Ухвала

від 03.12.2013 по справі 2а-0770/3403/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2013 року                                                                                                    Справа № 147978/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді                                               Каралюса В.М., суддів:                                                                   Гулида Р.М., Затолочного В.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області  на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгірський агрошляхбуд» до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про визнання нечинним рішення, -                                                                                                                           В С Т А Н О В И В : В липні 2007 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгірський агрошляхбуд» до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області, в якому просив визнати нечинними рішення про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, пені та фінансових санкцій згідно встановлених до оплати платіжних вимог, а саме вимоги № 26 від 07.07.2006 р., № 26 від 10.05.2006 р., № 08 від 07.04.2006 р., № 08 від 01.03.2006 р., № 26 від 07.09.2006 р., №26 від 31.10.2006 р., №26 від 16.11.2006 р., № 08 від 07.02.2007 р. та № 08 від 06.08.2008 р. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгірський агрошляхбуд» до Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про визнання нечинними рішень про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків - задоволено частково. Визнано нечинними вимоги Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області № 26 від 07.07.2006 року, № 26 від 10.05.2006 року, № 08 від 07.04.2006 року, № 08 від 01.03.2006 року, № 26 від 07.09.2006 року, № 26 від 31.10.2006 року, № 26 від 16.11.2006 року, № 08 від 07.02.2007 року та № Ю08 від 06.08.2007 року. В решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процемуального права та невідповідність рішення фактичним обставинам справи, просить оскаржувану постанову скасувати та винести нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду України у Міжгірському районі Закарпатської області внаслідок порушення закритим акціонерним товариством «Міжгірський агрошляхбуд» термінів сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України було винесено відповідні рішення про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, пені та фінансових санкцій згідно встановлених до оплати платіжних вимог, а саме: вимоги № 26 від 07.07.2006 р., № 26 від 10.05.2006 р., № 08 від 07.04.2006 р., № 08 від 01.03.2006 р., № 26 від 07.09.2006 р., № 26 від 31.10.2006 р., № 26 від 16.11.2006 р., № 08 від 07.02.2007 р. та №      Ю08 від 06.08.2007 р., в примусовому порядку. Відповідно до п.2   ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені   ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Згідно п.5   ст.106 цього Закону за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. В силу вимог п.8   ст. 106 Закону   на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу". Відповідно до п.9   ст.106 цього Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, в тому числі, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 1) 10-ти відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30-ти календарних днів включно; 2) 20-ти відсотків зазначених сум - у разі їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 3) 50-ти відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Апелянтом суду першої інстанції надано розрахунок заборгованості до Пенсійного фонду ЗАТ «Міжгірський агрошляхбуд» станом на 16.04.2007 р., в якому відображено загальний стан розрахунків за страховими внесками на загальнообов'язкове пенсійне страхування, фінансовими санкціями і пенею належними до сплати та фактично сплаченими (застрахованими) за період з 01.01.2004 р. по 16.04.2007 р. У вказаному розрахунку належні до сплати страхові внески відображені на підставі розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті позивачем - помісячно за період з січня 2004 р. по лютий 2007 р., і загальна сума зазначених внесків за період становить 28592,71 грн. Суми штрафних санкцій та пені в розрахунку відображені на підставі прийнятих відповідачем рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків, відповідно до розрахунків фінансових санкцій та пені по особовому рахунку позивача, і загальна сума санкцій та пені за період становить 18306,27 грн., в т.ч. фінансові санкції накладені в сумі 11306,03 грн., сума пені - 7000, 24 грн. За висновком № 800 від 31.05.2008 р. судової-економічної експертизи, призначеної судом першої інстанції, встановлено розбіжності між документально підтвердженими сумами сплати (зарахування) страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і сумами, відображеними у розрахунку заборгованості до Пенсійного фонду закритим акціонерним товариством «Агрошляхбуд» станом на 16.04.2007 р. в розмірі 3753, 20 грн. - страхові внески, сплачені згідно платіжного доручення № 14 від 23.02.2007 р. в сумі 4170,22 грн. на реквізити Державної виконавчої служби у Міжгірському районі (зараховується за вирахуванням виконавчого збору в розмірі 10%, що становить 417,02 грн. 4170, 22 грн. -417, 02 грн.=3753, 20 грн.). Водночас, за період з 16 квітня до 01 серпня 2007 р. задокументовано нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування закритим акціонерним товариством «Агрошляхбуд» згідно розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за березень 2007 р. (за терміном сплати 20.04.2007 р. в сумі 399,28 грн., та сплати згідно платіжних доручень від 13.07.2007 р. № 18 в сумі 5,71 грн., та № 17 в сумі 100,03 грн. Зазначені нарахування та сплати страхових внесків відображені в картках особових рахунків обліку розрахунків за відповідними внесками в Управлінні Пенсійного Фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що документально частково підтверджується обґрунтованість зарахування Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області сплачені закритим акціонерним товариством «Міжгірський агрошляхбуд» внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період 01 січня 2004 р. по 01 серпня 2007 р. Водночас, відповідачем не зараховано страхові внески в розмірі 3753, 20 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 14 від 23.02.2007 р. в сумі 4170,22 грн. на реквізити Державної виконавчої служби у Міжгірському районі Закарпатської області. Посилання апеляета на те, що зарахування цієї суми здійснювалось за вказівкою виконавчої служби винятково як захід примусового виконання двох судових наказів відносно позивача про відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на те, що неправомірність віднесення здійсненої позивачем часткової оплати органами Державної виконавчої служби не доводить відсутності у відповідача обов'язку перевіряти та контролювати надходження коштів від Державної виконавчої служби на оплату боргу та вживати відповідних заходів по її фактичному встановленню. Крім того, як вбачається з самого платіжного доручення № 14 від 23.02.2007 р., призначення його платежу «заборгованість по внесках до ПФУ», не дозволяє віднесення таких коштів на оплату іншого боргу. Вищенаведене дає підстави визначити, що зазначена відповідачем сума заборгованості не відповідає дійсності і суперечить тим розрахункам суми заборгованості, що здійснені в ході експертизи. Водночас, матеріали справи також містять неузгодженість сум, що заявлялись УПФУ в Міжгірському районі Закарпатської області як заборгованість позивача. Так, згідно з актом звірки складеним спеціалістом відділу УПФУ в Міжгірському районі Закарпатської області заборгованість по збору на обов'язкове пенсійне страхування складала станом на 01 січня 2007 р. суму 3552,57 грн., недоїмка зі штрафних санкцій 5761,92 грн., борг зі сплати пені 5028, 1 грн. - всього на суму 14342,60 грн. Цей розрахунок у свою чергу суперечить іншому розрахунку суми заборгованості складеного знову ж таки відповідачем станом на 01.01.2007 р., де вже заборгованість по сумі страхових внесків зазначається у розмірі 5526,82 гри. (проти попередніх 3552,57 грн.). Всі ці розрахунки, в свою чергу, суперечать висновкам по сумі заборгованості, згідно складеного відповідачем акту від 26.05.2006 р. перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відтак, вищенаведене вказує на невідповідність висновків відповідача у викладених та пред'явлених ним до оплати рішень із сумою боргу, фактично присутньою у позивача та підтверджує неправомірність рішень УПФУ в Міжгірському районі Закарпатської області, а саме вимоги № 26 від 07.07.2006 р., № 26 від 10.05.2006 р., № 08 від 07.04.2006 р., № 08 від 01.03.2006 р., № 26 від 07.09.2006 р., № 26 від 31.10.2006 р., № 26 від 16.11.2006 р., № 08 від 07.02.2007 р., а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року у справі № 2а-0770/3403/11 – без змін. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.            Головуючий суддя                                                                                                    В.М. Каралюс суддя                                                                                         Р.М. Гулид               суддя                                                                                         В.С. Затолочний