Рішення

від 04.12.2012 по справі 1915/14583/2012

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2012 Справа №1915/14583/2012

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Дзюбановського Ю.І.

при секретарі судового засідання: Бєлоусовій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу В«Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станціяВ» , третя особа головний лікар ДЗ В«Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станціяВ»ОСОБА_2, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення №41-к від 28.03.2012р., поновлення на роботі з 29.03.2012р., зобов'язати вчинити дії по звільненні з роботи з 10.07.2012р., визнання недійсним запису в трудовій книжці №16 про звільнення з роботи 28.03.2012р., зобов'язання видачі наказу і внесення змін до трудової книжки про день звільнення 02.08.2012р., стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку із затримкою видачі трудової книжки в сумі 1662,09 грн., стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 6941,67 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, надалі позивач, звернулася в суд з позовом до Державного закладу В«Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станціяВ» , третя особа головний лікар ДЗ В«Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станціяВ»ОСОБА_2, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря ДЗ В«Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станціяВ»ОСОБА_2 від 28.03.2012р. №41-К про звільнення з роботи 28.03.2012р. за власним бажанням; поновити з 29.03.2012р. на роботі на посаді фельдшера-лаборанта лабораторії відділення гігієни харчування санітарно-гігієнічного відділу ДЗ В«Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станціяВ» ; зобов'язати ДЗ В«Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станціяВ»звільнити ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням на підставі заяви про звільнення від 0.07.2012р.; зобов'язати ДЗ В«Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станціяВ» внести до трудової книжки запис, яким визнати недійсним запис №16 від 28.03.2012р. про звільнення з роботи на підставі наказу №41-К від 28.03.2012р.; зобов'язати ДЗ В«Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станціяВ»видати наказ і внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про новий день звільнення - 02.08.2012р.; стягнути із ДЗ В«Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станціяВ»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв'язку з затримкою видачі трудової книжки за період з 11.07.2012р. по 02.08.2012р. в сумі 1662,09 грн.; стягнути із ДЗ В«Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станціяВ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.07.2012р. по 18.10.2012р. в сумі 6941,67 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує, в їх обгрунтування зазначає, що 14.03.2012р. ОСОБА_1 подала заяву про звільнення її з роботи за власним бажанням, однак згодом передумала і вирішила не залишати роботу і не вимагати розірвання трудового договору та збиралася відкликати заяву. Проте, через хворобу не змогла цього зробити. За період із 26.03.2012р. до 10.07.2012р. наказу та трудової книжки їй не було надіслано, тому вона була впевнена, що з роботи її не звільнено. Однак, пізніше через направлення листів взнала, що заява про звільнення з роботи була задоволена. Лише 04.08.2012р. ОСОБА_1 отримала поштою копію наказу про звільнення та трудову книжку. Тому, в зв'язку із неотриманням трудової книжки з вини власника їй повинен виплачуватися середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім цього зазначає, що ОСОБА_3 була звільнена з роботи при перебуванні на лікарняному, що заборонено нормами законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що установою було отримано заяву від ОСОБА_1 про звільнення її за власним бажанням. Від дня подання заяви до дати видачі наказу ОСОБА_1 не повідомляла установу про відкликання своєї заяви. Також, Установа не володіла інформацією про перебування ОСОБА_1 на лікарняному, хоча остання могла здійснити всі дії щодо проінформування такої обставини. Після видачі наказу про звільнення на адресу ОСОБА_1 був направлений лист із повідомленням про її звільнення, а також із проханням з'явитися за трудовою книжкою. Однак, позивач в установу за отриманням трудової книжки не з'явилася. Також зазначає, що ОСОБА_1 були проведенні всі виплати, що їй належали.

Третя особа в судове засідання не з'явилася.

Суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Як вбачається із трудової книжки ОСОБА_1 із 01.10.2007р. по 28.03.2012р. працювала в Тернопільській обласні санітарно-епідеміологічній станції.

У зв'язку із скороченням чисельності працівників ОСОБА_1 було попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади з 30.03.2012р.

14 березня 2012 року ОСОБА_1 написала заяву про звільнення її з роботи із 28.03.2012р. за власним бажанням.

28 березня 2012 року Наказом №41-К звільнено ОСОБА_1 із роботи за власним бажанням.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлено трудову книжку і провести з ним розрахунки в строки, передбачені цим кодексом.

Як підтверджується доданими представником в судовому засіданні доказами, 30.03.2012р. на адресу ОСОБА_1 був направлений лист із копією наказу від 28.03.2012р. №41-К про звільнення працівників та повідомлялося про необхідність з'явитися в установу для отримання трудової книжки. Факт направлення листа підтверджується витягом із журналу реєстрації вихідної документації.

Із тверджень представника відповідача вбачається, що Установа не направляла поштою трудової книжки, оскільки в деяких листах, які надсилала ОСОБА_1 містилася інша поштова адреса, ніж в даних особової картки, а саме м. Хмельницький, на телефонні дзвінки, здійсненні працівниками для повідомлення ОСОБА_1 про її звільнення та отримання трудової книжки вона не відповідала.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 06.07.2012р. подала заяву до Головного лікарня ДЗ В«Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станціяВ» , в якій повідомила, що не бажає розривати трудовий договір 28.03.2012р., відкликає раніше подану заяву про звільнення з роботи та скасування наказу про звільнення з роботи в разі його прийняття.

10 липня 2012 року ОСОБА_1 подала заяву Головного лікарня ДЗ В«Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станціяВ» , в якій просить звільнити її з роботи за власним бажанням 10 липня 2012 року та копію наказу із трудовою книжкою направити на адресу поштою.

26 липня 2012 року за №01/248 ДЗ В«Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станціяВ»повідомило ОСОБА_1, що оскільки жодної інформації про те, що ОСОБА_1 вирішила продовжувати працювати на посаді до Державного закладу не надходило, не подано заяв про відкликання заяви про звільнення, тому 28.03.2012р. виданий наказ №41-к про звільнення її з роботи. Також, на адресу позивачу буда направлена трудова книжка та копія наказу по звільнення.

Тому суд вважає, що позивач не здійснила належних дій по отриманні трудової книжки, а тому в даному випадку вини відповідача у неотриманні ОСОБА_1 трудової книжки немає, що виключає відповідальність у вигляді стягнення середнього заробітку в сумі 1662,09 грн.

Разом з тим, із доданих лікарняних листів слідує, що ОСОБА_1 із 26.03.2012р. по 04.04.2012р. перебувала на стаціонарному лікуванні в Хмельницькій міській лікарні, із 05.04.2012р. по 12.04.2012р. перебувала на стаціонарному лікуванні в Хмельницькій міській лікарні, із 13.04.2012р. по 08.05.2012р. також знаходилася на стаціонарному лікуванні в Хмельницькій лікарні, із 09.05.2012р. проходила амбулаторне лікуванні та відвідувала лікарів в Хмельницькій міській лікарні.

За таких обставин, суд вважає, що із вини та недобросовісного відношення ОСОБА_1, яка неналежним чином виконала свої обов'язки, не повідомила відповідача при наявності такої можливості, про перебування на лікарняному, не подала своєчасно заяви про небажання розривати трудовий договір і відкликання заяви від 14.03.2012р. про звільнення з роботи 28.03.2012р. до видачі наказу про звільнення, не своєчасно отримала трудову книжку та була звільнена з роботи саме по поданій нею 14.03.2012р. заяві, реалізувавши надане їй право, передбачене ст. 38 КЗпП України.

Щодо позовних вимог про скасування наказу про звільнення від 28.03.2012р., поновлення на роботі з 29.03.2012р., звільнити з роботи з 10.07.2012р., визнання недійсним запису в трудові книжці та внесенні нового запису про звільнення, суд відмовляє в їх задоволенні, так як відповідачем при встановлених обставинах здійсненні всі дій у відповідності до вимог законодавства. Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з затримкою видачі трудової книжки за період з 11.07.2012р. по 02.08.2012р. в сумі 1662,09 грн. та за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.07.2012р. по 18.10.2012р. в сумі 6941,67 грн. є безпідставними та необґрунтовано заявлені.

Посилання позивача на неправомірне звільнення її з роботи в період тимчасової непрацездатності не приймається до уваги, оскільки ст. 40 КЗпП України, на яку посилається позивач, не надає право звільнити працівника саме з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Однак, в даному випадку сама позивач подала заяву про звільнення її за власним бажанням, тобто ініціювала розірвання трудового договору, та не повідомивши при цьому про факт перебування на лікарняному.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 47, 95, 115, 116, 117 КЗпП України ст.ст. 60, 88, 212, 218, 223, 224, 294, 367 Цивільного процесуального кодексу, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяОСОБА_4