Постанова

від 11.12.2013 по справі 808/8693/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року 11:00Справа № 808/8693/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.,

при секретарі судового засідання Горбовій І.С.

за участю:

представників позивача Красна О.Л., Пономаренко Є.А.

представників відповідача 1Школова Ю.В., Шпаченко О.В.

представника відповідача 2 Гнідая О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогосподарство «Козацька лава»

до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області

до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000762211 від 12.04.2013 та визнати протиправними дії Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо проведення фактичної перевірки позивача та складанні акту перевірки № 000076 від 19.03.2013.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених ними у позовній заяві та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі оскільки позивач вважєа, що дії відповідача при проведенні перевірки є незаконними, а отже і винесене податкове повідомлення - рішення № 0000762211 від 12.04.2013 являється протиправним та підлягає скасуванню.

Представники відповідачів в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог з підстав викладених ними у своїх запереченнях зокрема зазначивши, що під час перевірки посадові особи відповідача 1 дія в межах повноважень визначених законодавством України та в ході перевірки були виявлені порушення на підставі чого винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Так на підставі викладеного представники відповідачів просять суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 14.03.2013р. № 134 «Про проведення фактичної перевірки» на підставі п.80.2.4., 80.2.6. ст.80 Податкового Кодексу України було проведено фактичну перевірку з питань дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у т.ч. про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами перевірки було складено акт перевірки, який зареєстрований 01.04.2013 за №0075/08/00/22/31376819/0010/08/29/22/31376819. Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: не оприбуткування готівки в касовій книзі підприємства на загальну суму 695 983 грн. 00 коп.; перевищення ліміту каси на загальну суму 67 124 грн. 00 коп.

Так на підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення 0000762211 від 12.04.2013, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 614 167 грн. 29 коп..

Позивач не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням оскаржив його до Запорізького окружного адміністративного суду.

Щодо вимог позивача про скасування податкового повідомлення - рішення №0000762211 від 12.04.2013 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.6 Г.2 Постанови Національного банку України №637 від 15.12.2004 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі - Положення), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Згідно абз.2 п.4.2 Г.4 Положення, Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті.

Судом встановлено, що позивачем дійсно не заповнювалась касова книга, в зв'язку з тим, що у період з листопада 2012 року до лютого 2013 касова книга знаходились на перевірці у податкового органу, що саме по собі фактично унеможливлює їх заповнення. Отже твердження представника відповідача 2, що у позивача була можливість своєчасно, (у день одержання готівкових коштів) та в повному обсязі оприбуткувати готівку, яка надійшла до підприємства протягом листопада - грудня 2012 року.

Крім того суд також звертає увагу на ту обставину, що надходження готівкових коштів, за відсутності касової книги, велося уповноваженою особою позивача в електронному вигляді, як то передбачено п.4.4 Г.4 Положення, що підтверджується наданими документами та пояснення посадових осіб позивача.

Пунктом 4.4 Г.4 Положення передбачено, що підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів можуть вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів.

Як було зазначено позивачем та не спростовується відповідачами, посадовим особам під час проведення перевірки були надані касові документи, а саме: прибуткові та видаткові касові ордери, квитанції, банківські виписки. Крім того присутнім під час перевірки головним бухгалтером позивача, було повідомлено перевіряючи про ведення касової книги в електронному вигляді, що не було ними прийнято до уваги.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність з боку позивача порушення передбаченого п. 2.6 Г.2 Положення.

Щодо невідповідності ліміту готівкових коштів у касі підприємства суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.8 Г.8 Положення, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Так під час перевірки, перевіряючими було взято до уваги наказ голови підприємства №2 від 03.01.2012, відповідно до якого ліміт залишку готівки в касі підприємства на 2012 рік складає 1 780 грн. 00 коп., за рахунок чого було зроблено висновки щодо порушення позивачем вимог вищевказаного пункту Положення.

При повному з'ясуванні обставин справи, судом було встановлено, що на підприємстві було збільшено ліміт залишку готівки в касі відповідно до наказу №37 від 02.07.2013, яким встановлено ліміт готівки в сумі 10 500 грн. 00 коп..

Відповідно до п.5.2 Г.5 Положення, установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Отже суд вважає, що перевіряючими не прийнято до уваги вищевказаний наказ підприємства про збільшення ліміту залишку готівки в касі підприємства, що призвело до нарахування штрафних санкцій.

Щодо твердження податкового органу про відсутність у позивача відомостей на видачу заробітної плати у яких видача готівки не підтверджена підписами одержувач, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться вказані відомості на видачу готівки. Крім того видача заробітної плати згідно відомостей наданих позивачем підтверджується підписами одержувачів, що також спростовує твердження відповідача про їх відсутність.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість прийнятого податкового повідомлення - рішення №0000762211 від 12.04.2013 та вважає за необхідне позовні вимоги в частині його скасування задовольнити.

Відносно вимог позивача про визнання дій протиправними щодо проведення перевірки, які полягають у проведенні фактичної перевірки підприємства позивача та незаконному складені акту перевірки, суд зазначає наступне.

Право органів державної податкової служби проводити перевірки платників податків, зокрема фактичну перевірку, та порядок проведення такої перевірки закріплені у пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст.ст. 75, 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно п. 80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Перелік обставин, за наявності хоча б однієї з яких проводиться фактична перевірка, визначений п.п. 80.2.1 - 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Таким чином, обов'язковими умовами для проведення фактичної перевірки платника податків є: наявність хоча б однієї з обставин, що передбачені підпунктами 80.2.1-80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України; рішення керівника органу податкової служби, оформлене наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до матеріалів перевірки, а саме наказу про проведення перевірки, яким чітко визначено підстави проведення перевірки, а саме пп. 80.2.4. та пп. 80.2.6 п.80.2 ст. 80 ПК України, абсолютно безпідставним є твердження позивача щодо порушення вимог проведення перевірки на підставі п. 8.6. ст.80 ПК України.

Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені ст. 81 ПК України.

Відповідно до зазначеного пункту, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Тільки непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Суд звертає увагу позивача, що перевіряючих було допущено до перевірки підприємства, що свідчить про вчинення працівниками контролюючого органу всіх передбачених законом умов для проведення перевірки та наявності підстав.

Відповідно до ст. 86 ПК України, результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Враховуючи відсутність порушень в діях контролюючого органу під час проведення перевірки, є безпідставним твердження позивача щодо незаконності дій під час складання акту перевірки.

Керуючись ст.ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області №0000762211 від 12.04.2013.

В іншій частині позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогосподарство «Козацька лава» (ЄДРПОУ 31376819) суму судового збору у розмірі 458 грн. 80 коп. (чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака