Рішення

від 20.12.2013 по справі 1915/14583/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/14583/2012 Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І. Провадження № 22-ц/789/1536/13 Доповідач - Ходоровський М.В. Категорія - 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Фащевської Н. Є., Щавурської Н. Б.,

при секретарі - Щебивовк Г.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція", третя особа головний лікар ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" Дністрян Степан Семенович про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення №41-к від 28.03.2012 року, поновлення на роботі з 29.03.2012 року, зобов'язання вчинити дії по звільненні з роботи з 10.07.2012 року, визнання недійсним запису в трудовій книжці №16 про звільнення з роботи 28.03.2012 року, зобов'язання видачі наказу і внесення змін до трудової книжки про день звільнення 02.08.2012 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку із затримкою видачі трудової книжки в сумі 1662,09 грн., стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 6941,67 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державного закладу "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція", третя особа головний лікар ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" Дністрян Степан Семенович, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" Дністряна С.С. від 28.03.2012р. №41-К про звільнення з роботи 28.03.2012р. за власним бажанням; поновити з 29.03.2012р. на роботі на посаді фельдшера-лаборанта лабораторії відділення гігієни харчування санітарно-гігієнічного відділу ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція"; зобов'язати ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" звільнити ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням на підставі заяви про звільнення від 10.07.2012р.; зобов'язати ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" внести до трудової книжки запис, яким визнати недійсним запис №16 від 28.03.2012р. про звільнення з роботи на підставі наказу №41-К від 28.03.2012р.; зобов'язати ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" видати наказ і внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про новий день звільнення - 02.08.2012р.; стягнути із ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв'язку з затримкою видачі трудової книжки за період з 11.07.2012р. по 02.08.2012р. в сумі 1662,09 грн.; стягнути із ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.07.2012р. по 18.10.2012р. в сумі 6941,67 грн.

Позивачка зазначила, що працювала у відповідача на посаді фельдшера-лаборанта лабораторії відділення гігієни харчування санітарно-гігієнічного відділу. У січні 2012 року її було попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади за п.1 ст. 40 КзпП України 30.03.2012р. 14 березня 2012 року написала заяву про звільнення її з роботи із 28.03.2012р. за власним бажанням. Після подання цієї заяви вона мала намір її відкликати, але через хворобу це не зробила. З 26 березня 2012 року знаходилась на лікуванні медичних закладах, а 10 липня 2012 року МСЕК встановила їй другу групу інвалідності. За період з 26 березня 2012 року до 10 липня 2012 року ні копії наказу про звільнення, ні трудової книжки, ні будь-яких інших документів державний заклад "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" не направляв, тому вона була впевнена, що з роботи не звільнена. Вважаючи, що продовжує перебувати із відповідачем у трудових відносинах 10 липня 2012 року направила відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням з проханням оплатити період тимчасової непрацездатності та направити поштою копію наказу про звільнення та трудову книжку. 04 серпня 2012 року отримала поштою трудову книжку, копію наказу про звільнення від 28.03.2012р., та неоплачені листи непрацездатності.

Посилаючись на наведене позивачка просила її вимоги задовольнити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 04 грудня 2012 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що судом залишено поза увагою факт неповідомлення її відповідачем про звільнення з роботи та необхідність отримання трудової книжки а також те, що їй виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності за весь період до встановлення інвалідності.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову повністю суд першої інстанції виходив із відсутності вини відповідача у неотриманні позивачкою трудової книжки, оскільки згідно журналу реєстрації вихідної документації, що на думку суду є належним повідомленням, відповідач 30.03.2012р. на адресу ОСОБА_1 направив лист із копією наказу від 28.03.2012р. №41-К про звільнення її з роботи та повідомив про необхідність з'явитися для отримання трудової книжки.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не грунтується на вимогах норм матеріального та процесуального права, зроблений без повного з"ясування судом обставин справи, що згідно ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Судом встановлено що ОСОБА_1 із 01.10.2007р. по 28.03.2012р. працювала у державному закладі " Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" на посаді фельдшера-лаборанта лабораторії відділення гігієни харчування санітарно-гігієнічного відділу.

У зв'язку із скороченням чисельності працівників ОСОБА_1 у січні 2012 року було попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади з 30.03.2012р.

14 березня 2012 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення її з роботи із 28.03.2012р. за власним бажанням.

Наказом головного лікаря ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" №41-К від 28.03.2012р. ОСОБА_1 звільнена на підставі заяви від 14 березня 2012 року.

Відповідно до п.4.1 та 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Отже, обов"язок видачі трудової книжки та доведення належного повідомлення про необхідність її отримання законодавцем покладено на власника або уповноваженого ним органа.

Відповідно до пояснень позивачки відповідач всупереч вимогам п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників не надіслав їй поштове повідомлення про звільнення з роботи та необхідність отримання трудової книжки. Трудова книжка була надіслана їй лише 02 серпня 2012 року.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не надано доказів, які б вказували на те, що відповідач після видачі 28.03.2012р наказу про звільнення з роботи належним чином повідомив позивачку про її звільнення з роботи та про необхідність отримання нею трудової книжки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем порушено п.4.1 та 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 а тому позовні вимоги щодо визнання недійсним раніше внесеного запису про день звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1662,09 грн. підлягають до задоволення. Днем звільнення позивачки з роботи слід вважати 02 серпня 2012 року.

Колегія не приймає до уваги посилання позивачки про те, що у день видачі наказу про звільнення вона знаходилась на лікарняному а відтак звільнення з роботи є незаконне, оскільки згідно ст 40 КзпП України заборона звільнення працівника, який знаходиться на лікарняному, стосується тільки звільнення працівника з ініціативи адміністрації.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. .

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04 грудня 2012 року скасувати та постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Днем звільнення з роботи ОСОБА_1 за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України вважати 02 серпня 2012 року.

Зобов'язати державний заклад "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" видати наказ і внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення її з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України 02 серпня 2012 року.

Раніше внесений запис від 28 березня 2012 року до трудової книжки про звільнення ОСОБА_1К з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України визнати недійсним.

Стягнути з державного закладу "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1662,09 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Ходоровський