Рішення

від 10.12.2013 по справі 5011-14/5435-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-14/5435-2012 10.12.13 За позовом Фізичної особи-підприємця Сахновського Олександра Володимировича

до 1) Севастопольської міської ради

2) Комунального підприємства "Орбіта"

Про визнання рішення та договору недійсним

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Бондаренко Г.П.

Судді: Ломака В.С.

Чеберяк П.П.

Представники сторін:

від позивача: Мовчан О.В. (дов. № 612 від 18.04.2012 року)

від відповідача: 1) не з`явився

2) не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 10.12.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Сахновський Олександр Володимирович (далі по тексту позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Севастопольської міської ради та до Комунального підприємства "Орбіта" (далі по тексту - відповідач-2) про скасування рішення відповідача-1 № 7305 від 14.07.09 року та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.03.2011 року, укладений між відповідачами у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.12 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.05.12 р.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 29.08.12 р. у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 18.03.13 р. призначено наступний склад суду для розгляду заяви: головуючий суддя Мельник С.М., судді Шкурдова Л.М. та Ломака В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.13 р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.04.13 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.13 р. розгляд справи відкладено на 15.05.13 р.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 30.10.12 р. розгляд справи доручено здійснювати в наступному колегіальному складі: суддя Мельник С.М. (головуючий), суддя Ломака В.С., суддя Ковтун С.А.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.13 р. вказана колегія суддів прийняла справу до свого провадження, а розгляд справи відкладено на 19.06.2013 року.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О. М. від 18.06.2013 року № 04-1/345 в зв`язку зі смертю судді Мельника С. М. призначено повторний автоматичний розподіл справ, за результатами якого справа передана судді Бондаренко Г. П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2013 року справу прийнято до провадження колегії суддів: суддя Бондаренко Г. П. (головуючий), суддя Ломака В. С., суддя Ковтун С. А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва судом відкладено розгляд справи на 16.07.2013 року у зв'язку з неявкою представників відповідачів в судове засідання, необхідністю надання додаткових матеріалів та пояснень по справі.

15.07.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача надано клопотання про відкладення розгляду та продовження строків розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2013 року судом продовжено строк вирішення справи на 15 днів, розгляд справи відкладено на 30.07.2013 року у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Бондаренко Г.П. на лікарняному, справу № 5011-14/5435-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя Босий В.П. (головуючий), суддя Ломака В. С., суддя Ковтун С. А.

Ухвалою Господарського суду від 30.07.2013 року справу № 5011-14/5435-2012 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: суддя Босий В.П. (головуючий), суддя Ломака В. С., суддя Ковтун С. А. та призначено до розгляду на 20.08.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 року, у зв'язку з виходом головуючого судді Бондаренко Г.П. з лікарняному, справу № 5011-14/5435-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя Бондаренко Г.П. (головуючий), суддя Ломака В. С., суддя Ковтун С. А.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 20.08.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Ковтун С. А. у відпустці, справу № 5011-14/5435-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя Бондаренко Г.П. (головуючий), суддя Ломака В. С., суддя Чеберяк П.П.

Ухвалою Господарського суду від 20.08.2013 року справу № 5011-14/5435-2012 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: суддя Бондаренко Г.П. (головуючий), суддя Ломака В. С., суддя Чеберяк П.П.

16.08.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача надано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 20.08.2013 року представники сторін не з`явились, про свою відсутність представники відповідача-1 та відповідача-2 суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 30.07.2013 року не виконали, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином відповідно поштовим повідомленням № 01454111, № 01600878, 21802538.

Судом встановлено, що обставини викладені в заяві про відкладення судового засідання є обґрунтованими, а тому судом задоволено заяву про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.09.2013 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 5011-14/5435-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Балац С. В., суддя Ломака В. С., суддя Чеберяк П. П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року справу прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Балац С. В., суддя Ломака В. С., суддя Чеберяк П. П., розгляд справи призначено на 05.11.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 року, в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки справу № 5011-14/5435-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко Г. П., суддя Ломака В. С., суддя Чеберяк П. П. та прийнято до її провадження.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року з зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці справу передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя Балац С. В. (головуючий), суддя Ломака В. С., суддя Чеберяк П. П.

Ухвалою суду від 05.11.2013 року справу № 5011-14/5435-2012 прийнято до провадження колегії суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 10.12.2013 року.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року, в зв'язку з виходом з відпустки судді Бондаренко Г.П. справу № 5011-14/5435-2012 передано до провадження колегії суддів Бондаренко Г.П. (головуючий), суддя Ломака В. С., суддя Чеберяк П. П. та прийнято до провадження колегії суддів.

В судове засіданні 10.12.2013 року з'явився представник позивача у справі, який підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що не з'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Севастопольської міської ради "про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7235 га на пр. Жовтневої революції, 61 для реконструкції та обслуговування будівель та споруд торгівельного мікрорайонного ринку"№7305 від 14.07.2009 земельна ділянка площею 0,7235 га, яка розташована в м. Севастополь, проспект Жовтневої революції №61, була передана Комунальному підприємству "Орбіта" в оренду.

10.03.11р. між Севастопольською міською радою (орендодавець) та Комунальним підприємством "Орбіта"(орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Севастопольської міської ради від 18.01.2011р. за № 7305, передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку для реконструкції та обслуговування будівель торгового мікрорайону ринку, з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської настройки, яка знаходиться за адресою м. Севастополь, проспект Жовтневої революції №61.

Згідно п. 3.1. договору оренди, зазначений договір укладено на 25 (двадцять п'ять) років.

Зазначений договір оренди земельної ділянки зареєстрований Головним управлінням Держкомзему м. Севастополі про що у книзі реєстрації земель вчинено запис від 27 квітня 2011 року за № 853640004000028.

Позивач є власником об'єкта нерухомості - торгового павільйону № 20/5, який розташовано за адресою: м. Севастополь, проспект Жовтневої революції № 61/3, що підтверджується договором купівлі-продажу від 13.10.2009 року, який засвідчено державним нотаріусом, та який зареєстровано у Комунальним підприємством Севастопольської міської ради "Бюро технічної інвентаризації державної реєстрації об`єктів нерухомого майна" 10.11.2009 року.

Вказаний павільйон № 20/5 розташований на земельній ділянці за адресою м. Севастополь, пр. Жовтневої революції №61 на території ринку "Юмашевський".

Позовні вимоги мотивовані тим, що передання в оренду відповідачем-1 відповідачу-2 земельної ділянки, на якій розміщено об`єкт нерухомості, що належить позивачеві, порушує права позивача на експлуатацію об`єкта нерухомості та порушує його права на користування земельною ділянкою. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на норми статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що при переході права власності на жилий будинок, будівлю або споруду до особи переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

В поданих запереченнях від 09.04.2013 року відповідач-2 проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що права позивача як суб`єкта господарської діяльності не порушені, оскільки ним не доведено, що об`єкт нерухомості використовується ним у підприємницькій діяльності та посилається на судову практику щодо розгляду даної категорії справ (зокрема постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року у справі № 5011-57/4671-2012).

По даній справі ухвалою суду від 29.08.2012 року було призначено комплексну будівельно-технічну та землевпорядну експертизу, проведення якої було доручено Севастопольському відділенні Харківського НДІ судових експертиз ім. засл.проф. М.С. Бокаріуса, за висновками № 1171 від 20.02.2013 року якої встановлено, що торгівельний павільйон № 20/5, розташований за адресою: м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 61 розташований в межах земельної ділянки, яка передана КП "Орбіта" на підставі рішення Севастопольської міської Ради № 7305 від 14.07.2009 року за договором оренди земельної ділянки від 10.03.2011 (зареєстрований 27.04.2011 року під № 853640004000028).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 40 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно статті 9 Земельного кодексу України, до повноважень Севастопольської міської ради належить розпорядження землями територіальної громади міста Севастополя, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до Закону.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно частини 5 статті 16 Закону України «Про місце самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Севастопольська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У відповідності до положень статті 116 Земельного кодексу України, набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності здійснюється за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до підпунктів 2, 3 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад. У відповідності до пункту 34 частини 1 саме до виключної компетенції відповідних рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, з наведеного вбачається, що підставою набуття права власності чи права користування земельною ділянкою є відповідне рішення відповідної ради, прийняте в межах її повноважень.

Згідно з пунктом 1 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 за № 02-5/35, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

При цьому у пункті 2 зазначеного Роз'яснення вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статтю 120 Земельного кодексу України та статтю 377 Цивільного кодексу України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права власності на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду, як на підставу для визнання недійсними спірного рішення та договору.

Відповідно до п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (далі по тексту Постанова Пленуму ВГСУ № 6), З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004).

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач набув права власності на об`єкт нерухомості на підставі нотаріально посвідченого правочину та його право власності на вказаний об`єкт нерухомості було посвідчено в установленому порядку. При цьому, судом встановлено, що попередній власник об`єкта нерухомості -Свірідова О.В. право власності чи користування на земельну ділянку під павільйоном промтоварів № 20/5 загальною площею 10,50 кв.м. не оформила, однак мало право на оформлення в установленому порядку не в конкурсній процедурі. Аналогічне право (охоронюваний законом інтерес) має позивач як законний власник об`єкта нерухомості, а отже має право на звернення до суду за захистом даного право у відповідності до п. 2.4 Постанови Пленуму ВГСУ № 6.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно з частиною другою статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Як зазначено в п. 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню у сукупності.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін.

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Як вже зазначалося судом вище, попередній власник об`єкта нерухомості не оформив своє право на користування земельною ділянкою, що знаходиться під торгівельним павільйоном № 20/5, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, пр-т Жовтневої революції, 61, площею 10,50 кв.м., однак мав право на таке оформлення без проведення конкурсу. При цьому, таке ж право на оформлення земельної ділянки перейшло до позивача у справі.

Разом з тим, судом встановлено, що оскаржуваним рішенням відповідач-1 передав земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, пр-т Жовтневої революції, 61, площею 10,50 кв.м., в оренду іншій особі, яка не є власником об`єкта нерухомості, чим порушив охоронюваний законом інтерес позивач на фактичне використання такої земельної ділянки під належним йому на праві власності об`єктом нерухомості, а також оформлення свого права користування чи власності на земельну ділянку під об`єктом нерухомості по спеціально встановленій Земельним кодексом України процедурі (без проведення конкурсу).

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення Севастопольської міської ради № 7305 від 14.07.2009 року підлягають частковому задоволенню, а рішення підлягає скасуванню в частині надання в оренду відповідачу-2 земельної ділянки, розташованої під павільйоном № 20/5, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, пр-т Жовтневої революції, 61, площею 10,50 кв.м., оскільки воно прийнято з порушенням охоронюваного законом інтересу позивача на оформлення прав на земельну ділянку, розташовану під об`єктом нерухомості, що належить позивачеві на праві власності.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди, укладеному між відповідачами, також підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч.2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 та ч.4 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак такими, що підлягають задоволенню щодо визнання частково недійсним рішення відповідача-1 про передачу земельної ділянки, що знаходиться у складі земельної ділянки площею 0,7235 га, і розташованої під торговим павільйоном №20/5 за адресою: м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, 61/3, який належить позивачеві, та визнання частково недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.03.2011 року, зареєстрованого 27.04.2011 року за № 853640004000028, в частині надання в оренду

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів пропорційно задоволених позовних вимог. При цьому, суд зазначає, що оскільки позивачеві не надано до матеріалів справи докази понесення витрат на оплату судової експертизи, дані витрати не підлягають стягненню з відповідачів у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Севастопольської міської ради № 7305 від 14.07.2009 "Про передачу Комунальному підприємству "Орбіта" в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7235 га по пр. Жовтневої революції, 61 для реконструкції та обслуговування будівель та споруджень торгівельного мікрорайонного ринку" в частині передачі в оренду земельної ділянки площею 10,50 (десять цілих п`ять десятих) квадратних метри під торгівельним павільйоном №20/5 за адресою: м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, 61/3, що належить Суб`єкту підприємницької діяльності-фізичній особі Сахновському Олександру Володимировичу.

3. Визнати частково недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.03.2011р., укладений Севастопольською міською радою (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3; ідентифікаційний код 24872845) з Комунальним підприємством "Орбіта"(99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої революції 52-36а; ідентифікаційний код 20702980 ) в частині передання в оренду земельної ділянки площею 10,50 (десять цілих п`ять десятих) квадратних метри, розташованої під торгівельним павільйоном №20/5 за адресою: м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, 61/3, що належить Суб`єкту підприємницької діяльності-фізичній особі Сахновському Олександру Володимировичу та яка знаходиться у складі земельної ділянки площею 0,7235 га.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Орбіта"(99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої революції 52-36а; ідентифікаційний код 20702980 ) на користь Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Сахновського Олександра (99059, м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, 40, кв. 75, ідентифікаційний номер 2528900031) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору.

5. Стягнути з Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна,3; ідентифікаційний код 24872845) на користь Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Сахновського Олександра (99059, м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, 40, кв. 75, ідентифікаційний номер 2528900031) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору.

6. В решті позову відмовити.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

8. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.12.13 р.

Головуючий суддя Г.П. Бондаренко

Суддя В.С. Ломака

Суддя П.П. Чеберяк