Рішення

від 23.12.2013 по справі 924/1299/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2013 р.Справа № 924/1299/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом прокурора Красилівського району м. Красилів в інтересах держави

до 1) Росолівецької сільської ради Красилівського району с. Росолівці Красилівського району

2) Антонінської селищної ради Красилівського району смт. Антоніни Красилівського району

3) Кузьминської сільської ради Красилівського району с. Кузьмин Красилівського району

4) відкритого акціонерного товариства "Хмельницькрибгосп" смт. Меджибіж Летичівського району

третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області, м. Хмельницький

про визнання недійсними рішення Росолівецької сільської ради народних депутатів від 01.11.2000 р. №4; Антонінської селищної ради народних депутатів від 09.11.2000 р. №4; Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000 р. №2 та

визнання недійними державного акта на право постійного користування землею площею 121, 03 га серії І-ХМ №000590 від 10.11.2000 р., виданого на підставі рішення Росолівецької сільської ради народних депутатів від 01.11.2000 №4; державного акта на право постійного користування землею площею 108 га серії І-ХМ №000589 від 13.11.2000 р. виданого на підставі рішення Антонінської селищної ради народних депутатів від 09.11.2000 р. №4; державного акта на право постійного користування землею площею 789,93 га, серії І-ХМ №000588 від 15.11.2000 р., виданого на підставі рішення Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000 р. №2

за участю представників сторін:

від прокуратури : Рибачук О.Г. ст. прокурор відділу прокуратури м. Хмельницького

від відповідача 1: Мініх І. М.- за довіреністю №47 від 01.11.2013р.

від відповідача 2: Мініх І.М.- за довіреністю б/н від 01.11.2013р.

від відповідача 3: Мініх І.М.- за довіреністю №272 від 01.11.2013р.

від відповідача 4: не з'явився

від третьої особи: Сторчай Н.П.- за довіреністю від 21.01.2013р.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: прокурор в інтересах держави звернувся до суду із позовом про визнання недійсними рішення Росолівецької сільської ради народних депутатів від 01.11.2000р. №4; Антонінської селищної ради народних депутатів від 09.11.2000 р. №4; Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000р. №2 та визнання недійними державного акта на право постійного користування землею площею 121, 03 га серії І-ХМ №000590 від 10.11.2000р., виданого на підставі рішення Росолівецької сільської ради народних депутатів від 01.11.2000р. №4; державного акта на право постійного користування землею площею 108 га серії І-ХМ №000589 від 13.11.2000р., виданого на підставі рішення Антонінської селищної ради народних депутатів від 09.11.2000 р. №4; державного акта на право постійного користування землею площею 789,93 га, серії І-ХМ №000588 від 15.11.2000р., виданого на підставі рішення Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000 р. №2.

В обґрунтування вимог зазначає, що оскаржувані рішення та відповідно видані на їх підставі державні акти на право постійного користування землею прийняті відповідачами з перевищенням наданих повноважень, визначених Земельним кодексом України від 18.12.1990р., зокрема, ст. ст. 9, 19, оскільки право надавати земельні ділянки за межами населених пунктів із земель лісового та водного фонду , у випадках, передбачених статтями 77 і 79 Земельного кодексу та приймати з цього приводу рішення належало районній раді.

Відповідач 1 у письмовому відзиві на позов та повноважний представник в судовому засіданні стверджує, що рішення Росолівецької сільської ради від 01.11.2000р. №4 прийнято в межах повноважень, так як даним рішенням надання землі відповідно ст. 79 Земельного кодексу України ( в редакції від 18.12.1990р.) не здійснювалось, а лише затверджувались матеріали інвентаризації земель, що були в користуванні ВАТ "Хмельницькрибгосп", надавався висновок щодо згоди на надання земельної ділянки ВАТ "Хмельницькрибгосп" (без зазначення на правах постійного чи тимчасового користування), а також сільська рада виходила з клопотанням перед районною радою про передачу землі ВАТ "Хмельницькрибгосп".

Посилаючись на положення ст.ст. 19, 79 Земельного кодексу України, визнає, що так як державний акт на право постійного користування землею серії І-ХМ № 000590 від 10.11.2000 року виданий ВАТ "Хмельницькрибгосп" на земельну ділянку водного фонду площею 121,03 га, яка заходиться за межами населеного пункту, без рішення відповідної ради (своїм рішенням №4 від 01.11.2000 року сільська рада також не надавала землю в постійне користування), та в постійне, а не тимчасове користування, як визначено ст. 79 Земельного кодексу в ред. 1990 року, то такий державний акт підлягає визнанню недійсним, оскільки виданий без належних правових підстав.

Відповідач 2 у письмовому відзиві на позов та повноважний представник в судовому засіданні, посилаючись на ст.ст. 11, 19, 79 Земельного кодексу України, визнає, що рішення ради від 09.11.2000 року №4 прийнято з перевищенням повноважень, так як селищна рада була уповноважена лише на надання висновків до районної ради щодо передачі землі в користування, а не безпосередньо розпоряджатись земельною ділянкою водного фонду, що знаходиться за межами населеного пункту селища Антоніни. Зазначає, що оскільки Антонінська селищна рада не була уповноважена на розпорядження землями водного фонду за межами населеного пункту, то державний акт на право постійного користування землею серії І-ХМ №000589 виданий 13.11.2000 року ВАТ "Хмельницькрибгосп" на земельну ділянку площею 108,00 га підлягає визнанню недійсним як такий, що виданий без належних правових підстав.

Відповідач 3 у письмовому відзиві на позов від 28.10.2013р.та повноважний представник в судовому засіданні, посилаючись на ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), зазначає, що в порушення положень зазначеної статті, сільською радою було прийнято з перевищенням повноважень рішення від 31.10.2000р. №2, яким надано ВАТ "Хмельницькрибгосп" у постійне користування земельну ділянку водного фонду площею 789,93 га та видано відповідний держаний акт на право постійного користування землею.

Відповідач 4 повноважного представника в судове засідання не направив, витребувані судом докази не подав. У письмовому відзиві на позов від 18.11.2013 року вважає вимоги прокурора необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Звертає увагу на те, що оскільки прокурор Красилівського району в позовній заяві не вказав обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави, обґрунтування захисту таких інтересів, як то передбачено ст. 2 ГПК України, п.п. 1, 3, 6 Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 23.03.2012р. "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", тому наявні всі підстави для залишення позову без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 81 ГПК України.

Посилаючись на ст.ст. 1, 34 ГПК України, ст. 181 ЦК України, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зазначає, що прокурор не подав доказів на підтвердження права держави на земельні ділянки, щодо яких прийнято оскаржувані рішення.

Посилаючись на ст. 112 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., ст. 267 ЦК України стверджує, що прокурор пропустив строк позовної давності, тому просить застосувати наслідки спливу позовної давності.

Аналізуючи положення ст.ст. 74, 76 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зазначає, що прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про перевищення радами своїх повноважень.

Акцентує увагу на тому, що протягом не одного десятиріччя Хмельницький державний виробничий обласний рибокомбінат, а з 1998 року - ВАТ "Хмельницькрибгосп", був найбільшим та одним із найпотужніших підприємств у західному регіоні з вирощування рибопосадкового матеріалу та товарної риби, селекційно-племінної роботи, що є основним видом діяльності товариства та був належним землекористувачем земельних ділянок водного фонду на території Хмельницької та Тернопільської областей. Серед іншого, до 1998 року Хмельницький облрибокомбінат здійснював діяльність у штучно створених водоймах, які будувались останнім, при чому земельні ділянки, на яких розташовані дані об'єкти, були надані йому в постійне користування ще до введення в дію Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 р.

Зазначає, що за таких обставин, у відповідності до п. 6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 року "Про земельну реформу", ВАТ "Хмельницькрибгосп" повинно було до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається. Проте, згідно із Законом N 3180-12 від 05.05.1993р., дію пункту 6 продовжено до 01.01.1998р. згідно з Постановою ВР N 4028-12 від 24.02.1994р.; дію пункту 6 продовжено до 01.01.2000 р. згідно з Постановою ВР N 744/97-ВР від 17.12.1997р.; дію пункту 6 продовжено до 01.01.2004 р. згідно з Постановою ВР N 1312-ХІУ від 17.12.1999р. В подальшому, положення даного пункту Постанови визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Також звертає увагу, що відповідно до п. п. 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі, на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р. № 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 р. за № 354/3647, державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Прокурор у письмових поясненнях від 29.11.2013 року стосовно твердження відповідача 4 про пропуск терміну позовної давності посилається на п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", яким визначено, що у разі, коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Про порушення законодавства, які стали підставою вказаного позову, прокуратура дізналась лише 01.10.2013 із інформації контролюючого органу - Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області, викладеній в клопотанні №4/2-3128 від 01.10.2013 року. В той же час, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства "Про затвердження Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» від 23.12.2011 №770, Державній інспекції сільського господарства в Хмельницькій області не надано право на звернення до суду на усунення виявлених порушень, тому позов подано прокурором.

Враховуючи вищенаведене, прокурор просить в задоволенні заяви про застосування спливу строку позовної давності відмовити, оскільки початок перебігу такого строку слід обраховувати з моменту, коли органи прокуратури дізналися про порушення, допущені сільськими та селищною радами при прийнятті оскаржуваних рішень, посилаючись при цьому на постанову Верховного Суду України від 28.08.2013 року №6/17-4949-2011, п. 7 листа ВГСУ від 19.11.2013 №01-06/1657/2013 "Про доповнення Інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2011 року №01-06/249 "Про постанови ВСУ, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

Як на підставу звернення прокурора до суду із даним позовом посилається на ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 (справа 1-1/99), оскільки в даному випадку селищна та сільські ради не мали повноважень на розпорядження спірними земельними ділянками. Внаслідок незаконних дій останніх з власності територіальної громади в приватну власність вибули земельні ділянки водного фонду загальною площею 1018,96 гектари, чим порушені інтереси територіальних громад, в зв'язку з чим позов заявлено прокурором.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Держсільгоспінспекція в Хмельницькій області в письмових поясненнях та повноважний представник в судовому засідання вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Аналізуючи положення ст. ст. 19, 77, 79 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, стверджує, що Кузьминська сільська рада та Антонінська селищна рада при прийнятті рішень про передачу в постійне користування ВАТ "Хмельницькрибгосп" земель водного фонду перевищили повноваження, оскільки прийняття таких рішень на той час було віднесено до компетенції районної ради. Звертає увагу, що рішення Росолівецької сільської ради стосувалось лише інвентаризації земель, а не їх передачі у постійне користування.

Посилаючись на ст. 23 Земельного кодексу України, стверджує, що оскільки необхідною умовою видачі державного акту на право постійного користування була наявність відповідного правомочного рішення уповноваженого органу, то відсутність такого рішення, його неправомірність є порушенням виключного передбаченого Конституцією України права цього органу на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Рішенням одинадцятої сесії ХХІІ скликання Кузьминської сільської ради Красилівського району від 31.10.2000 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" було надано в постійне користування ВАТ "Хмельницькриба" по матеріалах інвентаризації земельну ділянку 789,93 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в тому числі, пасовищ - 2,50 га, під виробничими дворами 0,49 га, шляхами і дамбами 9,09 га, ліси і лісовкриті площі - 6,0 га, болота 117,51 га, водосховища і канали 654,34 га. Зобов'язано видати державний акт на право постійного користування землею ВАТ "Хмельницькриба" згідно даного рішення.

На підставі зазначеного рішення , Кузьминською сількою радою відкритому акціонерному товариству "Хмельницькрибгосп" 15.11.2000 року видано державний акт серії №І-ХМ №000588 на право постійного користування земельною ділянкою площею 789,93 га для ведення рибного господарства, в межах згідно з планом землекористування. Зазначено, що даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2.

Із наданого витягу з Книги реєстрації державних актів на право постійного користування землею Кузьминської сільської ради вбачається, що запис під номером 2 відсутній.

Рішенням №4 від 01.11.2000 року "Про погодження матеріалів інвентаризації земель" Росолівецька сільська рада Красилівського району Хмельницької області затвердила матеріали інвентаризації земель водного фонду ВАТ "Хмельницькрибгосп"; погодила надання земель водного фонду загальною площею 121,03 га підприємству ВАТ "Хмельницькрибгосп". Пунктом 3 рішення було вирішено просити районну раду вийти з клопотанням перед обласною радою про надання земель водного фонду підприємству ВАТ "Хмельницькрибгосп".

На підставі зазначеного рішення, Росолівецькою сільською радою 10.11.2000 року видано відкритому акціонерному товариству "Хмельницкрибгосп" державний акт серії І-ХМ №000590 на право постійного користування землею площею 121,03га для ведення рибного господарства, який, як зазначено, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею під №4.

Відповідно до листа Росолівецької сільської ради №257 від 06.12.2013р., в 2000р. Книга реєстрації державних актів не велася, державні акти не видавалися і не реєструвалися .

Рішенням №4 дванадцятої сесії ХХІІІ скликання Антонінської селищної ради Красилівського району Хмельницької області від 09.11.2000 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації землі" затверджено матеріали інвентаризації землі, проведені ВК ПМП "ЛГМБ", надано в постійне користування ВАТ "Хмельницькриба" по матеріалах інвентаризації земельну ділянку 108,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в тому числі, рілля 1,4 га, сіножатей 2,23 га, пасовищ 0,62 га, виробничими дворами 1,77 га, шляхами і дамбами 4,04 га, ліси і інші лісовкриті площі - 2,58 га, боліт 13,09 га, водосховищами і каналами 81,47 га. , зобов'язано видати державний акт на право постійного користування землею ВАТ "Хмельницькриба" згідно даного рішення.

Відповідно до рішення Антонінської селищної Ради №4 від 09.11.2000р. відкритому акціонерному товариству "Хмельницькрибгосп" 13.11.2000р. Антонінською селищною радою видано державний акт серії І-ХМ №000589 на право постійного користування землею площею 108,00 га в межах згідно з планом землекористування для ведення рибного господарства. Зазначено, що акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №31.

Відповідно до довідки Антонінської селищної ради №695 від 09.12.2013р., Книга реєстрації державних актів про надання в постійне користування земельних ділянок в сільській раді відсутня.

Державна інспекція сільського господарства в Хмельницькій області листом від 01.10.2013р. №4/2-3128 звернулася до прокуратури Хмельницької області та прокуратури Красилівського району з клопотанням вжити заходів прокурорського реагування з метою усунення порушень земельного законодавства , які були виявлені під час перевірки. Зокрема, зазначено, що ВАТ "Хмельницькрибгосп" на території Красилівського району Хмельницької області використовує на підставі державних актів на право постійного користування землею земельні ділянки водного фонду: земельна ділянка водного фонду загальною площею 121,03 га на території Росолівецької сільської ради Красилівського району на підставі державного акта на право постійного користування землею, серії І-ХМ №000590 від 10.11.2000 року, виданого Росолівецькою сільською радою народних депутатів; земельна ділянка водного фонду загальною площею 108,00 га на території Антонінської селищної ради Красилівського району на підставі державного акта на на право постійного користування землею, серії І-ХМ №000589 від 13.11.2000 року, виданого Антонінською селищною радою народних депутатів; земельна ділянка водного фонду загальною площею 789,93 га на території Кузьминської сільської ради Красилівського району на підставі державного акта на право постійного користування землею, серії І-ХМ №000588 від 15.11.2000 року, виданого Кузьминською сільською радою народних депутатів. Підставою видачі державних актів на право постійного користування землею стали відповідно рішення Росолівецької сільської ради ради народних депутатів від 01.11.2000р. №4, Антонінської селищної ради народних депутатів від 09.11.2000 №4, Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000 №2.

Вказано на те, що в порушення ст.ст. 7, 9, 11, 19, 60, 78, 79 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішень), Росолівецька, Кузьминська сільські ради, Антонінська селищна рада при прийнятті рішень щодо видачі державних актів на право постійного користування перевищила надані повноваження.

Прокурор Красилівського району звернувся до відділу Держземагенства у Красилівському районі з вимогою (лист №117-73-13 від 13.10.2013р. ) надати інформацію, чи перебувають земельні ділянки, якими користується ВАТ "Хмельницькрибгосп" на підставі державних актів на право постійного користування від 10.11.2000р. І-ХМ №000590 площею 121, 03 га, від 13.11.2000р. І-ХМ №000589 площею 108 га, від 15.11.2000р. І-ХМ №000588 площею 789, 93 га за межами населених пунктів та чи відносяться вони до об'єктів водного фонду.

Листом від 13.11.2013 року №04-04-06/ відділ Держземагенства у Красилівському районі повідомив, що зазначені земельні ділянки водного фонду розташовані за межами населених пунктів на території Красилівського району: Кузьминської сільської ради, площею 789,93 га, Антонінської селищної ради, площею 108,00 га та Росолівецької сільської ради, площею 121,03 га. Окрім того, вказані земельні ділянки перебувають у державній власності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, прокурор Красилівського району в інтересах держави звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсними рішення Росолівецької сільської ради народних депутатів від 01.11.2000р. №4; Антонінської селищної ради народних депутатів від 09.11.2000р. №4; Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000р. №2 та визнання недійними державного акта на право постійного користування землею площею 121, 03 га серії І-ХМ №000590 від 10.11.2000р., виданого на підставі рішення Росолівецької сільської ради народних депутатів від 01.11.2000 №4; державного акта на право постійного користування землею площею 108 га серії І-ХМ №000589 від 13.11.2000р., виданого на підставі рішення Антонінської селищної ради народних депутатів від 09.11.2000 р. №4 ; державного акта на право постійного користування землею площею 789,93 га, серії І-ХМ №000588 від 15.11.2000р., виданого на підставі рішення Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000р. №2.

Досліджуючи надані докази, фактичні обставини справи, оцінюючи доводи та заперечення сторін, судом до уваги приймається наступне:

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За статтями 142,144 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Земельний кодекс України), розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Згідно зі ч. ч. 1, 2 ст.7 Земельного кодексу України, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням одинадцятої сесії Кузьминської сільської ради ХХІІІ скликання від 31.10.2000 року надано в постійне користування ВАТ "Хмельницькрибгосп" земельну ділянку площею 789,93 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зобов'язано видати державний акт на право постійного користування землею ВАТ "Хмельницькриба" згідно даного рішення.

Рішенням №4 дванадцятої сесії Антонінської селищної ради Красилівського району від 09.11.2000 року надано в постійне користування ВАТ "Хмельницькриба" по матеріалах інвентаризації земельну ділянку площею 108,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зобов'язано видати ВАТ "Хмельницькриба" державні акти на право постійного користування землею згідно даного рішення.

Відповідно до листа відділу Держземагенства у Красилівському районі Хмельницької області №04-04-06/ від 13.11.2013 року, вказані земельні ділянки знаходяться за межами населених пунктів та відносяться до земель водного фонду, а також перебувають у державній власності.

Частиною 1 статті 11 Земельного кодексу України (від 18.12.1990р.) встановлено, що до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Положеннями ст. 19 Земельного кодексу України визначено компетенцію Рад народних депутатів щодо надання земельних ділянок у користування.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Земельного кодексу України, районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що землі водного фонду, що є в користуванні водогосподарських підприємств і організацій, можуть надаватися за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення.

Тобто, з аналізу вищенаведених законодавчих норм, а саме ст. ст. 11, 19, 79 Земельного Кодексу (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) вбачається, що передача земельних ділянок за межами населених пунктів із земель водного фонду віднесена була до повноважень районних Рад народних депутатів. Крім того, така передача земельних ділянок можлива була здійснена лише у тимчасове користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Кузьминська сільська рада Красилівського району та Антонінська селищна рада Красилівського району, прийнявши рішення від 31.10.2000 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" та рішення №4 від 09.11.2000 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації землі", діяли всупереч вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, перевищили надані їм повноваження, визначені Земельним кодексом України, оскільки право на прийняття таких рішень було віднесено до компетенції відповідної районної ради.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені статтею 16 цього Кодексу. Одним із таких способів, як зазначено в п.10 ч.1 цієї статті, є визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Вказаною нормою також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він прийнятий з перевищенням повноважень, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача у справі.

З огляду на вищевикладене, рішення одинадцятої сесії Кузьминської сільської ради від 31.10.2000р., яким надано в постійне користування ВАТ "Хмельницькриба" земельну ділянку площею 789,93 га та зобов'язано видати державний акт на право постійного користування землею ВАТ "Хмельницькриба", а також рішення дванадцятої сесії Антонінської селищної ради 23 скликання № 4 від 09.11.2000 року, яким надано в постійне користування ВАТ "Хмельницькриба" земельну ділянку площею 108,00 га, зобов'язано видати державний акт на право постійного користування землею ВАТ "Хмельницькриба" необхідно визнати недійсними. Таким чином, позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсними вищезазначених рішень підлягають задоволенню.

Щодо визнання недійсним рішення Росолівецької сільської ради Красилівського району №4 від 01.11.2000 року, судом враховується таке. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що ним було затверджено матеріали інвентаризації земель водного фонду, погоджено надання земель водного фонду загальною площею 121,03 га підприємству ВАТ "Хмельницькрибгосп" та вирішено просити районну раду вийти з клопотанням перед обласною радою про надання земель водного фонду підприємству ВАТ "Хмельницькрибгосп". Питання щодо надання в користування ВАТ "Хмельницькрибгосп" земельної ділянки водного фонду не приймалось. Таким чином, прийняттям вказаного рішення Росолівецька сільська рада не порушила норми чинного на той час законодавства, зокрема, ст.ст. 11, 19, 79 Земельного кодексу, як зазначає прокурор. Тому у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення №4 Росолівецької сільської ради від 01.11.2000 року "Про погодження матеріалів інвентаризації земель" необхідно відмовити.

Прокурор в позові також просить визнати недійсними державні акти на право постійного користування земельними ділянками, видані на підставі оскаржуваних рішень.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 „Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин" зазначено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Оскільки право, посвідчене державними актами на право постійного користування землею , виданими ВАТ "Хмельницькрибгосп" Кузьминською сільською радою серії І-ХМ №000588 на площу 789,93 га та Антонінської селищною радою серії І-ХМ №000589 на площу 108,00 га, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування та те, що в даному випадку рішення Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000 року №2 та Антонінської сільської ради №4 від 01.11.2000 року прийняті без відповідних на це повноважень та визнані судом недійсними, то і державні акти, видані на їх підставі, також слід визнати недійсними.

Щодо визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 121,03 га від 10.11.2000 р. серія І-ХМ № 000590, виданого ВАТ "Хмельницькрибгосп" на підставі рішення Росолівецької сільської ради від 01.11.2000р. №4 "Про погодження матеріалів інвентаризації земель", судом враховується, що рішенням Росолівецької сільської ради від 01.11.2000р. №4 , яке зазначено як підстава видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 121,03 га від 10.11.2000 р. серія І-ХМ № 000590, не надавалося ВАТ "Хмельницькрибгосп" в постійне користування земельну ділянку площею 121,03 га для ведення рибного господарства, а лише погоджувались матеріали інвентаризації земель та вирішено просити районну раду вийти з клопотанням перед обласною радою про надання земель водного фонду підприємству ВАТ "Хмельницькрибгосп". Отже, Росолівецька сільська рада не приймала рішення про надання в постійне користування земельної ділянки водного фонду площею 121,03 га підприємству ВАТ "Хмельницькрибгосп", тому підстави для видання оскаржуваного державного акта відсутні, у зв'язку із чим та відповідно до положень ст. 79 Земельного кодексу України, Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 121,03 га від 10.11.2000 р. серія І-ХМ № 000590 підлягає визнанню недійсним.

Таким чином, позовні вимоги прокурора Красилівського району про визнання недійсним державного акта серії І-ХМ №000588 від 15.11.2000р. на право постійного користування землею площею 789,93 га для ведення рибного господарства, виданого ВАТ "Хмельницькрибгосп" на підставі рішення Кузьминської сільської ради народних депутатів №2 від 31.10.2000 року, державного акта серії І-ХМ №000589 від 13.11.2000р. на право постійного користування землею площею 108,00 га для ведення рибного господарства, виданого ВАТ "Хмельницькрибгосп" на підставі рішення Антонінської селищної ради народних депутатів №4 від 09.11.2000 року, державного акта серії І-ХМ № 000590 від 10.11.2000р. на постійне користування земельною ділянкою площею 121,03 га, виданого ВАТ "Хмельницькрибгосп" на підставі рішення Росолівецької сільської ради від 01.11.2000р. №4 підлягають задоволенню, а вищезазначені державні акти на право постійного користування землею - визнанню недійсними.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача (ВАТ "Хмельницькрибгосп") про відсутність обґрунтування прокурором підстав свого звернення до суду із даним позовом.

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 36-1 зазначеного Закону визначено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 3-рп/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - рішення Конституційного Суду України), державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України передбачено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до п.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.03.2012 року "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Згідно Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №459/2011 (п.5.) та Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 року №770 (п.6.3.), остання є органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Відповідно до вищенаведених положень, останню не наділено правом подання позовів до суду з питань, віднесених до її компетенції, а лише правом звернення до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду. Тому, на підставі листа Держсільгоспінспекції у Хмельницькій області від 01.10.2013 року №4/2-3128, прокурор Красилівського району звернувся до господарського суду із даним позовом про усунення виявлених Держсільгоспінспекцією порушень земельного законодавства, про що зазначив у позовній заяві.

При поданні позову, прокурор, враховуючи вищезазначені положення, виходив з того, що сільські та селищні ради не мали повноважень на розпорядження спірними земельними ділянками, внаслідок незаконних дій сільських рад з власності територіальної громади в приватну власність вибули земельні ділянки водного фонду загальною площею 1018, 96 га, чим було порушено інтереси територіальних громад, держави, у зв'язку з чим позов заявлено прокурором.

Щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, судом зазначається, що позовна давність, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування давності у вирішенні господарських спорів", у разі, коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатись відповідний прокурор. Аналогічні положення містяться і в п. 7 листа ВГСУ від 19.11.2013р. №01-06/1657/2013 "Про доповнення Інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

Як вбачається з матеріалів справи, прокурору Красилівського району, стало відомо про порушення, що стали підставою для звернення з даним позовом, лише після звернення Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області листом від 01.10.2013 року.

Тому, суд приходить до висновку, що строк позовної давності в даному випадку прокурором не пропущено.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене , позовні вимоги прокурора Красилівського району Хмельницької області підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на відповідачів 1,2 та 3, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останніх. При цьому судом враховується положення п. 4.6 постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування VI розділу Господарського процесуального кодексу України".

Керуючись ст.ст. 1, 12, 21, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов прокурора Красилівського району м. Красилів в інтересах держави до Росолівецької сільської ради Красилівського району с. Росолівці Красилівського району, Антонінської селищної ради Красилівського району смт. Антоніни Красилівського району, Кузьминської сільської ради Красилівського району с. Кузьмин Красилівського району, відкритого акціонерного товариства "Хмельницькрибгосп" смт. Меджибіж Летичівського району, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Хмельницькій області, м. Хмельницький про визнання недійсними рішення Росолівецької сільської ради народних депутатів від 01.11.2000 р. №4; Антонінської селищної ради народних депутатів від 09.11.2000 р. №4; Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000 р. №2 та визнання недійними державного акта на право постійного користування землею площею 121, 03 га серії І-ХМ №000590 від 10.11.2000 р., виданого на підставі рішення Росолівецької сільської ради народних депутатів від 01.11.2000 р. №4; державного акта на право постійного користування землею площею 108 га серії І-ХМ №000589 від 13.11.2000 р., виданого на підставі рішення Антонінської селищної ради народних депутатів від 09.11.2000 р. №4; державного акта на право постійного користування землею площею 789,93 га, серії І-ХМ №000588 від 15.11.2000 р., виданого на підставі рішення Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000 р. №2 задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення одинадцятої сесії Кузьминської сільської ради від 31.10.2000 року №2 "Про затвердження матеріалів інвентаризації землі".

Визнати недійсним рішення дванадцятої сесії Антонінської селищної ради ХХІІІ скликання №4 від 09.11.2000 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації землі".

Визнати недійсним державний акт серії І-ХМ № 000588 від 15.11.2000 року на право постійного користування землею площею 789,93 га, виданий відкритому акціонерному товариству "Хмельницькрибгосп" на підставі рішення Кузьминської сільської ради народних депутатів від 31.10.2000 р. №2

Визнати недійсним державний акт серії І-ХМ № 000589 від 13.11.2000 року на право постійного користування землею площею 108,00 га, виданий відкритому акціонерному товариству "Хмельницькрибгосп" на підставі рішення Антонінської селищної ради народних депутатів від 09.11.2000 р. №4 .

Визнати недійсним державний акт серії І-ХМ № 000590 від 10.11.2000 року на право постійного користування землею площею 121,03 га, виданий відкритому акціонерному товариству "Хмельницькрибгосп" на підставі рішення Росолівецької сільської ради народних депутатів від 01.11.2000 р. №4;

Стягнути з Росолівецької сільської ради Красилівський район, с. Росолівці, вул. Центральна (код 21310259) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38045529, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: „Судовий збір, код 03500128") - 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Антонінської селищної ради Красилівський район, смт. Антоніни, площа Леніна, 6 (код 04407342) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38045529, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: „Судовий збір, код 03500128") - 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Кузьминської сільської ради Красилівський район, с. Кузьмин, вул. Радянська (код 04407359) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38045529, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: „Судовий збір, код 03500128") - 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В задоволенні позову про визнання недійсним рішення Росолівецької сільської ради народних депутатів від 01.11.2000 року №4 "Про погодження матеріалів інвентаризації земель" відмовити.

Повне рішення складено 26.12.2013 року

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 7 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу-прокурор, (31000, м. Красилів, вул. Театральна, 4); 3, 4, 5, 6 - відповідачам (31043, Красилівський р-н, с. Росолівці; 31047, Красилівський р-н, с. Кузьмин; 31530; 31022, Красилівський р-н, смт. Антоніни; Летичівський р-н, смт. Меджибіж, вул. Чкалова, 58); 7- третій особі (м. Хмельницький, вул. Примакова, 9) (відповідачу 4 рек.)