Рішення

від 13.12.2013 по справі 2-1330/12

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 2-1330/12

Провадження № 2/727/105/13

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2013 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

при секретарі Цатурян М.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представників відповідача ПАТ КБ «ПриватБанку», за довіреністю ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського райсуду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк В«ПриватБанкВ» в особі Чернівецької філії Публічного акціонерного товариства комерційний банк В«ПриватБанкВ» ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства комерційний банк В«ПриватБанкВ» , в особі Чернівецької філії Публічного акціонерного товариства комерційний банк В«ПриватБанкВ» про визнання недійсним договору іпотеки. Мотивує заявлені вимоги тим, що 26.04.2007 року між її колишнім чоловіком ОСОБА_3 та відповідачем ЗАТ КБ В«ПриватБанкВ» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») було укладено кредитний договір за №Е/V07988 про надання кредиту у розмірі 170000,00 доларів США, на термін до 24.04.2017 року. Вказує, що в забезпечення виконання зобов’язань Позичальником ОСОБА_3 за вищенаведеним кредитним договором нею, як було надано згоду і передано в іпотеку належну їй на праві особистої приватної власності квартиру АДРЕСА_1 «А» в м. Чернівці, шляхом підписання між нею і ЗАТ КБ В«ПриватБанкВ» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») договору іпотеки. Вважає, що договір іпотеки №Е/V07988-2 від 26.04.2007 року нею був підписаний внаслідок застосування до неї психологічного тиску з боку колишнього чоловіка ОСОБА_3, який примусив її це зробити через власні фінансові проблеми та погрози невідомих осіб; а тому, просить визнати недійсним договір іпотеки за №Е/V07988-2 від 26.04.2007 року укладений між нею і ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Приватбанк») щодо надання в іпотеку нерухомого майна належної їй квартири АДРЕСА_1 «А» м. Чернівці в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 як позичальника ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Приватбанк»), які випливають з кредитного договору №Е/V07988 від 26.04.2007 року про повернення кредиту в сумі 170000,00 доларів США в термін до 24.04.2017 року.

До початку з»ясування обставин по справі і перевірки їх доказами, представником відповідача, за довіреністю, ПАТЬ КБ В«ПриватБанкВ» ОСОБА_2 08.05.2013 року подано до суду письмову заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки, перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства починається від дня припинення насильства. Строк позовної давності по вимозі ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, вчиненого під впливом насильства почав свій перебіг від дня винесення правоохоронними органами постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, а саме: 09.04.2009 року і тривав до 09.04.2012 року, а позов про визнання правочину недійсним подано позивачем ОСОБА_1 тільки 26.04.2012 року, тобто після спливу позовної давності. Просять, застосувати позовну давність та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання недійсним договору іпотеки №Е/V07988-2 від 26.04.2007 року.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні будучи допитаною в якості свідка суду пояснила, що фактично до підписання договору іпотеки її змусив чоловік, шляхом морального тиску на неї, знаючи про те, що їй на той час на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 «А» в м. Чернівці і вона перебувала в післяродовому стані. Надалі, позивач ОСОБА_1, як сторона по справі, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ КБ В«ПриватБанкВ» , за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. В наданих суду пояснення зазначала, що оскільки умови договору іпотеки мають виконуватися Іпотекодавцем належним чином згідно визначених умов, Іпотекодавець, а в даному випадку, це позивач передала майно в іпотеку в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3, а Іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов’язань, забезпечених іпотекою одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна. Відповідачем ОСОБА_3 зобов’язання на даний час не виконано. Позивач не надала жодного доказу реального підгрунття страху щодо невідомих осіб, що погрожували їй, не надала письмових записок, що залишали їй під дверима, відсутні докази звернень позивача до правоохоронних органів з приводу даних погроз в 2007 році. Позивач звернулася до правоохоронних органів тільки в березні 2009 року, а саме: на початку позовної роботи щодо стягнення суми заборгованості по отриманому кредиту ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з’явився, незважаючи на визнання його явки в суд обов»язковою і будучи повідомленим про день та час розгляду справи належним чином, в порядку визначеному ч. 4 ст. 74 ЦПК України, відомостей про поважність причини неявки суду не повідомив, разом з цим до суду засобами поштового зв»язку останнім направлено заяву про розгляд справи в його відсутність.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 є його сестрою. Після народження дитини, він приходячи до ОСОБА_1 бачив її у пригніченому стані, остання йому повідомляла, що до неї додому приходять чужі люди і вимагають гроші які ніби - то програв її колишній чоловік ОСОБА_3 Пояснив, що особисто йому про сімейні проблеми сестри відомо не було, як і не було відомо про будь - які кредитні зобов»язання.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, її покази надані в якості свідка, пояснення представника відповідача ПАТ КБ В«ПриватБанкВ» - ОСОБА_2, свідка ОСОБА_4, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, при системному аналізі, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом, належними і допустимими доказами по справі встановлено, що 26.04.2007 року між відповідачем ОСОБА_3 та відповідачем ЗАТ КБ В«ПриватБанкВ» був укладений кредитний договір №Е/V07988 про надання кредиту в розмірі 170000,00 доларів США в термін до 24.04.2017 року (т.1 а.с.83-85).

В забезпечення виконання зобов’язань позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором (угодою) за №Е/V07988 від 26.04.2007 року було передано позивачем ОСОБА_1 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 «А» в м. Чернівці, яка належала позивачу на праві особистої приватної власності, шляхом підписання договору іпотеки №Е/V07988-2 від 26.04.2007 року (т. 1 а.с.6-11). При цьому, судом звертається увага, що позивач ОСОБА_5, підписуючи договір іпотеки №Е/V07988-2 від 26.04.2007 року була повідомлена, що у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором №Е/V07988 від 26.04.2007 року ОСОБА_3, її майно передане в іпотеку - квартиру АДРЕСА_1 «А» в м. Чернівці буде звернено стягнення, з чим позивач погодилась та підписала даний договір іпотеки. Дане повністю узгоджується і з поясненнями ОСОБА_1 наданими в засіданні по те, що в момент підписання договору іпотеки, на неї будь - якого тиску, як з боку присутнього на той час її чоловіка ОСОБА_3, так і працівників Банку не було; підписуючи даний договір вона не перебувала в стресовому і хворобливому стані і лише пізніше, за спливу певного часу після підписання договору, вона вважає, що договір іпотеки №Е/V07988-2 від 26.04.2007 року (т. 1 а.с.6-11) нею був підписаний під тиском (моральним) її колишнього чоловіка.

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.06.2011 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 розірвано (т. 1 а.с.16).

Довідкою дослідженою в засіданні ЧКОБТІ від 24.11. 2009р. за № 3189 стверджується, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 «А» в м. Чернівці зареєстровано за ОСОБА_1 та дана квартира їй належить на праві приватної власності (т. 1 а.с. 19); колишній же чоловік позивача - відповідач по справі ОСОБА_3 значиться зареєстрованим ІНФОРМАЦІЯ_1 - Подільського району Вінницької області) (а.с. 41 т.1). Належність на праві приватної власності ОСОБА_1 спірної квартири вищенаведеної підтверджується і дослідженим витягом з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно ( т.1 а.с. 138, 139). Аналогічне вбачається і з копій матеріалів витребуваної у відповідача і належним чином дослідженої кредитної справи (т.1 а.с. 140 - 184) та оригіналами документів (т. 1 а.с. 186 - 191).

Висновком експерта № 30 - к від 13.03. 2013р. ( т.1 а.с. 235 - 238) призначеної судом судової - почеркознавчої експертизи, в зв’язку із відсутністю діагностичного комплексу ознак в досліджуваному підписі від імені ОСОБА_1 та рукописний запис «ОСОБА_1О.» в договорі іпотеки від 26.04.2007 р. № Е/У07988-2 (дана відсутність може бути пояснена тим, що підпис та рукописний запис виконані при звичних умовах та у звичайному стані, так і тим, що ознаки дії на процес письма зовнішніх (незвичні умови - стоячи тощо) або внутрішніх (незвичний стан виконавця - сп’яніння, хвилювання, хвороба тощо) «збиваючих» факторів в досліджуваному підписі - не проявились), відповісти на питання: «Чи перебувала ОСОБА_1, яка виконала рукописний текст «Чорна» та підпис на договорі іпотеки від 26.04.2007 р. № Е/У07988-2 укладений між ОСОБА_1 та Закритим (Публічним) акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», у незвичному стані?» не виявилось можливим. Разом з цим, висновком № 1785 експерта за призначеною судом і відповідно проведеною Львівським науково - дослідним інститутом судових експертиз судової - психологічної експертизи підекспертної ОСОБА_1 від 31.10.2013р. (т.2 а.с. 60 - 67) визначено, що індивідуально-психологічні особливості (якості) ОСОБА_1 містяться в дослідній частині даного висновку. На період підписання угоди від 26.04.2007 р. ОСОБА_1 перебувала в стані емоційної напруженості, в зв»язку з чим мотивація психофізичного розслаблення, досягнення спокою і комфорту, прагнення до уникнення конфліктності, прагнення до неконфліктних міжособистісних стосунків, орієнтація на особистісно-інтимні стосунки переважали в мотиваційно-потребовій сфері ОСОБА_1 Під час звершення дії укладання угоди від 26.04.2007 р. між ОСОБА_1 і ПАТ КБ ПриватБанк підекспертна гострих емоційних реакцій не виявляла, перебувала у стані емоційної пригніченості. В матеріалах справи відсутня експертно-значима інформація, яка б свідчила про зниження здатності ОСОБА_1 вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати його своїми діями під час укладення угоди від 26.04. 2007р. В період укладення угоди від 26.04.2007 р. ОСОБА_1 здатна була усвідомлювати фактичний зміст власних дій та прогнозувати наслідки власних дій. ОСОБА_1, з врахуванням емоційного стану в період укладення угоди від 26.04.2007р., здатна була усвідомлено приймати рішення та в повній мірі усвідомлено реалізовувати його.

Таким чином, на думку суду дослідженими в засіданні доказами в їх сукупності спростовуються доводи позивача ОСОБА_1 про те, що в момент підписання договору іпотеки №Е/V07988-2 від 26.04.2007 року вона не усвідомлювала значення своїх дій, була в стресовому і пригніченому стані, внаслідок здійснення на неї морального тиску з боку ОСОБА_3

Статтею 4 ЦПК України визначено, що суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік способів захисту цивільних справ та інтересів міститься в статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов'язання зазначені в ст. 526 цього Кодексу. Отже, на думку суду зобов'язання припиняються в результаті належного виконання грошового зобов'язання. Таке грошове зобов'язання не було виконане належним чином відповідачем ОСОБА_3 При цьому, позивачем ОСОБА_1 не зазначено доказів, щодо наявності незаконних дій зі сторони представників ЗАТ КБ В«ПриватБанкВ» під час підписання договору іпотеки №Е/V07988-2 від 26.04.2007 року.

Крім цього, судом встановлено, що боржник - відповідач по справі ОСОБА_3 взятих на себе кредитних зобов»язань за кредитною угодою (договором) №Е/V07988 від 26.04.2007 року не виконав. Дане в судовому засіданні було визнано сторонами по справі.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вимогами ст..14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та(або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Як встановлено, в судовому засіданні і цього не заперечувалося сторонами така вимога як ОСОБА_3, так і ОСОБА_1 була направлена, і про це свідчать матеріали дослідженої в засіданні кредитної справи.

Судом крім наведеного, встановлено, що при укладені договору іпотеки №Е/V07988-2 від 26.04.2007 року не були допущені порушення закону, щодо його укладення і фактично дане в судовому засіданні було визнано сторонами по справі. Умовами даного договору забезпечувалися вимоги Іпотекодержателя, що випливають з кредитної угоди №Е/V07988 від 26.04.2007 року на суму отриманих позичальником коштів

Вищенаведене узгоджується і з ст. ст. 575 ЦК України, у відповідності до якої - іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Як вбачається з пояснення ОСОБА_1, вона разом з неповнолітніми дітьми з моменту підписання угоди і до даного часу проживають в квартирі, що є предметом договору іпотеки.

У відповідності зі ст. 203 ч.1 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно с.626 ЦК України, договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, суд, з врахуванням наведеного, а також виходячи з сукупності досліджених судом доказів вважає, що ОСОБА_1, відповідно до ст. 319 ЦК України правомірно, на власний розсуд розпорядилася належним їй майном, оскільки володіла ним на праві приватної, а не спільної власності, тобто це свідчить про те, що право власності має абсолютний характер, зміст якого становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб. За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном (ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 319 ЦК України). Тобто власник майна має право самостійно вирішити питання про передачу цього майна в іпотеку, отримання згоди від будь-якої особи на розпорядження своєю власністю в такий спосіб законом не вимагається. Зазначений висновок грунтується як на нормах ст. ст. 316, 319, ч. 2 ст. 583 ЦК України, так і на абз. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якого предметом іпотеки може бути нерухоме майно, зареєстроване в установленому порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості (ч. 3 ст. 5 Закону України "Про іпотеку").

Крім наведеного, роз'ясненнями, наданими в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятися як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі. Виходячи з дослідженої судом постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від квітня 2009 року ( а.с. 18 т. 10 в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 було відмовлено за відсутністю в діяннях ознак складу злочину.

Згідно положень ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім цього, слід зазначити, що однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність доказів наданих сторонами в їх сукупності при системному аналізі, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позовних вимог не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не грунтуються на вимогах закону і в їх задоволенні слід відмовити; при цьому судом враховуються і доводи клоптання предстанвика відповідача щодо застосування строків позовної давності.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 215, 231, 526, 599, 626 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 15, 16, 60, 88, 89, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства комерційний банк В«ПриватБанкВ» , в особі Чернівецької філії Публічного акціонерного товариства комерційний банк В«ПриватБанкВ» про визнання недійсним договору іпотеки від 26.04. 2007р. № E/V 07988-2 укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «ПриватБанком (правонаступником якого є ПАТ КБ ПриватБанк) щодо надання в іпотеку нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 у забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_3 як Позичальника перед ЗАТ ПриватБанком ((правонаступником якого є ПАТ КБ ПриватБанк) за кредитним договором від 26.07. 2007р. № E/V 07988 про повернення кредиту в розмірі 170000 доларів США - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які приймали участь в судовому процесу, однак не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Слободян Г.М.