Постанова
від 12.12.2013 по справі 9/103
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. Справа№ 9/103

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Пушкарь О.М. - представник

від відповідача: Бойчук Н.П. - представник

від третьої особи-1: не з"явився

від третьої особи-2: не з"явився

від третьої особи-3: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Юридичний центр"

на рішення

Господарського суду міста Києва від 18.04.2013року

по справі № 9/103 (головуючий суддя Бондаренко Г.П., судді Літвінова М.Є., Картавцева Ю.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "Юридичний центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство

"Пульс"

треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача:

1) ОСОБА_5

2) ОСОБА_6

3) ОСОБА_7

про стягнення заборгованості за простим векселем 90 643,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Юридичний центр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" про стягнення 90 643,09 грн. заборгованості за простим векселем №783378584675 від 01.07.2008 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.2013 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати, позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції проігноровано вимоги ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", відповідно до ч.3 якої вексель від імені юридичних осіб крім керівника підписується також і головним бухгалтером лише у разі якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи. Однак місцевим судом не враховано, що штатний розпис відповідача не містив посаду головного бухгалтера.

Крім того, судом залишено поза увагою те, що оспорюваний вексель має всі обов'язкові реквізити встановлені чинним законодавством, що підтверджується обставинами справи, рішенням Святошинського районного суду м.Києва № 2608/4678/2012 від 18.09.2012р., рішенням Господарського суду м.Києва № 5011-53/8347-2012 від 23.07.2012р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року у справі № 9/103 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2013р. у справі № 9/103 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року у справі № 9/103 скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

У вищезазначеній постанові суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що в постанові суду апеляційної інстанції № 9/103 від 23.07.2013р. відсутні доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції про те, що у позові слід відмовити, оскільки: 1) на момент підписання договору про надання юридичних послуг № 1 від 11.11.2002 року та актів приймання передачі виконаних робіт до договору № 1, додаткової угоди до договору та видачі векселя як засобу платежу за надані юридичні послуги за цим договором, відповідач, ТОВ "МП "Пульс", фактично не існувало в правовому полі; 2) договір про надання юридичних послуг, акти до нього та спірний вексель підписані директорами ТОВ "МП "Пульс", які не мали відповідних повноважень; 3) сума векселю є більшою ніж сума зобов'язань ТОВ "МП "Пульс" за договором.

В судове засідання представники третіх осіб не з»явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, однак не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 12.12.2013 року за відсутності представників сторін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

11.11.2002 року між ДП "Юридичний центр" (виконавець, позивач) та ТОВ "МП "Пульс" (замовник, відповідач) укладено Договір про надання юридичних послуг № 1.

Відповідно до п. 1.1. укладеного договору виконавець зобов'язався надати замовнику юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в державних органах, в місцевому суді м. Ромни Сумської області, інших судових органах, в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Малого підприємства "Пульс" про визнання права на спадкове майно та виділ його частки в натурі.

Договір від імені ТОВ "МП "Пульс" підписаний директором ОСОБА_18, яка також виступає у якості відповідача у цивільній справі, яка розглядалася в місцевому суді м. Ромни Сумської області (справа № 2-3/2011 року).

Відповідно до п. 2.2. договору початок виконання робіт визначається з моменту оплати вартості послуг виконавця згідно п. 5.1. договору, закінчення робіт визначається моментом підписання акту приймання виконаних робіт.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що за послуги за п. 1.1. даного договору замовник сплачує виконавцю винагороду згідно протоколу погодження вартості юридичних послуг (додаток № 2).

Відповідно до п. 5.1. договору замовник здійснює попередню оплату послуг виконавця за даним договором протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання цього договору.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Між сторонами було підписано ряд додатків до договору № 1 від 11.11.2002р., зокрема, протокол погодження вартості юридичних послуг від 11.11.2002 року. Додаток № 2 до договору про надання юридичних послуг від 11.11.2002 року, відповідно до якого замовник та виконавець домовились, що вартість юридичних послуг за договором про надання юридичних послуг від 11.11.2002 року встановлюється у розмірі 750,00 грн. за участь виконавця в одному судовому засіданні. Крім того, у разі досягнення позитивного результату справи - замовник сплачує виконавцю додаткову винагороду в розмірі 19800, 00 грн., що становить 10 % ціни позову. Під позитивним результатом справи сторони розуміють такий результат роботи виконавця, внаслідок якої набере законної сили рішення чи ухвала суду по справі за яким: у задоволенні позовних вимог буде відмовлено; ухвалою суду буде закрито провадження по справі або залишено позовну заяву без розгляду (а.с. 48, т. 2).

На виконання умов договору між сторонами підписано:

1. Акт прийому - передачі виконаних робіт від 14.11.2005 року за договором № 1, в якому зазначено, що акт складено як підсумковий документ про результати виконання умов договору про надання юридичних послуг від 11.11.2002 року. Відповідно до умов договору виконавець має право на винагороду, виходячи з розміру 750,00 грн. за участь в одному судовому засіданні, що становить 25 500,00 грн. та додаткову винагороду за позитивний результат справи в розмірі 10 % від ціни позову, що складає 19 800,00 грн. Загальна вартість виконаних робіт за договором про надання юридичних послуг від 11.11.2002 року становить 45 300,00 грн. (а.с. 49, т. 2).

2. Акт прийому - передачі виконаних робіт від 19.04.2008 року за договором про надання юридичних послуг від 11.11.2002 року, в якому зазначено, що виконавець має право на винагороду 16 500,00 грн., виходячи з розміру 750,00 грн. за участь в одному судовому засіданні (а.с. 50, т. 2).

01.07.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання юридичних послуг від 11.11.2002 року, відповідно до якої сторони домовились доповнити договір про надання юридичних послуг від 11.11.2002 року пунктом 5.2. наступного змісту: "5.2. Замовник може провести розрахунки за договором, шляхом видачі виконавцю простого векселя зі строком оплати по пред'явленню" (а.с. 8, т. 1).

01.07.2008 року сторонами договору було підписано акт звірки розрахунків, згідно якого за договором про надання юридичних послуг від 11.11.2002 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 90 643, 09 грн. (а.с. 10, т. 1).

01.07.2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" було емітовано на користь позивача простий вексель № 783378584675 на суму 90 643,09 грн. зі строком платежу - по пред'явленню (а.с. 6, т. 1).

21.07.2008 року між сторонами підписано Акт пред'явлення векселя до платежу, відповідно до п. 1 якого векселедержатель (позивач) пред'являє векселедавцю (відповідачу) до платежу 1 (один) простий вексель № 783378584675 на суму 90 643,09 грн. зі строком платежу - по пред'явленню, емітований 01.07.2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" на користь Дочірнього підприємства "Юридичний центр" (а.с. 10, т. 1).

Відповідно до п. 2 зазначеного акту, платіж проти векселя, зазначеного в п. 1 цього акту, векселедавець здійснює протягом трьох банківських днів з дня складання цього акту на розрахунковий рахунок векселедержателя.

Оскільки станом до квітня 2011 року розрахунки за векселем № 783378584675 від 01.07.2008 року відповідачем не проведені, Дочірнє підприємство "Юридичний центр" звенулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" про стягнення 90 643,09 грн. заборгованості за простим векселем №783378584675 від 01.07.2008 року.

Відповідно до ст. 194 ЦК України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Частиною 1 ст. 195 ЦК України встановлено, що групами цінних паперів, які можуть знаходитись в цивільному обороті на території України, є пайові, боргові, товаророзпорядчі, похідні, а також інші групи цінних паперів, передбачені в законі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" боргові цінні папери -цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, векселі.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом (ч. 3 ст. 14 Закону).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі -Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону.

Перелік обов'язкових реквізитів для простих векселів передбачений статтею 75 Уніфікованого закону, згідно з якою простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж, зазначення дати і місця видачі простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Вимоги Уніфікованого закону щодо підпису векселедавця конкретизовані в ч. 3 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", відповідно до якої вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про цінні напери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (Векселедержателю).

Відповідно до ст. 77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі - Уніфікований закон), до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Відповідно ст. 198 ЦК України особа, яка розмістила (видала) ордерний цінний папір, та індосанти за ним відповідають перед його законним володільцем солідарно, якщо інше не встановлено законом. У разі задоволення вимоги законного володільця ордерного цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов'язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Відповідно ст. 47 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися. Таке саме право належить кожній особі, яка поставила свій підпис на векселі, після того як вона прийме його і здійснить платіж за ним. Пред'явлення позову до однієї із зобов'язаних осіб не перешкоджає пред'явленню позову до інших осіб, навіть якщо вони йдуть після особи, до якої пред'явлено позов.

Пунктом 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, передбачено, що Держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: 1) суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; 2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; 3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.

Згідно ст. 49 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, особа, яка прийме переказний вексель і здійснить платіж за ним, може стягнути з інших зобов'язаних перед нею осіб: 1) усю сплачену нею суму; 2) відсотки на вказану суму, обчислені в розмірі шести, починаючи з дня, коли вона здійснила платіж; 3) будь-які витрати, яких вона зазнала.

Відповідно ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54).

У частині четвертій пункту 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" зазначено, що якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.

Колегія вважає, що на час розгляду справи позивач є законним держателем Векселя.

Як вбачається з матеріалів, справи у визначений у Векселі строк відповідач не сплатив заборгованість, а позивач не опротестував його у встановленому законом порядку.

Статтею 38 Закону "Про переказні векселі та прості векселі" затвердженого Женевською Конвенцією від 07.06.1930, ратифікованою Україною 06.07.1999 (далі - Закон), передбачено, що держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Пред'явлення переказного векселя в розрахункову палату є рівнозначним пред'явленню для платежу.

У статті 53 Закону зазначено, що після закінчення строків, встановлених: для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення; для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі; для пред'явлення для платежу у разі застереження "обіг без витрат", держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.

У разі непред'явлення для акцепту протягом строку, обумовленого трасантом, держатель втрачає своє право регресу у неакцепті, а також у неплатежі, якщо тільки із змісту умови не випливає, що трасант лише мав на увазі звільнити себе від відповідальності за акцепт.

Якщо застереження про строк для пред'явлення міститься в індосаменті, то тільки індосант може посилатися на нього.

Відповідно статті 77 Закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30 - 32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

З аналізу наведених норм вбачається, що у випадку непред'явлення простого векселя у вказаний в ньому строк, векселедержатель не втрачає право вимоги до зобов'язальної особи.

Крім того, у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" зазначено, що за вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу.

Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

Статтею 70 Закону передбачено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Таким чином, відповідач в межах трьохрічного строку від дати настання строку платежу, є зобов'язаною особою по зазначеним векселям, навіть якщо векселі не були вчасно пред'явлений до оплати та не опротестований держателем.

21.07.2008 року позивач пред'явив вексель відповідачу до оплати, що підтверджується актом пред'явлення векселя для платежу від 21.07.2008 року (а.с. 10, т. 1). Однак, зазначене залишено поза увагою відповідача.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, колегією встановлено обов'язок ТОВ "Мале підприємство "Пульс" оплати за Векселем позивачу, доказів протилежного відповідач суду не подав.

Щодо посилання відповідача на те, що вексель, пред'явлений до платежу, є таким, що не має вексельної сили, оскільки підписаний від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" тільки директором, а не директором та головним бухгалтером, як того вимагає ч. 3 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" колегією суддів не береться до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою; від імені фізичних осіб - власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, наданого органом державної податкової служби (крім випадків відсутності індивідуального ідентифікаційного номера в осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття індивідуального ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи), та паспортних даних векселедавця-трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності).

Як вбачається з простого векселя його було підписано директором, а доказів наявності у штатному розписі посади бухгалтера відповідачем не надано ні до суду апеляційної, ні до суду першої інстанції.

Щодо посилання відповідача на те, що вексель не має такої ознаки як товарність та виданий на підтвердження створення штучного боргу відповідача у справі, наявність якого не підтверджена належними доказами.

Оскільки, відповідно до Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.09.2011 року по цивільній справі № 2-3/2011 р., яке в подальшому було частково змінено рішенням Апеляційного суду Сумської області від 27.10.2011 року, за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" (представник відповідача Цюпка Олександр Віталійович), ОСОБА_18, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_12, ОСОБА_13, Роменського міськвиконкому, Роменськго міського голови, ОСОБА_19, треті особи: Роменська міська державна нотаріальна контора, Державний реєстратор Роменського міськвиконкому, Дзюба Олексій Петрович, виконавчий комітет Роменської міської ради як орган опіки і піклування, представник Макаренко Наталія Миколаївна, про визнання недійсними установчих договорів, рішень Роменського міськвиконкому, статутів ТОВ МП "Пульс, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спадщину, визнання права власності на МП "Пульс" визнано недійсними:

- установчий договір Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс", перереєстрований розпорядженням Роменського міського голови від 10.09.2002 року № 370;

- статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс", перереєстрований розпорядженням Роменського міського голови від 10.09.2002 року № 370;

- нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс", затвердженого загальними зборами учасників 23.11.2005 року;

- свідоцтво про перереєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності і юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс", видане Виконавчим комітетом Роменської міської ради Сумської області 10.09.2002 року;

- свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" серії АОО № 644889, виданого державним реєстратором М. М. Гусєвим номер запису 1 631 120 0000 000221 від 10.09.2002 року;

- свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" серії АОО № 645127, виданого державним реєстратором М. М. Гусєвим номер запису 1 631 105 0004 000221 від 10.09.2002 року,

- скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс", зареєстрованих державним реєстратором Гусєвим М. М., номер запису 16311050001000221 від 25.11.2005 року,

- визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на спадщину, видане 05.11.1997 року державним нотаріусом Роменської державної нотаріальної контори Олійник А. Д., в частині розміру та вартості прийнятої спадщини, вказаними у свідоцтві спадкоємцями,

- визнано право власності, в порядку спадкування на Мале підприємство "Пульс" вартістю 198 316,00 грн., яке належало ОСОБА_17 на момент його смерті за ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 1/3 частки кожною,

Посилаючись на вказані рішення у цивільній справі, відповідач стверджував, що позивачем у справі позитивного результату, який був передбачений договором № 1 не досягнуто, а отже, підстави для виплати позивачеві винагороди у розмірі 19800,00 грн. як це передбачено актом виконаних робіт від 14.11.2005 року, відсутні.

Крім того, відповідач стверджує, що фактично позивач у справі, на виконання договору № 1 діяв в інтересах осіб, що протиправно заволоділи МП "Пульс" (зокрема ОСОБА_18, яка також виступала відповідачем у цивільній справі), а не в інтересах ТОВ "МП "Пульс", що підтверджується рішеннями у вказаних цивільних справа та визнанням права на МП "Пульс" за спадкоємцями законного власника.

Колегією суддів зазначене не береться до уваги, з огляду на наступне.

Простий вексель було видано ще 01.07.2008 року та акт для його пред'явлення від 21.08.2008 року, а зазначений вище спір було вирішено у 2011 році, тому вказаний негативно вирішений спір не може бути підставою для не оплати векселя.

Крім того, як було зазначено вище в п. 2 акту на пред'явлення векселя до платежу від 21.07.2008 року зазначено, що платіж проти векселя у сумі 90 643,09 грн. векселедавець здійснює на протязі трьох банківських днів з дня складання цього акту на розрахунковий рахунок векселедержателя, тобто 24.07.2008 року відповідач повинен був здійснити платіж на рахунок позивача у сумі 90 643,09 грн. однак доказів зазначеного до суду не надано.

Щодо посилання відповідача на те, що даний вексель не має вексельної сили, то зазначене також не береться до уваги, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2012 року по справі № 5011-53/8347-2012, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 року та постановою Вищого Господарського суду України від 19.12.2012 року, у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" до Дочірнього підприємства "Юридичний центр" про визнання векселя таким, що не має вексельної сили відмовлено повністю.

Вищий господарський суд України у постанові від 16.09.2013р. у справі № 9/103 зазначив, що переглядаючи рішеня місцевого суду, суд апеляційної інстанції не навів у постанові доводів спростування висновків рішення суду першої інстанції щодо існування в правовому полі ТОВ «МП «Пульс» на момент укладення договору з позивачем 11.11.2012р. та момент видачі векселя 01.07.2008р.; відсутності повноважень у посадових осіб ТОВ «МП «Пульс» на підписання договору та видачу векселя; невідповідності суми векселя сумі боргу за договором; чи діяв позивач свідомо на шкоду відповідача, отримуючи від останнього спірний вексель.

Щодо існування в правовому полі ТОВ «МП «Пульс» на момент підписання договору та видачі векселя, і наявності в його посадових осіб повноважень на підписання договору та видачу векселя, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.9. рекомендацій Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.2007 р. «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» саме лише визнання недійсними установчих документів та запису про державну реєстрацію господарського товариства не є підставою визнання недійсними правочинів, вчинених товариством, оскільки на час їх вчинення товариство було внесено до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, користувалося правами юридичної особи, мало цивільну правоздатність та дієздатність.

Місцевий господарський суд у рішенні від 18.04.2013 р. дійшов висновку, що TOB «МП «Пульс» фактично не існувало у правовому полі, оскільки його установчі документи були визнані недійсними, починаючи з дня його створення 10.09.2002 р., а його державна реєстрація була скасована за рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області у цивільній справі № 2-3/2011 від 06.09.2011 р. Виходячи з зазначеного місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що посадові особи відповідача не мали повноважень на укладення договору з позивачем 11.11.2002 р. та видачу йому векселя 01.07.2008р., оскільки підприємство в цей час фактично не існувало.

Колегія вважає, що такі висновки місцевого господарського суду не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та рішення Роменського міськрайонного суду від 06.09.2011 р., що знаходяться в матеріалах справи, TOB «МП «Пульс» було зареєстровано як юридичну особу, - 10.09.2002 р. Зазначене підприємство було створене шляхом перереєстрації Малого підприємства «Пульс» у Товариство з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Пульс».

На момент укладення договору з ДП «Юридичний центр» (11.11.2002 р.) та видачі йому векселя (01.07.2008р.) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містилися відомості про TOB «МП «Пульс» як юридичну особу та про його керівників - ОСОБА_18 та Дзюбу О.П.

Після винесення Роменським міськрайонним судом 06.09.2011р. рішення № 2-3/2011 відомості про TOB «МП «Пульс» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не були виключені. Тобто підприємство продовжило існувати в тій же організаційно-правовій формі, але вже з новими учасниками.

На підставі викладеного, колегія вважає, що висновок про відсутність TOB «МП «Пульс» як юридичної особи протягом 2002 - 2011 рр. є безпідставним, суперечить фактичним обставинам справи та Рекомендаціям Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р.

Щодо невідповідності суми векселя, сумі боргу за договором, колегія вважає за необхідне зазначити наступне

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, згідно зі ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з пояснень, наданих в суді першої інстанції представником позивача, при видачі векселя було враховано суму боргу за актами виконаних робіт, інфляційні збитки та три проценти річних від простроченої суми. Зазначена сума визнана відповідачем, що підтверджується актом звіряння розрахунків від 01.07.2008 р. підписаного сторонами.

Заборгованість відповідача за договором від 11.11.2002 р. підтверджується актами виконаних робіт від 14.11.2005 р. (на суму 45300,00 грн.), від 29.12.2006 р. (на суму 2250,00 грн.) та 19.04.2008 р. (на суму 16500,00 грн.), всього 64050,00 грн. інфляційні збитки склали 22826,99 грн., 3% річних - 3766,10 грн.

Таким чином, загальна заборгованість TOB «МП «Пульс» перед ДП «Юридичний центр» за договором від 11.11.2002 р. з урахуванням інфляційних збитків та 3% річних складає 90 643,09 грн. (64 050,00 + 22 826,99 + 3 766,10), а отже сума векселя дорівнює сумі заборгованості за договором з урахуванням інфляційних збитків та трьох процентів річних.

Щодо вчинення позивачем дій на шкоду інтересів відповідача при отриманні векселя, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач діяв на шкоду відповідача при видачі останнім векселя, однак місцевим судом не зазначено у чому саме полягає така шкода. Висновок місцевого суду ґрунтується на начебто невідповідності суми векселя сумі боргу за договором (тобто на начебто відсутності зобов 'язання). Однак, сума заборгованості відповідача за договором від 11.11.2002 р. у розмірі 90643,09 грн. підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 р. «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» відсутність чи недійсність зобов'язання саме по собі не може бути підставою для неоплати векселя.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Таким чином, оскільки рішенням суду встановлено, що вексель має вексельну силу, то він підлягає виконанню.

З огляду на вищевикладене, вимога позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 90 643,09 грн. за простим векселем №783378584675 від 01.07.2008 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доводи відповідачів спростовуються вищенаведеним.

Оцінюючи вищевикладені обставини колегія приходить до висновку, що рішення місцевого суду не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв'язку з чим на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат.

Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Юридичний центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року по справі № 9/103 задовольнити повністю.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року у справі № 9/103 скасувати повністю.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" (вул. Строкача, 3, кв. 108, м. Київ, 03148, код 14001894) на користь Дочірнього підприємства "Юридичний центр" (вул. Черняховського, 29, м. Київ, 04111, код 32079270) заборгованості за простим векселем № 783378584675 від 01.07.2008 року у сумі 90 643 (дев'яносто тисяч шістсот сорок три) грн. 09 коп.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" (вул. Строкача, 3, кв. 108, м. Київ, 03148, код 14001894) на користь Дочірнього підприємства "Юридичний центр" (вул. Черняховського, 29, м. Київ, 04111, код 32079270) 906 (дев'ятсот шість) грн. 43 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за розгляд справи в господарському суді першої інстанції.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" (вул. Строкача, 3, кв. 108, м. Київ, 03148, код 14001894) на користь Дочірнього підприємства "Юридичний центр" (вул. Черняховського, 29, м. Київ, 04111, код 32079270) 906 (дев'ятсот шість) грн. 43 коп. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 9/103 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх

Дата ухвалення рішення12.12.2013
Оприлюднено27.12.2013

Судовий реєстр по справі —9/103

Ухвала від 19.07.2021

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Тварковський А.А.

Ухвала від 09.07.2021

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Тварковський А.А.

Ухвала від 11.04.2011

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Терещенко О.І.

Ухвала від 24.01.2011

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Афанасьєв В.В.

Ухвала від 24.03.2011

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Терещенко О.І.

Ухвала від 20.03.2015

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Яремчук Ю.О.

Ухвала від 13.03.2012

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондаренко Г.П.

Ухвала від 21.02.2012

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондаренко Г.П.

Ухвала від 28.05.2010

Господарське

Господарський суд Одеської області

Меденцев П.А.

Ухвала від 05.04.2012

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондаренко Г.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні