Постанова

від 13.12.2013 по справі 5021/1920/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа №5021/1920/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивач - Горішня Л.М.;

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1098С/1-35) на рішення господарського суду Сумської області від 12 лютого 2013 року у справі № 5021/1920/12

за позовом Кооперативного підприємства "Універмаг", м. Охтирка Сумської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Охтирка Сумської області

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 798,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 12 лютого 2013 року у справі № 5021/1920/12 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено повністю . Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 повернути Кооперативному підприємству "Універмаг" отримане ним за договором оренди об'єкта нерухомості від 18.04.2006 р. № 118 нежитлове приміщення, площею 13,48 м 2 , розташоване на 2-му поверсі універмагу за адресою АДРЕСА_1. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 демонтувати виконане ним обладнання торгівельного місця та повернути приміщення у первісному стані. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь КП "Універмаг" неустойку за прострочку повернення приміщення з 01.11.2012 р. по 01.12.2012 р. в розмірі 798,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 682,50 грн.

Відповідач не погодився з рішенням господарського суду першої інстанції, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, просить рішення господарського суду Сумської області від 12.02.2013 року у справі скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Позивач надав заперечення на скаргу, в яких зазначив, що вважає рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 09 липня 2013 року провадження у справі зупинялось з огляду на те, що колегія суддів дійшла висновку про пов'язаність справ №5021/1920/12 і цивільної справи №1813/44/2012, до прийняття остаточного рішення по цивільній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2013 року провадження у справі поновлено у зв'язку з прийняттям Вищим спеціалізованим судом України 10.10.2013 року ухвали, якою залишено без змін рішення апеляційного суду Сумської області від 30.05.2013 року.

У судовому засіданні відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги, позивач проти вимог скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області без змін.

Колегія суддів, перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши позивача та відповідача, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом попередньої інстанції, між позивачем - Кооперативним підприємством "Універмаг" (орендодавець) та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) 18.04.2006 р. було укладено договір оренди об'єкта нерухомості №118 (далі - Договір).

Згідно умов укладеного Договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове, платне володіння і користування частину нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. В оренду здається торгівельна площа 13,48 кв.м. на другому поверсі магазину.

Відповідно до п. 2.1 Договору метою договору оренди є комерційне використання згідно установчих документів орендаря.

Розділом 3 Договору сторони встановили, що орендований об'єкт повинен бути переданий орендодавцем і прийнятий орендарем протягом 10 днів з моменту підписання договору та початку роботи двосторонньої комісії, складеної з представників сторін. Орендований об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання.

Факт передачі приміщення підтверджується актом передачі-прийому орендованого нежитлового приміщення від 28.03.2005 року.

Розмір орендної плати за Договором становить 29,60 грн. за 1 кв.м. (399,01 грн. за один місяць) відповідно до Додатку від 01.06.2007р. до Договору.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.1 Договору термін оренди встановлений у 7 (сім) років, починаючи з 01.04.2005 року по 01.11.2012 року.

Пунктом 4.2 Договору, сторони узгодили, що, якщо жодна із сторін у місячний термін до закінчення цього договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується на такий самий термін.

В матеріалах справи міститься повідомлення №148 позивача, направлене ФОП ОСОБА_3 про відмову від продовження (пролонгації) договору оренди об'єкта нерухомості №118 від 18.04.2006 року на новий термін.

Тому, в силу умов Договору та вимог закону, договір оренди об'єкта нерухомості №118 від 18.04.2006 року припинив свою дію 01.11.2012 року.

Окрім того, КП «Універмаг» надсилався лист №214 від 01.11.2012 року ФОП ОСОБА_3, в якому викладено прохання з'явитись 09.11.2012 року о 9:00 годині на орендований об'єкт для участі у роботі двосторонньої комісії з підписання акта повернення спірного приміщення у зв'язку із закінченням терміну дії Договору оренди.

З акту, датованого 12.09.2012 року вбачається, що комісія в складі голови правління КП «Універмаг», члена правління та двох членів кооперативу уклали цей акт про те, що в їх присутності було повідомлено відповідача про відмову продовжувати спірний Договір на новий термін, останнім днем дії Договору є 31.10.2012 року.

Однак, ФОП ОСОБА_3 відмовився від підпису про отримання повідомлення.

Також, акти від 01.11.2012 року та від 09.11.2012 року свідчать про те, що відповідач у призначений час на орендоване місце для здачі об'єкту оренди та підписання акту повернення приміщення не з'являвся.

У свою чергу, відповідач листом повідомив позивача про відмову від розірвання Договору, посилаючись на п. 4.1 Договору, зазначивши, що термін оренди складає сім років, починаючи з 01.04.2005 року по 01.11.2012 року, а відповідно до діючого законодавства України, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Крім того, вказав на те, що право на розпорядження орендованою площею належить його дружині - ОСОБА_4 - співзасновнику КП «Універмаг».

Колегія суддів звертає увагу на те, що дійсно, ОСОБА_4 була співзасновником КП «Універмаг», що підтверджується протоколом №13 зборів співзасновників-фізичних осіб КП «Універмаг» від 18.03.2005 р., повідомленнями про планування зборів співзасновників-членів КП «Універмаг», їй належить частка статутного капіталу,що дорівнює 8.2%.

Проте, довідка, надана позивачем свідчить про те, що ОСОБА_4 була співзасновником КП «Універмаг» з 2001 року по 2006 рік та виключена з їх числа 21.12.2006 року відповідно до рішення загальних зборів засновників (протокол №33) на підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 від 08.12.2006 року.

Листом №59 від 01.10.2007 року позивач надсилав пропозицію ОСОБА_4 з'явитись до офісу КП «Універмаг» з метою повернення їй пайового внеску.

Також, КП «Універмаг» листом №88 від 21.12.2007 року повідомляв ФОП ОСОБА_3 про необхідність з'явитись до позивача з метою повернення йому грошових коштів, що вносились відповідачем до статутного фонду при його створенні.

Угодою №123 від 22.05.2006 року, укладеною між головою правління та засновником ОСОБА_4 закріплено, що остання дає згоду на володіння та користування своєму чоловікові ОСОБА_3, що займається підприємницькою діяльністю, торгівельною площею, яка виділена згідно зборів від 18.03.2005 року за №13, а голова правління від свого імені укладає довгостроковий договір з ОСОБА_3 на умовах, узгоджених із засновником ОСОБА_4

Свідоцтво про право власності підтверджує, що приміщення магазину «Універмаг» (2 поверх), розташоване за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві колективної власності КП «Універмаг».

Довідкою №105 від 17.05.2013 року КП «Універмаг» повідомив, що за ФОП ОСОБА_3 виникла заборгованість і станом на 20.05.2013 року розмір її складає 1596,04 за лютий-травень 2013 року.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.11.2012 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до КП «Універмаг» про виділ в натурі майнового паю у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 30.05.2013 року рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.11.2012 року скасовано, ухвалено нове, яким позов задоволено. Виділено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 рахунок майнових паїв 165,43 кв. м. загальної площі нежитлового приміщення КП «Універмаг», визнавши за ними право спільної часткової власності на це нерухоме майно.

В матеріалах справи наявна ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 10.10.2013 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до КП «Універмаг» про виділ в натурі майнового паю, відповідно до якої рішення апеляційного суду Сумської області від 30.05.2013 року залишено без змін.

При прийнятті ухвали Вищий спеціалізований суд України керувався статтями 166 ЦК України, 12, 21 Закону України «Про кооперацію».

Відповідно до приписів цих законодавчих норм визначено право члена кооперативу на одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, передбачені його статутом.

Проте, як уже зазначалось вище, ані ОСОБА_4, ані ОСОБА_3 на пропозицію КП «Універмаг» не відреагували, до його офісу для повернення пайового внеску не з'являлись. Приміщення повернуто не було, що підтверджується, зокрема, актом від 01.11.2012 р., проти чого сам відповідач не заперечує.

Статтею 785 Цивільного кодексу України закріплений обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Статтями 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Посилання відповідача на відсутність у позивача права розпоряджатися об'єктом оренди жодним чином документально не підтверджено. Відповідачем не надано також належних та допустимих доказів наявності відповідних майнових прав у іншої, ніж позивач, особи, тоді як відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Договір оренди об'єкта нерухомості №118 від 18.04.2006р. судом недійсним визнаний не був, а відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду про зобов'язання відповідача повернути КП "Універмаг" отримане ним за договором оренди від 18.04.2006р. № 118 нежитлове приміщення, площею 13,48 кв.м., розташоване на другому поверсі універмагу за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання відповідача демонтувати виконане ним обладнання торгівельного місця та повернути приміщення у первісному стані; стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення приміщення з 01.11.2012р. по 01.12.12р. у розмірі 798 грн. 00 коп. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Довідки позивача № 31 від 29.01.2013р. та № 40 від 11.02.2013р. про розмір неустойки станом на 31.01.2013 р. - 2 394,00 грн. та станом на 12.02.2013 р. - 2 736,07 грн., суд не приймає до уваги, оскільки право на збільшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України має супроводжуватись додержанням правил вчинення відповідної процесуальної дії.

Вимоги про відшкодування витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 1 300 грн. 00 коп., сплачених відповідно до квитанцій № 16 від 06.01.2013р. та № 28 від 12.02.2013р., колегія суддів вважає не підтвердженими матеріалами справи, оскільки доказів понесених витрат саме у зв'язку з розглядом справи №5021/1920/12 в матеріалах справи недостатньо.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання, в якому він просив припинити провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання, відповідач зазначає, що рішенням апеляційного суду Сумської області від 30.05.2013 року колишнім членам кооперативу, зокрема, ОСОБА_4, виділено в рахунок майнових паїв 165,43 кв. м. загальної площі нежитлового приміщення КП «Універмаг», що розташовані у АДРЕСА_1, згідно з варіантом №1 повторної будівельно-технічної експертизи №02/02 від 18.04.2013 року, визнавши за ОСОБА_4 право спільної часткової власності на це нерухоме майно.

На підставі цього рішення ОСОБА_4 було випадне свідоцтво про право спільної часткової власності 30/100 від 165,43 кв. м. юридичною особою Державною реєстраційною службою України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 10.10.2013 року касаційну скаргу КП «Універмаг» відхилено, рішення апеляційного суду Сумської області від 30.05.2013 року залишено без змін.

Відповідач також зазначає, що на виконання рішення суду від 30.05.2013 року, згідно акту від 05.12.2013 року про звільнення торгівельної площі, що складає 13,48 кв. м., орендовану ОСОБА_3 згідно спірного Договору, він звільнив приміщення на 2-му поверсі магазину за адресою: АДРЕСА_1, на підтвердження чого надав фотознімки звільненого приміщення.

Як стверджує відповідач, голова правління відмовився підписувати акт про звільнення торгівельної площі. У зв'язку з чим, відповідач створив комісію, підписав акт, направив його копію голові правління, що підтвердив копіями описів вкладень до цінного листа.

На підставі викладеного, відповідач просить припинити провадження у справі на підставі п. 1.1 п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України - за відсутністю предмету спору.

Втім, у колегії суддів відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання на стадії апеляційного провадження, оскільки на момент прийняття судом рішення, 12 лютого 2013 року, доказів на підтвердження звільнення приміщення відповідач не надавав і між сторонами існували спірні правовідносини.

Таким чином, колегія суддів вважає рішення, прийняте судом першої інстанції, обґрунтованим, таким, що прийняте при правильному застосуванні норм процесуального та матеріального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статями 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 12 лютого 2013 року у справі № 5021/1920/12 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 16.12.2013 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.