поставки саджанців винограду № 21 від 27 липня 2012 року, а саме, поставка товару неналежної якості.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2013 року у справі № 901/2308/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 23-29, т. 3).

Рішення мотивовано тим, що позивач, який мав прийняти товар і пересвідчитись у його якості та відповідності іншим умовам, визначеним договором, і мав таку можливість, зокрема, візуально оглянувши саджанці винограду, прийняв його без зауважень щодо якості та кількості, як вбачається з накладної, що свідчить про те, що товар - саджанці винограду у момент його передачі відповідали встановленій умовами договору якості.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, фермерське господарство "Горнийагроінвест" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції, під час розгляду даної справи, не у повному обсязі дослідженні обставини, які мають значення для розгляду справи. Так, заявник апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивач, приймаючи товар, міг і повинен був оглянути стан коренів саджанців та візуально визначити їх відповідність встановленим вимогам по зовнішньому вигляду, у тому числі по кольору на їх зрізі. Проте, з даним висновком позивач не погоджується, оскільки вважає, що ним були застосовані всі передбачені ДСТУ заходи по бракуванню поставлених саджанців, у тому числі товару, при їх звичайному прийманні, які не були та не могли бути виявленні скриті недоліки товару у вигляді підсушування його кореневої системи.

Крім того, заявник апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що відповідно до частини другої статті 675 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк), та відзначив, що ані договором, ані законом відповідного строку для даного виду товару не встановлено. Однак, позивач не погоджується з даним висновком суду та посилаючись на норми статей 193, 269 Господарського кодексу України та статті 675, 677 Цивільного кодексу України зазначає, що строк, протягом якого продавець гарантує якість товару, встановлено діючим законодавством. Позивачем у порядку, який передбачений чинним законодавством, був складений акт про скриті недоліки товару та в установлений законодавством строк був пред'явлений позов до постачальника саджанців.

Також, заявник апеляційної скарги вважає, що застосована судом першої інстанції частина перша статті 679 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, та виключенням їм частини другої статті 679 Цивільного кодексу України є неправомірним.

Більш детально доводи викладені у апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів: головуючий суддя: Плут В.М., судді: Балюкова К.Г., Видашенко Т.С.) від 13 листопада 2013 року у справі № 901/2308/13 відновлено фермерському господарству "Горнийагроінвест" строк на подання апеляційної скарги та її прийнято до провадження.

21 листопада 2013 року від селянського (фермерського) господарства "Арія-Н" надійшов відзив на апеляційну, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні, яке призначено на 18 грудня 2013 року, представник фермерського господарства "Горнийагроінвест" підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник селянського (фермерського) господарства "Арія-Н" заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Фізична особа-підприємець Силюк Вадим Володимирович явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26 грудня 2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа, може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

27 липня 2012 року між селянським (фермерським) господарством "Арія-Н" (Постачальник) та фермерським господарством "Горнийагроінвест" (Покупець) укладено договір поставки саджанців винограду (далі - Договір) (а.с.32, т. 1).

Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов'язується передати Покупцю саджанці винограду на подвое Кобер 5ББ, а Покупець - прийняти та оплатити відповідний товар у порядку та на умовах відповідного договору (пункт 1.1 Договору).

Асортимент саджанців, які за умовами договору підлягають передачі, визначено у додатку №1 до Договору, а саме, їх кількість складає 21920 шт. ціна 1 шт. визначена сторонами у розмірі 8 грн. з ПДВ, а загальна сума договору складає - 175360, 00 грн. з ПДВ (пункти 2.1, 2.2 Договору).

Умовами Договору визначні вимоги щодо якості товару. Так, пунктом 4.1 Договору встановлено, що якість саджанців прищеплених виноградних має відповідати ДСТУ 4390:2005 ДОСТ 12.2.003, ДОСТ 12.3.002. При цьому, як вказано у пункті 4.2 Договору, приймання товарів за кількістю та якістю має здійснюватись представниками сторін згідно домовленості.

Згідно із пунктом 7.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань за відповідним договором.

Додатковою угодою від 18 грудня 2012 року до Договору, сторонами змінено загальну кількість саджанців, а саме, їх зменшено до 15299 шт., які підлягають передачі за таким договором, а також змінено загальну суму договору шляхом її встановлення у розмірі 122392,00 грн. з ПДВ. Крім того, цією ж додатковою угодою визначено поетапний порядок оплати. Строк поставки саджанців встановлено до 01 березня 2013 року(а.с.34, т. 1).

Відповідно до додатку № 1 до Договору, на умовах відповідного договору сторонами передбачалась, зокрема, поставка саджанців винограду сорту Бастардо Магарач у кількості 4233шт, на загальну суму 33864грн. (а.с.33, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем на виконання умов Договору було перераховано:

- 30 липня 2012 року - 52608,00 грн.;

- 19 грудня 2012 року - 50000,00 грн.;

- 04 березня 2013 року - 19784,00 грн. (а.с.39-42, т. 1).

Згідно із накладною № 12 від 05 березня 2013 року відповідачем на виконання умов вищезазначеного договору передані позивачу саджанці винограду на загальну суму 122392,00грн., у т.ч. 4233 шт. саджанців винограду Бастардо Марагачевський (а.с.37, т. 1).

Саджанці прийнято позивачем в особі його повноважного представника, який діяв від імені фермерського господарства "Горнийагроінвест" без довіреності - головою господарства Серковим А.А. При цьому, у відповідній накладній зазначено, що претензій за якістю та кількістю не має.

На відповідні саджанці 05 березня 2013 року видано сортове свідоцтво № 9, у якому зазначено, що садивний матеріал відповідає категорії та товарної якості згідно стандартів ДОСТ ДСТУ 4390:2005 та сертифікат якості на садивний матеріал винограду (а.с.101-102, т. 1).

20 травня 2013 року за участю голови фермерського господарства "Горнийагроінвест" та суб'єктом підприємницької-діяльності Силюка В.В. проведено перевірку сходження саджанців винограду після їх висадки у березні 2013 року на винограднику фермерського господарства "Горнийагроінвест", розташованого на території Тернавської сільської ради біля села Родне, за результатами якої складено акт.

Відповідно до вказаного акту, перед висадженням весною 2013 року з 4233 шт. саджанців сорту Бастардо Магарач відбраковано 141 шт. та висаджено 4092 шт., з яких зійшло лише 25 шт., що складає 0,6% (а.с.43, т. 1).

Зважаючи на встановлені обставини, фермерське господарство "Горнийагроінвест" телефонограмою, отримання якої відповідачем при розгляді спору не заперечувалось, повідомлено про низьке сходження поставлених саджанців та запропоновано відповідачу повідомити про направлення його представника для участі у складанні акту про скриті недоліки товару (а.с.44, т. 1).

28 травня 2013 року фермерським господарством "Горнийагроінвест" складено акт про скриті недоліки товару, у якому зазначено про те, що недоліки товару, який прийнятий господарством відповідно до ДСТУ 4390:2995 шляхом візуального огляду та дослідження супроводжувальної та бухгалтерської документації, не могли бути виявлені під час прийняття і пов'язані з висушуванням кореневої системи саджанців, що стало наслідком порушення норм його зберігання на складі відповідача. Відповідний акт від імені відповідача не підписаний; має відмітку про те, що представник селянського (фермерського) господарства "Арія-Н" відмовилась від підпису (а.с.45, т. 1).

При цьому, відповідачем, за участю залучених до обстеження осіб, також складено акт відповідно до якого виявлено: відсутність плантажної оранки, на ділянці висаджених саджанців; головка саджанців у більшості висаджених саджанців знаходилась набагато вище від рівня ґрунту (повністю разокученні саджанці); раннє разокучування саджанців призвело до їх висушування високими весняними температурами. Відповідний акт також містить відмітку, про те, що представник позивача від підпису відмовився (а.с.103-111, т. 1).

За результатами дослідження якості саджанців сорту Бастардо Магараческий на подвое Кобер 5ББ, який проведено Національним інститутом винограду і вина "Магарач", зазначено, що приживаність саджанців після посадки має низький процент, оскільки коренева система їх висушена і не відповідає вимогам ДСТУ; наслідком відповідного може бути невідповідність умов зберігання саджанців після викопування їх зі шкілки. При цьому, у відповідному висновку зазначено, що перед посадкою необхідно було провести жорстку браковку, оскільки такі саджанці не були придатні для висаджування (а.с.47-49, т. 1).

Проте, у відповідному висновку не вказано, що досліджувались саджанці, поставлені позивачу саме відповідачем. Однак, інші зібрані у справі письмові докази, свідчать про те, що спеціалістами досліджувались саме саджанці фермерського господарства "Горнийагроінвест".

Так, між фермерським господарством "Горнийагроінвест" та Національним інститутом винограду і вина "Магарач" укладено договір №86/13 від 11 червня 2013 року, за умовами якого позивач доручає та оплачує, а відповідний інститут приймає на себе зобов'язання виконати обстеження саджанців винограду в посадках та якості виконаних агротехнічних робіт на ділянці винограднику фермерського господарства "Горнийгроінвест" в 2013 році та передати наукове мотивування (висновок) за результатами такого обстеження (а.с.159, т. 1).

За результатами виконання зобов'язань інституту за цим договором складено акт приймання-передачі від 12 червня 2013 року; квитанцією №3687894/13 від 12.06.2013 позивачем перераховано Національному інституту винограду і вина "Магарач" 3 500грн. за виконані роботи (а.с.50, 167, т.1).

Факт обстеження саме саджанців винограду, висаджених фермерським господарством "Горнийагроінвест", підтверджено в судовому засіданні суду першої інстанції особою, яка здійснювала дослідження - Бейбулатовим М.Р. При цьому, така особа підтвердила, що акт відбору проб - саджанців винограду не складався за участю представників сторін.

Також, під час розгляду даної справи встановлено, що агротехнічні роботи по висаджуванню саджанців винограду, у т.ч. сорту Бастардо Магарач на подвої Кобер 5ББ, поставленого відповідачем, здійснювались третьою особою - суб'єктом підприємницької-діяльності Силюком В.В. на підставі договору № 2 від 01 березня 2013 року (далі - Договір підряду) (а.с.200-201, т. 1).

При цьому, саджанці винограду, у т.ч. сорту Бастардо Магарач у кількості 4233 шт., які поставлені позивачу відповідачем, 05 березня 2013 року передані суб'єктом підприємницької-діяльності Силюк В.В. фермерському господарству "Горнийагроінвест" відповідно до акту №1 приймання-передачі саджанців для посадки (а.с.203, т. 1).

В підтвердження виконання зобов'язань за договором підряду складно акт приймання-передачі, відповідно до якого третьою особою здані, а позивачем прийняті роботи загальною вартістю 181022,67 грн., які оплачені позивачем частково - у загальній сумі 80000,00 грн., що підтверджується долученими до справи копіями видаткових касових ордерів та актом звірки (т.1 а.с.205-210).

За результатами висадження, відповідно до акту № 2 приймання довгострокових біологічних активів рослинництва (багаторічних насаджень) і передачі їх до експлуатації, на баланс позивачем прийняті 4092 шт. саджанців (141 шт. саджанці забраковані перед висадкою) (а.с.204, т.1).

Як зазначалось вище, предметом даного спору є відшкодування позивачу збитків у вигляді витрат та неотриманих доходів, застосування до відповідача відповідальності, встановленої умовами договору за порушення зобов'язань за договором, які полягають у поставці саджанців, які за якістю не відповідають встановленим умовам, а також моральної шкоди, заподіяної його діловій репутації.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із нормами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до норм статті 218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, а також сплати штрафних санкцій (частина друга статті 217 Господарського кодексу України), про що також заявлено у позові, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Підставою настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої статтею 224 Господарського кодексу України, у вигляді відшкодування збитків є правопорушення, що включає в себе певні елементи, які утворюють його склад, що вбачається із змісту відповідної норми: протиправність поведінки; наявність збитків; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Таким чином, у даному випадку, як для застосування відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій, так і для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків в першу чергу необхідно встановити наявність факту порушення господарського зобов'язання.

Слід також, зазначити, що в частині другій статті 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Укладений між сторонами Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Такий договір, згідно ч.2 цієї норми укладається, зокрема, на розсуд сторін. При цьому, як визначено ч.6 цієї норми, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Частиною першою статті 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. При цьому, згідно ч.4 цієї норми, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Згідно із частиною 7 статті 269 Господарського кодексу України, у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 Господарського кодексу України, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Відповідно до ДСТУ 4390:2005 (далі - ДСТУ), яким за умовами договору (пункт 4.1) мають відповідати саджанці, які поставлялись за цим договором відповідачем, такий стандарт поширюється на садивний матеріал винограду: та чубуки, які використовуються для вирощування однорічних визрілих і тих, що вегетують, кореневласних і щеплених саджанців та кореневласні та щеплені саджанці. Згідно технічних вимог, садивний матеріал має відповідати вимогам, зазначених у пункті 5.1.1 ДСТУ, які встановлюють вимоги до кожної частини рослини, зокрема, відповідно до яких корені мають бути не пошкоджені, зрізи соковиті, біло-жовтого кольору.

Оскільки сторонами у договору не визначено певних правил приймання (зазначено, що приймання за якістю здійснюється за домовленістю представників сторін, доказів наявності якої не надано) мають застосовуватись загальні норми, які регулюють приймання, зокрема, визначені пункт 8 ДСТУ.

Як визначено відповідними технічними умовами, а саме, пунктом 8 ДСТУ, садивний матеріал винограду (чубуки, саджанці) приймають партіями. При цьому, партією вважають будь-яку кількість чубуків, саджанців однієї категорії, одного сорту, клону від одного виробника, оформлених одним документом.

Згідно із пунктом 8.5 ДСТУ, садивний матеріал винограду вибраковують та не приймають у таких випадках:

- невідповідність вимогам даного стандарту;

- ураження хворобами, зазначеними у додатку А;

- пошкодження низькими температурами;

- підсушування;

- відсутність документів про походження та категорію (сертифікату якості та сортового свідоцтва).

Відповідно до пункту 8.6 ДСТУ, кількість чубуків або саджанців, яка не відповідає технічним вимогам якості чи відсутня, до рахунку виконання договору не долучають, а результати аналізування якості садивного матеріалу винограду (чубуків і саджанців) оформлюють актом.

Крім того, ДСТУ визначають методи контролювання, до яких, зокрема, віднесено можливість відбирання проб (пункт 9.1), визначення стану коренів саджанців (пункт 9.8). Так, зокрема, визначення стану коренів саджанців, згідно пункту 9.8.1 ДСТУ, здійснюється візуально. При цьому, пункт 9.8.2 ДСТУ встановлено, що наявність некрозів і підсихання визначають на зрізах: живі корені мають біло-жовтуватий колір, а мертві -коричневий або чорний; вміст вологи визначають згідно з ДОСТ 27548.

Таким чином, з наведених технічних умов вбачається, що при прийманні садивного матеріалу за якістю мають здійснюватись його бракування у разі невідповідності вимогам якості, які сторони за взаємною згодою підпорядкували ДСТУ шляхом визначення цього у пункті 4.1 договору; приймання садивного матеріали мало здійснюватись у відповідності з вимогами ДСТУ, оскільки сторонами за взаємною згодою не визначено інших правил приймання. При цьому, із змісту норм ДСТУ вбачається, що позивач при прийманні мав також оглянути стан коренів саджанців і візуально визначити чи відповідають вони за зовнішнім виглядом, зокрема, кольором на зрізі встановленим вимогам.

Можливість визначення стану кореневої системи, а саме чи мають корені ознаки підсушування, при прийманні саджанців підтвердив на запитання суду суду першої інстанції у судовому засіданні 02 вересня 2013 року Бейбулатов М.Р. - спеціаліст Національного інституту винограду і вина "Магарач", за участю якого здійснювалось дослідження саджанців, за результатами якого надано висновок, який зазначив про необхідність здійснення жорсткого бракування саджанців.

Пунктом 11.1 ДСТУ визначено, що виробник гарантує відповідність садивного матеріалу винограду вимогам стандарту за умови дотримання вимог транспортування і зберігання. При цьому, гарантійними документами на садивний матеріал, як визначено у пункті11.2 ДСТУ є сертифікат якості ( на вихідний, базовий і сертифікований матеріал); сортове свідоцтво ( на стандартний), які видані позивачем.

Як визначено статтею 675 Цивільного кодексу України, яка застосовується судом відповідно до частини шостої статті 265 Господарського кодексу України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Отже, оскільки іншого моменту не зазначено у договорі, якість саджанців мала відповідати вимогам, встановленим ДСТУ 4390:2005 ДОСТ 12.2.003, ДОСТ 12.3.002 (як визначено пунктом 4 договору), в момент передачі саджанців відповідачу і з огляду на вищевказане відповідач мав пересвідчитись у цьому при прийнятті товару.

Як встановлено частиною другою статті 675 Цивільного кодексу України, договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Відповідного строку ані договором, ані законом для даного виду товару не встановлено, що виключає застосування частини другої статті 679 Цивільного кодексу України.

При цьому, згідно частиною першою статті 679 Цивільного кодексу України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Таким чином, нормами чинного законодавства на позивача як покупця за договором покладається обов'язок довести, що відповідні недоліки товару - висушування кореневої системи виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.

Між тим, у даному випадку, такі обставини позивачем не доведені, у тому числі висновком, наданим Національним інститутом винограду і вина "Магарач", який свідчить лише про те, що низька приживаність саджанців обумовлена висушуванням кореневої системи, причиною чого може бути невідповідність умов їх зберігання після викопування зі шкіл. Однак, у відповідному висновку не зазначено, у який саме момент після викопування це відбулось - до передачі позивачу відповідачем на виконання умов договору поставки чи після цього, зокрема, при зберіганні саджанців до висаджування або після висадження внаслідок недотримання (нездійснення або передчасного здійснення, здійснення з порушенням встановленої технології тощо) певного виду сільськогосподарських робіт.

При цьому, як свідчать матеріали справи позивач, який мав прийняти товар і пересвідчитись у його якості та відповідності іншим умовам, визначеним договором, і мав таку можливість, зокрема, візуально оглянувши саджанці винограду, прийняв його без зауважень щодо якості та кількості, як вбачається з накладної, що свідчить про те, що товар - саджанці винограду у момент його передачі відповідали встановленій умовами договору якості.

Також, відповідно до акту від 19 вересня 2013 року про обстеження виробничих приміщень селянського (фермерського) господарства "Арія-Н", затвердженим Управлінням агропромислового розвитку Красногвардійської райдержадміністрації, визначено що прищепний комплекс та камери зберігання господарства відповідають необхідним вимогам та нормам зберігання для зберігання саджанців винограду у щорічний період - осінь-весна (а.с.2-30, т. 3).

Апробації виноградної шкілки проведена Державною інспекцією сільського господарства в Автономній Республіці Крим, за результатами якої складено акт №1 від 19.07.2013 (а.с.4, т. 3).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стосовно доводів апеляційної скарги, слід зазначити наступне.

Так, апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції, під час розгляду даної справи, не у повному обсязі дослідженні обставини, які мають значення для розгляду справи.

Даний висновок є необґрунтованим та безпідставним, оскільки суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, у зв'язку з чим ним було прийняте законне та обґрунтоване рішення.

Також, заявник апеляційної скарги вважає, що застосована судом першої інстанції частина перша статті 679 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, та виключенням їм частини другої статті 679 Цивільного кодексу України є неправомірним.

Проте, вказаний довід є хибним, оскільки як правильно зазначив суд першої інстанції відповідного строку ані договором, ані законом для даного виду товару не встановлено, що виключає застосування частини другої статті 679 Цивільного кодексу України.

Апеляційна скарга також мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права. Судова колегія, надавши аналіз даним доводам, дійшла висновку про те, що заявник апеляційної скарги тлумачить норми чинного законодавства України на свою користь, тобто, викладає свою особливу думку, яка не має під собою не тільки юридичного підґрунтя , а в більшості є припущенням.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга фермерського господарства "Горнийагроінвест" не підлягає задоволенню як необґрунтована, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2013 року у справі № 901/2308/13 не підлягає скасуванню, оскільки є законним.

Керуючись статтями 22, 101, 103 (пункт 1 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фермерського господарства "Горнийагроінвест" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2013 року у справі № 901/2308/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді Т.С. Видашенко К.Г. Балюкова

Розсилка:

1. Фермерське господарство "Горнийагроінвест" (вул. Леніна, 3,Тернівка,Севастополь,99716)

2. Селянське (фермерське) господарство "Арія-Н" (вул. Виноградна, 25,Восход,Красногвардійський район, Автономна Республіка Кр,97020)

3. Фізична особа-підприємець Силюк Вадим Володимирович (вул. Большевіська, 54, кв.27,Севастополь,99004)

4. господарський суд Автономної Республіки Крим