Ухвала

від 22.04.2015 по справі 2а-0770/3403/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 р. № 876/10305/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Большакової О.О.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника апелянта Тягура І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року в адміністративній справі № 2а-0770/3403/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгірське шляхово-будівельне управління» до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про визнання нечинними рішень про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2007 року закрите акціонерне товариство «Міжгірський агрошляхбуд» (яке було замінене судом першої інстанції на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгірський агрошляхбуд»; надалі - ТОВ «Міжгірський агрошляхбуд») звернулося до суду із вказаним позовом та просило визнати нечинними рішення управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області (надалі - УПФУ в Міжгірському районі) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, пені та фінансових санкцій згідно встановлених до оплати платіжних вимог, а саме, вимог № 26 від 07.07.2006 р., № 26 від 10.05.2006 р., № 08 від 07.04.2006 р., № 08 від 01.03.2006 р., № 26 від 07.09.2006 р., № 26 від 31.10.2006 р., № 26 від 16.11.2006 р., № 08 від 07.02.2007 р. та № 08 від 06.08.2008 р.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року, позов ТОВ «Міжгірський агрошляхбуд» задоволено частково. Визнано нечинними вимоги УПФУ в Міжгірському районі № 26 від 07.07.2006 року, № 26 від 10.05.2006 року, № 08 від 07.04.2006 року, № 08 від 01.03.2006 року, № 26 від 07.09.2006 року, № 26 від 31.10.2006 року, № 26 від 16.11.2006 року, № 08 від 07.02.2007 року та № 08 від 06.08.2007 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Міжгірський агрошляхбуд» понесені документально підтверджені судові витрати, відповідно до задоволених вимог, у розмірі 42 грн 50 коп., а також суму витрат на проведення судової експертизи в розмірі 3785 грн 40 коп.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Міжгірський агрошляхбуд» витрат на проведення судової експертизи в розмірі 3785 грн 40 коп, її оскаржило Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області. Покликаючись на порушення судом норм процесуального права, а також неповне і неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, апелянт просив змінити постанову суду першої інстанції в цій частині шляхом стягнення витрат на проведення судової експертизи з Державної судової адміністрації.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що експертизу в справі було призначено з ініціативи суду, а тому згідно із приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справи, і порядок їх компенсації за рахунок держави» витрати на проведення судової експертизи повинні компенсуватися за рахунок держави Державною судовою адміністрацією.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Статтею 87 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Відповідно до частин першої, четвертої та п'ятої статті 92 КАС України витрати, по-в'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Якщо виклик свідків, призначення експертизи, залучення перекладачів, спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у разі звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України 27.04.2006 року було прийнято постанову за № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Також постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.96 року № 710 було затверджено Інструкцію про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів.

Як видно із матеріалів справи, судову експертизу в справі було призначено господарським судом Закарпатської області за клопотанням позивача ЗАТ «Міжгірський агрошляхбуд» (т.1 а.с.97, 164, 167).

Кошти на оплату судової експертизи були внесені цією ж особою на рахунок Львівського НДІ судових експертиз відповідно до платіжного доручення № 12 від 29 лютого 2008 року (т.2 а.с.187).

Разом з тим, покликання апелянта на те, що судову експертизу у справі було призначено за ініціативою суду, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Порядок розподіл судових витрат визначено статтею 94 КАС України, згідно із частиною першої якої якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки рішення у справі було ухвалене на користь ТОВ «Міжгірський агрошляхбуд», яке не є суб'єктом владних повноважень, суд першої інстанції правильно присудив здійснені нею документально підтверджені витрати на проведення судової експертизи з Державного бюджету України.

Крім того, необхідно зазначити, що вказані обставини (поряд з іншими) уже були предметом апеляційного перегляду за апеляційною скаргою УПФУ в Міжгірському районі, за результатами якого ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року в адміністративній справі № 2а-0770/3403/11 було залишено без змін.

У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на проведення судової експертизи є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в цій частині відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року в адміністративній справі № 2а-0770/3403/11 в частині стягнення витрат на проведення судової експертизи - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді О.О.Большакова

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 27 квітня 2015 року.