Рішення

від 17.12.2013 по справі 27/288-30/548-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/288-30/548-2012 17.12.13

За позовом Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд»

Про зобов'язання вчинити дії

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Трачук О.В. представник за довіреністю № 198 від 27.02.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд" (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача вивести димовентканали квартир з № 1 по № 32 житлового будинку № 5 на Бессарабській площі в м. Києві із зони вітрового підпору, шляхом заміни діючих проточних газових водонагрівачів на газові водонагрівачі з турбовикидом або встановлення у квартирах електробойлерів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.12. у справі № 27/288 позов Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України залишено без розгляду в зв'язку з неподанням позивачем витребуваних судом доказів та неявкою повноважного представника позивача в судове засідання без достатніх на те правових підстав.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.12. ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.12. у справі № 27/288 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-1/1173 від 13.12.12. було призначено повторний автоматичний розподіл справи. Відповідно до автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва, справу № 27/288 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.12. прийнято справу № 27/288 до свого провадження, присвоєно їй номер «№ 27/288-30/548-2012», та призначено справу до розгляду на 17.01.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, поданим ним клопотанням та з огляду на часткове невиконання позивачем вимог ухвали суду від 17.12.12., розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 05.02.13.

В судовому засіданні 05.02.13. представником відповідача подано письмові пояснення у справі.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 05.02.13. відповідно на підставі ст. 41 ГПК України призначено в даній справі судову інженерну будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Українському центру судових експертиз, та на підставі ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі № 27/288-30/548-2012 на час проведення судової інженерної будівельно-технічної експертизи.

10.06.13. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства надійшов лист УЦСЕ, з проханням надати для проведення дослідження додаткові документи згідно клопотання експерта. Крім того, експертна установа просить забезпечити виконання попередньої оплати експертизи.

Враховуючи те, що провадження у справі № 27/288-30/548-2012 зупинено, матеріали справи направлені до судово-експертної установи в проведення будь-яких процесуальних дій у справі, в т.ч. і витребування додаткових доказів є неможливим, суд звернувся до експертної установи з проханням повернути справу № 27/288-30/548-2012 для розгляду та вирішення по суті зазначених клопотань експерта.

20.06.13. матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.13. поновлено провадження у справі № 27/288-30/548-2012 та витребувано від сторін докази, витребувані експертом, розгляд справи призначено на 04.07.13.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, розгляд справи призначено на 23.07.13.

Оскільки представник позивача в судове засідання 23.07.13. не з'явився, проте, 19.07.13. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з перебуванням повноважного представника позивача у відпустці, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 13.08.13., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, розгляд справи призначено на 12.09.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.13. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 03.10.13.

02.10.13. від позивача через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.13. зупинено провадження у справі № 27/288-30/548-2012 на час проведення судової інженерної будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.13. у справі № 27/288-30/548-2012, та направлено матеріали справи № 27/288-30/548-2012 до Українського центру судових експертиз.

27.11.13. до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 27/288-30/548-2012 разом з повідомленням про те, що оскільки додаткові документи від сторін в повному обсязі не надійшли та оплата експертного дослідження не була здійснена зобов'язаною стороною, надати висновок судової будівельно-технічної експертизи не вбачається можливим.

Враховуючи те, що матеріали справи повернені Українським центром судових експертиз без виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 05.02.13. про призначення експертизи, суд на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України поновив провадження у справі № 27/288-30/548-2012 та призначив її до розгляду на 17.12.13., про що прийняв відповідну ухвалу від 29.11.13.

Представник позивача в судове засідання 17.12.13. не з'явився, проте 13.12.13. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з перебуванням повноважного представника заявника у відпустці, в якому вказав, що в разі відмови в задоволенні клопотання про відкладення просить суд позов задовольнити повністю та розгляд справи проводити без участі повноважного представника вимоги Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик".

Разом з тим, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що суд обмежений строками вирішення спору по суті, встановленими приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 17.12.13. представник відповідача проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 27/288-30/548-2012.

В судовому засіданні 17.12.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Пред'являючи позовні вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд" вивести димовентканали квартир з № 1 по № 32 житлового будинку № 5 на Бессарабській площі в м. Києві із зони вітрового підпору, шляхом заміни діючих проточних газових водонагрівачів на газові водонагрівачі з турбовикидом або встановлення у квартирах електробойлерів, позивач посилається на наступне.

За твердженням позивача неодноразовими комісійними обстеженнями встановлено, що в житловому будинку № 5 на Бессарабській площі в м. Києві внаслідок будівництва високоповерхового будинку відповідачем димові та вентиляційні канали опинились в зоні вітрового підпору, а технічна документація на заміну водонагрівачів в ФЕГГ № 2 ВАТ «Київгаз» не надавалась, що порушує «правила безпеки системи газопостачання України», ДБН 2.5-20-2001 «Газопостачання».

На підставі вказаного позивач звернувся з позовом про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з рішення № 47 від 12.06.07. Печерської районної умісті Києві ради, житловий будинок № 5 на Бессарабській площі в м. Києві закріплений на праві оперативного управління за позивачем.

Відповідно до п. 3.1 Статуту позивача, основною його метою є, зокрема, забезпечення утримання житлового господарства, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району місті Києва.

Згідно з п. 32 Статуту, крім іншого, предметом діяльності Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик» є технічне обслуговування будинків, будівель та інженерного обладнання будинків; здійснення контролю за технічним станом житлового і нежитлового фонду.

За змістом ст. 137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності, тобто, передбачені главою 29 Цивільного кодексу України права: витребувати майно з чужого незаконного володіння, усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, пред'явити позов про визнання права в разі його невизнання чи оспорювання, визнати незаконним правовий акт, що порушує право власності, відшкодувати шкоду, завдану зниженням цінності земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель у зв'язку із зниженням їх цінності.

Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до положень статті 1 зазначеного Закону України балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до пункту 3.29 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.97. № 254 (далі - Правила безпеки), після пуску газу система газопостачання передається власнику будинку.

Пунктом 1.4.3 Правил безпеки передбачено, що відповідальність за технічний стан і безпечну експлуатацію об'єктів, зокрема газопроводів та газового обладнання житлових і громадських будинків, побутових газових приладів і апаратів, димових і вентиляційних каналів, ущільнень вводів підземних інженерних комунікацій в будинки і будівлі, покладається на їх власників.

Відповідно до пункту 4.2.8 Правил безпеки технічне обслуговування і ремонт об'єктів і споруд систем газопостачання житлових і громадських будинків повинно здійснюватись спеціалізованими підприємствами газового господарства (далі - СПГГ) або газовими службами підприємств - власників цих об'єктів.

У пункті 4.5.6 Правил безпеки зазначено, що періодичність і порядок технічного обслуговування внутрішніх газопроводів і газового обладнання житлових і громадських будинків повинні виконуватися згідно з Положенням про технічне обслуговування внутрішніх систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення, затвердженим наказом ДАКХ Укргаз 30.07.97. № 35 за погодженням з Держнаглядохоронпраці (далі - Положення).

Відповідно до пункту 3.4 Положення технічне обслуговування газопроводів і газового обладнання житлових будинків та громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення в населених пунктах України здійснюється СПГГ згідно з договорами з власниками зазначених об'єктів.

Таким чином, планове технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання, у тому числі роботи з капітального ремонту газового обладнання, проводиться згідно з договорами, укладеними між власниками зазначених об'єктів та СПГГ.

Разом з тим, вимагаючи від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд" вивести димовентканали квартир з № 1 по № 32 житлового будинку № 5 на Бессарабській площі в м. Києві із зони вітрового підпору, шляхом заміни діючих проточних газових водонагрівачів на газові водонагрівачі з турбовикидом або встановлення у квартирах електробойлерів, позивач не навів та не довів, які саме з правомочностей, що складають зміст права оперативного управління позивача, порушуються діями відповідача та відновлюються за наслідками задоволення позову (аналогічну правову позицію висловлено в постанові Вищого господарського суду України від 16.04.13. у справі № 5011-53/9250-2012).

Як відзначалось судом, в обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивачем подано акти за 2009, 2011 роки.

При цьому, акти від 27.06.11. та 27.07.11. складені головним інженером та техніком Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" та Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», тобто без участі фахівців спеціалізованого підприємства газового господарства. Крім того, вказаними актами виключно встановлено факт того, що газоходи кв. 38, 51, 7, 13, 1-19, 22-26, 28 «не відповідають і підключення до них газових приладів заборонено», проте не вказано жодної причини такої невідповідності та її наслідки.

Отже, вказані акти не є належними доказами щодо предмету доказування в даній справі, оскільки не містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до акту за квітень-травень 2009 року, складеного за участі та за підписом представників ФЕГГ № 2 ВАТ «Київгаз», КП «Хрещатик», встановлено, що димові та вентиляційні канали квартир № 1-31 будинку за адресою: м. Київ, Бессарабська площа,5 опинились в зоні вітрового підпору та зазначено, що для встановлення можливості їх подальшої експлуатації необхідно здійснити технічну експертизу.

Тобто зверненню до суду з позовними вимогами про зобов'язання вчинити дії, а саме: замінити діючі проточні газові водонагрівачі на газові водонагрівачі з турбовикидом або встановити у квартирах електробойлери, мала передувати відповідна експертиза.

Разом з тим, вказана експертиза ні позивачем ні відповідачем не проводилась.

При цьому, оскільки відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, суд зобов'язаний всебічно, повно та об'єктивно досліджувати обставини справи, для вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень.

Як зазначається у п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд акцентує увагу на тому, що під час розгляду даної справи Господарським судом міста Києва чотири рази призначались судові експертизи, на вирішення яких ставились питання в тому числі і про факт наявності "зони вітрового підпору", причину її виникнення, вплив на безпечність експлуатації системи газопостачання, спосіб виведення димовентканалів в квартирах № № 1-32 у житловому будинку № 5 на Бессарабській площі в м. Києві із "зони вітрового підпору", тощо.

Однак, три рази матеріали справи повертались з дослідних установ з відміткою про відсутність відповідних фахівців та матеріальної бази . За результатами пошуку судом було знайдено експертну установу з відповідними фахівцями та матеріальною базою, однак, позивачем не було надано всіх необхідних для експертної установи документів та не оплачено призначену судову експертизу.

При цьому, судом враховано, що доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Проте, позивачем належними засобами доказування не доведено, що саме шляхом заміни діючих проточних газових водонагрівачів на газові водонагрівачі з турбовикидом або встановлення у квартирах електробойлерів доцільно усунути перебування димовентканалів квартир з № 1 по № 32 житлового будинку № 5 на Бессарабській площі в м. Києві в зоні вітрового підпору, як і не доведено, що саме за результатом певних винних дій відповідача і яких саме, такі димовентканали опинились в зоні вітрового підпору.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі, в даному випадку - Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик».

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідача законних та охоронюваних інтересів позивача.

Крім того, відповідно до ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Пунктом 9.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення» передбачено, що у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Предметом спору у даній справі є зобов'язання відповідача вивести димовентканали квартир з № 1 по № 32 житлового будинку № 5 на Бессарабській площі в м. Києві із зони вітрового підпору, шляхом заміни діючих проточних газових водонагрівачів на газові водонагрівачі з турбовикидом або встановлення у квартирах електробойлерів.

Проте, приписами п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення» передбачено, що резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно .

Враховуючи все викладене вище в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є недоведеними належними доказами, права та інтереси позивача не порушені, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.13.

Суддя Т.М. Ващенко