Постанова

від 18.12.2013 по справі 826/18115/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2013 року 10:35 № 826/18115/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЮМІКС-ПЛЮС» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві. проскасування податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮМІКС-ПЛЮС» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0006102201, 0006112201 від 26.07.2013 прийнятих Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплектспецтрейдмарк» (код ЄДРПОУ 350023063), Товариством з обмеженою відповідальністю «Креома Плюс» (код ЄДРПОУ 37757673), Приватним підприємством «Газета Плюс» (код ЄДРПОУ 24257092) за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

Проведеною перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМІКС - ПЛЮС» при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплектспецтрейдмарк» (код ЄДРПОУ 35023063), Товариством з обмеженою відповідальністю «Креома Плюс» (код ЄДРПОУ 37757673), Приватним підприємством «Робота Плюс» (код ЄДРПОУ 24257092) за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та в бюджет за перевіряємий період на загальну суму 988727,0 грн., в т. ч.:

- за 1 квартал 2011 року на суму 185429,0 грн.

- за 2 квартал 2011 року на суму 179469,0 грн.

- за 3 квартал 2011 року на суму 236003,0 грн.

- за 4 квартал 2011 року на суму 143516,0 грн.

- за 1 квартал 2012 року на суму 121214,0 грн.

- за 2 квартал 2012 року на суму 123071,0 грн.

- за 3 квартал 2012 року на суму 25,0 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 встановлено його завищення всього у сумі 721 533,00 грн., а саме:

- за січень 2011 - 47 587,00 грн.;

- за лютий 2011 - 48 801,00 грн.;

- за березень 2011 - 51 955,00 грн.;

- за квітень 2011 - 43 384,00 грн.;

- за травень 2011 - 50 246,00 грн.;

- за червень 2011 - 62 430,00 грн.;

- за липень 2011 - 59 657,00 грн.;

- за жовтень 2011 - 71 713,00 грн.;

- за листопад 2011 - 53 083,00 грн.;

- за лютий 2012 - 64 005,00 грн.;

- за березень 2012 - 51 437,00 грн.;

- за квітень 2012 - 48 663,00 грн.;

- за травень 2012 - 62 285,00 грн.;

- за червень 2012 - 6 263,00 грн.;

- за серпень 2012 - 24,00грн.

Перевіркою встановлено, що на формування зазначених показників мали вплив договірні взаємовідносини позивача з контрагентами - ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», ТОВ «Креома Плюс», ПП «Робота Плюс».

Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» ґрунтувалися договорі поставки № 04/01-1 від 04.01.2011, згідно якого останній зобов'язувався передати у власність позивача як покупця товар відповідно до накладних, що ж невідємною частиною цього договору, де міститься повна інформація про (товар, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього грошову суму на умовах цього договору.Відповідно до додаткової угоди від 14.01.2011 поставка здійснюється на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2000).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: видаткові накладні № РН-0000005 від 04.01.2011, № РН-0000006 від 04.01.2011, № РН-0000007 від 04.01.2011, № РН-0000008 від 04.01.2011, № РН-0000060 від 01.02.2011, № РН-0000061 від 01.02.2011, № РН-0000062 від 01.02.2011, № РН-0000063 від 01.02.2011, № РН-0000132 від 01.03.2011, № РН-0000133 від 01.03.2011, № РН-0000134 від 01.03.2011, № РН-0000135 від 01.03.2011, № РН-0000226 від 01.04.2011, № РН-0000227 від 01.04.2011, № РН-0000228 від 01.04.2011, № РН-0000229 від 01.04.2011, № РН-0000310 від 03.05.2011, № РН-0000313 від 04.05.2011, № РН-0000311 від 04.05.2011, № РН-0000312 від 04.05.2011, № РН-0000513 від 01.06.2011, № РН-0000414 від 01.06.2011, № РН-0000414 від 01.06.2011, № РН-0000416 від 01.06.2011, № РН-0000417 від 01.06.2011, №РН-0000514 від 01.07.2011, № РН-0000515 від 01.07.2011, № РН-0000516 від 01.07.2011, № РН-0000517 від 01.07.2011, № РН-0000624 від 01.08.2011, № РН-0000624 від 01.08.2011, № РН-0000625 від 01.08.2011, № РН-0000626 від 01.08.2011, № РН-0000627 від 01.08.2011, № РН-0000707 від 01.09.2011, № РН-0000708 від 01.09.2011, № РН-0000709 від 01.09.2011, № РН-0000710 від 01.09.2011, № РН-0000768 від 03.10.2011, № РН-0000769 від 03.10.2011, № РН-0000770 від 03.10.2011, № РН-0000771 від 03.10.2011, № РН-0000807 від 01.11.2011, № РН-0000807 від 01.11.2011, № РН-0000808 від 01.11.2011, № РН-0000809 від 01.11.2011; податкові накладні № 4 від 04.01.2011, № 5 від 04.01.2011, № 6 від 04.01.2011, № 7 від 04.01.2011, № 6 від 01.02.2011, № 7 від 01.02.2011, № 8 від 01.02.2011, № 9 від 01.02.2011, № 4 від 01.03.2011, № 5 від 01.03.2011, № 6 від 01.03.2011, № 7 від 01.03.2011, № 8 від 01.04.2011, № 9 від 01.04.2011, № 10 від 01.04.2011, № 11 від 01.04.2011, № 7 від 04.05.2011, № 8 від 04.05.2011, № 9 від 04.05.2011, № 10 від 04.05.2011, № 3 від 01.06.2011, № 4 від 01.06.2011, № 6 від 01.06.2011, № 7 від 01.06.2011, № 7 від 01.07.2011, № 8 від 01.07.2011, № 9 від 01.07.2011, № 10 від 01.07.2011, № 4 від 01.08.2011,№ 5 від 01.08.2011, № 6 від 01.08.2011, № 7 від 01.08.2011, № 12 від 03.10.2011, № 13 від 03.10.2011, № 14 від 03.10.2011, № 15 від 03.10.2011, № 1 від 01.11.2011, № 2 від 01.11.2011, № 3 від 01.11.2011.

В той же час, в ході перевірки відповідачем використані: акти Бориспільської ОДПІ №278/23-2/35023063 від 07.04.2011 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Комплектспецтрейдмарк" код за ЄДРПОУ 35023063, з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 11.03.2009 по 01.04.2011», №780/7/23-2/35023063 від 23.11.2011 «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектспецтрейдмарк» код ЄДРПОУ 35023063, з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період липень-вересень 2011, № 519/23-2/35023063 від 19.07.2011 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Комплекспецтрейдмарк» код за ЄДРПОУ 35023063, з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період березень-травень 2011 року.

Відповідачем без належного дослідження первинних документів, які були надані позивачем на запит податкового органу, був покладений в основу перевірки вищевказаний акт.

Взаємовідносини позивача з ТOB «Креома Плюс» ґрунтувалися на договорі поставки від № 03/01-1 від 03.01.2012, за яким останній як постачальник зобов'язується передати у власність позивачу як покупцю товар відповідно до накладних, що є невід'ємною частиною цього договору, де міститься повна інформація про товар (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього грошову суму на умовах цього договору.

Відповідно до додаткової угоди від 10.01.2012 поставка здійснюється на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2000).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: видаткові накладні № РН-0000003 від 06.01.2012, № РН-0000004 від 06.01.2012, № РН-0000010 від 13.01.2012, № РН-0000015 від 23.01.2012, № РН-0000024 від 03.02.2012, № РН-0000032 від 10.02.2012, № РН-0000041 від 17.02.2012, № РН-0000062 від 01.03.2012, № РН-0000072 від 15.03.2012, № РН-0000073 від 15.03.2012, № РН-0000082 від 26.03.2012, № РН-0000095 від 04.04.2012, № РН-0000106 від 20.04.2012, № РН-0000119 від 28.04.2012, № РН-0000123 від 03.05.2012, № РН-0000124 від 03.05.2012, № РН-0000134 від 14.05.2012, № РН-0000140 від 28.05.2012, № РН-0000141 від 28.05.2012, № РН-0000143 від 28.05.2012, № РН-0000144 від 28.05.2012, № РН-0000155 від 13.06.2012, № РН-0000158 від 27.06.2012; податкові накладні № 5 від 06.01.2012, № 4 від 06.01.2012, № 17 від 13.01.2012, № 28 від 23.01.2012, № 6 від 03.02.2012, № 22 від 10.02.2012, № 37 від 17.02.2012, № 53 від 24.02.2012, № 1 від 01.03.2012, № 21 від 15.03.2012, № 22 від 15.03.2012, № 39 від 26.03.2012, № 8 від 04.04.2012, № 32 від 20.04.2012, № 56 від 28.04.2012, № 1 від 03.05.2012, № 2 від 03.05.2012, № 19 від 14.05.2012, № 39 від 28.05.2012, № 40 від 28.05.2012, № 49 від 28.05.2012, № 50 від 28.05.2012, № 16 від 13.06.2012, № 40 від 27.06.2012.

В той же час, в ході перевірки відповідачем використані: акти Переяслав-Хмельницької ОДПІ № 49/23-1/37757673 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Креома Плюс» за травень, червень 2012 року та № 30/23-1/37757673 від 02.08.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Креома Плюс» за січень, лютий, березень, квітень 2012 року.

Відповідачем без належного дослідження первинних документів, які були надані позивачем на запит податкового органу, був покладений в основу перевірки вищевказаний акт. При цьому відповідач не врахував, що зазначений акт не може бути віднесений до податкової інформації, оскільки податковим законодавством його складення не передбачене, за поясненнями представника податкового органу, відповідач ініціатором звірки не був, дані первинних бухгалтерських та інших документів позивача на співставлення не направляв, службовий акт, що свідчить лише про невиконання запиту невстановленого судом податкового органу на проведення співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання ТОВ «Креома Плюс з невідомим суб'єктом господарювання (не позивачем). Крім того, цей службовий документ отриманий поза встановленим порядком. Порушення порядку отримання та надання доказу підтверджується, зокрема, оформленням письмового доказу: надана суду роздруківка з електронного носія не містить жодної інформації з якої можна було б встановити достовірність документу; відсутні підписи (в т.ч цифрові), посилання на джерело та спосіб отримання акту.

Взаємовідносини позивача з ПП «Робота Плюс» ґрунтувалися на договорі про надання послуг, укладеному у спрощений спосіб (шляхом обміну документами), на підтвердження виконання якого позивачем надано 4 світлокопії оголошень в газеті «Срочно требуются» про вакансію кур'єра та сплачено за надані контрагентом послуги у повному обсязі. Також позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0061120 від 31.08.2012; податкову накладну № 529 від 13.08.2012.

В той же час, в ході перевірки відповідачем використаний акт і наданий до матеріалів справи ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС № 5435/22-9/24257092 від 13.12.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Робота Плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 30.09.2012. Однак, в акті перевірки податковим органом зазначено, що відповідачем отримано від ДПІ у Будьнівському районі м.Донецька податкову інформацію, а саме : акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання № 5435/22-9/24257092 від 13.12.2012, за результатами якої, на думку відповідача, інформація щодо підтвердження взаємовідносин ПП «Робота Плюс» з позивачем відсутня.

Відповідачем без належного дослідження первинних документів, які були надані позивачем на запит податкового органу, був покладений в основу перевірки вищевказаний акт. При цьому відповідач не врахував, що зазначений акт не може бути віднесений до податкової інформації, оскільки податковим законодавством його складення не передбачене, за поясненнями представника податкового органу, відповідач ініціатором звірки не був, дані первинних бухгалтерських та інших документів позивача на співставлення не направляв, службовий акт, що свідчить лише про невиконання запиту невстановленого судом податкового органу на проведення співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання ПП «Робота Плюс» з невідомим суб'єктом господарювання (не позивачем). Крім того, цей службовий документ отриманий поза встановленим порядком. Порушення порядку отримання та надання доказу підтверджується, зокрема, оформленням письмового доказу: надана суду роздруківка з електронного носія не містить жодної інформації з якої можна було б встановити достовірність документу; відсутні підписи (в т.ч цифрові), посилання на джерело та спосіб отримання акту.

На підтвердження оплати за отриманий товар та надані послуги позивачем надані платіжні доручення та виписки по особовим рахункам ( том 1, додаток 1).

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 210/26-54-22-1/31467298 від 10.07.2013, яким зафіксовані нібито виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.44.1 ст.44, п.пп.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1 Податкового Кодексу України; ст.1 ст.9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.2, п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей; пп.1.2, пп.2.1 пп. 2.4, пп. 2.15., пп. 2.16 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього у сумі 988 727,0 грн., в т.ч. :

за 1 квартал 2011 року на суму 185 429,0 грн.;

за 2 квартал 2011 року на суму 179 469,0 грн.;

за 3 квартал 2011 року на суму 236 003,0 грн.;

за 4 квартал 2011 року на суму 143 516,0 грн.;

за 1 квартал 2012 року на суму 121 214,0 грн.;

за 2 квартал 2012 року на суму 123 071,0 грн.;

за 3 квартал 2012 року на суму 25,0 грн.

п.44.1, п.44.6 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 та п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201, п.11 підрозділу 2 розділу XX Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього у сумі 721 533.00 грн., а саме :

за січень 2011 - 47 587,0грн.;

за лютий 2011 - 48 801,0грн.;

за березень 2011 - 51 955,0грн.;

за квітень 2011 - 43 384,0грн.;

за травень 2011 - 50 246,00грн.;

за червень 2011 - 62 430,00грн.;

за липень 2011 - 59 657,00грн.;

за жовтень 2011 - 71 713,00грн.;

за листопад 2011 - 53 083,00грн.;

за лютий 2012 - 64 005,00грн.;

за березень 2012 - 51 437,00грн.;

за квітень 2012 - 48 663,00грн.;

за травень 2012 - 62 285,00грн.;

за червень 2012 - 6 263,00грн..

Не погоджуючись з висновками акта перевірки № 210/26-54-22-1/31467298 від 10.07.2013, позивачем були подані відповідачу заперечення до акта, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки № 210/26-54-22-1/31467298 від 10.07.2013, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0006112201 від 26.07.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 721 523,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 104 283,00 грн.; № 0006102201 від 26.07.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 988 727,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 61 079,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м.Києві та Міністерства доходів і зборів України, за результатами якого оскаржуване рішення було залишене без змін, а скарга - без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 138.2 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.44.1. ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст. 198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" № 1379 від 01.11.2011 року (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Підпунктом 6.3 пункту 6 Порядку встановлено, що не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.06.11 року по справі К/9991/15429/11 та ухвалі цього ж суду від 05.10.11 року по справі К 9991/14602/11.

На час проведення господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстровані платниками ПДВ та згідно ЄДР були зареєстровані за місцем знаходження, являються юридичними особами, наділеними правоздатністю та дієздатністю, мали право укладати з позивачем будь-які договори, нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, до того ж видані податкові накладні, на основі яких сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством, що не заперечується сторонами. Об'єктивним та не спростованим доказам податковий орган намагався протиставити письмові докази, добуті з порушенням законодавства, що не може бути взято до уваги судом відповідно до вимог п. 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази.

Також, за ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 Кодексу передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В свою чергу, суд не може погодитися з доводами відповідача, щодо відсутності у підприємства інформації про наявність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Такі доводи не ґрунтуються на дослідженні первинних документів. Оскільки, у видаткових накладних, в правому нижньому кутку яких під підписом особи, яка отримує товарно-матеріальні цінності зазначені відомості виданої довіреності - її дата та номер. Крім того, на підтвердження видачі довіреностей позивачем надано до матеріалів справи копію журналу реєстрації довіреностей (а/с 76- 90, том 1).

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для однозначного висновку, що єдиною підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є виписана йому продавцем товарів (робіт, послуг) податкова накладна.

Окрім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними":… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого з контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кодексу (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагентів: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Окрім вищевикладеного суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена правова позиція повністю відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускають його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

В той же час в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують реальність поставок, а саме : договір на поставку оргтехніки, на поставку, відновлення, заправлення картриджів до офісної техніки та ремонт офісної техніки № 110601 від 11.06.2008 ЗАТ «Страхова компанія «Кредо-Класик», договір №041102 на відновлення та заправлення картриджів до офісної техніки та ремонт офісної техніки від 04.11.2008 з ТОВ «УніКредит Банк», (з додатками), договір №919 041102 на відновлення та заправлення картриджів до офісної техніки та ремонт офісної техніки від 04.11.2008 з ЗАТ «Кредит Європа Банк» (з додатком), договір №171104 на поставку офісної техніки, поставку, відновлення та заправлення картриджів до офісної техніки та ремонт офісної техніки від 17.11.2008 з ЗАТ «Страхова Група «ТАС» (з додатками), договір на поставку, відновлення та заправлення картриджів до офісної техніки, ремонт та техобслуговування офісної техніки від 01.04.2009 з ТОВ «Суматра- ЛТД» (з додатком), договір №011601 на поставку, відновлення та заправлення картриджів до офісної техніки та ремонт офісної техніки від 01.02.2009 з ТОВ «УніКредит Банк» (з додатками), договір №010901 від 01.09.2009 з АТ «Індустріально-Експортний Банк» (з додатками), договір №011601 на поставку, відновлення та заправлення картриджів до офісної техніки та ремонт офісної техніки від 01.11.2009 з ТДВ «Страхова компанія «Наста» (з додатками), додаткова угода №1 від 30.11.2009р. до Договору №010901 від 01.09.2009р. з ПАТ «Індустріально-Експортний Банк» (з додатками), договір №011601 на поставку, відновлення та заправлення картриджів до офісної техніки та ремонт офісної техніки від 25.12.2009 з ЗАТ «Страхова компанія « 611» (з додатком), договір №У 14001 на відновлення та заправлення картриджів до офісної техніки від 25.01.2010 з ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД», договір №060601 на відновлення та заправлення картриджів до офісної техніки та ремонт офісної техніки від 01.04.2010 з ТОВ «ВЕРНА» (з додатками), договір №010410 на поставку, відновлення та заправлення картриджів до офісної техніки, ремонт та техобслуговування офісної техніки від 01.04.2010 з ТОВ «Суматра-ЛТД» (з додатком), договір №01/06-1 на поставку, відновлення та заправлення картриджів до офісної техніки та ремонт офісної техніки від 01.06.2010 з ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» (з додатками), договір №01012010 на поставку друкуючої техніки, поставку, відновлення та заправлення картриджів до друкуючої техніки та ремонт друкуючої техніки від 01.08.2010 з ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» (з додатками), договір №1/1 поставки обладнання від 04.01.2011 з ТОВ «Фоззі-Фуд» (з додатками), договір на виконання робіт №8/1 від 04.01.2011 з ТОВ «Фоззі-Фуд», договір №310111 на поставку, відновлення, заправлення картриджів до офісної техніки та ремонт комп'ютерної та офісної техніки від 31.01.2011р. з ВАТ «БГ Банк» (з додатками), договір №01031101 на поставку, відновлення та заправлення картриджів до офісної техніки та ремонт офісної техніки від 01.03.2011 з ТОВ «Експансія»; Договір №1 на поставку, відновлення та заправлення картриджів до офісної техніки та ремонт офісної техніки від 25.03.2011 з ДП «Адідас-Україна» (з додатком), договір №011/1-180 про виконання робіт по заправці, відновленню або придбанню нових картриджів для принтерів та багатофункціональних пристроїв та їх технічному обслуговуванню і ремонту від 01.04.2011 з ПАТ «Укрсоцбанк» (з додатками), договір №110411 на відновлення та заправлення картриджів до офісної техніки та ремонт офісної техніки від 11.04.2011 з ТОВ «Фармпланета» (з додатками), договір №010511 на поставку, відновлення та заправлення картриджів до офісної техніки, ремонт та техобслуговування офісної техніки від 10.05.2011 з ТОВ «Суматра-ЛТД» (з додатками), договір №01-11/Н на технічне обслуговування та ремонт офісної техніки2011р. з 01.06.2011 з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова группа (з додатками), договір №010711 від 01.07.2011 з ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» (разом з додатками), договір №35 на поставку витратних матеріалів, технічне обслуговування, заправку та відновлення картриджів, ремонт офісної техніки від 20.12.2011 з ПАТ «Ерсте Банк» (з додатками), договір № 09/1009/12-4 від 04.09.2012 З ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (з додатками), інформаційні довідки по оборотам товарів, що підтверджують продаж отриманого товару та ремонт оргтехніки від ТОВ «Комплектспецтрейдмарк» та ТОВ «Креома Плюс».

Відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, суд критично сприймає доводи відповідача, викладені у спірному акті на підставі актів Переяслав-Хмельницької ОДПІ № 49/23-1/37757673 від 21.09.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Креома Плюс» за травень, червень 2012 року та № 30/23-1/37757673 від 02.08.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Креома Плюс» за січень, лютий, березень, квітень 2012 року, ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС № 5435/22-9/24257092 від 13.12.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Робота Плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 30.09.2012.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача №№ 0006102201, 0006112201 від 26.07.2013.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІКС-ПЛЮС" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві:

- № 20006102201 від 26.07.2013р. про донарахування податку на прибуток в сумі 1049806,00

- № 0006112201 від 26.07.2013р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 825816,00 грн.

Судові витрати в сумі 438,01 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІКС-ПЛЮС" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Суддя Р.О. Арсірій