Постанова

від 17.06.2014 по справі 27/288-30/548-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 27/288-30/548-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) відповідачаВоробій І.В, дов. від 01.04.2014 розглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Хрещатик" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року у справі№ 27/288-30/548-2012 Господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Хрещатик" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд" прозобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Хрещатик" звернулося до господарського суду з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд" вивести димовентканали квартир з № 1 по № 32 житлового будинку № 5 на Бесарабській площі в м. Києві із зони вітрового підпору шляхом заміни діючих проточних газових водонагрівачів на газові водонагрівачі з турбовикидом або встановлення у квартирах електробойлерів, а також надати проектно-дозвільну документацію на встановлення заміненого обладнання. Посилаючись на статті 24, 189 Житлового кодексу Української РСР, пункт 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, Правила безпеки системи газопостачання України, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці від 01.10.1997 № 254, позивач зазначив, що у відповідача виник обов'язок у визначений у позові спосіб усунути негативні наслідки спорудження ним багатоповерхового будинку; позов подано на захист майнових інтересів територіальної громади Печерського району міста Києва.

Відповідач відхилив позовні вимоги, як безпідставні та необґрунтовані, вказавши також, що у позові не зазначено цивільне право чи інтерес, за захистом якого звернувся позивач.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2013 року (суддя Ващенко Т.М.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року (судді: Тарасенко К.В. - головуючий, Рєпіна Л.О., Суліма В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Хрещатик" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, передавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суд першої інстанції неналежно оцінив наявні у матеріалах справи докази, що призвело до неправильного вирішення спору, суди порушили приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України та залишили поза увагою докази часткового виконання відповідачем робіт на усунення негативних наслідків здійсненого ним будівництва; відсутня вина позивача у відсутності оплати призначеної судом експертизи.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи як необґрунтовані.

Позивач не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, за змістом пункту 3.1 Статуту Комунальне підприємство Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" здійснює забезпечення утримання житлового господарства, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району місті Києва. Відповідно до пункту 32 Статуту, крім іншого, предметом діяльності Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" є технічне обслуговування будинків, будівель та інженерного обладнання будинків; здійснення контролю за технічним станом житлового і нежитлового фонду.

Рішенням № 47 від 12.06.2007 Печерської районної умісті Києві ради житловий будинок № 5 на Бессарабській площі в м. Києві закріплений за позивачем на праві оперативного управління.

Проведеними неодноразово комісійними обстеженнями встановлено, що в житловому будинку № 5 на Бессарабській площі в м. Києві внаслідок будівництва високо поверхового будинку відповідачем димові та вентиляційні канали опинились в зоні вітрового підпору, а технічна документація на заміну водонагрівачів в ФЕГГ № 2 ВАТ "Київгаз" не надавалась, чим порушено Правила безпеки системи газопостачання України, ДБН 2.5-20-2001 "Газопостачання"; зокрема, за змістом актів від 27.06.2011 та 27.07.2011, складених головним інженером та техніком Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" та Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", тобто, без участі фахівців спеціалізованого підприємства газового господарства, газоходи кв. 38, 51, 7, 13, 1-19, 22-26, 28 "не відповідають і підключення до них газових приладів заборонено", проте, не вказано жодної причини такої невідповідності та її наслідки. За актом за квітень-травень 2009 року, складеним за участі та за підписом представників ФЕГГ № 2 Відкритого акціонерного товариства "Київгаз" та позивача встановлено, що димові та вентиляційні канали квартир №№ 1-31 будинку за адресою м. Київ, Бессарабська площа, 5 опинились в зоні вітрового підпору, а для встановлення можливості їх подальшої експлуатації слід здійснити технічну експертизу.

З метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи місцевий господарський суд чотири рази призначав судову експертизу для з'ясування питань про існування зони вітрового підпору, причини її виникнення та вплив на безпечність системи газопостачання квартир №№ 1-31 будинку за адресою м. Київ, Бессарабська площа, 5. Матеріали справи тричі повертались з дослідних установ з відміткою про відсутність відповідних фахівців та матеріальної бази; позивач не здійснив оплату призначеної судом вчетверте експертизи та не надав необхідних документів експертній установі з наявними відповідними фахівцями та матеріальною базою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності позовних вимог належними та допустимими доказами, а саме: не доведено зміст порушеного права, на захист якого подано позов, винні дії відповідача, що призвели до негативних наслідків, не обґрунтовано обраний позивачем спосіб захисту, що викладено у позові альтернативно.

Судова колегія зазначає, що за змістом статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності, тобто, передбачені главою 29 Цивільного кодексу України права: витребувати майно з чужого незаконного володіння, усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, пред'явити позов про визнання права в разі його невизнання чи оспорювання, визнати незаконним правовий акт, що порушує право власності, відшкодувати шкоду, завдану зниженням цінності земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель у зв'язку із зниженням їх цінності.

За статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. За статтею 24 зазначеного Закону балансоутримувач має право, зокрема, звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, яке перебуває в нього на балансі, та є одночасно зобов'язаним забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених нормативів, норм та правил, забезпечувати належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває у нього на балансі.

Згідно з пунктом 3.29 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.97. № 254 (далі - Правила безпеки), після пуску газу система газопостачання передається власнику будинку.

Пунктом 1.4.3 Правил безпеки передбачено, що відповідальність за технічний стан і безпечну експлуатацію об'єктів, зокрема газопроводів та газового обладнання житлових і громадських будинків, побутових газових приладів і апаратів, димових і вентиляційних каналів, ущільнень вводів підземних інженерних комунікацій в будинки і будівлі, покладається на їх власників. Положенням пункту 4.2.8 Правил безпеки встановлено що технічне обслуговування і ремонт об'єктів і споруд систем газопостачання житлових і громадських будинків повинно здійснюватись спеціалізованими підприємствами газового господарства (далі - СПГГ) або газовими службами підприємств - власників цих об'єктів. За пунктом 4.5.6 Правил безпеки періодичність і порядок технічного обслуговування внутрішніх газопроводів і газового обладнання житлових і громадських будинків повинні виконуватися згідно з Положенням про технічне обслуговування внутрішніх систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення, затвердженим наказом ДАКХ Укргаз 30.07.1997 № 35 за погодженням з Держнаглядохоронпраці (далі - Положення). Відповідно до пункту 3.4 Положення технічне обслуговування газопроводів і газового обладнання житлових будинків та громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення в населених пунктах України здійснюється СПГГ згідно з договорами з власниками зазначених об'єктів. Планове технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем газопостачання, у тому числі роботи з капітального ремонту газового обладнання, проводиться згідно з договорами, укладеними між власниками зазначених об'єктів та СПГГ.

Статтею 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, а особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим до неї.

З наведених вище положень законодавства вбачається, що особа, яка здійснює функції балансоутримувача, є управненою та правомочною у правовідносинах, що виникають в зв'язку із завданням збитків майну, яке перебуває в неї на балансі; разом з тим, судами встановлено, що позивач не довів належними та допустимими доказами завдання збитків майну, що перебуває на його балансі, та їх зв'язок з діями відповідача.

Також судова колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо невірно обраного позивачем способу захисту права, що не відповідає статті 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", не враховує нормативного віднесення здійснення функцій зі забезпечення належних експлуатації та утримання майна, що перебуває на балансі, до обов'язків самого позивача, які не можуть покладатися на іншу особу за відсутності відповідної правової підстави.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Хрещатик" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року у справі № 27/288-30/548-2012 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2013 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач