Постанова

від 01.04.2014 по справі 5011-14/5435-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2014 р. Справа№ 5011-14/5435-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участі представників: не з'явились

розглянувши апеляційні скарги Севастопольської міської ради та Комунального підприємства «Орбіта»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013

у справі № 5011-14/5435-2012 (головуючий суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до 1) Севастопольської міської ради

2) Комунального підприємства «Орбіта»

про визнання рішення та договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Севастопольської міської ради (далі, відповідач-1) та до Комунального підприємства «Орбіта» (далі, відповідач-2) про визнання недійсним та скасування рішення Севастопольської міської ради № 7305 від 14.07.2009 «Про передачу КП «Орбіта» в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7235 га по АДРЕСА_2 для реконструкції та обслуговування будівель та споруджень торгівельного мікрорайонного ринку», та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.03.2011, укладеного між відповідачами у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі № 5011-14/5435-2012 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Севастопольської міської ради № 7305 від 14.07.2009 «Про передачу Комунальному підприємству «Орбіта» в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7235 га по АДРЕСА_2 для реконструкції та обслуговування будівель та споруджень торгівельного мікрорайонного ринку» в частині передачі в оренду земельної ділянки площею 10,50 (десять цілих п`ять десятих) квадратних метри під торгівельним павільйоном АДРЕСА_2 за адресою: АДРЕСА_2 що належить Суб`єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 скасовано.

Визнано частково недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.03.2011, укладений Севастопольською міською радою з Комунальним підприємством «Орбіта» в частині передання в оренду земельної ділянки площею 10,50 (десять цілих п`ять десятих) квадратних метри, розташованої під торгівельним павільйоном АДРЕСА_2 за адресою: АДРЕСА_2 що належить Суб`єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2 та яка знаходиться у складі земельної ділянки площею 0,7235 га.

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Орбіта» на користь Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору.

Присуджено до стягнення з Севастопольської міської ради на користь Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство «Орбіта» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі № 5011-14/5435-2012 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Севастопольська міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі № 5011-14/5435-2012 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційні скарги Севастопольської міської ради та Комунального підприємства «Орбіта» у справі № 5011-14/5435-2012 було передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Михальській Ю.Б.

Розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 для розгляду апеляційних скарг у справі № 5011-14/5435-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Орбіта» прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 01.04.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 апеляційну скаргу Севастопольської міської ради прийнято до провадження, апеляційні скарги Севастопольської міської ради та Комунального підприємства «Орбіта» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі № 5011-14/5435-2012 об'єднано в одне апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 01.04.2014.

07.03.2014 та 11.03.2014 від представника позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли заяви про відмову у задоволенні клопотань скаржників про відновлення строку на апеляційне оскарження.

Зазначені заяви позивача колегією суддів до розгляду не приймаються з огляду на те, що згідно чинного господарського процесуального законодавства право визнавати поважною причину пропуску встановленого законом процесуального строку та відновлювати пропущений строк належить виключно суду. Так, ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 у справі № 5011-14/5435-2012 клопотання скаржників про поновлення строків на апеляційне оскарження були визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У судове засідання, призначене на 01.04.2013, представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що доказом повідомлення адресата про час і місце розгляду справи судом в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучена до матеріалів справи та засвідчена самим судом копія реєстру поштових відправлень суду або долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача та відповідача-1 про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, а також долучений судом до матеріалів справи витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, які містять інформацію про вручення поштових відправлень відповідачу-2, колегія суддів з огляду на те, що неявка вказаних представників не перешкоджає вирішенню спору у справі, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідачів.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

ОСОБА_2 є власником об'єкта нерухомості - торгового павільйону АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.10.2009, який посвідчено державним нотаріусом Каленкович О.М.

10.11.2009 торговий павільйон АДРЕСА_2 загальною площею 10,50 кв.м. зареєстрований Комунальним підприємством Севастопольської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об`єктів нерухомого майна» на праві приватної власності за ОСОБА_2.

Рішенням Севастопольської міської ради № 7305 від 14.07.2009 «Про передачу Комунальному підприємству «Орбіта» (том 1, а.с. 19) в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7235 га по АДРЕСА_2 для реконструкції та обслуговування будівель та спорудження торгового мікрорайонного ринку» (далі, Рішення) Комунальному підприємству «Орбіта» передано вищевказану земельну ділянку в межах, визначених наданою технічною документацією із землеустрою з віднесенням ділянки до категорії земель житлової та громадської забудови.

На підставі вказаного Рішення 10.03.2011 між Севастопольською міською радою та Комунальним підприємством «Орбіта» укладено договір оренди земельної ділянки (далі, Договір) (том 1, а.с. 20-29), за умовами якого Севастопольська міська рада зобов'язалась передати, а Комунальне підприємство «Орбіта» прийняти у строкове платне користування земельну ділянку для реконструкції та обслуговування будівель та спорудження торгового мікрорайонного ринку з віднесенням ділянки до категорії земель житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_2 (далі, спірна земельна ділянка).

27.04.2011 вищевказаний Договір зареєстровано у Головному управлінні Державного комітету із земельних ресурсів у місті Севастополі, про що у книзі реєстрації земель вчинено запис № 853640004000028.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір у справі виник у зв'язку з оскарженням позивачем правомірності прийняття Севастопольською міською радою вищезазначеного Рішення та укладення на його підставі спірного Договору.

Позивач, як на підставу позовних вимог, посилається на те, що Рішення від 14.07.2009 та укладений на його підставі Договір оренди земельної ділянки від 10.03.2011 порушують його права щодо користування, а також права на отримання спірної земельної ділянки в оренду або у власність.

Також, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на норми статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що при переході права власності на жилий будинок, будівлю або споруду до особи переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову мотивоване тим, що Рішення Севастопольської міської ради прийняте з порушенням охоронюваного законом інтересу позивача на оформлення прав на земельну ділянку, розташовану під об`єктом нерухомості, що належить позивачеві на праві власності.

У апеляційних скаргах відповідачі наголошують на тому, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням всіх обставин справи та з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, апелянти зазначають, що оскарженим Рішенням та укладеним на його підставі Договором не порушуються жодні існуючі права та законні інтереси позивача, оскільки будь-якого зареєстрованого права власності або користування на земельну ділянку, на якій розташований павільйон - у позивача на даний час не існує.

Скаржники також наголошують на тому, що норми статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України регулюють лише відносини щодо переходу існуючого (оформленого) права власності (користування) земельними ділянками під об'єктами нерухомості та не регулюють відносини щодо первісного набуття права власності на земельні ділянки (в порядку приватизації, викупу тощо), а тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та доводи, викладені відповідачами у апеляційних скаргах, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає їх обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на наступне:

Згідно статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 40 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно статті 9 Земельного кодексу України, до повноважень Севастопольської міської ради належить розпорядження землями територіальної громади міста Севастополя, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до Закону.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно частини 5 статті 16 Закону України «Про місце самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Севастопольська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У відповідності до положень статті 116 Земельного кодексу України, набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності здійснюється за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до підпунктів 2, 3 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад.

У відповідності до пункту 34 частини 1 саме до виключної компетенції відповідних рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, з наведеного вбачається, що підставою набуття права власності чи права користування земельною ділянкою є відповідне рішення відповідної ради, прийняте в межах її повноважень.

Згідно з пунктом 1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 № 02-5/35, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

При цьому у пункті 2 зазначеного Роз'яснення вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З наведеного випливає, що підставою звернення до суду є саме порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів.

Однак, оскільки позивач а ні станом на момент звернення до суду з позовною заявою, а ні на момент прийняття рішення у справі не був власником чи користувачем спірної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, колегія суддів зазначає, що Севастопольська міська рада, приймаючи рішення № 7305 від 14.07.2009 та укладаючи 10.03.2011 спірний договір оренди з Комунальним підприємством «Орбіта», не порушила прав позивача стосовно цієї земельної ділянки.

Висновки суду першої інстанції про те, що Рішення підлягає частковому скасуванню з огляду на те, що позивач, як законний власник об'єкта нерухомості, має право на оформлення земельної ділянки без проведення конкурсу, яке перейшло до нього від попереднього власника об'єкта нерухомості, який також не оформив своє право на користування спірною земельною ділянкою, однак таким правом був наділений, є необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено права особи, яка лише бажає у майбутньому набути право на земельну ділянку, заздалегідь заперечувати проти розпорядження власником такою земельною ділянкою, зокрема, вимагати скасування актів власника з розпорядження цією земельною ділянкою.

Окрім того, перебування спірної земельної ділянки в оренді відповідача-2 не перешкоджає позивачу, як власнику павільйону, звернутися у будь-який час із заявою про передачу такої земельної ділянки або її частини у власність чи користування у порядку, передбаченому чинним земельним законодавством, а Севастопольській міській раді - прийняти відповідне рішення.

Тобто, висновок суду першої інстанції про порушення права позивача на набуття та оформлення у власність спірної земельної ділянки під торгівельним павільйоном внаслідок передачі земельної ділянки під територією ринку в оренду відповідачу-2 не ґрунтується на нормах чинного земельного законодавства.

Посилання позивачів та суду першої інстанції на статтю 120 Земельного кодексу України та статтю 377 Цивільного кодексу України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права власності на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду, як на підставу для визнання недійсними спірних рішення та договору також є безпідставними та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне:

Як зазначено в пункті 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню у сукупності.

У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна переходять права на відповідну земельну ділянку на умовах, на яких вона належала відчужувачу - право власності або право користування.

Отже, правовідносини можуть регулюватися даними статтями виключно у тих випадках, коли право власності або користування земельною ділянкою вже існувало на момент переходу (відчуження) прав на об'єкти нерухомого майна, тобто виникло раніше і було зареєстроване за попереднім власником або землекористувачем.

Однак, як уже зазначалося вище, будь-якого зареєстрованого права власності або користування спірною земельною ділянкою за попереднім власником павільйону не існує.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що законодавством не встановлено ні заборони, ні обмежень розпорядження землями державної та комунальної власності у випадку набуття у власність об'єктів нерухомості, розташованих на таких землях. Право особи на отримання у власність земельної ділянки під об'єктом нерухомого майна не створює одночасної заборони чи обмеження розпорядження цією земельною ділянкою до часу звернення такої особи із заявою про надання їй такої ділянки у власність чи користування.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що позивач у позовній заяві не обґрунтував, яким чином перебування спірної земельної ділянки торгівельного мікрорайонного ринку в оренді Комунального підприємства «Орбіта» порушує його права володіння, користування та розпорядження торгівельним павільйоном.

Зокрема, позивач не вказав і не надав жодного доказу того, що йому вчинюються перешкоди у вільному володінні та користуванні торгівельним павільйоном, або перешкоди у реалізації права на вільне розпорядження даним павільйоном, а саме лише бажання набути у майбутньому у власність земельну ділянку під об'єктом спірного нерухомого майна не може вважатися ні підставою, ні доказом наявності порушення прав на таке нерухоме майно.

З огляду на приписи законодавства та виходячи із встановлених судом обставин справи, колегія суддів, враховуючи те, що рішення № 7305 від 14.07.2009 «Про передачу Комунальному підприємству «Орбіта» в оренду земельної ділянки загальною площею 0,7235 га по АДРЕСА_2 для реконструкції та обслуговування будівель та споруджень торгівельного мікрорайонного ринку» прийняте Севастопольською міською радою на підставі норм чинного законодавства України та в межах наданої їй компетенції, не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування зазначеного рішення.

Оскаржуваним рішенням суду також визнано частково недійсним Договір оренди земельної ділянки від 10.03.2011, укладений між Севастопольською міською радою та Комунальним підприємством «Орбіта» в частині передання в оренду земельної ділянки площею 10,50 кв.м., розташованої під торгівельним павільйоном АДРЕСА_2

Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду з огляду на наступне.

Вимога позивача про визнання недійсним Договору оренди спірної земельної ділянки є похідною від вимоги про визнання недійсним спірного рішення та, як вбачається із позовної заяви, ґрунтується виключно на ній.

Розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Таким чином, враховуючи те, що колегією суддів встановлено, що Рішення Севастопольської міської ради, на виконання якого укладено спірний Договір, прийняте з дотриманням норм діючого законодавства України і, відповідно, є чинним, позовна вимога про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 10.03.2011 також не підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає апеляційні скарги Севастопольської міської ради та Комунального підприємства «Орбіта» такими, що підлягають задоволенню, а рішення господарського суду - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Севастопольської міської ради та Комунального підприємства «Орбіта» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі № 5011-14/5435-2012 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі № 5011-14/5435-2012 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99059, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна,3; код ЄДРПОУ 24872845) 609,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99059, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Орбіта» (99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої революції 52-36а; код ЄДРПОУ 20702980) 609,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до норм процесуального законодавства.

Матеріали справи № 5011-14/5435-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко