Рішення

від 04.09.2014 по справі 1915/14583/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/14583/2012 Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І. Провадження № 22-ц/789/1032/14 Доповідач - Дикун С.І. Категорія -

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2014 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Кузьма Р. М.,

при секретарі - Баляс Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі питання ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція", третя особа головний лікар ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" Дністрян Степан Семенович про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення №41-к від 28.03.2012 року, поновлення на роботі з 29.03.2012 року, зобов'язання вчинити дії по звільненні з роботи з 10.07.2012 року, визнання недійсним запису в трудовій книжці №16 про звільнення з роботи 28.03.2012 року, зобов'язання видачі наказу і внесення змін до трудової книжки про день звільнення 02.08.2012 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку із затримкою видачі трудової книжки в сумі 1662,09 грн., стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 6941,67 грн.-

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державного закладу "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція", третя особа головний лікар ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" Дністрян С.С. та просила:

визнати незаконним і скасувати наказ головного лікаря ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" від 28.03.2012р. №41-К про звільнення з роботи 28.03.2012р. за власним бажанням;

поновити з 29.03.2012р. на роботі на посаді фельдшера-лаборанта лабораторії відділення гігієни харчування санітарно-гігієнічного відділу ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція";

зобов'язати ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" звільнити її з роботи за власним бажанням на підставі заяви про звільнення від 10.07.2012р.;

зобов'язати ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" внести до трудової книжки запис, яким визнати недійсним запис №16 від 28.03.2012р. про звільнення з роботи на підставі наказу №41-К від 28.03.2012р.;

зобов'язати ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" видати наказ і внести запис до трудової книжки позивачки про звільнення з 02.08.2012р.;

стягнути із ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв'язку з затримкою видачі трудової книжки за період з 11.07.2012р. по 02.08.2012р. в сумі 1662,09 грн.;

стягнути із ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.07.2012р. по 18.10.2012р. у сумі 6941,67 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 04 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 20 грудня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04 грудня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Днем звільнення з роботи ОСОБА_1 за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України вважати 02 серпня 2012 року. Зобов'язано державний заклад "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" видати наказ і внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення її з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України 02 серпня 2012 року. Раніше внесений запис від 28 березня 2012 року до трудової книжки про звільнення ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України визнати недійсним. Стягнуто з державного закладу "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" на користь ОСОБА_1 1662,09 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

24 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду Тернопільської області із заявою про ухвалення додаткового рішення. Зазначила, що судом не ухвалено рішення щодо її вимог про визнання незаконним та скасування наказу головного лікаря державного закладу "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" від 28.03.2012р. №41-к про звільнення її з роботи 28 березня 2012 року за власним бажанням за ст. 38 КзпП України; про стягнення з відповідача на її користь середнього заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2012 року по 18 жовтня 2012 року в сумі 6941,67 грн. А також не вирішено питання про судові витрати.

Колегія суддів вважає, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити, ухвалити по справі додаткове рішення.

Відповідно до ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо стосовно якої - не-будь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення не ухвалено рішення; якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 з 1 жовтня 2007 року до 28 березня 2012 року працювала у державному закладі «Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція» на посаді фельдшера-лаборанта лабораторії відділення гігієни харчування санітарно-гігієнічного відділу. У зв'язку із скороченням чисельності працівників у січні 2012 року її було попереджено про звільнення із займаної посади з 30 березня 2012 року.14 березня 2012 року позивачка подала заяву про звільнення її з роботи з 28 березня 2012 року за власним бажанням. Наказом головного лікаря державного закладу «Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція» від 28 березня 2012 року № 41-К вона була звільнена на підставі заяви від 14 березня 2012 року. Разом з тим, з 26 березня 2012 року позивачка перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що стверджується листками непрацездатності, а 10 липня 2012 року її визнано інвалідом 2 групи. 06 липня 2012 року позивачка надіслала відповідачу лист про відкликання заяви про звільнення, поданої нею 14 березня 2012 року, просила звільнити її з роботи з 10 липня 2012 року за власним бажанням; ОСОБА_1 також просила надіслати поштою копію наказу про звільнення та трудову книжку. Листом від 26 липня 2012 року відповідач надіслав ОСОБА_1 наказ про звільнення №41-К від 28 березня 2012 року; трудова книжка відправлена їй поштою 02 серпня 2012 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті. Виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності позивачці була здійснена 18 жовтня 2012 року після внесення ДЗ "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" відповідного припису територіальною державною інспекцією з питань праці у Тернопільській області.

Встановивши вищезазначені обставини у справі апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач порушив п. 4.1 та 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним раніше внесеного запису про день звільнення 28 березня 2012 року, стягнення середнього заробітку за період з у сумі 1 662 грн. 09 коп.

Разом з цим, невирішеними залишились позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 28 березня 2012 року № 41-К про звільнення; Також суд не вирішив вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2012 року по день фактичного розрахунку - 18 жовтня 2012 року у сумі 6941,67 грн., виходячи з наступного розрахунку: 4106,17 грн (2002,70 + 2103,47 (заробіток за січень,лютий 2012 року)) : 42 робочих дні = 97,77 грн (середньоденний заробіток) * 71 робочий день за спірний період. З приводу зазначених вимог сторони подавали докази і давали пояснення.

Відповідно до ст. ст. 47 , 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.4.1 та 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення, яким задовольнити вимоги позивачки про скасування наказу головного лікаря державного закладу "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" від 28.03.2012р. №41-к про звільнення позивачки з роботи з 28 березня 2012 року за власним бажанням за ст. 38 КзпП України, як таким що виданий у період тимчасової непрацездатності позивачки. Також слід задовольнити вимоги позивачки про стягнення на її користь 6941,67 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2012 року по 18 жовтня 2012 року та вирішити питання судових витрат.

Керуючись ст. 220 ЦПК України , колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Ухвалити додаткове рішення, яким скасувати наказ головного лікаря державного закладу "Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція" від 28.03.2012р. №41-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 28 березня 2012 року за власним бажанням за ст. 38 КзпП України.

Стягнути із Державної санітарно-епідеміологіної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2012 року по 18 жовтня 2012 року у сумі 6941,67 грн без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Державної санітарно-епідеміологіної служби України на користь держави судовий збір у сумі 243,60 грн.

Додаткове рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області С.І. Дикун